Рис. 1. Фактори (сталість, відмінність та подібність), які впливають на приписування зовнішніх чи внутрішніх причин поведінки

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 28 из 32Следующая ⇒

Правила об’єднання інформації: важливість рис, ефект „першості. За даними Нормана Андерсона і його колег, існують певні правила, підкоряючись яким ми створюємо цілісне враження про людину на базі розрізнених відомостей. Наприклад, нового співпрацівника вам описали як активного, розумного, щирого. Якщо людина вважає щирість найбільш важливою рисою, ви надасте їй більше значення; ймовірно також, що ви будете чутливіші до негативної інформації. Така негативна інформація, як «він – нещира особа», також для вас може виявитися найбільш важливим чинником. Люди можуть віддати перевагу (переоцінити) відомості, які отримують початково.  Цей феномен, названий «ефектом першості» (primacy effect). Перше враження здатне вплинути на тлумачення подальшої інформації, яку ви одержите. З моменту отримання початкової інформації про особу, що вона «смілива», то, можливо, ви тлумачитимете зухвальство цієї особи як хоробрість, а не як непоміркованість. Після того, як відбудеться співвіднесення й інтерпретація всіх одержаних відомостей, в справу вступає  «внутрішній калькулятор» і відбудеться інтеграція окремих відомостей. Результатом стане загальне враження про іншу особу.

Фундаментальна помилка атрибуції та її причини. Дослідники, що вивчають атрибуцію, виявили, що інтерпретуючи чию-небудь поведінку, ми недооцінюємо вплив ситуації і переоцінюємо роль індивідуальних особливостей і установок. Ця тенденція названа Лі Росс фундаментальною помилкою атрибуції[23]. Інтерпретуючи поведінку тих, що оточують, ми здійснюємо фундаментальну помилку атрибуції, свою ж власну поведінку нерідко пояснюємо ситуацією. Наприклад, особа може пояснити свою нестриманість обставинами («Я розсердився, тому що все йде не так, як треба»), а  співпрацівник може подумати інакше («Він розсердився, тому що взагалі злюка»). Кажучи про себе, ми звичайно описуємо свої дії і реакції («Мене дратує, коли...). Кажучи про кого-небудь іншого, ми частіше характеризуємо цю людину («Він дратівливий»).

Причини фундаментальної помилки атрибуції.Існує необ'єктивний підхід до пояснення поведінки інших людей, яка виявляється в тому, що ігноруються впливові ситуаційні чинники. Чому цього не відбувається, коли йдеться про інтерпретацію нашої власної поведінки? Першою причиною є відмінність між актором і обсерватором, тобто між дійовою особою і спостерігачем.На думку теоретиків атрибуції, люди по-різному сприймають власну поведінку і поведінку тих, що оточують. Коли людина  діє, її увагою управляє навколишнє оточення. Коли ж людина спостерігає за діями інших людей, в центрі її уваги опиняються саме вони, ці «дійові особи», а ситуація стає відносно невидимою. Провівши аналогію до ілюзії сприйняття «фігура – фон», можна сказати, що діюча людина — це фігура, а фоном є навколишнє оточення. Тому людина і сприймається іншими як причина того, що відбувається. Що відбулося б, якби ми могли побачити себе очима оточуючих? Чи змогло б це  усунути типову помилку атрибуції?

Обставини, які  здатні змінити нашу точку зору на самих себе вивчав психолог із Гарвардського університету Даніель Гілберт. Коли ми дивимося на себе в дзеркало, чуємо свій голос, записаний на магнітофонну стрічку, фотографуємося на відео або заповнюємо біографічного опитувальника: наша увага направлена всередину, і ми усвідомлюємо не ситуацію, а самих себе. Цей стан свідомості, коли увага фокусується на собі називається самоусвідомленням.Є люди, чия увага в більшості ситуацій зосереджена на собі. Вони належать до категорії усвідомлюючих себе осіб, — бачать себе переважно так само, як спостерігачі, тобто із сторони. Така категорія людей пояснює свою поведінку, в першу чергу, своїми особовими якостями, і лише в другу — ситуацією. Всі експерименти указують на головну причину помилки атрибуції: ми знаходимо причини там, де шукаємо їх. Чим менше у нас можливості спостерігати за поведінкою людей в різних ситуаціях, тим більше ми схильні пояснювати їх поведінку особистими якостями. Цей феномен був вивчений Томасом Гиловічем.   

Культурні відмінності в атрибуціях.На помилку атрибуції впливають також і культурні відмінності. Представники західної культури з самого дитинства вчаться пояснювати поведінку оточуючих їх особистими якостями. Проте вихідці з країн Східної Азії дещо чутливіші до ролі ситуації і, як наслідок, менш схильні пояснювати поведінку оточуючих проявом їх особистісних якостей

Деякі мови сприяють зовнішній атрибуції. Це дослідив Дж.Міллер з колегами. Наприклад, замість того щоб сказати «Я запізнився», іспанець може скористатися ідіомою: «Годинник з'явився причиною мого запізнення». Люди, виховані в традиціях колективістської культури, рідше сприймають інших з погляду персональних диспозицій і менш схильні до спонтанної інтерпретації їх поведінки як віддзеркалення якої-небудь особистісної якості. Наприклад від представника Заходу можна очікувати диспозиційного пояснення («Він товариська людина»), а від представника Сходу – ситуаційного  пояснення : « Друзі завжди з ним»[24].

Помилка атрибуції є фундаментальною, тому що вона додає істотний і важливий сенс нашим поясненням. Результати досліджень, проведених у США, Великій Британії, Індії, Австралії дозволяють говорити про те, що атрибуції людей прогнозують їх відношення до нужденних і безробітних (рис.2.) Люди, які вважають відсутність роботи і бідність наслідком особистих диспозицій, схильні підтримувати політиків, що не симпатизують бідним і безробітним співгромадянам.

Рис.2. Пояснення безробіття диспозиційними(особистісними) та ситуативними факторами обумовлює підтримку певного політика

Отже, люди, пояснюючи поведінку інших нерідко роблять фундаментальну помилку атрибуції (звану також помилкою відповідності). Ми настільки схильні пояснювати поведінку тих, що оточують їх особистісними якостями і установками, що недооцінюємо тиск ситуації навіть тоді, коли він очевидний. Частково помилка атрибуції є наслідком того, що в центрі нашої уваги, коли ми спостерігаємо чиюсь поведінку, виявляється людина, а ситуація стає відносно невидима. Коли ж ми діємо самі, наша увага зосереджена на ситуації: ми реагуємо на неї, і вона стає яснішою. Цим пояснюється той факт, що ми чутливіші до впливу ситуації на нас самих, ніж  до впливу ситуації, в якій діють інші.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров