Передумови і юридичне оформлення утворення СРСР

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 21Следующая ⇒

В березні 1922 року Політбюро ЦК РКП(б) приймає рішення про перегляд договірних відносин РРФСР з іншими радянськими республіками, в тому числі з УСРР.

У жовтні 1922 року на Пленумі ЦК РКП(б) була продекларована необхідність укладення договору між Україною, Білорусією, Федерацією Закавказьких республік і РРФСР про об’єднання їх в Союз Радянських Соціалістичних Республік із правом буцімто вільного виходу кожної з них зі складу Союзу.

30 грудня 1922 року в Москві у приміщенні Великого театру відбувся перший з’їзд Рад, який

- ухвалив рішення про утворення Союзу РСР,

-затвердив Декларацію про утворення СРСР і

-Союзний договір,

- На з’їзді було обрано вищий орган державної влади СРСР

- у період між з’їздами - Центральний виконавчий комітет СРСР (ЦВК).

На першій сесії ЦВК СРСР було прийняте рішення про передачу Всеросійському ЦВК і його Президії повноважень з прийняття декретів і постанов, обов’язкових до виконання по всій території СРСР. А сам Договір про утворення СРСР навіть не було подано для ратифікації на з’їздах Рад республік.

1923 року було створено спеціальну комісію для розробки Конституції СРСР. У процесі підготовки проекту Конституції розгорілася боротьба між прихильниками концепції збереження суверенних прав республік (від України - Х. Раковський) і прибічниками Сталіна, які намагалися максимально обмежити суверенітет республік у складі СРСР.

Згідно з Союзним договором СРСР мусив стати федеративною державою, тобто союзом держав на чолі з центральною владою (конфедерація не має такої влади). Більшість питань внутрішньої та економічноїполітики мала вирішуватися на республіканському рівні. Однак жорстка централізація, що посилилася в умовах правління Сталіна, поступово призвела до повної ліквідації суверенітету республік і перетворення СРСР із федеративної держави в унітарну, тобто таку, де республіки фактично були не державами, а адміністративними територіями, хоча і зберігали деякі атрибути державності. Про це свідчать визнання територіальної цільності України, існування в республіці власного адміністративного центру та державного апарату, надання певних прав компактно проживаючим національним меншинам та ін. Свідченням унітарного характеру новоствореної багатонаціональної держави є той факт, що більшість республіканських керівників України призначалися з Москви: у 1923 р. – П. Постишев, у 1925 р. – Л. Каганович, у 1938 р. – М. Хрущов.

25. Поступова ліквідація царизмом автономного устрою України.

Занепад української автономії після полтавської перемоги Петра І значно прискорився. Майже одночасно з проголошенням Російської імперії (1721 р.) українській автономії було завдано удару, який взагалі позбавив гетьмана і старшину реальної влади. При гетьманові у 1722 р. була створена Малоросійська колегія, яка мала розглядати скарги на всі адміністративні й судові заклади України, контролювати фінанси, діловодство і т. д.

Після цього Петро І взагалі заборонив вибори нового гетьмана Водночас відання українськими справами було передано із колегії іноземних справ до компетенції сенату. Наказним гетьманом був призначений чернігівський полковник Павло Полуботок. Він зробив спробу послабити вплив Малоросійської колегії.

У жовтні 1727 р. гетьманом обрали миргородського полковника Данила Апостола. В міру своїх сил він намагався зміцнити автономний устрій Гетьманщини, що був у повному занепаді. За його влади запорожцям було дозволено повернутися до Росії, і в 1733 р. вони заснували Нову Січ над рікою Підпільною поблизу Нікополя.

Ще раз полегшення для України наступає в часи перебування на престолі Єлизавети Петрівни, фаворитом якої був українець Олексій Розумовський. У 1750 р. було дозволено вибори нового гетьмана, на яких затверджена єдино можлива кандидатура брата Олексія Кирила Розумовського.

Єдиним осередком козацького устрою залишилась Запорозька Січ. У 1775 р. російські війська, що поверталися після війни з Туреччиною, рушили на запорозькі землі, корпус, під командуванням генерала Текелі, оточив саму Запорозьку Січ. З ліквідацією Запорожжя царський уряд провів реорганізацію адміністративного устрою в Україні. У 1781 р. Малоросійська колегія була ліквідована, на українських землях утворюються три намісництва – Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське, об'єднані в Малоросійське генерал-губернаторство.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте