Теорія запобігання злочинності. Глава 8 Теорія запобігання злочинності

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 44 из 58Следующая ⇒

Глава 8 Теорія запобігання злочинності

§ 1. Сутність, поняття, види

та об'єкти діяльності щодо запобігання злочинності Запобігання злочинності у буквальному розумінні означає діяльність, що перешкоджає вчиненню злочинів. Це коротке визначення відображає основну мету запобіжної діяльності — перешкодити вчиненню злочинів, скоротити їхню кількість і тим самим зменшити розміри злочинності. Інколи вказується на неко­ректність застосування терміна «запобігання» щодо злочинності, яка вже існує та, очевидно, ще довго буде мати місце, а запобігти можна, мовляв, лише тому, чого ще немає¹. Це дещо схоластичний підхід до розуміння поняття «запобігання злочинності». По-пер­ше, запобіжна діяльність щодо злочинності безпосередньо спря­мовується не проти неї у тому вигляді (обсязі), в якому вона існує на теперішній час, а стосовно чинників, що її зумовлюють. Ця діяльність здійснюється, насамперед, з метою перервати дію останніх і тим самим перешкодити подальшому вчиненню зло­чинів, існуванню злочинності у сучасних параметрах та їхньому збільшенню. По-друге, злочинність дійсно є соціальним феноме­ном, що виявляється у кримінальній активності частини членів суспільства, на високому загальному рівні обумовлений певними об'єктивними соціальними явищами та передумовами, станом

¹ Курс кримінології. Загальна частина: Пілруч.: У 2 кн. / За заг. рсд. О. М. Джужи. — Кп. і. — С. 138; Давыдеико Л. М., Бандурка А. А. Противодействие преступности: теория, практика, проблемы. — Харьков, 2005. — С. 3, 8.

318

суспільних відносин, дії яких неможливо запобігти безпосе­редніми упереджувальними заходами. Але у кількісному відно­шенні кримінальна активність, а це єдиний реальний вияв злочинності, може і повинна бути скоригованою. Цим досягаєть­ся скорочення розмірів злочинності, що й становить нині мету її запобігання.

Перш ніж аналізувати діяльність із запобігання злочинності слід з'ясувати найбільш адекватне її термінологічне визначення. Це тим більш необхідно ще й тому, що в юридичній літературі, у тому числі у підручниках із кримінології, і на практиці для визна­чення зазначеної діяльності вживаються різні терміни: «профілак­тика», «припинення», «попередження», «запобігання», «відвер­нення» тощо. Очевидно, що всі зазначені терміни мають загальну змістовну діяльнісну основу, яка полягає у вчиненні дій для недо­пущення якогось явища, події, вчинку. Разом із тим, деякі з цих термінів мають різне функціональне та отримали на практиці ок­реме смислове навантаження. Так, термін «профілактика», а він виник у медицині, технічних науках, екології («профілактика за­хворювань», «профілактика аварій, техногенних, екологічних ка­тастроф»), означає проведення упереджувальних заходів, які ма­ють здебільшого не індивідуального предметного адресата (щодо захворювання окремої людини, чи конкретної аварії), а загальну спрямованість стосовно тих чи інших небажаних явищ (хвороби, аварійності тощо). У відповідному розумінні термін «профілакти­ка» повинен вживатися і в кримінології як діяльність для недопу­щення формування, розвитку та реалізації причин і умов злочин­ності та злочинних проявів загалом. Термін «відвернення» найчастіше вживається у сполученні із «загрозою». «Відвернення загрози» передбачає, що загроза вже існує і вживаються заходи, щоб вона не реалізувалася у ту дію, загроза вчинення якої є реаль­ною. Очевидно, і в кримінології, якщо формування криміногенної мотивації досягло такої індивідуальної визначеності, яка містить загрозу реалізуватися у мотиві конкретного злочину, намірі його вчинити, діяльність щодо зупинення небезпеки цієї загрози, недо­пущення її реалізації є сенс називати відверненням злочину. Коли ж реалізація наміру вже розпочалася та здійснюються підготовчі й первинні дії щодо досягнення злочинного результату, є підстави

319

Глава 8

стосовно дій щодо недопущення такого розгортання подій за тією ж логікою вживати термін «припинення злочину». Зазначені терміни відрізняються не лише етимологічно, а за змістом, що пов'язано із застосуванням їх для визначення запобіжної діяль­ності на різних її етапах, а головне — для виконання різних функцій, завдань, різних за спрямованістю та конкретним змістом заходів, через які реалізуються ці завдання, про що докладніше йтиметься нижче. Стверджувати, що розмежування цих понять є надуманим і не має теоретичного та практичного сенсу¹, значить не брати до уваги, ігнорувати зазначені відмінності.

Більш загальне упереджувальне значення, яке проявляється незалежно від стадії недопущення та перешкоджання вчиненню злочинів, а значить і злочинності в цілому, мають такі терміни, як «попередження» та «запобігання». За сутністю вони фактично є синонімами. Але в українській мові кожному з них надається пев­на смислова відмінність. «Русско-украинский словарь юридичес­кой терминологии», підготовлений Інститутом держави і права АН України та виданий видавництвом «Наукова думка» у 1985 p., містить пояснення, що російське «предупреждать» перекла­дається як «попереджувати», коли вживається у значенні «зара­нее извещать», «предупреждать о чем-то» — наприклад, «попере­джувати про щось». У значенні «предотвращать что-либо» реко­мендовано вживати «запобігати», зокрема «предупреждать преступление» перекладено як «запобігати злочину»². Шляхом вживання терміна «запобігання» стосовно злочинності і злочин­них проявів пішла й законодавча практика. У Конституції України 1996 р. (ст. 34) та законах, прийнятих останніми роками Верховною Радою України, діяльність щодо недопущення злочинів іменується «запобігання». Але ряд авторів, викладачів вперто вживають в україномовних виданнях як узагальнюючий термін «попередження»³.

Раніше у радянських партійно-політичних актах, нині в деяких міжнародних документах, зокрема ООН, та публіцистичних, у то-

¹ Курс кримінології. Загальна частина / За заг. ред. О. М. Джужи. — С 136-137.

² Русско-украинский словарь юридической терминологии. — К., 1985. — С. 269.

³ Курс кримінології. Загальна частина: Підруч.: У 2 кн. — Кн. 1. — С. 136; Кримінологія.
Загальна і Особлива частини / За рсд. І. М. Даммнипа. — С 94.

320

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии