Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Методологія і методи кримінологічної науки
Содержание книги
- Поняття, предмет і система кримінології. суспільний феномен здебільшого на абстрактно-соціологічному рівні
- Поняття, предмет і система кримінології. ності. Тобто значна частина кримінології виходить за межі юридичних наук
- Поняття, предмет і система кримінології. теорії з окремих проблем (віктимної поведінки, запобігання крадіжок
- Поняття, предмет і система кримінології. КріхМ системи кримінологічних знань існує їхня структура
- Поняття, предмет і система кримінології
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Даних про кількість наукових розроблень
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Методологія і методи кримінологічної науки
- Методологія і методи кримінологічної науки
- Методологія і методи кримінологічної науки
- Методологія і методи кримінологічної науки
- Методологія і методи кримінологічної науки
- Методологія і методи кримінологічної науки
- Методологія і методи кримінологічної науки
- Методологія і методи кримінологічної науки
- Злочинності по групі областей у 2002 р.
- Теорія детермінації злочинності. Причину кожної ланки вважають причиною кінцевого результату — злочинності або
- Теорія детермінації злочинності. діяльнісній активності, вперше виявляються у процесі відображення нею зовнішнього
- Теорія детермінації злочинності. соціальної типовості, соціальної абстракції
- Теорія детермінації злочинності. мовлюють детермінаційний процес, з'ясована їх дійсна роль: причини чи умови
- Теорія детермінації злочинності. розв'язання суспільних протиріч
- Теорія детермінації злочинності. ку. Функціональну роль (призначення) кожного з названих різновидів детермінантів
- Теорія детермінації злочинності. ють спрямовуватися в першу чергу і головним чином запобіжні зусилля
- Теорія детермінації злочинності. (безпосередній) причині, якою є дефекти психології індивідуумів
- Теорія детермінації злочинності. ціальними викривленнями, що обумовлюють корисливу мотивацію
- Теорія детермінації злочинності
- Індивідуальні психологічні риси
- Умови та механізм злочинного прояву. критичні зауваження щодо неправильного розуміння цього процесу
- Умови та механізм злочинного прояву. Різних випадках є неоднаковою, але не у спричиненні злочинного вчинку
- Умови та механізм злочинного прояву. такими самими підставами та у подібній послідовності типологія механізму злочинних
- Умови та механізм злочинного прояву. Конкретно опредмеченим інтересом1, ідеальною підставою і його виправданням2
- Умови та механізм злочинного прояву. Нього. Формування криміногенної, А згодом і кримінальної мотивації є результатом
- Умови та механізм злочинного прояву
- Умови та механізм злочинного прояву. До умов, що визначили обставини вчинення злочину, сприяли йому
- Теорія запобігання злочинності. Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- Теорія запобігання злочинності. му числі вітчизняних, матеріалах, використовувалися терміни «боротьба»
- Теорія запобігання злочинності. та з відродженням у Радянському Союзі у 60-ті роки кримінології отримало теоретичне
- Теорія запобігання злочинності. обумовлюючим комплексом становить його центральну частину
- Теорія запобігання злочинності. 4. Серед форм обмеження права на вільний розвиток особи поряд із заходами
- Теорія запобігання злочинності. Проте ця робота не була завершена на союзному рівні і не закінчена досі в умовах
- Теорія запобігання злочинності
Часто застосовується і метод психологічного тестування, коли особі ставлять спеціально визначені питання або завдання, що допомагають визначити її психологічний склад, рівень розумового та психічного розвитку. Інколи використовується більш складна форма випробування психічного стану особи або групи осіб через застосування методу психологічного експерименту. Для його проведення фахівцем складається спеціальна програма, що передбачає мету, завдання та засоби здійснення, спосіб фіксації результатів. Методом тривалого спостереження та ретроспективного вивчення розвитку, поведінки, психологічного складу особи на різних етапах її життя є біографічний метод. Психологічний склад осіб, які мають психічні відхилення, вивчається через застосування патопсихологічних методів. Слід підкреслити, що психологічні методи у кримінології слід застосовувати лише за участю фахівця — психолога під час спільного або паралельного дослідження. Опис зазначених та інших психологічних методів міститься у спеціальній психологічній літературі.
Кримінологія має справу з вивченням масовидного феномену злочинності, який охоплює значну сукупність злочинів, котру вчиняє велика кількість людей. І злочини, і злочинці мають багато різноманітних рис, ознак, що містять певну структурну упорядкованість, піддаються динамічній зміні. Все згадане обумовлює застосування у кримінології статистичних методів. Останні належать до такої науки, як статистика (від лат. status — стан, положення). Цей термін має декілька значень: це практика збирання, оброблення та аналізу числових даних щодо стану будь-яких фактів реальної, найчастіше соціальної, діяльності; сукупність таких зібраних цифрових даних; і, нарешті, наука, що розробляє теоретичні положення, у тому числі методи, які використовуються статистичною практикою та в процесі наукового пізнання. Відомо, що саме статистичні спостереження А. Кетле та інших дослідників XIX ст. стали підставою вивчення злочинності як кількісної сукупності злочинів та передбачення динамічних тенденцій цього соціального феномену. Найбільш поширеними статистичними методами, що застосовуються у кримінології, є статистичне спостереження, що включає зведення та групування статистичних даних, визначення видів і рядів розподілу їхньої
108
чисельності, а також аналіз статистичних даних, статистичного зв'язку та залежностей між окремими кількісними та якісними ознаками. Широко застосовується у вибіркових дослідженнях статистичний метод оцінки достовірності вибіркової сукупності та репрезентативності (довіри) висновків, отриманих за допомогою згаданого дослідження.
Застосування статистичних методів у кримінологічному дослідженні має три послідовні стадії. Перша — статистичне спостереження, яке відбувається через кількісну реєстрацію однорідних фактів (проявів) об'єкту дослідження, що потребує виявлення останніх та їх підрахунок. Через великі затрати часу, що вимагає ця процедура, остання часто замінюється використанням офіційної звітності щодо зазначених фактів, передусім вчинених злочинів та осіб, які їх вчинили. При цьому, як і під час соціологічного емпіричного спостереження, зазвичай використовується вибіркова сукупність. Після збирання кількісних даних відбувається друга стадія — їх зведення, групування, системне узагальнення. На третій стадії здійснюється статистичний (кількісний) та змістовний (якісний) аналіз. При цьому використовуються методи та конкретні процедури математичної статистики1. Про методи, методики та процедури збирання статистичної інформації в інтересах кримінологічного пізнання, у тому числі у науковому кримінологічному дослідженні, а також щодо методів та прийомів аналізу кримінологічної статистичної інформації детально йтиметься у главах 1-3 Книги 3 Курсу.
Таким чином, у кримінології як складові її методичного забезпечення використовуються методи соціології, психології, статистики, математики. У вирішенні окремих проблем запобігання злочинності, ресоціалізації осіб, засуджених до позбавлення волі, та в інших випадках застосовуються педагогічні, виховні, оперативно-розшукові методи і засоби, про що зазначено у відповідних главах Курсу.
Останню (четверту) частину методів наукового пізнання кожної науки, включаючи кримінологію, становлять методи (мето-
1 Паниотто В. И., Максименко В. С. Количественные методы в социологических исследованиях. - К., 1982.
109
Глава 3
|