Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Суд і процес в республіканському Римі.
Содержание книги
- Первіснообщинний лад: характерні риси, стадії розвитку.
- Виникнення Вавілонської держави, її суть, розвиток та падіння
- Сімейне і спадкове право за законами Хаммурапі.
- Злочини і покарання в законах Хаммурапі.
- Утворення держави в Єгипті, її розвиток та падіння.
- Суспільний лад Стародавнього Єгипту.
- Утворення Афінської держави. Реформи Тесея.
- Греко-перські війни. Реформи Ефіальта та Перікла в Афінах.
- Суспільний лад Афінської держави.
- Державний устрій Афін: народні збори.
- Рада 500, геліея, колегія архонтів, ареопаг у Стародавніх Афінах.
- Судові органи в Афінах та судовий процес.
- Виникнення держави у Спарті, її історичний розвиток.
- Державний лад Спарти, його особливості.
- Реформи Сервія Тулія у Римі та їхня оцінка. Особливості утворення Римської держави.
- Суспільний устрій Риму в період республіки: негромадяни (латини, перегрини, вільновідпущенники, чужинці).
- Державний устрій республіканського Риму: народні збори (види, компетенція, роль).
- Сенат у Римській державі ( порядок утворення, компетенція та роль у різні періоди розвитку Римської державності).
- Інститут магістратури у Стародавньому Римі: загальна характеристика, види магістратури ( виникнення, основні риси та роль).
- Збройні сили Риму в державно-політичній схемі країни. Реформа збройних сил Гая Марія.
- Суд і процес в республіканському Римі.
- Причини кризи і падіння республіки в Римі: зміни в економіці, повстання рабів.
- Реформи братів Гракхів в Стародавньому Римі.
- Перехід від республіки до монархії в Римі: диктатура Сули, тріумвірати.
- Принципат у Римській державі: зміни в суспільному ладі та державному устрою.
- Домінат у Римській державі: зміни в суспільному ладі та державному устрою.
- Реформи імператорів Діоклетіана та Константина в Римі.
- Поділ Римської імперії на Західну і Східну. Падіння Західної імперії та її значення.
- Діяльність преторів та римських юристів як джерело права.
- Закони XII таблицьу Римі, їхня характеристика.
- Джерела римського права в період імперії.
- Рецепція римського права в Середньовічній Європі.
- Виникнення держави Франків, особливості цього процесу, її розвиток та розпад
- Суспільний лад Франків. Реформи Карла Мартелла
- Салічна правда» пам’ятка ранньофеодального права Франків.
- Утворення Французької феодальної держави.
- Сеньйоральна монархія у Франції. Королівська влада. Реформи Людовіка IX
- Утворення станово – представницької монархії Франції . Характерині риси.
- Встановлення абсолютизму в Франції. Зміни в суспільному ладі та державному устрої.
- Реформи кардинала А.Ришельє та Людовіка ХІV у Франції
- Велика Хартія Вольностей 1215 р.: передумови прийняття, зміст, оцінка.
- Виникнення станово-представницької монархії в Англії: зміни в соціально-економічній системі, суспільному ладі. Обгороджування селянських і общинних земель. Криваве законодавство ( XІІІ-XIV cт.)
- Виникнення, структура, компетенція англійського парламенту ( XIII-XVII ст.).
- Державний устрій Англії в період станово-представницької монархії ( XІІІ-XIV cт.).
- Судова система Англії в період Середньовіччя (XI-XVII).
- Утворення Німецької феодальної держави. Етапи та особливості її розвитку.
- Виникнення “Священної Римської імперії німецької нації”, її суспільний лад та державний устрій (X-XIII ст.)
- Австрія: утворення держави, суспільний лад, державний устрій ( X-XVII).
- Абсолютна монархія в Австрії ( зміни в суспільному ладі та державному устрої). Реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ (XVIIст.)
- Утворення Візантійської держави, етапи її розвитку, історична значимість та падіння.
У найдавніший період особливих судових органів і спеціального порядку розгляду спірних справ не існувало. Розгляд спірних та судових справ уже в VII ст. до н.е. перейшов у відання спеціально створеної жрецької колегії понтифіків. Жерці вирішували справи, посилаючись на волю богів, дотримуючись складних релігійних обрядів, жертвопринесень, віщувань. Щоправда, значення колегії понтифіків як судового органу дедалі зменшувалось, а з виникненням магістратури преторів основні судові функції перейшли до них.
Якщо порушувались інтереси суспільства, держави, то і в найдавніший період органи держави застосовували каральні засоби, які вважали необхідними — смертну кару, вигнання, конфіскацію майна, штрафи тощо. З бігом часу судочинство, судовий процес, підходи до службової ролі права змінюються. Зокрема, з'являються поняття встановлення права, тобто розв'язання конфлікту властями або застосування відповідною владою встановлених правил.
Поступово встановлюються дві категорії справ: а) справи, пов'язані з порушенням публічних, державних інтересів і б) справи, що стосуються окремих осіб. Виникають і дві галузі римського права: публічне і приватне.
Отже, до утворення магістратури преторів розгляд справ проводився консулами, частково понтифіками. Не слід забувати, що колегія понтифіків (3, потім 6 осіб) — це не суто жрецький орган, бо жрецтва як численної, ізольованої верстви (на зразок східних деспотій) у Римі не існувало. Жрецькі колегії були своєрідними магістратурами, тільки релігійними, що теж обирались або затверджувались на Народних зборах.
Як засвідчують джерела, консули, котрі спочатку належали виключно до стану патриціїв, стосовно плебеїв чинили сваволю. Тому 509 р. до н.е. на вимогу останніх видано закон Валерія, за яким смертні вироки, винесені консулами у межах міста, могли бути оскаржені до центуріатних Народних зборів. За межами міста вироки консулів були остаточними. Розслідуванням справ займалися квестори.
З середини IV ст. до н.е. функції судочинства перейшли до преторів, а слідчі — до постійних слідчих комісій при них. Зі зростанням населення збільшувалась кількість спірних та судових справ і претори, навіть коли їх стало більше, та курульні едили не могли охопити обсяг навантаження. Тому при преторах формуються колегії професійних судів — спочатку невеликі, по декілька осіб, потім щораз численніші — по декілька десятків і навіть по 150-200 осіб. Суддями претори призначали осіб з числа внесених у спеціальний список. Спочатку вони мали належати тільки до сенаторського стану, згодом призначали й інших заможних громадян, які мали майно вартістю не менш ніж 300 тис. сестерцій.
Поряд з преторами, едилами і суддями спори вирішувались і деякими іншими органами. Зокрема, в давніші часи існували ще арбітри, котрі, очевидно, розглядали спори між родичами і сусідами (наприклад, про межі ділянок, розподіл майна). Вони здійснювали суд на місці знаходження майна, з приводу якого виникали спори. Арбітр відрізнявся від офіційного судді тим, що його обирали самі сторони, не звертаючись до офіційних властей (претора), і велике значення у вирішенні справи мало його особисте переконання. Справи він міг вирішувати на власний розсуд, покликаючись або на закон, або на звичаї, традиції чи власну думку.
Деякі спори між римськими громадянами і перегринами та між самими перегринами розглядали так звані рекуператори у колегіальному складі (5-7 осіб). Іноді суд рекуператорів встановлювався за договорами Риму з іншими державами. Існувала ще судова колегія децемвірів, яка в період республіки вирішувала справи про те, чи дана людина є вільною чи рабом (на початку імперії вона припинила існування). Діяла також колегія центумвірів, що складалася з 105 членів — по три від кожної триби і ділилася на декілька секцій. У компетенцію цього органу входили деякі категорії справ про право власності та спадкування. Суд над членами сім'ї продовжував чинити домовладник. Розправу над рабами чинили їхні господарі або (в особливо небезпечних випадках) служителі поліції безпеки, що знаходились у розпорядженні вищих магістратів. Для придушення повстань використовували гарнізонні війська або армію.
|
