Національно- державницька думка
Содержание книги
- Початки державності на українських землях.
- Доісторичне минуле України. Початки формування українського етносу та його
- Формування державності на українських землях.
- Галицько-волинське князівство – продовжувач державницьких
- В умовах великого князівства Литовського
- Загарбання шляхетською Польщею українських земель. Суспільно – політичне
- Виникнення Запорізької Січі. Перетворення козацтва на провідну верству
- Визвольний рух в Україні проти шляхетської Польщі наприкінці XVI – 30-х рр.
- Хмельниччина (1648–1657 рр. ). Утворення української козацько-
- Відродження Б.Хмельницьким української державності. Внутрішня і зовнішня
- Переяславська Рада та “Березневі статті”, їх характер і наслідки. Історичне
- Боротьба старшинських угрупувань і руїна української козацької державності
- Обмеження автономії України в складі Московської держави. Гетьманщина.
- Гетьманування Івана Мазепи та нове відродження українських земель на
- Наступ російського царизму на автономні права Гетьманщини і Слобожанщини.
- Національно- державницька думка
- Теорію, що не було окремої української національності, мови, культури чи історії, але що
- Степах. Російські і українські поміщики одержали тут сотні тисяч десятин. В 1805 р. в
- Наприкінці 1831 р. на Правобережній Україні були закриті польські школи і замість них
- Літературний гурток, перша “школа романтиків”. До неї входили П.Гулак-Артемовський,
- Ставали українськими, додаючи до української національної свідомості”. У 1820-х роках
- Реакційна політика царського уряду миколи і на деякий час пригасила політичні,
- Мефодіївського Братства полягало в тому, що його ідейна спадщина чітко визначила Курс на
- Демократичне просвітительсько-літературне угрупування Руська Трійця утворилося в 30-х рр.
- Імператор Фердінанд І 17 квітня 1848 р. підписав указ про ліквідацію в Галичині панщини,
- Руської Трійці – М.Устияновича, А.Могильницького.
- Свою першу газету, перші культурно-світні організації, перший вищий навчальний заклад
- Швидкого зростання чисельності робітництва. На 1900 Р. В Україні було вже 2,5 млн. Фабрично-
- Липні 1863 р. царський міністр внутрішніх справ П.Валуєв розіслав таємний циркуляр, який
- Зникнуть національні відмінності. У 1879 р. з цієї організації виникла терористична організація
- Вищий щабель відобразився в появі нових ідей – політичної незалежності України і нової
- Виїхали в Канаду, США, країни Південної Америки.
- Галицьких кіл, що вбачали особливу цінність у тих рисах культурної традиції, що спільні для
- Демократичної журналістики. Франко видавав з участю М. Павлика та О. Терлецького журнал
- Ентузіазмом. Незважаючи на значне поширення ідея незалежності України ще остаточно не
- Реалізація стала можливою в роки Першої світової війни, коли обидві імперії взаємно
- Політичним маніфестом українського націоналізму. Адже в ній вперше після більше як
- Підручників для початкового навчання, виникли українські товариства. Важливою подією у
- Зібрань, об'єднань тощо, а також обіцяно запровадити у Росії конституційні форми правління,
- Мову в суді, школі, церкві, земельну реформу, охорону праці. Однак і ІІ дума була дуже скоро
- Російські ліберали, які на словах виступали на захист “інородців”, а насправді знаходилися на
- Органом туп була Рада, яка обиралася на щорічних нелегальних з'їздах цієї організації,
- Робочий день на підприємствах західноукраїнських земель тривав довше, а зарплата була
- Селян. Причому ці страйки виявилися настільки організованими, що поміщиків
- Р. Відповідно до нього із загальної кількості 221 сеймових мандатів 62 отримували українці
- О.Тисовський. Пластунами у минулому називали тих запорізьких козаків, які виконували
- Діяч Буковини С.Смаль-Стоцький став віце-маршалом сейму. У віденському парламенті
- Російська шовіністична преса використала цей процес як доказ впливу “руської” ідеї в Австро-
- Навіть до уваги лояльну позицію щодо нього в цей час наддніпрянських українських
- Аналогічну програму (“Наша платформа” та ін.) розробив і Союз визволення України
В ПЕРІОД ПЕРЕБУВАННЯ УКРАЇНИ ПІД ВЛАДОЮ РОСІЙСЬКОЇ
ТА АВСТРО-УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЙ
Перед перебуванням України під владою двох найбільших європейських імперій займає в
Українській історії особливе місце. ХІХ століття стало часом зміцнення ідей самостійництва
України, українського національного відродження. Тому історію українського народу ми
Розглядаємо на тлі процесів національного відродження.
- 109 -
У зв’язку з національним відродженням України в сучасних умовах, посилився інтерес до
Історії українського національного відродження. Висвітлення цих проблем стає актуальним не
Лише з пізнавальної точки зору, а й через необхідність виявлення історичного коріння даних
Проблем та пошуків ефективних шляхів оптимізації їх розв’язання.
Суспільно-політичні рухи та національна думка в Україні у І-й половині ХІХ ст.
Наприкінці ХVІІІ ст. внаслідок трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795 р.) українські землі
Були розподілені між Російською та Австрійською монархіями. Більша частина українських
Земель: Лівобережжя, Слобожанщина, Правобережжя і Степова Україна входили в ХІХ ст. до
Складу Російської імперії Романових. Західні українські етнічні землі: Східна Галичина,
Закарпаття, Буковина і Лемківщина – були в кордонах Австрійської монархії Габсбургів.
Отже, останні десятиріччя ХVІІІ ст., коли почалася перша стадія процесу національного
Пробудження, українські землі перебували в межах двох багатонаціональних імперій. Цей
Поділ українського народу лишався без змін аж до початку Першої світової війни (1914 р.).
Російська та Австрійська імперії становили собою колосальні конгломерати, населення яких
Складалося з етнічно і культурно різноманітних народів. Національна політика в обох імперіях,
Незважаючи на окремі особливості, в цілому носила великодержавний, поневолюючий
Характер. В принципі, правлячі кола як Росії, так і Австрії, були ворогами збереження будь-
Яких елементів державності, чи автономії підпорядкованих їм народів.
Після включення більшості українських земель до складу Російської імперії за цариці
Катерини ІІ (1762–1796), царя Павла І (1796–1801) офіційними колами здійснювалася політика
Спрямована на ліквідацію будь-яких залишків автономної Гетьманщини. “Багато козаків і
Старшин української спільноти, які хотіли зберегти свої класові привілеї, слухняно прийняли
Московське підданство із часом високо піднялися по російській суспільній драбині”.
З 1796 р. проведені зміни в адміністративному устрої України: її було поділено на
Генерал-губернаторства та губернії. Лівобережжя дістало назву Малоросійської губернії.
Уряд імператора Олександра І (1801–1825) вніс зміни в закони, які стосувалися
Лівобережної України, щоб більше збільшити її установи з загальноімперськими і посилити
Контроль центральної влади.
На Правобережній Україні царському уряду доводилося зважати на численну польську
Шляхту (100 тис.), яка була тісно зв’язана з шляхтою польських земель і не залишала думки про
Відновлення польської держави. Лівобережне українське дворянство та польське правобережне
Дворянство дістали рівні права з російським дворянством. Царизм хотів, щоб українські і
Польські поміщики вбачали в ньому опору проти кріпаків-селян. Царська політика по
Відношенню до польської шляхти змінилася лише після польського повстання 1830 р.
На півдні в 1802 році було утворено три губернії: Херсонська, Таврійська, що включала і
Територію Криму (після перемоги в російсько-турецькій війні, Крим у 1783 р. був приєднаний
До Російської держави) та Катеринославська. В 1812 р. Росія встановила контроль над
Бессарабією, а у 1815 р. – над більшою частиною корінних польських земель.
Упродовж всього ХІХ – початку ХХ ст. “Петербург послідовно поширював офіційну
|
