Законний інтерес, його співвідношення з суб'єктивним правом і юридичним обов'язком

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 34 из 44Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

Суб'єктивне право, юридичний обов'язок і законний інтерес — об'єк­ти правової охорони. Як рівні правового забезпечення потреб особи, вони перебувають у зв'язку і взаємодії. Однак їх слід розрізняти.

Законний інтерес (інтерес, охоронюваний законом) — простий юридичний дозвіл, що закріплений в об'єктивному праві або випливає з його змісту та виражається в можливостях суб'єкта права користува­тися конкретним соціальним благом, а у ряді випадків звертатися за захистом до компетентних державних органів або громадських органі-

Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт

зацій — з метою задоволення своїх потреб, які не суперечать суспіль­ним.

Сутність законного інтересу (його правова природа) полягає в юридичному дозволі, що закріплений в об'єктивному праві чи випли­ває з його змісту.

Зміст законного інтересу: 1) можливість користуватися конкрет­ним соціальним благом з метою задоволення своїх потреб (основний елемент); 2) можливість звертатися у разі потреби за захистом до ком­петентних органів держави чи до громадських організацій (субсидіар-ний, формально забезпечуючий елемент).

Види законних інтересів: за суб'єктами (громадяни; державні органи; органи місцевого самоврядування; громадські організації; ко­мерційні об'єднання та ін.); за галузями права (конституційні; цивільні; кримінально-процесуальні; цивільно-процесуальні та ін.); за рівнем (за­гальні; приватні); за характером (майнові; немайнові).

Загальне у законного інтересу і суб'єктивного права:

1) є правовими дозволами (можливостями);

2) зумовлені матеріальним і духовним життям суспільства;

3) сприяють розвитку соціальних зв 'язків, сполучаючи особисті і суспільні інтереси;

4) виступають способами правовогорегулювання;

5) спрямовані на задоволення власних інтересів;

6) мають диспозитивний характер;

7) є самостійними елементами правового статусу особи;

8) реалізуються у формі використання;

9) виступають об 'єктами правової охорони і захисту, гарантуються державою;

10) служать критерієм законних діянь.

Суб'єктивне право і законний інтерес є правовими дозволами (мож­ливостями) різної властивості.

Особливе у законного інтересу і суб'єктивного права (за сутні­стю, змістом і структурою):

Загальне у законного інтересу і юридичного обов'язку:

1) зумовлені рівнем розвитку суспільних відносин, взаємозалежні­стю їх учасників;

2) слугують способами правового регулювання, впливають на роз­виток суспільних відносин;

3) виражають різноманітні потреби й інтереси колективних та індиві­дуальних суб'єктів правовідносин;

4) здійснюються на основі закону.

Особливе у законного інтересу і юридичного обов'язку:

Таким чином, законний інтерес не перебуває у винятковій правовій ізоляції від юридичного обов'язку. Проте він більш тяжіє до суб'єкти­вного права, ніж до юридичного обов'язку; ступінь його забезпече­ності конкретним юридичним обов'язком незначний у порівнянні із су­б'єктивним правом. Тому в законного інтересу немає такої можливості усунути перешкоди, що виникають на шляху його задоволення, як у суб'єктивного права. '

Законний інтерес — інститут права, що виражає потреби та інтереси особи, які з різних причин не опосередковані в суб'єктивних правах, але мають певне значення як для суспільства, так і для осо­би. Це випадки, коли:

а) право «не хоче» втілити інтереси в суб'єктивних правах;

б) право «не м о же» втілити інтереси в суб'єктивних правах. Основні причини існування законних інтересів:

— матеріальні (економічна зумовленість) — означає, що в за­конних інтересах опосередковуються лише ті інтереси, які бажано забезпечити матеріально, фінансово, але ще немає можливості це зробити;

— кількісні (різноманіття інтересів і неможливість їх врегулювати за допомогою суб'єктивних прав) — означає, що в законних інтересах опосередковуються ті інтереси, які право не встигло «перевести» у су­б'єктивні права в зв'язку із суспільними відносинами, що розвивають­ся (неможливість опосередковувати інтереси «у ширину»), і які не мо­жна типізувати в зв'язку з їх індивідуальністю, рідкістю, випадковістю тощо (неможливість опосередковувати інтереси «у глибину»);

— якісні (значущість для суспільства) — вказує на те, що в закон­них інтересах відображаються менш значущі інтереси і потреби, ніж у правах.

Законні інтереси дозволяють забезпечувати різноманітні нестатки і за­пити громадян, задовольняти і захищати в легітимному порядку нові ви­никлі інтереси, які прямо не закріплені Суб'єктивними правами. У процесі охорони і захисту прав особи правозастосовному органу важливо з'ясо­вувати, що перед ними: суб'єктивне право чи законний інтерес

Не слід перефразовувати словосполучення «права і законні інтере­си» у «законні права і інтереси», з останнього випливає, що права мо­жуть бути незаконними.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров