харктерна для Віталія Дубненського, К.Транквіліона-Ставровецького, Г. Саноцького, С.Оріховського.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 10Следующая ⇒

     Вітчизняні гуманісти допускали можливість пізнання людиною довколишнього світу з допомогою розуму і відчуттів. Займалися осмисленням людини як творчої особистості, здатної творити себе і змінювати світ. Сенс життя вбачався ними у здійсненні людиною свого земного призначення (С.Пекалід, К. Транквіліон-Ставровецький, М.Смотрицький). Людину вони вважали творцем свого щастя, здатним зрозуміти й повернути собі на благо все багатство і розмай навколишньої природи, спроможним творити духовні цінності. Посилаючись на закон природи, вони прославляли любовні почуття і родинне життя, виступали проти целібату (С.Оріховський) та релігійного фанатизму (Л.Зизаній, К. Транквіліон-Ставровецький, М.Смотрицький).      Високо цінували людський розум, вірили в його силу й можливості, зокрема Ю.Дрогобич, Л.Зизаній, М.Смотрицький, І.Домбровський. Висока оцінка розуму як засобу пізнання світу

харктерна для Віталія Дубненського, К.Транквіліона-Ставровецького, Г. Саноцького, С.Оріховського.

     Звеличуванню розуму, який гострить “мозокродна” Мінерва, віддав належне також М.Стрийковський. Дуже часто вітчизняні гуманісти ототожнювали розум людини з мудрістю, яку розуміли як софійність, як особливу досвідченість. Вони закликали до самопізнання та зосередження на практичній, не спекулятивній філософії: філології (граматиці), логіці, риториці, які можна використовувати у повсякденному житті, зокрема, у веденні полеміки з католиками, у судочинстві, дипломатії.

     Вітчизняні гуманісти висунули ідею гармонійного виховання, обґрунтували принцип усебічної освіти. Вони були переконані, що справжня мудрість і правдива наука неможливі без ґрунтовної освіти. Остання стоїть першою в синонімічному ряді: освіта – наука – знання – мудрість, а тому, коли на сторінках ренесансних творів мова йшла навіть лише про другий, третій або четвертий компонент згаданого ряду, освіті відводилось ключове місце. Українські діячі не обмежувалися лише деклараціями про значення освіти, але й самі брали активну участь у її ширенні, засновували різного роду школи, друкарні, науково-освітні осередки, братства, де гуртувались представники гуманітарних професій – учителі, вчені, письменники, митці.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов