Що я знаю про волонтерську роботу з дітьми, сім'ями та молоддю у громаді?

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 48 из 68Следующая ⇒

Запитання для обговорення

• Для чого ми визначали особисті очікування?
• Чим відрізняються Ваші очікування від тренінгу в цілому від очікувань щодо першого дня?

До уваги тренера!
До «Зоряної мапи неба» варто звертатися впродовж усього тренінгу та при підведенні його підсумків.

3. Вправа «Форми організації дозвілля» (30 хв.)
Мета: ознайомити учасників із теоретичними підходами до визначення форм організації дозвілля як різновиду форм соціально-педагогічної діяльності.

Обладнання: аркуш фліп-чарту з написом «Форми організації дозвілля дітей та молоді», поділений на дві колонки; картки чотирьох типів із назвами домашніх тварин (їх загальна кількість дорівнює кількості учасників), конверт.

Хід проведення:
На першому етапі тренер пропонує учасникам пригадати відомі їм форми організації дозвілля. Пропозиції учасників він занотовує на аркуші фліп-чарту ліворуч. Потім тренер просить учасників перелічити, які форми організації дозвілля дітей та молоді вони використовували особисто. Їх відповіді він занотовує на аркуші фліп-чарту праворуч.

На другому етапі тренер пропонує кожному учаснику взяти з конверта одну картку. Учасникам потрібно об'єднатися у чотири мікрогрупи, імітуючи звуки, характерні для цих тварин. Протягом 5 хвилин члени кожної групи мають дати визначення форми організації дозвілля.
Після презентацій визначень кожною мікрогрупою тренер надає учасникам інформаційне повідомлення «Форми організації дозвілля дітей та молоді» (Додаток 29).

Наприкінці вправи проводиться загальне обговорення.

Запитання для обговорення:

• Які форми з запропонованих у таблиці є найбільш ефективними для організації дозвілля дітей та молоді?
• Які з перелічених вами форм сьогодні переважають в роботі спеціалістів різних установ, служб та організацій?

4. Вправа «Алгоритм проектування форм організації дозвілля» (50 хв.)
Мета: розробити узагальнений алгоритм проектування форм організації дозвілля дітей та молоді.

Обладнання: 4 листівки, розрізані на частини (загальна кількість частин дорівнює кількості учасників), 4 аркуші фліп-чарту, маркери.

Хід проведення:
На першому етапі тренер звертає увагу учасників на другу колонку плакату «Форми організації дозвілля дітей та молоді», створеного в попередній вправі, та пропонує кожному з них обрати одну форму, яку він проводив особисто. Протягом 5 хвилин кожен учасник має скласти алгоритм проектування обраної форми від моменту виникнення думки про необхідність її проведення до моменту конкретних дій щодо реалізації проекту.

На наступному етапі тренер об'єднує учасників у чотири групи методом складання листівки із окремих частин. Протягом 10 хвилин учасники в кожній групі обмінюються результатами своїх напрацювань та спільно розробляють алгоритм проектування однієї з форм організації дозвілля дітей та молоді на аркуші фліп-чарту.

По закінченні терміну часу представники груп презентують свої алгоритми. Далі тренер протягом 5 хвилин проводить обговорення результатів роботи груп. Під час цього визначається спільне у запропонованих групами алгоритмах та взаємозв'язок між їх компонентами.
Наприкінці вправи тренер робить інформаційне повідомлення «Алгоритм проектування форм організації дозвілля дітей та молоді» (Додаток 30) та проводить загальне обговорення вправи.

Запитання для обговорення

• Якого нового досвіду ви набули під час виконання цієї вправи?
• Як може вплинути на ефективність форми організації дозвілля нехтування одним з компонентів алгоритму?

5. Вправа «Триєдина складова» (25 хв.)
Мета: ознайомити учасників із основними компонентами форми організації дозвілля, показати взаємозв'язок між ними.

Хід проведення:
Тренер звертає увагу учасників на плакат «Форми організації дозвілля дітей та молоді», створений в одній з попередніх вправ, та пропонує виокремити серед перелічених форм подібні за типом чи змістовим наповненням.
Далі тренер робить інформаційне повідомлення «Триєдина складова» (Додаток 31), після якого проводить загальне обговорення.

Запитання для обговорення:

• Чим може бути надана інформація корисною для вашої практичної роботи?
• Чому організаторам необхідно приділяти увагу відповідності між назвою форми, її різновидом та змістом?

6. Підведення підсумків дня (5 хв.)
Мета: з'ясувати враження учасників від першого дня роботи на тренінгу.

Обладнання: таблиця з двох колонок: «Було корисно...» та «Ще хочу дізнатися та навчитися...».

Хід проведення:
Тренер пропонує учасникам пригадати все, що відбувалось протягом тренінгового дня, й відповісти на запитання:

• Що корисного для себе Ви здобули за сьогоднішній день?
• Яку ще інформацію Ви б хотіли б отримати, чого навчитися?
• Що (чи кого) Ви хотіли б побачити сьогодні вві сні?

Усі відповіді на перше та друге запитання тренер записує у таблицю.

13 заняття

1. Рефлексія попереднього дня «Два питання» (5 хв.)
Мета: отримати зворотний зв'язок від учасників, пригадати основні поняття, які вони опанували напередодні, налаштувати учасників на подальшу роботу.

Обладнання: аркуш фліп-чарту, поділений на дві колонки з питаннями (див. хід вправи), рожеві та жовті стікери.

Хід роботи:
Тренер пропонує учасникам пригадати вчорашній день, відповівши на два запитання:

• Що з отриманої інформації Ви плануєте використовувати у подальшій роботі?
• Що ще потребує осмислення та самостійного доопрацювання?

Відповіді на перше запитання учасники записують на жовтому стікері, а на друге – на рожевому.

На наступному етапі учасники по черзі презентують свої відповіді спочатку на перше запитання, а потім на друге.
Тренер розміщує стікери на аркуші фліп-чарту у першій чи другій колонці відповідно до запитань та проводить обговорення.

Запитання для обговорення:

• Для чого ми з Вами прогнозували подальше використання отриманої інформації?
• Чому на осмислення деякої інформації потрібен час?

2.Визначення очікувань учасників «Зоряна мапа неба» (продовження) (10 хв.)
Мета: визначити очікування учасників щодо пропонованої роботи.

Обладнання: вирізані з кольорового паперу зірки (за кількістю учасників), клей.

Хід роботи:
Тренер ознайомлює учасників із планом роботи другого дня тренінгу та пропонує їм на зірках різного кольору написати свої очікування щодо цього. Після цього етапу роботи учасники по черзі зачитують їх та розташовують нові зірки на «Зоряній мапі неба» поряд зі своїми очікуваннями, визначеними напередодні.

Запитання для обговорення:

• Чому важливо ставити конкретні цілі на кожен день тренінгу?
• Чим відрізняються сьогоднішні Ваші очікування від попередніх?

3. Вправа «Оформлення» (40 хв.)
Мета: сприяти розвитку творчості учасників, ознайомити їх із можливими рівнями оформлення форм організації дозвілля.

Обладнання: 3 аркуші фліп-чарту, кольоровий папір, гофрований папір, клей, ножиці, маркери.

Хід проведення:
На першому етапі тренер пропонує учасникам об'єднатися у мікрогрупи, в яких вони працювали над створенням проекту форми напередодні. Групам необхідно протягом 15 хвилин підготувати та оформити об'яву про проведення тієї форми, проект якої вони розробили вчора. Ця об'ява має бути яскравою, оригінальною та привабливою. В ній обов'язково повинна бути інформація про назву, дату, час і місце проведення. По закінченні роботи групи презентують свої об'яви.
На другому етапі тренер робить інформаційне повідомлення «Рівні оформлення» (Додаток 32). Потім проводиться загальне обговорення.

Запитання для обговорення

• Яка роль оформлення в організації та проведенні різноманітних форм дозвілля?

4. Вправа «Портрет організатора дозвілля» (30 хв.)
Мета: дати узагальнену характеристику особистісних та професійних якостей організатора дозвілля дітей та молоді.

Обладнання: картки з характеристикою типів організаторів (Додаток 33), жетони п'яти кольорів (їх загальна кількість дорівнює кількості учасників), торбинка, аркуш фліп-чарту з написом «Портрет організатора дозвілля».

Хід проведення:
Тренер пропонує учасникам відповісти на запитання: «Хто може бути організатором дозвілля дітей та молоді?». Відповіді учасників він занотовує на фліп-чарті.

Далі тренер говорить про те, що кожен із організаторів окремої форми обирає свій спосіб підготовки до неї. Цей вибір залежить від особистих якостей організатора та особливостей обраної форми. Виокремлюють сім типів організаторів дозвілля за казково-образними асоціаціями:
1. Іванко-Дурник.
2. Баба-Яга.
3. Одинокий герой.
4. Капризна принцеса.
5. Розважливий канцлер.
6. Любимий отаман.
7. Славетний король.

Тренер пропонує учасникам взяти з торбинки по одному жетону та об'єднатися в 5 груп за кольором жетона. Кожна група отримує картку з характеристикою певного типу організаторів (Додаток 33). Протягом 5 хвилин учасникам потрібно прочитати характеристику певного типу організатора, обговорити сильні та слабкі сторони такого способу організації дозвіллєвої форми.

На наступному етапі тренер просить учасників кожної групи розрахуватися від одного до п'яти й об'єднатися за номерами у нові групи (в кожній з них тепер є експерти з усіх типів організаторів).

Протягом 10 хвилин учасники по черзі дають характеристику типу організатора, з яким познайомилися на попередньому етапі, звертаючи увагу на його сильні та слабкі сторони.

На наступному етапі тренер просить учасників по черзі назвати одну характеристику, яка, на їх думку, має бути притаманна організатору дозвілля дітей та молоді. Відповіді учасників він занотовує на аркуші фліп-чарту з написом «Портрет організатора дозвілля».
Наприкінці вправи проводиться загальне обговорення.

Запитання для обговорення:

• Чи зустрічалися ви з подібними організаторами? За яких обставин?
• Який тип організатора, на вашу думку, є найбільш бажаним при підготовці та проведенні форм організації дозвілля дітей та молоді?

5. Підведення підсумків дня (15 хв.)
Мета: дізнатися про враження учасників від другого дня роботи на тренінгу.

Обладнання: свічка, сірники.

Хід проведення:
У приміщенні вимикається світло. Тренер запалює свічку і пропонує учасникам пригадати, що найбільше запам'яталося з цього дня, та сказати слова подяки своїм колегам. Тренер, тримаючи в руках свічку, починає першим. Потім передає свічку учаснику, щоб він висловив свої міркування і т. д.

До уваги тренера!
Після того, як свічка знову повернеться до тренера, він ще раз дякує групі за плідну співпрацю, бажає гарного вечора і гасить свічку.

14 заняття

1. Рефлексія попереднього дня «Чотири малюнки» (10 хв.)
Мета: отримати зворотний зв'язок від учасників, пригадати основні поняття, які вони опанували вчора, налаштувати учасників на подальшу роботу.

Обладнання: аркуш фліп-чарту

Хід проведення:
Тренер пропонує учасникам відповісти на запитання та фіксує їх відповіді на фліп-чарті.
Запитання:

• Що для Вас було «інсайтом», найбільш цікавим на заняттях учорашнього дня?
• Особисті враження. Як Ви оцінюєте свою роботу?
• Як працювала група?
• Що було зайвим ?

Запитання для обговорення:

• Для чого ми з вами проводили рефлексію вчорашнього дня?

2. Повторення правил та визначення очікувань групи «Зоряна мапа неба» (продовження) (10 хв.)
Мета: визначити очікування учасників щодо пропонованої роботи.

Обладнання: вирізані з кольорового паперу зірки (за кількістю учасників), клей.

Хід проведення:
Тренер ознайомлює учасників із планом роботи третього дня тренінгу та пропонує їм на зірках різного кольору написати свої очікування щодо цього. Після цього етапу роботи учасники по черзі зачитують їх та розташовують нові зірки на «Зоряній мапі неба» поряд зі своїми очікуваннями, визначеними напередодні.

Запитання для обговорення:

• Чим відрізняються сьогоднішні Ваші очікування від попередніх?

3. Вправа «Ігрові програми» (45 хв.)
Мета: ознайомити учасників із особливостями ігрових програм.

Обладнання: стікери (за кількістю учасників), 7-9 аркушів паперу А-4, 2-3 аркуші фліп-чарту, маркери.

Хід проведення:
На початку вправи тренер інформує учасників, що в основу будь-якої ігрової програми покладено принцип змагальності. Це також характерна ознака таких форм як конкурс, вікторина та змагання. Ігрова ж програма (ця форма іноді ще називається ігровою конкурсною програмою) має особливі ознаки. Головна з них – це творчий характер різноманітних завдань, які є в програмі (конкурсних, ігрових, спортивних тощо). Ця вимога набагато легше виконується в ігровій діяльності. Бо саме в грі людині набагато простіше виявити свій творчий потенціал.
Ігрові програми користуються дуже великою популярністю з декількох причин:

• веселий, запальний, життєрадісний характер творчих конкурсів;
• виконання завдань не потребує високого рівня сформованості окремих умінь, тому брати участь в ігрових програмах можуть усі, хто має лише сміливість і фантазію;
• творчі завдання мають значний потенціал щодо розвитку різних здібностей: (комунікативність, вміння триматися перед аудиторією, мімічна та пантомімічна культура, мовленнєві навички, навички групової діяльності, вміння фантазувати, схильність до імпровізації, нестандартність мислення при розв'язанні життєвих проблем, естетичний смак, почуття гумору тощо).

Далі тренер звертається до учасників з проханням пригадати популярні телевізійні ігрові програми та пояснити, за якими критеріями вони віднесли їх саме до ігрових програм. Назви телевізійних програм, запропоновані учасниками, тренер занотовує на фліп-чарті.

На наступному етапі він роздає учасникам стікери, на яких пропонує, спираючись на приклади телевізійних ігрових програм, назви яких занотовані на фліп-чарті, та на попередню інформацію, записати власне визначення поняття «ігрова програма». На виконання цього завдання відводиться 5 хвилин. Протягом наступних 5 хвилин учасники об'єднуються в «трійки» зі своїми сусідами та виробляють спільне визначення поняття «ігрова програма», яке записують на аркуші паперу А-4 та приклеюють до нього свої стікери. Далі сусідні «трійки» об'єднуються в «дев'ятки» і протягом ще 5 хвилин дають спільне визначення поняття «ігрова програма», яке записують на аркуші фліп-чарту, та приклеюють до нього свої аркуші паперу А-4.

Після виконання цих завдань тренер пропонує «дев'яткам» презентувати свої визначення поняття «ігрова програма» та наводить визначення, запропоноване авторами модулю:
Ігрова програма – це одна з форм організації дозвілля, спрямована на розвиток творчого потенціалу учасників, в основу якої покладено принцип змагальності.
Наприкінці вправи проводиться загальне обговорення.

Запитання для обговорення:

• Чому телевізійні ігрові програми користуються у глядачів великою популярністю?
• Чому сьогодні у соціально-педагогічній роботі ігрові програми не дуже часто використовуються при організації дозвілля дітей та молоді?

4. Вправа на активізацію «Хендс Фрі» (5 хв.)
Мета: підвищити настрій учасників, активізувати їх на подальшу роботу.

Хід проведення:
Всі учасники тікають від гравця, який намагається когось вхопити за руку. Після того, як це йому вдасться, вже два гравця, не розриваючи рук, намагаються вхопити третього. Для цього вони можуть використовувати тільки вільні руки. Коли ловців стає четверо, вони мають розбитися на 2 групи та продовжити полювання.

5. Вправа «Компоненти ігрової програми» (25 хв.)
Мета: надати учасникам інформацію про характеристики ігрової програми та стимулювати їх до самостійного проектування цієї форми.

Хід проведення:
Тренер у формі інтерактивної бесіди надає учасникам інформацію про характеристики ігрової програми:

РІЗНОВИДИ ІГРОВОЇ ПРОГРАМИ
Ігрова програма може мати такі різновиди:

• шаблонна (в основу покладено якийсь шаблон, наприклад гра «Хрестики-нулики», «Морський бій» тощо);
• телевізійна (в основу покладено якусь телевізійну гру, наприклад, «Відгадай мелодію», «Самий розумний» тощо);
• сюжетна (в основу покладено якийсь сюжет, наприклад, казку «Бременські музиканти», книжку «Робінзон Крузо» тощо);
• тематична (в якій всі завдання стосуються якоїсь однієї теми, наприклад, літературної, танцювальної тощо);
• комбінована (та, що містить елементи всіх програм або декількох з них).

УЧАСНИКИ ІГРОВОГО ПРОЦЕСУ
До складу учасників ігрового процесу входять ведучий, самі учасники, журі та глядачі.
Ведучий:

• може бути один або декілька;
• може бути один і той самий або мати заміну залежно від конкурсів;
• може виступати від свого імені або в якомусь образі.

Учасники:

• можуть брати участь індивідуально або в складі команди;
• можуть бути постійні або мати заміну залежно від конкурсів;
• їх кількість може бути сталою або перемінною залежно від конкурсів;
• можуть бути підібрані заздалегідь або набрані з залу під час проведення ігрової програми.

Журі:

• в ролі членів журі можуть виступати спеціально призначені особи або ведучий, глядачі чи учасники;
• може бути постійним або змінюватися залежно від конкурсів;
• може бути підібране заздалегідь або набране з залу під час проведення ігрової програми.

Глядачі:

• можуть бути активними учасниками ігрової програми або виступати у ролі пасивних спостерігачів;
• можуть брати участь у спеціальних конкурсах для глядачів.

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ
Ігрова програма може проводитися в різних місцях. Це може бути:

• сцена;
• аудиторія;
• спортивна зала;
• стадіон;
• танцювальний майданчик і т. ін.

НАПРЯМИ КОНКУРСІВ ЗА ВИДАМИ ДІЯЛЬНОСТІ
В ігровій програмі можуть використовуватися конкурси певної спрямованості за видами діяльності:

• інтелектуальні;
• художньо-естетичні: танцювальні, музичні, пісенні, пантомімічні, мовні, художні;
• спортивні;
• професійні.

СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ
Оскільки ігрова програма має змагальний характер, вона обов'язково повинна містити певну систему оцінювання:

• можна визначати кращих, гірших або переможців у номінаціях;
• оцінювання може бути у балах або заліковим;
• оцінювання може бути колективним (оцінка всієї команди) або індивідуальним (оцінювання кожного учасника).

НАГОРОДЖЕННЯ
Учасники ігрової програми обов'язково мають отримати нагороду, яка повинна відповідати інтересам учасників та тематиці ігрової програми і не завжди мати матеріальний вираз:

• проводиться після кожного конкурсу або наприкінці ігрової програми;
• призи отримують тільки переможці (всі однакові; цінність призу залежить від місця, яке виборов учасник);
• призи отримують всі учасники (всі однакові; цінність призу залежить від місця, яке виборов учасник; переможці отримують цінні призи, а інші учасники – заохочувальні).

ДОДАТКОВІ УМОВИ
При створенні ігрової програми необхідно обов'язково враховувати додаткові умови:

• часові обмеження (оптимальна тривалість ігрової програми для дітей молодшого віку має становити 25-30 хвилин, для старших – 40-45 хвилин);
• кількість конкурсів (кількість конкурсів в ігровій програмі повинна бути непарною, інакше вона сприйматиметься як незавершена);
• різноманітність напрямів (конкурси повинні мати різні напрями за видами діяльності та формою проведення);
• темпоритм програми (перші конкурси ігрової програми мають бути не дуже складними, носити характер розминки. Далі їх складність можна поступово підвищувати, але слід пам'ятати, що необхідно чергувати конкурси, які потребують великих фізичних, інтелектуальних або емоційних затрат. Передостанній конкурс має бути порівняно спокійним у фізичному та емоційному плані, оскільки він передує кульмінації ігрової програми – останньому конкурсу. Останній конкурс має бути спрямований на емоційну розрядку всіх учасників і глядачів).

Запитання для обговорення:

• Який власний досвід ви маєте щодо організації та проведення ігрових програм?
• Що відбудеться, якщо при створенні ігрової програми якась характеристика не буде врахована?

6. Вправа «Структурний аналіз ігрової програми» (15 хв.)
Мета: проаналізувати ігрову програму, проведену у попередній сесії.

Хід проведення:
Тренер пропонує учасникам згадати будь-яку ігрову програму та зробити її аналіз, спираючись на інформацію, отриману в попередній вправі. Під час аналізу тренер робить необхідні записи на фліп-чарті, а потім проводить обговорення.

Запитання для обговорення

• Якого досвіду ви набули, виконуючи цю вправу?

7. Підведення підсумків «Я дякую за роботу...»(10 хв.)
Мета: створити у групі позитивну атмосферу, надати учасникам можливість висловити вдячність за спільну працю.

Хід проведення:
Тренер пропонує учасникам подякувати за роботу собі, потім сусідам, що ліворуч та праворуч. По завершенні оплесками дякуємо за роботу в групі.

Запитання для обговорення

o Що Ви відчували під час проведення вправи?

o Чому так важливо дякувати?

o Що дало нам виконання цієї вправи?

15 заняття

1. Рефлексія «Три кола» (10 хв.)
Мета: актуалізувати отримані знання та досвід учасників.

Хід проведення:
Тренер пропонує учасникам відповісти на три запитання.
Відповіді учасників фіксуються на фліп-чарті за наступною схемою:

Запитання для обговорення:
1. Як я можу використати отримані знання для себе?
2. Як я можу використати отримані знання для організації?
3. Як я можу використати отримані знання для України:?
4. Як рефлексія допомагає систематизувати знання?

До уваги тренера!
Під час виконання цього завдання спочатку учасники по колу (за бажанням) відповідають на перше запитання, а тренер фіксує їх відповіді, потім – аналогічно на друге і третє запитання.

2. Визначення очікувань учасників «Зоряна мапа неба» (продовження) (10 хв.)
Мета: допомогти учасникам сформулювати власні очікування від третього дня тренінгу.

Обладнання: вирізані з кольорового паперу зірки (за кількістю учасників), клей.

Хід проведення:
Тренер ознайомлює учасників із тематикою третього дня тренінгу та пропонує їм на зірках різного кольору написати свої очікування від цього дня. Далі учасники по черзі їх проговорюють, після чого розташовують нові зірки на «Зоряній мапі неба» поряд із тими, що з'явилися там учора та позавчора. Потім проводиться загальне обговорення.

Запитання для обговорення

• Чим відрізнялися сьогоднішні очікування від попередніх?
• Чи завжди буває легко сформулювати свої очікування? Від чого це залежить?

3. Вправа «Проектування ігрової програми» (105 хв.)
Мета: сформувати в учасників навички проектування ігрових програм.

Обладнання: 4 аркуші фліп-чарту, маркери.

Хід проведення:
На початку вправи тренер просить учасників розрахуватися за принципом «Атос – Портос – Араміс – Д'Артаньян» та об'єднатися в 4 мікрогрупи за цими іменами. Кожна група за бажанням учасників обирає тему ігрової програми, яку вони будуть проектувати.
Далі групи протягом 40 хвилин проектують ігрові програми за обраними темами, фіксуючи свої напрацювання на аркушах фліп-чарту.
Кожна група протягом 15 хвилин презентує свою ігрову програму (розповідає про неї, але не проводить). Інші групи уважно стежать за презентацією, після чого:

• одна з них задає два уточнюючих запитання стосовно змісту цієї ігрової програми;
• друга група з'ясовує,що корисного дає проведення цієї ігрової програми для дітей та молоді;
• третя група визначає, які «підводні каміння» можуть виникнути при проведенні цієї ігрової програми.

Наприкінці вправи проводиться загальне обговорення.
Запитання для обговорення:

Обладнання: маркери.

Хід проведення:
Тренер пропонує учасникам підійти до плакату «Зоряна мапа неба», прочитати свої очікування на зірках і визначити, чи виправдалися вони під час тренінгу. Зірки з очікуваннями, які виправдалися, учасники за допомогою маркерів поєднують лініями в сузір'я. Наприкінці вправи тренер надає можливість усім учасникам висловити свої думки та враження.

5. Завершення тренінгу (10 хв.)
Обладнання: бланки підсумкових анкет (Додаток 34).
Заповнення підсумкових анкет.

Література до розділу 4

• Айшервуд М.М. Полноценная жизнь инвалидов. – М., 1991. – 164 с.
• Афанасьєв С.П. Последний звонок: как организовать праздник для выпускников: Методическое пособие. – Кострома: Эврика – М., 1998. – 137 с.
• Бакли Роджер. Теория и практика тренинга. – СПб.: Издательский дом «Питер», 2002. – 352 с.
• Батанов О.В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні. – К., 2001. – 260 с.
• Безпалько О.В. Концептуальні підходи до організації соціально-педагогічної роботи в громаді // Наука і сучасність. Зб. наук. праць НПУ ім. М.П. Драгоманова. – К.: Логос, 2004. – С. 3–12.
• Безпалько О.В. Соціально-педагогічні аспекти діяльності громад в Україні: ретроспективний огляд // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць. – Вип. 1 (11). – К.: НПУ, 2004. – С. 63–72.
• Бирженюк Г.М., Горбунова Н.А., Бузене Л.В. Методическое руководство культурно-просветительной работой. – М.: Просвещение. – 1989. – 154 с.
• Братусь И. Социальная работа в организациях охраны здоровья. – Эссе по курсу «Социальная работа в здравоохранении». – М.: Московская школа социальных и экономических наук, 2000. – 22с.
• Бултон И. Активизация сообщества. – М.: ТАСИС, 2004. – 52 с.
• Бурматова О.П. Территориальная организация населения. – Новосибирск: БАГС, 2001. – 120 с.
• Вачков И.В. Основы и технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие. – М.: Издательство „Ось – 89", 2001. – 224 с.
• Вернер Д. Реабилитация детей-инвалидов. – М., 1995. – 134 с.
• Влада і громада: співпраця влади і громадськості у вирішенні місцевих проблем / А. Ткачук, В. Артеменко, Р. Рукомеда. – К.: Ін-т громад. сусп-ва, 2004. – 88 с.
• Водолазький В.В. Формування зв'язків із громадськістю в органах місцевого самоврядування України: соціологічний аналіз моделей. Автореф. дис. канд. соціол. наук. 22.00.03. – К., 2003. – 16 с.
• Воронина Г.А. Методика и технология работы социального работника. – М.: ИЦ «Академия», 2000. – 187 с.
• Воропай О. Звичаї нашого народу. – К.: “Оберіг”. – 1993. – 140 с.
• Гонеев А.Д., Лифинцева В.А. Основи коррекционной педагогики. – М., 1999. – 150 с.
• Гордієнко Л.О. Громада як один із педагогічних чинників у соціальному вихованні молоді Великої Британії // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія 11. Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління. 36. наук, праць. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. – №1 (23). – С. 61–67.
• Гостенина В.И. Социальное партнерство в различных моделях общества. – М., 2001. – 96 с.
• Громада як осередок соціальної роботи з дітьми та сім'ями: Метод. матеріали для тренера / О.В. Безпалько та ін.: Під заг. ред. І.Д. Звєрєвої. – К: Наук. світ, 2004. – 69 с.
• Громади України: на шляху відродження. – К: "Ай- Бі", 2002. – 279 с.
• Детский праздник в школе, оздоровительном лагере, дома: Подсказки организаторам досуговой деятельности. – М.: Московское городское педагогическое общество, 2000. – 127 с.
• Дубиковський Л., Охріменко Г. Громада як первинний об'єкт місцевого самоврядування // Самоврядування та самоорганізація територіальних громад: Матеріали наук.-прак. конференції (Львів, 23-24 червня 1999 р.). – Львів, 1999. – С. 40.
• Еремин В.А. Улица – подросток – воспитатель. – М.: Просвещение, 1991. – 160 с.
• Жарков А.Д. Новые аспекты в организации и методике информационно-пропагандистской работы клубов. – М.: МГИК. – 1989. – 121 с.
• Жарков А.Д. Организация культурно-просветительной работы. – М.: Просвещение. – 1989. – 215 с.
• Зайцева Т.В. Теория психологического тренинга. СПб.: Речь, М.: Смысл, 2002. – 80 с.
• Закон "Про місцеве самоврядування" від 21.05. 1997 року. – htpp//www.rada.kiev.ua
• Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: 36. прав. док. – К.: Сфера, 1998. – 12 с.
• Збереження та зміцнення репродуктивного здоров'я дітей та молоді: потенціал громади. Методичні матеріали до тренінгу / Упоряд. Н.В. Зимівець: За заг. ред. Г.М. Лактіонової. – К.: Науковий світ, 2004. – 161 с.
• Игры, обучение, тренинг, досуг. / Под ред. Петрусинского В.В. – М., 1994. – 368 с.
• Инновационные методы обучения в гражданском образовании / Величко В.В., Карпиевич Д.В., Кирилюк Л. – 2-е изд. Доп. – М: «Медисонт», 2001. – 168 с.
• Іванова І.Б. Соціально-психологічні проблеми дітей-інвалідів. – К,: 2000. – 145 с.
• «Как закалялась сталь». Леонид Кроль, Екатерина Михайлова. – М.: Независимая фирма «Класс», 2002. – 241 с.
• Как организовать собственное дело: Пособие для тренеров. О. Порайко, Л. Бессонова, Л. Руденко и др. – К: НПМ., 2002. – 128 с.
• Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю: навчально-методичний посібник. – К.: УДЦССМ, 2001. – 220 с.
• Киселёва Т.Г., Красильников Ю.Д. Основы социально-культурной деятельности. – М.: МГИК, 1991. – 146 с.
• Климанська Л., Софин О. Громада в системі громадянського суспільства // Реформування соціальних служб в Україні: сучасний стан та перспективи: Зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф. / За ред. Неллі Ничкало, Бреда Мак Кензі. –Львів-Вінніпег: Видавнича фірма "Малті-М" – Львів, 2003. – С. 78–81.
• Клуб – организатор семейного досуга. – Методические рекомендации / Сост. Петрова А.Л. – М., 1988 – 23 с.
• Коваль М.В. Рационально досуг учащихся // Советская педагогика, 1986. – № 5. – С. 40–42.
• Кокарев И. Соседские сообщества: путь к будущему России. – М: Прометей, 2001. – 248 с.
• Кон И.С. Социализация и воспитание молодёжи: Новое политическое мышление. – М.,1989. – С. 191–205.
• Корда Г.С. У мікрорайоні школи / Підручник. – К.: Радянська школа, 1987. – 69 с.
• Кравченко Р.І. Соціальна робота з розумово відсталими людьми: Навч. Посіб. – К., 2001. – 140 с.
• Крупник А. Соціальне замовлення – нова технологія розв'язання соціальних проблем в Україні // Соціальна політика і соціальна робота. – 2000. – № 3,4. – С. 3–13.
• Лоусон Т., Герод Д. Социология: Словарь-справ / Перевод с англ. К.С. Ткаченко. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. – 605 с.
• Мадорский М.Р., Зак А.З. Глазами подростков. Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 96 с.
• Маккорлі С, Лінч Р. Управління діяльністю волонтерів: Як залучити громадськість до вирішення проблем суспільства. Пер. с англ. – К.: Гурт, 1998. – 286 с.
• Матвеев В.Ф. Психические нарушения при дефектах зрения и слуха. – М., 1987. – 120 с.
• Махов Ф.С. Подросток и свободное время. – Л.: Лениздат., 1982. – 152 с.
• Мельников Н. Недооценивается работа внешкольных учреждений // Воспитание школьников, 1991. – №1. – С. 28–31.
• Методика освіти „рівний-рівному”: Навч.-метод. посібник. – Зимовець Н.В., Лещук Н.О., Авельцева Т.П. – К: Навчальна книга, 2002. – 127 с.
• Мискевич А.Б. Человек и свободное время. – Минск: Наука и техника, 1989. – 52 с.
• Михайлова Е.Н. Социализация молодёжи: “круглый стол” в НИИ / Советская педагогика. – 1990. – №3 – С. 149-150.
• Моделювання та впровадження програм щодо здорового способу життя: Метод, матеріали для тренера / Упоряд.: В.В. Лях., Т.Л. Лях. / Під заг. ред. І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової – К., 2001. – 143 с.
• Молодь і дозвілля (теорія, методика та практика роботи з підлітками за місцем проживання). Випуск ІІ. – К.: АЛД, 1996. – 120 с.
• Мосалев Б.Г. Методическое руководство деятельностью клубного учреждения. – М., 1989. – 137 с.
• На допомогу батькам, що мають дітей з особливими потребами. / Л.В. Борщевська, А.В. Зіброва, І.Б. Іванова – К., 1999. – 87 с.
• Новіков В. Соціальне партнерство. // Соціальна політика і соціальна робота. – 2000. – № 1. – С. 47–52.
• Освітні профілактичні прогарами. – К.: Главник, 2006. – 128 с.
• Пермяков О.А. Вільний час учнів. – К.: Знание. – Сер.7. Педагогика. – № 10, 1990 – 45 с.
• Підготовка волонтерів до роботи з дітьми обмежених функціональних можливостей: Метод. рек. до проведення тренінг. занять / О.В. Безпалько, С.В. Едель – К., 2001. – 146 с.
• Підготовка волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проектів / Під ред. І. Звєрєвої, Г. Лактіонової. – К.: Науковий світ, 2001. – 49 с.
• Проблеми соціального захисту молоді в умовах зміни соціально-економічних відносин / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Київ 25-28 листопада 1992 р. / Ред. кол. Барабаш В.В., Гайдукевич В.І. та інш. – К.: МУСНІ та УНДУПМ. – 253 с.
• Робочі матеріали семінару «Покращення якості соціальних послуг дітям і сім’ям у громаді» / Упор. Авельцева Т.П., Зимовець Н.В.. – Дніпропетровськ, 2005. – 96 с.
• Самоукина Н. В. Игры, в которые играют. Психологический практикум. – Дубна: Феникс, 2000. – 128 с.
• Самоукина Н.В. Психология оптимизма. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2001. – 240 с.
• Свободное время: мы и дети / Сост. В.М. Жебровский – К.: Политиздат Украины, 1989. – 135 с.
• Свободное время организации досуга / Сост. Абрамова Н.Ф. – М., 1988. – 59 с.
• Семигіна Т. Робота в громаді як складова діяльності соціального працівника // Соціальна політика і соціальна робота. – 2001. – №4. – С. 61–71.
• Семигіна Т. Робота в громаді: практика й політика. – К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2004. – 180 с.
• Сидоренко Е.В. Психодраматическнй и недирективный подходы в групповой работе с людьми. Методические описания и комментарии. – СПб, 1992. – 198 с.
• Сойко Е.В. Здоровье как явление социального бытия и основание действенной силы человека и его эволюции // Мир психологии. – 2000. – № 9 (21). – С. 3–10.
• Социальные службы для молодёжи (теория, методика и организация работы). Сб. материалов. / Ред. кол. Балакирева Л.И., Васильева О.Т., Волынец Т.В. и др. – Вып.2. – Киев-Харьков, 1992. – 253 с.
• Соціальна педагогіка: Навч. посіб. / За ред. А.Й. Капської – К., 2000. – 240 с.
• Соціальна робота з людьми з особливими потребами: Методичні матеріали для тренера / Упоряд. О.В. Безпалько та інші; Під заг ред. І.Д. Звєрєвої. – К.: Науковий світ, 2002 – 55 с.
• Стандартні правила щодо урівняння можливостей інвалідів: Прийняті Генерал. Асамблеєю ООН на 48 сес. 20.12.1993. (резолюція 48/96). –Л., 1998. – 94 с.
• Сухомлинский В.А. Сочинения в 2-х тт. – Т.1. – М.: Педагогика, 1979 – 558 с.
• Технологии социально-психологических тренингов. – М.: Редакционно-издательский центр Консорциума «Социальное здоровье России», 2001. – 208 с.
• Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах / За ред. проф. Капської А.Й. – К.: ДЦССМ, 2001. – 140 с.
• Технології виховної роботи в умовах табірної зміни (теорія і практика). – К,: Грайлик, 1998. – 146 с.
• Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Капської А.Й. – К.: УДЦССМ, 2000. – 240 с.
• Ткачук А. Ф. Населення чи громада? Або як впливати на місцеву владу. – К.: Інститут громадянського суспільства, 2003. – 73 с.
• Фоломеева Т. В., Богомолова Н. Н. Фокус-группы как метод социально-психологического исследования. – М.: Магистр, 1997. – 80 с.
• Фопель К. Барьеры, блокады и кризисы в групповой работе. Сборник упражнений / Пер с нем. – М.: Генезис, 2003. – 160 с.
• Фопель К. Психологические группы: Рабочие материалы для ведущего: Практическое пособие / Пер. с нем. – М.: Генезис, 1999. – 256 с.
• Фопель К. Создание команды: Психологические игры и упражнения / Пер с нем. – М.: Генезис, 2003. – 400 с.
• Фопель К. Сплоченность и толерантность в группе: Психологические игры и упражнения / Пер с нем. – М.: Генезис, 2003. – 336 с.
• Фопель К. Технология ведения тренинга. Теория и практика / Пер с нем. – М.: Генезис, 2003. – 272 с.
• Фопель К. Энергия паузы: Психологические игры и упражнения: Практическое пособие / Пер с нем. – М.: Генезис, 2002. – 240 с.
• Фопель К. Эффективный воркшоп. Динамическое обучение. Пер с нем. – М.: Генезис, 2003. – 368 с.
• Форми організації дозвілля дітей та молоді: Методичні матеріали до тренінгу / Упоряд. В.В. Молочний, С.О. Моньков, О.В. Безпалько; За заг. ред. І.Д. Звєрєвої – К.: Науковий світ, 2004. – 58 с.
• Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность: теории, эксперименты, упражнения. – СПб.: Прайм-Еврознак, 2001. – 864 с.
• Харди И. Врач, сестра, больной. Психология работы с больными. – Будапешт, 1985. – 180 с.
• Харченко С.Я. Подготовка учителя к работе с детскими общественными объединениями. – Луганск: ЛГПИ, 1992. – 130 с.
• Хрящева Н. Ю. Психогимнастика в тренинге. – М., 1999. – 94 с.
• Цукерман Г.А., Мастеров Б.М. Психология саморазвития. – М., 1995. – 146 с.
• Чистякова М.И. Психодиагностика. – М., 1990. – 98 с.
• Шапиро Б.Ю. Методологические аспекты психосоциальной работы с людьми с ограниченными возможностями // Измененное общество: тория и практика. – С. 21–31.
• Энциклопедия психологических тестов. – М.: Терра-Книжный клуб, 1999. – 143 с.
• Энциклопедия социальной работы: В 3-х т. Т.3: перевод с англ. – М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1994. – 498 с.
• «Я хочу провести тренинг». Пособие для начинающего тренера, работающего в области профилактики ВИЧ/СПИД, наркозависимости и инфекций, передающихся половым путём. Гуманитарный проект. – Новосибирск, 2000. – 167 с.
• Ялом И. Теория и практика групповой психотерапии. – СП.: Питер, 2000. – 640 с.

ДОДАТКИ Додаток 1а.

№

Перелік питань

Загальна кількість, 100%

Учні

Студенти

Всього, 40%

Середні, 22%

Старші, 18%

Всього, 60%

Історичний, 23%

Природно-географічний, 19%

Фізико-математичний, 18%

Чи готовий ти до виконання волонтерської діяльності?
А) так

Б) ні

В) не визначився

Чи чув ти коли-небудь про волонтерський рух взагалі?
А) так

Б) ні

Якщо так, то від кого?
А) друзі

Б) однокласники / одногрупники

В) ЗМІ

Г) педагоги

Д) інші волонтери

Е) родичі

Є) власний варіант :
1. «При проходженні педагогічної практики»

2. «Випадково на вулиці»

3. «У міському транспорті»

Чи хотів би ти займатись волонтерською діяльністю?
А)так

Б) ні

В) не визначився

Що могло б змусити тебе зайнятися волонтерською діяльністю?

1. «власний інтерес та бажання»

1. «упевненість, що це буде мені цікаво»

1. «надбання нових друзів»

1. «отримання нових знань»

1. «задоволеність від роботи, що буде виконуватися»

1. «чисто альтруїстичні побажання»

1. «професійне самовдосконалення»

О

О

Виконуючи свою діяльність, з якими б категоріями людей тобі працювалося б найлегше ?
А) діти

3
39

Б) молодь

В) дорослі

Г) люди похилого віку

Д) люди з функціональними обмеженнями

Е) інші:

Які види робіт тобі найбільше подобаються?
А) проведення ігор

Б) проведення тренінгів

В) організація та участь у культурно-масових заходах

Г) профілактичні заходи

Д) індивідуальні консультації

Е) інші:
1. «спілкування з людьми»

Виконання якого виду діяльності тобі найближче?
А) робота з однією людиною

Б) з групою

В) зі спільнотою

Г) індивідуальна робота на дому

Д) інше

Яку б кількість свого вільного часу ти міг би присвячувати здійсненню волонтерської діяльності?

1. 1-2 рази у тиждень

1. один вихідний на тиждень

1. два вихідних на тиждень

1. після обіду с понеділка по п’ятницю

1. три-чотири рази на тиждень

1. кожен день після обіду

1. взагалі не має часу

Що може завадити тобі займатися волонтерською діяльністю?

1. власне небажання

1. невміння знаходити спільну мову

1. нерозвиненість комунікативних навичок

1. учбова навантаженність

матеріальні труднощі, що змушують шукати підробіток

1. недостатня кількість необхідних знань, вмінь та навичок

1. робота, яка поєднується з постійним навчанням

1. дозвіл батьків

ДОДАТКИ

Додаток 1.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману