Способи творення індивідуально-авторських дієслів

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 18Следующая ⇒

   Характерною ознакою дієслів (як загальновживаних, так і авторських) є те, що вони створюють ефект мовної динаміки в тексті.

   Більшість дієслівних АЛН неокласиків утворено афіксацією. Найпродуктивнішим з-поміж афіксальних різновидів є конфіксальний.

   Загальновживані суфіксальні дієслова можуть походити від різних частин мови – іменників, прикметників, дієслів, прислівників, числівників та вигуків. Авторські дієслова сучасних поетів утворено лише від іменникових, прикметникових та дієслівних основ. Такі інновації вирізняються образністю, яка спирається на багату семантичну палітру твірних ад’єктивів та субстантивів.

    Дієслівний суфіксальний словотвір, порівняно з іменниковим та прикметниковим, має у своєму запасі меншу кількість дериваційних афіксів.                                                

   Відіменникові  дієслова створювались неокласиками за допомогою таких суфіксів:

1) -и-: віршити (І. Павлюк) ← вірш, майданити (Д. Кремінь) ← майдан. Деривати мають загальне значення «діяльності, дії чи стану, зміст яких визначається твірною основою мотивувального іменника» [Юрчук 1979, с. 174];

2) -і-: золотіти (І. Павлюк) ← золото, сновидіти (М. Григоренко) ← сновида. Новотвори виражають нехарактерне для цього типу значення «виявлення ознаки, пов’язаної з мотивуючим іменником»;

     Відприкметникове дієслово утворене за допомогою суфікса -і-: брунатніти (Р. Кудлик) ← брунатний. Дериват, утворений за участю цього суфікса – непохідний й означає перехід до стану, вказаного основою мотивувального прикметника, або перебування в такому стані.

      Отже, дієслівний суфіксальний словотвір сучасних поетів не такий репрезентативний, як у поетичному словнику поетів XX століття.

    Творення дієслівних дериватів префіксальним способом представлено декількома інноваціями: намолити (І. Павлюк) ← молити, нащастити (С.Сапеляк) ← щастити, одснитися (А. Сірик) ← снитися. Префікс на- творить форму доконаного виду, а префікс од- вносить до семантики новотвору значеннєвий відтінок – «припинення виконуваної дії».

Аналізовані індивідуально-авторські дієслова переважно позбавлені інгерентної експресивності й виконують видоутворювальну й номінативну функції.

     Префіксально-суфіксально-постфіксальний спосіб творення дієслів у поетичному доробку сучасних поетів представлений одним відіменниковим дериватом: вглибатися (Б. Чепурко) ← глиб, який утворено за допомогою префікса в-, суфікса -а-ти- і постфікса -ся, а «миттєве та інтенсивне виконання дії» інновації вглибатися надає префікс в-.

     Префіксально-суфіксальним способом у сучасних авторів утворено незначну кількість дієслівних АЛН. За частиномовною належністю мотивувальних слів виокремлюються такі групи АЛН:

1) відсубстантивні дієслова, які представлені семантично розрізненими дериватами, утвореними за непродуктивними в сучасній українській мові типами. У їхньому дериваційному оформленні беруть участь такі форманти: в-…-ува-: взорувати (А. Миколаєнко) ← зір, вкохувати (В. Решетило) ← кохати; до-…-ува-: домріювати (А. Спірідончева) ← мрія; за-…-и-: завітрюганити (О. Шнуренко) ← вітрюган; з-…-і-: здалеченіти (Б. Чепурко) ←далечінь; о-…-и-: опортретити (С. Сапеляк) ← портрет;

2) віддієслівний дериват із конфіксом пере-…-ува-: передмухувати (С. Ренар) ← дмухати.

   Як бачимо, сучасники не тяжіли до якогось одного словотвірного типу, тому у конфіксальних новотворах основний акцент робиться не на структуру, а на зміст, через що в конструюванні деривата основну роль відіграє мотивувальне слово.

  Лише одним дериватом представлено спосіб основоскладання: духолетіти (В. Рябий), який утворено на базі словосполучення духом летіти. Поява такої номінації зумовлена прагненням автора виокремити якусь ознаку чи посилити емоційне звучання поезії: І сніг не сніг духолетів / і переходив межі зору, / коли не видно вже слідів / від квітограю – змило море / земної згуби, і душа / хотіла би ошаленіти / в півонії, де білий жар / біліший, ніж вогонь розквітлий. (В. Рябий). Прослідковується також, що складне утворення цього типу є римою до загальновживаного слова: духолетів – слідів.

   Частина авторських дієслів утворена способом словоскладання. Більшість юкстапозитів є синонімічними зближеннями: згоряти-проминати (К. Рибалко), писати-карбувати (С. Бондаренко), піти-покотитися (П. Осадчук), стояти-мовчати (В. Пішко), жаліти-спиняти (Г. Лютий).

   Незначною кількістю представлено в словнику сучасних поетів індивідуально-авторські дієслівні форми. Серед них переважають дієприкметники.

   В українському мовознавстві питання про частиномовний статус дієприкметника є одним із найбільш дискусійних. У нашому дослідженні опираємось на традиційне визначення дієприкметника як дієслівної форми, у якій поєднуються ознаки дієслова (час, вид, стан) і прикметника (рід, число, відмінок). Його дериваційними особливостями є творення від основ особових форм та інфінітива дієслів за допомогою суфіксів -ч-, -л-, -н- (-ен-), -т-: насипати – насипаний, дрімати – дрімаючий [Плющ 1994, с. 408 – 417; Грищенко 1997, с. 439 -444]. Такі дієприкметники є загальновживаними й широко функціонують у всіх стилях сучасної української мови, зокрема й у художньому.

   До індивідуально-авторських зараховуємо дієприкметники, особливістю котрих є відсутність у мові співвідносних дієслів, від основ яких вони могли б утворитися. Серед них виділяються утворення, які можуть походити від дієслів, іменників чи прикметників, до основ яких додаються префікс та дієприкметниковий суфікс:

 Ви- + Д + -ан- – вишептаний (В. Кухта) ← шептати;

 Не- + Д + -л- – невгаслий (О. Мельник) ← гаснути;

 Не- + Д + -ен- – непроговорений (І. Павлюк) ← проговорити;

 Про- + І + -ен- – проболений (Р. Кудлик) ← біль;

 Над- + Д – надпочатий (І. Павлюк) ← почати;

  Не- + Д – непропащий (В. Баранов) ← пропадати;

  Д + -юч- – розтинаючий (Н. Крісман) ← розтинати;

  І + -юч- – солодіючий (Б. Чепурко) ← солод.

   Виникнення дієприкметників цієї групи пов’язане з пошуками нових образів і засобів для експресивного зображення дійсності, напр., збродний «той, що подається в облудний брід»: Стигнуть стигмами – стогнуть стегнами: / З ума збродні. (Б. Чепурко).

    Отже, на тлі активного творення індивідуально-авторських дієслів поетами XX ст.. дієслівний словотвір поетів поч. XXI ст. є мало репрезентованим. Найбільш поширеними є суфіксальні АЛН. Дієслівні новотвори вживаються для відтворення найтонших семантичних і стилістичних відтінків авторського сприйняття навколишньої дійсності.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология