Вимоги до приміщень водолікування

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 19 из 19

   1. Водолікування повинно проводитися в окремих приміщеннях, висота яких не менше З м.

   1.2 Стіни повинні облицюванні білою полив'яною плиткою; підлога шершавою метлаською плиткою; стелю покривають вапном.

  1.3 Підлога повинна мати уклін не менше 1 см на 1 м в сторону трапа, який обладнують в кутах приміщення.

    1.4 Приміщення повинно мати самостійну припливне-витяжну вентиляцію з обміном повітря в годину: приплив +3, витяжка -5, яка вмикається з кімнати медперсоналу, з підігрівом.

    1.5 Температура повітря повинна бути +25°, відносна вологість не вище 60-65%.

   1.6 В водолікарнях повинна передбачатись кімната для обслуговуючого персоналу площею з розрахунку 1,5 м2 на одну ванну, але не менше 8 м2. Для персоналу радонових та. сірководневих процедур повинна передбачатись душова кабіна площею 2 м2

  1.7 Кожна медична керамічна ванна повинна розміщатись в окремому відсіку площею 6 м2 (шириною 2,4 м) і мати 2 роздягальні площею по 2 м2. В дитячих та психіатричних лікарнях ванни розміщаються в загальній залі.

1.8 При розміщенні ванн в окремих відсіках вхід до них здійснюється з загального коридору. Для нагляду медперсоналу за хворими уздовж всіх відсіків улаштовується загальний коридор шириною 1 м.

1.9 Стіни кабін для ванн і перегородки між роздягальнею і приміщенням для ванн слід виконувати висотою 2м з товстого непрозорого армованого скла, синтетичних матеріалів чи бетону, облицьованого плиткою; встановлюють їх на висоті 15 см від підлоги.

1.10 В дитячих і психіатричних лікарських установах при розташуванні ванн в загальній залі на кожну ванну виділяють площу 6 м2 (без площі робочого коридору) та роздягальню для хворих з розрахунку 2 місця на кожну ванну.

Площа 1 місця для роздягання, включаючи прохід до ванни, - 2 м2.

1.11 Для лікування рухами в воді виділяється кімната площею 42 м2 ( в тому числі площа ванни 20 м ). Глибина ванни 0,7 м.

1.12 Ванни встановлять таким чином, щоб денне світло падало на лице хворого.

2 .Ванни вуглекислі, кисневі, азотні, перлові.

2.1 Балони з вуглекислотою, киснем та азотом встановлюють поза приміщенням для ванн, на відстані не менше 0,5 м від труб центрального опалення і гарячого водопостачання так, щоб на них не падали прямі сонячні промені. Балони обов'язково повинні бути закріпленими до стіни металевою скобою;

   2.2 Запасні балони з вуглекислотою і азотом зберігають на стелажах в спеціально відведеному приміщенні, а з киснем в спеціально відведеній будівлі в вертикальному положенні, в гніздах;

  2.3 Компресор для проведення перлових ванн встановлюють в підвальному чи півпідвальному приміщенні.

  3. Ванни сірководневі.

  3.1 Лікування штучними сірководневими ваннами повинно виконуватись в окремому приміщенні (тупиковому відсічі), ізольованому від інших лікувально-процедурних кімнат;

3.2 Приміщення повинно складатись з ванного залу площею з розрахунку 8 м2 на ванну, мінімальна площа (при 1 ванні) - 12 м2; лабораторії для приготування розчинів (площею не менше 10 м2) з витяжною шафою; приміщення для зберігання реактивів площею не менше 8 м2; роздягальні для хворих площею з розрахунку 2 м на 1 місце, яка з'єднується з ванним залом через шлюз;

3.3 В приміщенні обов'язково повинна бути самостійна припливно-витяжна вентиляція з обміном повітря в годину: в ванній залі - приплив +3, витягування -5; в шлюзі - приплив +3, витягування -4; в роздягальні - приплив +3, витягування -3. Витяжна труба для викиду повітря повинна бути вище гребеня покрівлі будівлі;

  3.4 Труби, які підводять сірководневу воду, повинні бути із полімерних чи інших матеріалів, стійких проти агресивних вод і газів. Каналізаційні труби повинні бути азбестоцементними чи чавунними, покриті усередині і зовні бітумним чи бакелітовим лаком, або вінілінові. Вся арматура (крани, ручки та інше) повинна бути з корозієстійких матеріалів; дерев'яні предмети покриті олійною фарбою на цинкових білилах (використовувати фарби на свинцевих білилах забороняється);

   3.5 Всі хімічні речовини для приготування штучних сірководневих ванн зберігають під суворим контролем, під замком. Розчини і соляну кислоту для приготування штучних сірководневих ванн зберігають в лабораторії в щільно закритій шафі в скляному посуді, закритому гумовою пробкою; в неробочий час лабораторію замикають.

  4. Ванни радонові.

  4.1 Ординарні радонові лабораторії відносяться до лабораторій II класу.

Приміщення для проведення радонових ванн з концентрацією 40 иКи/л. кожне на 100 ванн за зміну (кількість витрачаємого радону на одну ванну 8,0 мк Ки/л) відносяться до лабораторій З класу. Починаюча доза, яку отримає обслуговуючий персонал на робочому місці, не повинна перевищувати на тиждень 0,1 БЕР.

  4.2 Ординарна лабораторія для приготування концентрованого розчину радону повинна бути площею не менше 10м на 1 барботер, на кожний наступний барботер по 6 м2.

4.3 Для проведення радонових процедур (ванн, зрошення та інше) повинні бути приміщення: для чекання, роздягальня, ванні кімнати, кімната відпочинку, кабінет лікаря, душова кімната для персоналу.

4.4 В приміщенні радонових ванн повинна встановлюватись витяжна шафа для зберігання порціонних склянок з розчином радону.

4.5 Ординарна лабораторія і ванні кімнати повинні розміщатись в окремому крилі (відсічі) будівлі, ізольованим від інших лікувально-процедурних кімнат.

Інші приміщення (кабінет лікаря, чекальня та інш.) можуть бути загальними з іншими приміщеннями водолікарні.

4.6 Кабінети з ваннами слід розташовувати між службовим коридором і коридором для хворих.

4.7 Радонова лабораторія повинна бути з'єднана з службовим коридором, який з'єднує ванні кабінети, і максимально віддалена від інших приміщень.

4.8 Стіни і підлога приміщень радонової лабораторії повинні бути гладкими, стіни пофарбовані олійною фарбою світлих тонів, підлога укрита лінолеумом, пластиком чи метлаською плиткою.

4.9 Радонова лабораторія і приміщення для радонових ванн повинні бути обладнані самостійною системою припливно-витяжної вентиляції з повітрообміном в годину: приплив +4, витягування -5. 4.10 Концентрація радону і дочірніх продуктів розпаду в робочих приміщеннях не повинна перевищувати З 10~п Ки/л, в суміжних - Г 10"11 Ки/л.

  5. Души. 

  5.1 Приміщення для душового залу повинно бути площею 25м2. В ньому встановлюють душеву кафедру, душові установки ( для циркулярного, дощового, висхідного, струменевого та інше) та сидячу ванну.

5.2 Душову кафедру встановлюють так, щоб при проведенні струменевого душа вона знаходилась на відстані 3,5-4 м від хворого. Пряме денне світло повинно падати на хворого. На висоті 1-1,25 м від підлоги до стіни прикріплюють металевий поручень, за який повинен триматися хворий під час прийому струменевого душа.

  5.3 Окремі д ушові установки і сидячу ванну розділяють перегородками з товстого непрозорого скла або бетону, облицьованого білою плиткою, висотою 2м. перегородки не повинні доходити до підлоги на 10-15 см.

  5.4 Площа окремих кабін для душових установок повинна бути не менше 1-1,5 м2. Дощовий душ встановлюють на висоті 1,8 м від підлоги з нахилом площини душової сітки до підлоги 15-20°.

  5.5 Душова кафедра повинна мати самостійну підводку гарячої і холодної води; при цьому тиск гарячої і холодної води повинен бути однаковим (2-2,5 кг/см ).

5.6 При душовій залі передбачається роздягальня для хворих площею не менше 10м2; площа одного місця для роздягання, включаючи проходи до душу 2 м2.

5.7 Для процедур підводного душа-масажа виділяють приміщення площею не менше 18м2 при його ширині не менше 3,5 м. Ванну місткістю 400-600 л встановлюють так, щоб підхід до неї був можливий з трьох сторін. Установка для душа-масажа монтується за ножним кінцем ванни з дотриманням всіх вимог по електробезпеці.

5.8 Оздоблювання приміщення для підводного душа-масажа повинно відповідати п.1.8.2.

5.9 Електромагнітний пускач апарата для підводного душа-масажа повинен бути герметичним та заземленим. Корпус апарата теж необхідно заземлювати.          Для укутування хворих виділяють окреме приміщення з розрахунку 6 м на і кушетку, але не менше 12м. В цьому приміщенні встановлюють умивальник з гарячим і холодним водопостачанням.

5.10 Електропроводка і пускове обладнання в приміщеннях, пов'язаних з проведенням водних процедур, повинні бути герметичними.

ВИСНОВКИ

На підставі вивчення та аналізу використаних науково-методичних джерел і літератури за результатами дипломної роботи можна зробити наступні узагальнені висновки:

1. Термін "церебральний параліч" вживається для характеристики групи хронічних станів, у яких уражається рухова і м'язова активність з порушенням координації рухів. Характерними рисами церебрального паралічу є порушення рухової активності, особливо піддається поразці м'язова сфера - відбувається порушення координації рухів. Залежно від рівня і розташування ділянок ураження мозку, можуть відбуватися одна чи кілька форм м'язової патології - напруженість м'язів чи спастика; мимовільні руху; порушення ходьби і рівня мобільності. Також могли трапитися такі патологічні явища - аномальність відчуття й сприйняття; зниження зору, слуху і погіршення промови; епілепсія; затримка психічного розвитку. Інші проблеми: труднощі прийому їжі, ослаблення контролю сечовипускання й досвід роботи кишечника, проблеми із диханням через порушення становища тіла, пролежні і проблеми з навчанням.

2. Досліджено, що фізичній реабілітація ДЦП передбачає комплексний підхід і може включати: ЛФК, фізіотерапію, масаж, гідрокінезотерацію та застосування технічних засобів реабілітації. Застосування цих методів та засобів фізичної реабілітації допомагають покращити якість життя.

3. Розглянуто організаційно – методичні основи і принципи ФР при ДЦП. Важливо знати завдання, принципи, основи, вміти застосовувати доцільні засоби та методи ФР при лікуванні ДЦП. Потрібно дотримуватися індивідуального підходу до хворого, поступовості і систематичності занять, помірності навантажень.

4. Запропоновано комплексну програму фізичної реабілітації при ДЦП. Розглянуто особливості виконання фізичних вправ залежно від форми ДЦП. Розроблено рекомендації до проведення гідрокінезотерації. Описані основні масажні техніки та прийоми масажу, лікувальна фізична культура, сенсорна кімната, що мають місце у реабілітації хворих на ДЦП. Встановлені методи фізіотерапії, що допомагають зняти спастику, та наведені особливості застосування цих методів. Розглянуто особливості та функціонування спеціалізованих реабілітаційних тренажерів для забезпечення ФР.

     5. Розробленна програма комплекної реабілітації для дітей віком з 3 до 7 роуів з ДЦП.

6. Проаналізовані основні вимоги та обов’язки до проведення занять у воді та фізіопроцедур. Розглянуті питання щодо обладнання кабінету з масажу. Проаналізована організація роботи і техніки безпеки фізіотерапевтичних процедур та масажу при ФР.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Айзиков Г.С. Лечебная физкультура при паралитическихзаболеваниях у детей / Айзиков Г.С, Манович 3.X. - М.: Медицина, 2003. - 208с.

2. Архипова Е.Н. Нервно-психическое развитие детей, перенесших черепно-мозговую родовую травму и леченных нейрохирургическими методами /В кн.: Родовые повреждения головного и спинного мозга у детей. - Казань, Наука, 1995 г.

3. Бортфельд С.А. Двигательные нарушения и лечебная физическая культура при детском церебральном параличе. - Л.: Медицина, 1991. - 46с.

4. Гидрокинезотерапия. / [Ежов В.В., Ежова Л.В., Андрияшек Ю.И., Замша Т.Т.]. – Pедакц.-издат. Совет Крымского гос. мед. yн-та им. С.И. Георгиевского, 2002. - 156 с.

5. Гросс Н.А. Реабилитация опорно-двигательных функций у детей- инвалидов с использованием элементов физической культуры и спорта / Гросс Н.А., Гросс Ю.А., Горбунова Е.А. // Подходы к реабилитации детей с особенностями развития средствами образования. - М., 1996. - С. 332-339.

6. Гросс Ю.А. Применение тренажерных устройств в процессе реабилитационных занятий физическими упражнениями детей с нарушениями опорно-двигательного аппарата : автореф. дис. ... канд. пед. наук / Гросс Ю. А. - М., 1998. - 24с.

7. Дубровский В.И. Детские церебральные параличи. - В кн.: Спортивная медицина: учеб. для студ. высш. учеб. заведений. / Дубровский В.И. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. - С. 425-426.

8. Дубровский В.И. Лечебная физическая культура (кинезотерапия): учебник для ВУЗов. / Дубровский В.И. – Издательство: Владос, 2004. – 624 c.

9. Е.Т. Лильин, О.В. Степанченко, А.Г. Бриль. // Журн. Детский Доктор. – 1999.- № 2.

10. Евсеев С.П. Теория и организация адаптивной физической культуры: Учебник. В 2 т. Т.1. / Евсеев С.П. - М: Советский спорт, 2002. - 448 с.

11. Ефименко Н.Н. Содержание и методика занятий физкультурой с детьми, страдающими церебральным параличом. / Ефименко Н.Н., Сермеев Б.В. - М.: Советский спорт, 1991. - 56 с.

12. Журба Л.Т. Ранняя диагностика детских церебральных параличей. /Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. - Том 88, выпуск 8. - 1998 г.

13. Качесов В.А. Основы интенсивной реабилитации ДЦП. / Качесов В.А., 2005. - 112 с.

14. Качмар О.О. Особливості ходи у пацієнтів зі спастичною диплегією. / Качмар О.О. // Український вісник психоневрології. - 1997. - Т.5 - Вип.3(15). - С.64- 66.

15. Коган О.Г. Медицинская реабилитация в неврологии и нейрохирургии / Коган О.Г., Найдин В.Л. - М.: Медицина, 1998 - 304 с.

16. Кожухова Т.В. Основи психолого-педагогічного дослідження. / Кожухова Т.В. – Харків: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2002. – 240 с.

17. Козявкин В. И. Система интенсивной нейрофизиологической реабилитации. Блок кинезотерапии. / Козявкин В. И., 2004. – 128 c.

18. Козявкин В.И. Концепция метода нейрофизиологической терапии детского церебрального паралича // Новые технологии в реабилитации церебрального паралича: Материалы международного конгресса. - Донецк, 1994. - С. 32.

19. Козявкин В.И. Новые подходы в лечении детского церебрального паралича // Ж. Укр. віcник психоневрології. - Харків, 1993. - Вип.2. - С. 6-9.

20. Кольцова М.М. Развитие сигнальных систем действительности у детей. - Л.: Наука, 1990 г.

21. Курако Ю. Л. Сборник методик и тестов исследования вегетативного отдела нервной системы. / Курако Ю. Л. — Одесса, 1999.—153 с.

22. Лечебная помощь детям с церебральными параличами. - Метод. пособие. Под ред. М.Н. Гончаровой. - Л.: Медицина, 1992 г.

23. Лильин Е.Т., Степанченко О.В., Бриль А.Г. Современные технологии восстановительного лечения и реабилитации больных с детским церебральным параличом/ Детский доктор.- 1992 г. - №2.

24. Мастюкова Е.М. Дети с церебральным параличом. / Мастюкова Е.М. // Специальная психология / Под ред. В.И. Лубовского. - М., 2003. – 274 c.

25. Наталья Таланова. // Журн. Мама и малыш. – 2005.-№ 4.

26. Никитина М.Н. Детский церебральный паралич. - М.: Медицина, 1979 г.

27. Николаенко В.И. Организация и содержание обучения и воспитания детей с тяжелыми двигательными нарушениями в условиях специальной школы-интерната. / Николаенко В.И. // Коррекционная педагогика. – №1. – 2004. – С. 11-21.

28. Нікішина Л.Т. Методи фізичної корекції дітей з обмеженими можливостями. / Нікішина Л.Т., Байбуза І.В. // Теоретичні та методичні проблеми фізичної реабілітації. – Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2006. – С. 50-59.

29. Окамото Г. Основи фізичної реабілітації; перекл. з англ. / Окамото Г. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2002. – 325 c.

30. Основы специальной психологии: Учеб. Пособие. /Под ред. Л.В. Кузнецовой. - М.: Издательский центр «Академия», 2005 г.

31. Особливості оцінки результатів проведеного лікування у дітей з дитячим церебральним паралічем. / [Козявкін В.І., Маргосюк І.П., Лунь Г.П., Лисович В.І., Турчин О.З., Конєва Л.П., Волошин Б.Д., Падко В.О., Качмар О.О.]. // Ж. Український вісник психоневрології.- 1993. - Вип. 2. - С. 45-46.

32. Отдаленные результаты лечения больных детским церебральным параличом немедикаментозными средствами. Клинический и нейрофизиологический контроль: Тезисы докладов Шестой Всероссийской научно-практической конференции. / [Козявкин В.И., Шевага В.Н., Бабадаглы М.А., Потабенко Т.Ф., Маргосюк И.А., Лисович В.И., Турчин О.З.]. // Организационные и клинические проблемы детской неврологии и психиатрии.-Москва, 1994.- С.122-123.

33. Оцінка моторних функцій в процесі лікування хворих на дитячий церебральний параліч: тези доповідей конференції "Медична діагностика. Організація і управління. Методи і засоби, алгоритми і навчання, технолоії і комп’ютеризація"/ [Козявкін В.І., Маргосюк І.П., Лисович В.І., Лунь Г.П., Качмар О.О. ]. - Київ-Львів, 1992. - С.129-130.

34. Перхурова И.С. Регуляция позы и ходьбы при ДЦП и некоторые способы коррекции. / Перхурова И.С., Лузинович В.М., Сологубов Е.Г., 1996. – 242 c.

35. Перхурова И.С., Лузинович В.М., Сологубов Е.Г. Регуляция позы и ходьбы при детском церебральном параличе и некоторые способы коррекции. - М.: «Книжная палата», 1996 г.

36. Пирогова Е.А. Влияние физических упражнений на работоспособность и здоровье человека. / Перхурова И.С., Лузинович В.М., Сологубов Е.Г. – К.: Здоров'я, 1996. – 251 с.

37. Подкорытов B.C. Психопатологические аспекты медико-социальной реабилитации больных ДЦП. / Подкорытов B.C., Петрашенко П.Р., Малышко Л.Н. // Укр. вiсник психоневрологiї. - Xapкiв. - 1993. - Вип.2. - С. 25-26.

38.  Попов С.Н. Физическая реабилитация: учебник для академий и инситутов физической культуры. / Попов С.Н. - Ростов н/Д: Феникс, 1999. - 608 с.

39. Принципи побудови рефлексологічної корекції порушень біомеханіки рухів у дітей зі спастичними формами дитячого церебрального паралічу: тези доповідей 1-го Українського з’їзду рефлексо-терапевтів і мануальних терапевтів. / [Козявкін В.І., Шевага В.М., Лисович В.І., Маргосюк І.П., Турчин О.З., Конєва Л.П., Качмар О.О.]. - Львів. - 1992. - С. 26-27.

40. Прусс С.В., Лазарева С.И. Коррекция двигательных и вегетативных нарушений у детей, больных спастическим церебральным параличом: материалы VIІ Украино-Баварского симпозиума. Социальная педиатрия. / Прусс С.В., Лазарева С.И. - Днепропетровск. – 2005. – С. 219

41. Реабілітація хворих засобами лікувальної фізкультури. – Луцьк: Видавництво: "Волинська обласна друкарня", 2003. – 310 с.

42. Семенова К.А. К вопросу о классификации детского церебрального паралича. - Педиатрия, 1992 - №2.

43. Семенова К.А. Лечение двигательных расстройств при детских церебральных параличах. - М.: Медицина, 1996 г.

44. Семенова К.А. Медицинская реабилитация и социальная адаптация больных детским церебральным параличом. / Семенова К.А., Махмудова Н.М. - М., 1999. – 184 c.

45. Семенова К.А., Мастюкова Е.М., Смуглин М.Я. - Клиника и реабилитационная терапия детских церебральных параличей. - М.: Медицина, 1992 г.

46. Серганова Т.И. Как победить детский церебральный паралич / Серганова Т.И. - СПб: Медицина, 1995. - 154с.

47. Современные методики физической реабилитации детей с нарушением функций опорно-двигательного аппарата// Под ред. Гросс Н.А.- М.: Медицина, 2005. - 235с

48. Сологубов Е.Г. Система реабилитации больных ДЦП методом функциональной проприоцептивной коррекции : автореф. дис. ... д-ра мед. наук / Сологубов Е.Г. - М., 1997. - 34 с.

49. Солодков А.С. Адаптипционно-компенчаторные нарушения у детей инвалидов и коррекция средствами физической культуры. // Теория и практика физической культуры. -1998. - №1. - С.44-46.

50. Техніка і методика фізіотерапевтичних процедур / Под ред. В. М. Боголюбова.- М.: Медицина, 1993.-352 с.

51. Тондий Л.Д. К вопросу о систематизации лечебных физических факторов. Новые медицинские технологии в клинической и курортной практике: материалы Укр. науч. прак. конф. с межд. участием. / Тондий Л.Д., Васильева-Динецкая Л.Я. – К., 2001. – С. 13-24.

52. Тюрин А.М. Техника массажа. / Тюрин А.М., Васичкин В.В. – Л.: Медицина, 2004. -160 с.

53. Физическая реабилитация детей с нарушениями функции опорно-двигательного аппарата / Абрамова Т.Ф., Никитина Т.М., Кочеткова Н.И., Гончарова Г.А., Горбунова Е.А., Кряжев В.Д., Левин А.С., Николаева В.В., Суровягина Л.В., Усакова Н.А., Шарова Т.Л.; под ред. Н.А. Гросс – М.: Советский спорт, 2000. 

54. Физическая реабилитация: уч-к для академий и ин-тов физической культуры // Ростов на Дону: изд-во «Феникс». Под общей ред. Попова С.Н., 1999.-608 с.

55. Фищенко П.Я. Детские церебральные параличи. - Л.: Медицина, 1944 г.

56. Фомин Н.А. Физиологические основы двигательной активности. / Фомин Н.А., Вавилов Ю.Н. – М.: Наука, 1991 – 224 с.

57. Фонарев М.И. Лечебная физкультура при детских заболеваниях. / Фонарев М.И., Фонарева Т.А. – Л., 1991. – 204 c.

58. Цукер М.Б. Детские церебральные параличи/рук. по педиатрии. Под ред. Ю.Ф. Домбровской. - М.: Медицина, 1995 г.

59. Шипицина Л.М. Детский церебральный паралич. / Шипицина Л.М., Мамайчук И.И. - СПб.: Дидактика Плюс, 2001. – 272 с.

60. Штеренгерц А.Е. Лечебная физкультура и массаж при заболеваниях и травмах нервной системы у детей. Штеренгерц А.Е. - К.: Здоровья, 1989. - 187с.

61. Эйдинова М.Б., Правдина-Винарская Е.Н. Детские церебральные параличи и пути их преодоления.- М.: Медицина, 1959 г.

62. Triggs M. Orthopedic aquatic therapy, Clinical Management 11 (1): 1991. – S. 30 – 31  

63. Vincente Banachelo. Hidrogimnastica. – Santos-CER 11035-050 da Praia, 1995. – 30 s.  

                                         ДОДАТКИ                                                          

                                                                                                       Додаток А  

Комплекс вправ у воді з еластичною стрічкою:

1) В.П.- Сидячи у ванні, з опорою на стінку ванни:  

а) Змотування та розмотування клубочка еластичної стрічки двома руками.

б) Намотування еластичної стрічки на палицю однією рукою, другою тримати палицю.

в) Розтягування еластичної стрічки в сторони.

2) В.П.- Сидячи у ванні, закріпивши кінець стрічки на нозі:

   а) Потягнути стрічку двома руками до себе з затримкою до 10 сек.

    б) Потягнути стрічку до себе однією здоровою рукою, затримка до 5 сек.

    в) Потягнути стрічку до себе хворою рукою при цьому допомагати здоровою рукою.

3) В.П.- Сидячи у ванні, без опори на стінку ванни, закріпивши дві еластичні на бортику ванної:

   а) Вправи «насоси». Скручування тулуба у сторони з натягуванням стрічки, з кінцевою затримкою руху на 3- 5 сек.

   б) Вправа «весло». Винувати імітацію веслування двома руками, потім по черзі кожною рукою вперед, назад ( при цьому можлива допомога реабілітолога). 

                                                                                                      Додаток Б

Комплекс вправ у воді під час підводного гідромасажу у поєднання з вправами на розвиток уваги та мислення. 

Додаткові засоби під час виконання вправ:

- Кульки різного кольору;

- Пластмасові фігури різної форми;

- Мильні кульки;

- Картинки;

1) В.П. – Лежачи у ванні, з опорою на стінку ванної ( вправи з кульками):

а) Порахувати кульки, які у воді.

б) Назвати кольори кульок.

в) Зібрати кульки у мішечок.

г) Вибрати кульки того кольору, які вказує інструктор-реабілітолог.

2) В.П. – Сидячи у ванні, тримаючись за поручні:

а) Називати колір фігурки та її форму( фігурки показує інструктор).

б) Скласти фігурки по величинні на бортик ванної.

в) Вправа « Зникла фігурка». Дитина повинна назвати фігурку якої не стало (інструктор забирає по одній фігурці, при цьому дитина закриває очі).

3) В.П – Лежачи у ванній:

а) Надування мильних кульок.

б) Діставання і лопання мильних кульок.

в) Рахування мильних кульок, які надуває інструктор. 

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?