Соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність і новоутворення.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 7Следующая ⇒

Новоутворення.

Центральним новоутворенням підліткового віку вважається:

1. Почуття дорослості - ставлення підлітка до себе як до дорослого, уявлення, відчуття себе якоюсь мірою дорослою людиною. Почуття дорослості - особлива форма самосвідомості.

Форми виявлення почуття дорослості підлітка:

1) у бажані, щоб всі - і дорослі, і однолітки - ставились до нього не як до маленького, а як до дорослої людини.

2) у прагненні до самостійності, бажані обмежити які-небудь сторони свого життя від втручання батьків.

3) з'являються власні смаки, погляди, оцінки, власна лінія поведінки.

Почуттядорослості пов'язане з етичними нормами поведінки, які засвоюються дітьми в цей час. З'являється моральний кодекс, який визначає стиль поведінки підлітка в дружніх стосунках з однолітками.

Поряд з почуттямдорослості Д. Б. Ельконін визначив підліткову тенденцію до дорослості - прагнення бути, здаватися і вважатися дорослим. Розвиток дорослості в різних її проявах залежить від того, вякій сфері намагається ствердитись підліток, якого характеру набуває його самостійність:

Ø у стосунках з однолітками,

Ø використанні вільного часу,

Ø різних заняттях,

Ø домашніх справах.

Почуття дорослості стає центральним новоутворенням підліткового віку, а наприкінці періоду, приблизно в 15 років, дитина робить ще один крок в своєму особистісному розвиткові. Після пошуків себе, особистісної нестабільності у неї формується "Я-концепція"- система внутрішніхпогоджених уявлень про себе, образів "Я".

Формування цього новоутворення відбувається поступово. Приблизно в 11-12 років виникає інтерес до свого внутрішнього світу, а потім відбувається поступове ускладнення й заглиблення самопізнання. Підліток відкриває для себе свій внутрішній світ. Образи "Я", які створює у своїй свідомості підліток, різноманітні - вони відображають усе багатство його життя. Фізичне "Я", тобто уявлення про власну зовнішню привабливість, уявлення про свій розум, свої здібності в різних галузях, уявлення про силу свого характеру, товариськість, доброту та інші якості, поєднуючись створюють великий пласт "Я-концепції", так зване "реальне Я". Пізнання себе, своїх різних якостей призводить до формування когнітивного (пізнавального) компоненту "Я-концепції". З ним пов'язані ще два - оціночний та поведінковий. Для дитини важливо не лише знати якою вона є насправді, але й те, наскільки значущі її індивідуальні особливості для інших.

Крім реального "Я", "Я-концепція"включає у себе "ідеальне Я". При високому рівні домагань й недостатній усвідомленостісвоїх можливостей ідеальне "Я" може надто сильно відрізнятися від реального. Коли ідеальний образ уявляється досяжним, вінспонукає до самовиховання.

3. Перехідний період.

Підліток стрімко вийшов за межі шкільних інтересів і, відчувши себе дорослим, різними способами намагався залучитися до життядорослих. Але, не зважаючи на те, що він отримав значно більшу ніж раніше самостійність,він залишається школярем, який все ще залежить від батьків. В цей час дитина опиняється на порозі реального дорослого життя.

15 (або 14-16) років - перехідний період між підлітковим та юнацьким віком. Цей час припадає на 9 клас. В 9 класі вирішується питання щодо подальшого життя: що роботи - чи то продовжити навчання в школі, піти до училища чи працювати. При цьому учень повинен розібратися у власних здібностях і нахилах, мати уявлення про майбутню професію і про конкретні способи досягнення професійної майстерності вобраній галузі. Це сама по собі найскладніша задача.

І.В.Дубровіна продемонструвала, що далеко не всі старші підлітки наприкінці 9 класу можуть обрати професію і пов'язаний з нею подальший шлях навчання. Багато з них тривожні, емоційно напружені і бояться будь-якого вибору. Тому вони схильні продовжувати навчання в школі. На це рішення впливає і прихильність, яка зростає, до своєї школи, і дружні стосунки зоднокласниками, звичні стосунки з вчителями. Частина старшокласників, які незадоволені своєю невисокою успішністю, положенням вкласі, навпаки, прагнуть швидке закінчити школу. Але їм також не зовсім зрозуміло, що їх чекає попереду, і це невизначене майбутнє викликає вних побоювання.

В 9 класі зростає тривожність, яка пов'язана з самооцінкою. Діти частіше сприймають відносно нейтральні ситуації яктакі, що містять загрозу їх уявленням про себе та з із-за цього переживають страх та сильні хвилювання.

Юність - це досить тривалий період життя людини від 14-15 до 21 року, який поділяють на ранню та пізню юність. Рання юність охоплює період від 14-15 до 18 років.

Вивчення психологічних проблем юності відзначається двома основними підходами.

Ряд теорій (біологічного, психологічного, психоаналітичного напрямків) пояснюють юність, виходячи переважно зі змін в організмі та їх внутрішніх факторів. При цьому протиставляється розвиток людини або як індивіда, або як особистості. На одному з полюсів цього підходу - біологічні теорії, для яких юність - це важливий етап росту організму, що детермінує всі лінії (морфологічну, фізіологічну, соціально-психологічну) онтогенезу індивіда.

Психологічні теорії наголошують на тому, що юність є своєрідним етапом розвитку внутрішнього світу, насамперед - самосвідомості дитини.

У психоаналітичних теоріях акцентується увага на юності як етапі бурхливого психосексуального розвитку дитини.

Інший підхід - соціологічний - відзначається спробами розкрити переважно зовнішню детермінацію періоду юності з погляду суспільства, інтересів його розвитку. У цьому розумінні юність - етап соціалізації дитини, переходу від залежного дитинства до самостійної дорослості, формування соціальних ролей, ціннісних орієнтацій.

Для вітчизняної психології характерним є врахування діалектичної єдності біологічних, психологічних та соціальних складових у розвитку особистості.

Труднощі юності пояснюються розходженням у моментах досягнення індивідом, з одного боку, біологічної зрілості, а з іншого - соціальної зрілості.

Більшість юнаків і дівчат цього віку вже досягають статевої зрілості. Майже завершується дозрівання і всього організму дитини. Фізичний розвиток старшокласників у темпах уповільнюється і більш помітний у дівчат, а юнаки поступово "наздоганяють" їх. Збільшення росту в дівчат триває переважно до 16-17 років, а в юнаків - до 17-18 років.

Особливо швидко зростає м'язова маса і сила в хлопців, що робить цей період важливим для їх досягнень у деяких видах спорту. Більш збалансованими стають показники в зростанні внутрішніх органів, розмір серця у пропорціях щодо показників судинної та м'язової систем досягає показників дорослої людини. Значно вдосконалюється нервова система, яка стає стабільнішою та витривалішою. Гальмівні процеси врівноважені із процесами збудження.

Соціальна ситуація розвиткузумовлюється підготовкою старшокласника до вступу в самостійне життя, який полягає у виборі професії, у визначенні подальшого життєвого шляху (продовжити навчання, створити сім'ю, розпочати трудову діяльність тощо). Звідси - найбільш актуальною особистісною проблемою старшокласника є здійснення життєвого самовизначення, яке б дало йому в майбутньому змогу повною мірою реалізувати себе в праці, громадському житті, у сім'ї.

Психічний розвиток у ранній юності - це та необхідна основа, яка дозволяє людині свідомо й обґрунтовано здійснити вибір подальшого життєвого шляху відповідно до своїх можливостей та індивідуальних особливостей. Перевірка правильності зробленого життєвого вибору, а у деяких випадках і його зміна триває у другій половині юнацького віку.

Соціальна ситуація розвитку старшокласника породжує суперечність між ідентифікацією та індивідуалізацією його особистості серед оточуючих людей. З одного боку, юнаки прагнуть до незалежності, самостійності, захищають своє право на індивідуальність. З іншого боку, активізується ціннісно-орієнтаційна діяльність, посилюється прагнення свідомо будувати свою поведінку відповідно до існуючих суспільних норм і вимог. Результатом взаємодії процесів індивідуалізації та ідентифікації є диференціація розумових здібностей та інтересів, розвиток інтегральних механізмів самосвідомості, вироблення світогляду, життєвої позиції.

Провідною діяльністюдля старшокласників виступає навчально-професійна діяльність. Завдяки якій у старшокласників починають формуватися певні пізнавальні та професійні інтереси, елементи дослідницьких умінь, здібності будувати життєві плани і виробляти моральні ідеали, самосвідомість.

Центральним новоутвореннямособистості у ранній юності є готовність старшокласника до життєвого самовизначення (І. В. Дубровіна), осередком якого є професійний вибір.

У взаєминах з батькамизберігається прагнення старшокласників до рівності й автономії, що проявляється на таких рівнях:

Ø поведінковому - прийняття самостійних рішень щодо особисто важливих питань (вибір друзів, проведення дозвілля, підбір одягу);

Ø емоційна - наявність власних уподобань, незалежних від батьків;

Ø моральна і ціннісна - наявність власних поглядів та оцінок.

Емоційна автономія супроводжується значними труднощами у спілкуванні, якщо батьки несерйозно сприймають нові переживання і бажання своїх дітей: часто глузують або засуджують їх дії чи зовнішність; критикують їх захоплення, друзів, зловживають заборонами. Внаслідок допущених дорослими помилок у старшокласника виникає відчуженість, замкненість, таємниці тощо.

Морально-ціннісна автономія демонструється, як правило, у зовнішніх аспектах: слідування моді, екстравагантна поведінка, способи проведення дозвілля. У принципових питаннях подальшого життєвого самовизначення (вибір професії) старшокласники більшою мірою покладаються на батьків.

Взаємини з ровесниками.Відчуття самотності, переживання власної непотрібності, зумовлені віковими суперечностями становлення особистості, викликають у молодих людей нестримне прагнення до об'єднання і спілкування з однолітками, у товаристві яких вони сподіваються знайти такі гостро потрібні їм емоційне тепло, розуміння, визнання власної значущості тощо.

Найважливіше для старшокласника - бути прийнятим, заслужити схвалення, мати престиж серед одноліток. Коло спілкування старшокласників відзначається, як розширенням його сфери, так і поглибленням взаємин.

Розширення сфери спілкування виявляється у наступному. Збільшується тривалість спілкування з товаришами (3-4 години в будні, 7-9 годин у вихідні та святкові дні). Зростає кількість референтних соціальних груп, до яких входить підліток (клас, спортивна команда, компанія друзів за місцем проживання). Вимоги цих груп різноспрямовані й суперечливі, що ставить молоду людину перед необхідністю вибору. Ставлення старшокласників до ровесників вкрай некритичне, процвітає наслідування. Виникають юнацькі неформальні об'єднання, що прагнуть функціонувати за межами контролю і опіки з боку батьків і педагогів. Ці об'єднання змішані за віком і соціальним статусом їх учасників. Вони мають значний вплив на старшокласників і можуть негативно позначатись на їх подальшій долі.

5. Основні психологічні особливості. Рання юність (15-19років)

Ø формується самосвідомість - уявлення про себе самого, самооцінка своєї зовнішності, розумових, моральних, вольових якостей;

Ø відбувається порівнювання себе з ідеалом, з'являється можливість самовиховання;

Ø зростає вольова регуляція;

Ø зростає концентрація уваги, обсяг пам'яті, логізація навчального матеріалу, сформувалось абстрактно-логічне мислення;

Ø з'являється уміння самостійно розбиратися у складних питаннях;

Ø формується власний світогляд - як цілеспрямована система поглядів, знань, переконань, власної життєвої філософії;

Ø захоплення псевдонауковими теоріями, створення власних теорій життя, кохання, політики, максималізм суджень;

Ø прагнення до самоствердження, власної незалежності, оригінальності;

Ø нехтування порадами старших;

Ø критиканство, вияв недовіри;

Ø сухий раціоналізм, практицизм;

Ø прагнення до самокерування, нового обмірковування всього оточуючого, відбувається життєве визначення людини, набуття певної міри психологічної зрілості;

Ø прагнення набути професію - основний мотив пізнавальної діяльності;

Ø відсутність дійсної самостійності, підвладність впливу однолітків, підвищена навіюваність і конформність стосовно однолітків;

Ø завершене статеве визрівання, формується ставлення до народження сексуальних бажань;

Ø виникає перше почуття кохання, дружби;

Ø відбувається суттєва перебудова емоційної сфери;

Ø недостатнє усвідомлення наслідків власних вчинків.

Пізня юність припадає на студентські роки.

Ряд дослідників, які займаються проблемами розвитку і самопізнання, розглядають пізню юність як час безперервних змін і росту. Розвиток у цьому періоді залежить від вирішення проблем попередніх періодів - отримання довіри і автономії, ініціативи і працелюбності.

На цей період припадає оптимум інтелектуальних функцій, а інтенсивність їх еволюції залежить від двох факторів: внутрішнього і зовнішнього. В якості внутрішнього фактору виступає рівень обдарованості до інтелектуальної діяльності і спрямованість індивіду, в якості зовнішнього - сукупність умов, які залежать від соціально-економічних і культурних умов.

Сформованість теоретичного і логічного мислення, а також всіх мислиннєвих операцій надають можливість засвоювати складний різнобічний матеріал і крім цього визначають у значній мірі особливості розвитку і функціонування інших психічних процесів і властивостей індивіда: мотиваційної, емоційно-вольової, особистісної сфер тощо. Так на думку П.М. Якобсона самопізнання в період пізньої юності втрачає свою емоційну напругу і існує вже на спокійному емоційному фоні але залишається досить високим емоційне сприйняття, обумовлене переживаннями пов'язаними з появою нових видів діяльності, почуттями закоханості, радістю творчості, великий інтерес до світу почуттів іншої людини тощо. Для емоційного життя юності характерно те, що в ці роки переживаються не тільки предметні почуття (спрямовані на певне явище, людину, подію), але і формуються почуття узагальнені (почуття прекрасного, почуття трагічного, почуття гумору тощо) Виникнення і розвиток предметних почуттів виражає формування у молодих людей стійких емоційних відносин, своєрідних "емоційних констант".

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология