Уздоровлення в суботу біля купальні Віфесда.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 175 из 310Следующая ⇒

Івана 3

Бесіда Ісуса з Никодимом.

1. Поміж фарисеями був один чоловік, на ім‘я Никодим, один із старшин юдейських.

2. Він прийшов до Ісуса вночі і сказав Йому: Равві! Ми знаємо, що Ти – Учитель, який прийшов од Бога; бо таких див, котрі Ти вчиняєш, ніхто не може вчинити, якщо не буде з ним Бога.

3. Ісус сказав йому у відповідь: Істинно, істинно кажу тобі: Якщо хтось не вродиться згори, не може побачити Царства Божого.

4. Никодим сказав Йому: Яким чином людина може народитися, коли вже літня? Невже вона вдруге увійде до лона матері своєї і народиться?

5. Ісус відповів: Істинно, істинно повідую тобі: Якщо хтось не народиться від води і Духа, не може увійти до Царства Божого.

6. Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух.

7. Не дивуйся з того, що Я сказав тобі: необхідно вам народитися згори.

8. Дух дихає, де хоче, і голос його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди йде: так буває з кожним, хто народжений від Духа.

9. Никодим сказав Йому у відповідь: Як це може статися?

10. Ісус відповідав і сказав йому: Ти – учитель Ізраїля, і наразі цього не відаєш?

11. Істинно, істинно повідую тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і засвідчуємо те, що бачили; а ви свідчення нашого не приймаєте;

12. Якщо Я сказав вам про земне, і ви не вірите, – як повірите, коли буду казати вам про небесне?

13. Ніхто не сходив на небо, а лише Син Людський, що зійшов з небес, бо живе в небесах.

14. Тож, як Мойсей підняв змія у пустелі, так має піднестися Син Людський.

15. Щоб кожний віруючий в Нього не загинув, але мав життя вічне.

16. Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдиновродженого, аби кожний, віруючий в Нього, не загинув, але мав життя вічне.

17. Тому що не послав Бог Сина Свого у світ, щоб звинуватити світ, але щоб світ був урятований через Нього.

18. Хто вірує в Нього, той не буде осуджений, а хто не вірує в Нього, уже засуджений, бо не повірив в ім‘я Єдиновродженого Сина Божого.

19. А суд складається з того, що світло прийшло у світ; проте люди більше полюбили пітьму, аніж світло, тому що справи їхні лихі.

20. Бо кожний, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не стали явними злочини його, тому що вони лихі.

21. А той, хто чинить правду, йде до світла, щоб явні були діяння його, тому що вони в Богові вчинені.

22. Після того прийшов Ісус із учнями Своїми на терени юдейські і жив там і хрестив.

23. А Іван також хрестив у Еноні, поблизу Салиму, тому що там було багато води; і приходили туди і хрестилися;

24. Бо Іван ще не був укинутий до в‘язниці.

25. Тоді в Іванових учнів сталася суперечка з юдеями про очищення;

26. І прийшли до Івана і сказали йому: Равві! Той, Котрий був з тобою біля Йордану і про Котрого ти засвідчував, – ось, Він хрестить, і всі йдуть до Нього.

27. Іван сказав у відповідь: Не може людина нічого прийняти на себе, якщо їй з неба не буде дано.

28. Ви самі мені свідки в тому, що я сказав: Не я Христос, але я посланий перед Ним.

29. Хто має наречену, той наречений; а приятель нареченого, що стоїть поруч і слухає його, радістю виповнюється, коли чує голос нареченого: Ось, уся радість моя звершилася;

30. Йому належить зростати, а мені маліти.

31. Той, Хто приходить згори, якраз і є найвищий від усіх. Хто із землі, той земний і говорить по-земному. А хто з неба приходить, найвищий від усіх.

32. І що Він бачив і чув, про те й свідкує; і ніхто не приймає свідчення Його.

33. А хто прийняв Його свідчення, той ствердив цим, що Бог істинний.

34. Бо Той, Котрого послав Бог, говорить слова Божі: тому що не мірою дає Бог Духа.

35. Батько любить Сина і все віддав до руки Його.

36. Хто вірує в Сина, має життя вічне; а хто не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий є на ньому.

Івана 4

Ісус та самарянка.

1. А коли Господь дізнався, що фарисеї зачули, що начебто Він збирає і хрестить більше учнів, аніж Іван, –

2. Хоч Сам Ісус не хрестив, а учні Його, –

3. То залишив Юдею і знову повернувся до Галілеї.

4. І належало Йому пройти через Самарію.

5. Тож приходить Він у місто самарійське, що зветься Сіхар, поблизу ділянки землі, котру Яків виділив синові своєму Йосипові.

6. Там була криниця Якова. Ісус, вельми стомившися в дорозі, присів біля криниці; було близько шостої години.

7. Аж надійшла жінка із Самарії набрати води. Ісус озвався до неї: Дай Мені напитися.

8. Бо учні Його якраз подалися до міста купити харчів.

9. Жінка самарянська сказала Йому: Як же Ти, юдей, просиш напитися у мене, жінки-самарянки? Адже юдеї не спілкуються із самарянами.

10. Ісус сказав їй у відповідь: Якби ти знала дар Божий, і Хто говорить тобі: Дай Мені напитися, то сама ти просила б у Нього, і Він дав би тобі воду живу.

11. Жінка сказала Йому: Володарю! Тобі й зачерпнути нічим, а криниця глибока: звідки ж у Тебе вода жива?

12. Невже Ти величніший від батька нашого Якова, котрий дав нам цю криницю, і сам з неї пив, і діти його, і худоба його?

13. Ісус сказав їй у відповідь: Кожний, хто п‘є воду оцю, відчує спрагу знову;

14. А хто буде пити воду, котру Я дам йому, той не відчуватиме спраги повік; бо вода, котру Я дам йому, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.

15. Жінка сказала Йому: Володарю мій! Дай мені цієї води, щоб мені не мати спраги і не приходити сюди брати.

16. Ісус сказав їй: Піди, поклич твого чоловіка і приходь сюди.

17. Жінка сказала у відповідь: У мене немає чоловіка. Ісус говорить їй: Правду ти сказала, що в тебе немає чоловіка;

18. Бо в тебе було п‘ятеро чоловіків, і той, котрого нині маєш, не чоловік тобі; це справедливо ти сказала.

19. Жінка сказала Йому: Володарю мій! Бачу, що Ти – пророк;

20. Батьки наші поклонялися на оцій горі; а ви кажете, що місце, де треба поклонятися, знаходиться в Єрусалимі.

21. Ісус сказав їй: Жінко, повір Мені, що надходить час, коли навіть не на цій горі, і не в Єрусалимі будете поклонятися Батькові;

22. Ви не відаєте, кому поклоняєтеся; а ми знаємо, кому поклоняємося, бо спасіння від юдеїв.

23. Але надходить час, і надійшов уже, коли справжні поклонники будуть поклонятися Батькові в дусі та істині, бо таких поклонників Батько шукає Собі:

24. Бог є Дух, і ті, що поклоняються Йому, мають поклонятися в дусі та істині.

25. Жінка сказала Йому: Відаю, що прийде Месія, (себто Христос); коли Він прийде, то повідає нам усе.

26. Ісус сказав їй: Це Я, Котрий розмовляє з тобою.

27. О цій порі прийшли учні Його і здивувалися, що Він розмовляє із жінкою; але жодний не сказав: Чого ти вимагаєш? Або: Про що розмовляєш із нею?

28. Тоді жінка залишила свого глека, і подалася в місто, і сказала людям:

29. Поспішіть, подивіться на Чоловіка, Котрий сказав мені все, що я вчиняла: чи не Він Христос?

30. Вони вийшли з міста і поспішили до Нього.

31. А тим часом, учні просили Його, кажучи: Равві! Попоїж.

32. Але Він сказав їм: У Мене є їжа, котрої ви не знаєте.

33. Тому учні загомоніли поміж собою: Хіба хтось приніс Йому їсти?

34. Ісус сказав їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити справу Його.

35. Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А Я кажу вам: Підведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони збіліли і достигли для жнив.

36. Жнець одержує винагороду і збирає плід у життя вічне, аж так, що сівач і жнець разом будуть радіти.

37. Бо в цьому випадку справедливий вислів: Один сіє, а другий жне.

38. Я послав вас жати те, над чим ви не трудилися: інші люди працювали, а ви до їхньої праці ввійшли.

39. І багато самарян з міста увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він оповів їй про все, що вона вчинила.

40. І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні.

41. І ще більше людей увірували за словом Його,

42. А жінці тій казали: Уже не за твоїми оповідями віруємо, бо самі чули і дізналися, що Він істинно Рятівник світу, – Христос.

43. А за два дні Він вийшов звідти і рушив до Галілеї;

44. Бо Сам Ісус свідчив, що пророк не має честі у своїй вітчизні.

45. Коли прийшов Він до Галілеї, то галілеяни прийняли Його, бачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на свято, – бо вони ходили на празник.

46. Тож Ісус знову прийшов до Кани галілейської, де перетворив воду на вино. У Капернаумі був один царський урядовець, у котрого був хворий син.

47. Коли він почув, що Ісус прийшов з Юдеї до Галілеї, завітав до Нього і попросив Його прийти і уздоровити сина його, котрий мав уже померти.

48. Ісус сказав йому: Ви не увіруєте, якщо не побачите ознак і див.

49. Царський урядовець сказав Йому: Господе! Прийди, доки не помер син мій.

50. Ісус сказав йому: Йди, син твій видужав. Він повірив слову, котре сказав йому Ісус, і пішов.

51. І коли був він уже в дорозі, зустріли його служники його і сказали: Син твій видужав.

52. Він запитав у них: О котрій годині йому стало краще? Йому сказали: Учора о сьомій годині пропасниця залишила його.

53. І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли Ісус сказав йому: Син твій видужав. І увірував сам, і увесь дім його.

54. Це друге диво звершив Ісус, повернувшися з Юдеї до Галілеї.

Івана 5

1. Після того було свято юдейське, і прийшов Ісус до Єрусалиму.

2. А в Єрусалимі, біля Овечої брами, є купальня, що по-єврейськи називається Віфесда, – вона мала п‘ять критих переходів.

3. Лежало в них багато хворих, сліпих, кульгавих і худих, котрі чекали на збурення води;

4. Бо Ангел Господній час від часу спускався в купальню і збурював воду, і хто перший входив у воду, той уздоровлювався, на яку б хворобу не страждав.

5. Тут був чоловік, що потерпав од недуги тридцять вісім літ.

6. Коли Ісус побачив того лежачого і, знаючи, що він лежить уже тривалий час, запитав у нього: Чи хочеш бути уздоровленим?

7. Хворий відповів Йому: Так, Господе; але не маю людини, котра опустила б мене до купальні, коли збуриться вода; бо доки я прийду, інший уже спускається передніше від мене.

8. Ісус сказав йому: Підведися, візьми постіль твою і ходи.

9. І він зараз же одужав, узяв постіль свою та й пішов. А сталося це в суботній день.

10. Тому юдеї казали уздоровленому: Сьогодні субота, ти не мусиш брати постіль.

11. Він відповідав їм: Хто мене уздоровив, Той мені сказав: Візьми постіль твою і ходи.

12. Його запитали: А Хто Той Чоловік, Котрий сказав тобі: Візьми постіль твою і ходи?

13. Але уздоровлений не знав, хто Він; бо Ісус зник у натовпі народу, який був на тому місці.

14. Потім Ісус зустрів його в храмі і сказав йому: Ось, ти одужав, не гріши більше, щоб не сталося з тобою чогось гіршого.

15. Цей чоловік пішов і виповів юдеям, що Той, Хто уздоровив його, є Ісус.

16. І почали юдеї переслідувати Ісуса і шукали нагоди убити за те, що Він чинив такі діяння в суботу.

17. А Ісус казав їм: Батько Мій донині чинить, і Я вчиняю.

18. Відтепер юдеї ще завзятіше шукали нагоди убити Його за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Батьком Своїм називав Бога, маючи Себе рівним Богові.

19. На це Ісус сказав: Істинно, істинно повідую вам; Син анічого не може творити Сам від Себе, але бачить, що творить Батько; бо що творить Він, те й Син творить також.

20. Тому що Батько любить Сина і показує Йому все, що творить Сам; і покаже Йому звершення величніші від цих, аж так, що ви здивуєтеся.

21. Бо як Батько воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого бажає.

22. Тому що Батько навіть не судить нікого, але увесь суд віддав Синові.

23. Щоб усі шанували Сина, як шанують Батька. Хто не шанує Сина, той не шанує Батька, який послав Його.

24. Істинно, істинно кажу вам: Той, хто слухає слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має життя вічне, і на суд не приходить, а перейшов од смерти в життя.

25. Істинно, істинно кажу вам: Надходить час і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого, і, почувши, оживуть.

26. Бо як Батько має життя в Самому Собі, тож і Синові дав мати життя в Самому Собі;

27. І дав Йому владу звершувати суд, тому що Він є Син Людський.

28. Не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, почують голос Сина Божого,

29. І вийдуть ті, що добро чинили, на воскресіння життя, а ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд.

30. Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний, бо не шукаю волі Моєї, але волі Батька, що послав Мене.

31. Якщо Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.

32. Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що справжнє те свідчення, котрим Він засвідчує про Мене.

33. Ви посилали до Івана, і він засвідчив про Істину.

34. А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але кажу це для того, щоб ви врятувалися.

35. Він був світильником, що палав і світив; а ви хотіли у незначному часі порадіти при його світлі.

36. Проте Я маю свідчення значніше Іванового: бо діяння, котрі Батько дав Мені звершити, самі ці діяння, котрі Я творю, свідчать про Мене, що Батько послав Мене.

37. І Батько, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ані виду Його не бачили,

38. І не маєте слова Його, що перебувало б у вас, тому що ви не вірите Тому, Кого Він послав.

39. Досліджуйте Писання, бо ви сподіваєтеся через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.

40. Але ви не бажаєте прийти до Мене, щоб мати життя.

41. Я не приймаю слави від людей,

42. Але знаю вас: ви не маєте в собі любови до Бога.

43. Я прийшов в ім‘я Батька Мого, і не приймаєте Мене; а якщо інший прийде в ім‘я своє, його приймете.

44. Як ви можете вірити, коли один від одного приймаєте славу, а слави, котра від єдиного Бога, не шукаєте?

45. Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Батьком: Є на вас той, хто буде звинувачувати вас, – Мойсей, на котрого ви сподіваєтеся,

46. А якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б Мені, тому що він писав про Мене.

47. А якщо його писанням не вірите, – то як повірите Моїм словам?

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология