Якою владою діє Ісус. (Мт.21:23-27, Мк.11:27-33)

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 172 из 310Следующая ⇒

Луки 18

Притча про суд неправедний.

1. Повідав також притчу їм про те, що треба завжди молитися і не сумувати,

2. Кажучи: В одному місті був суддя, котрий Бога не боявся і людей не соромився,

3. А в тому місті була одна вдова, і вона, коли приходила до нього, то сказала: Захисти мене від служника мого.

4. Але він тривалий час не хотів. А пізніше сказав сам собі: Хоч я Бога й не боюся і людей не соромлюся,

5. Та оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше надокучати мені.

6. І сказав Господь: Чуєте, що каже суддя неправедний?

7. Хіба не захистить Бог вибраних Своїх, що волають до Нього вдень і вночі, хоча й не поспішає захистити їх?

8. Повідую вам, що надасть їм захист невдовзі. Але Син Людський, прийшовши, чи знайде віру на землі?

9. Повідав також для деяких, котрі були певні в собі, що вони праведні, хоч принижували інших, отаку притчу:

10. Двоє чоловіків зайшли до храму помолитися; один фарисей, а другий – митник.

11. Фарисей почав молитися сам у собі так: Боже! Дякую тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, кривдники, перелюбники або, як оцей митник:

12. Пощуся двічі на тиждень і даю десяту частку від усього, що надбаю.

13. А митник стояв оддалік і не смів навіть очей підвести до неба; але бив себе в груди, і благав: Боже! Будь милостивий до мене грішника!

14. Повідую вам, що цей повернувся додому більш виправданий, аніж той: бо кожний, хто підносить себе сам, принижений буде, а той, що принижує себе, піднесеться.

15. Приносили до нього й немовлят, щоб Він торкнувся до них; а учні, коли бачили те, забороняли їм.

16. Але Ісус, підкликавши їх, сказав: Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже;

17. Істину кажу вам: Хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не увійде до нього.

18. І запитав Його хтось із старшин: Учителю добрий! Що мені вчинити, щоб успадкувати життя вічне?

19. Ісус сказав йому: Нащо ти називаєш Мене добрим? Ніхто не добрий, а тільки один Бог.

20. Чи відаєш Заповіді: Не чини перелюбу; не убивай; не кради; не свідкуй неправдиво; шануй батька твого і матір твою.

21. А він сказав: Усе це я пильнував ще від юности моєї.

22. Зачувши це, Ісус сказав йому: Ще одного бракує тобі: Усе, що маєш, продай, роздай убогим і будеш мати скарби на небесах, і приходь, та йди за Мною.

23. А він, як почув це, зажурився, тому що був дуже багатим.

24. Ісус побачив, що він зажурився і сказав: Як важко багатим увійти до Царства Божого!

25. Бо зручніше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого.

26. Ті, що слухали це, сказали: А хто ж може врятуватися?

27. Але Він сказав: Те, що неможливе людям, можливе Богові.

28. А Петро сказав Йому: Ось, ми залишили все і пішли за Тобою.

29. Він сказав їм: Істину повідую вам: Немає нікого, хто залишив би дім, чи батьків, чи братів і сестер, чи дружину, чи дітей заради Царства Божого,

30. І не дістав би набагато більше цього часу, і в наступному вікові – життя вічне.

31. Відкликавши дванадцятеро учнів Своїх, сказав їм: Ось, ми підходимо до Єрусалиму, і звершиться все написане через пророків про Сина Людського:

32. Бо видадуть Його поганам і зневажать Його, і образять, і обплюють Його,

33. І будуть бити, і вб‘ють Його; і третього дня воскресне.

34. Але вони нічого зі сказаного не втямили; ці слова були для них утаємничені, і вони не зрозуміли почутого.

35. А коли підходив Він до Єрихону, один сліпий сидів при дорозі й просив милостині;

36. І коли почув, що повз нього проходить народ, запитав: Що це таке?

37. Йому сказали, що Ісус Назарянин іде.

38. Тоді він закричав: Ісусе, сину Давидів! Помилуй мене!

39. Ті, що простували попереду, примушували його замовкнути; але він ще голосніше кричав: Сину Давидів! Помилуй мене.

40. Ісус зупинився і наказав привести його до Себе. І, коли той підійшов до Нього, запитав його:

41. Чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господе! Щоб мені прозріти.

42. Ісус сказав йому: Стань видющим! Віра твоя врятувала тебе.

43. І він зараз же прозрів і пішов за Ним, і прославляв Бога. І увесь народ, бачивши це, складав хвалу Богові.

Луки 19

Ісус у Закхея.

1. Потім Ісус зайшов до Єрихону і переходив містом.

2. І ось, чоловік на ім‘я Закхей, старшина митників і вельми багатий,

3. Хотів бачити Ісуса, Хто Він, але не міг за народом, тому що був малий на зріст;

4. Він побіг наперед, виліз на смоковницю, аби побачити Його, тому що Він мав проходити повз неї.

5. Коли Ісус підійшов до цього місця, то глянув і побачив його, а тоді сказав йому: Закхею! Злізай скорше, бо сьогодні треба Мені бути у тебе в оселі.

6. І він квапливо зліз і прийняв Його з радістю.

7. І всі, коли побачили те, почали нарікати й казали, що Він зайшов до грішного чоловіка.

8. А Закхей сказав Господові: Господе! Половину маєтку я віддам убогим, і якщо когось покривдив, поверну учетверо.

9. Ісус сказав йому: Нині прийшло спасіння домові цьому, тому що й він – син Авраама;

10. Бо Син Людський прийшов, щоб знайти і врятувати загинуле.

11. А коли вони слухали це, долучив притчу, бо Він був поблизу Єрусалиму, і вони думали, що невдовзі має відкритися Царство Боже.

12. Отож, Він сказав: Один чоловік шляхетного роду зібрався в далеку країну, щоб одержати царство і повернутися;

13. Він покликав десять служників своїх, дав їм десять мін і сказав їм: Пускайте їх у діло, поки я повернуся.

14. Але громадяни ненавиділи його і відправили услід за ним посланців сказати: Не хочемо, щоб він царював над нами.

15. І коли повернувся, прийнявши царство, звелів прикликати до себе служників тих, котрим дав срібло, щоб дізнатися, хто що надбав.

16. Прийшов перший і сказав: Володарю! Міна твоя принесла десять мін.

17. І сказав йому: Гаразд, старанний слуго! За те, що ти в малому був вірний, візьми управу над десятьма містами.

18. Прийшов другий, і сказав: Володарю! Міна твоя принесла п‘ять мін.

19. Сказав також цьому: І ти будь над п‘ятьма містами.

20. Прийшов третій, і сказав: Володарю! Ось міна твоя, котру я беріг, загорнувши в хусточку;

21. Бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.

22. Володар сказав йому: Твоїми устами буду судити тебе, лукавий служник! Адже ти знав, що я людина жорстока, беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.

23. Чому ти не пустив срібло моє в діло, щоб я, повернувшись, одержав його з прибутком?

24. І сказав тим, що стояли перед ним: Візьміть у нього міну і дайте тому, що має десять мін.

25. Сказали йому: Володарю! У нього є десять мін!

26. Повідую вам: кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відбереться й те, що має.

27. А ворогів моїх тих, котрі не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і вбийте на моїх очах.

28. Сказавши це, Він пішов далі, входячи до Єрусалиму.

29. І коли наблизився до Вітфагії та Віфанії, до гори, що Оливною зветься, послав двох учнів Своїх,

30. Сказавши: Ідіть у поселення, що перед вами; як увійдете до нього, знайдете молодого віслюка прив‘язаного, на якого ніхто з людей ніколи не сідав; відв‘яжіть його і приведіть;

31. І, якщо хтось запитає вас: Нащо відв‘язуєте? – скажете йому так: Він необхідний Господові.

32. Посланці пішли і знайшли, як Він казав їм.

33. А коли вони відв‘язували молодого віслюка, господарі його сказали їм: Нащо відв‘язуєте віслюка?

34. Вони відповідали: Він необхідний Господові.

35. І привели його до Ісуса; і накинули одежу свою на віслюка і всадовили на нього Ісуса.

36. І коли Він їхав, стелили одежу свою на дорозі.

37. А коли Він наблизився до узвозу з Оливної гори, то всі численні учні почали з радістю й голосно прославляти Бога за всі чудеса, котрі вони бачили,

38. Кажучи: Благословенний Цар, що йде в ім‘я Господнє! Мир на небесах і слава на висоті!

39. І деякі фарисеї з-поміж народу сказали Йому: Учителю! Заборони учням твоїм.

40. Але Він сказав їм у відповідь: Повідую вам, що, коли вони замовкнуть, то заволає каміння.

41. І коли наблизився до міста, то глянув на нього й заплакав над ним,

42. І сказав: О, якби хоч ти цього дня спізнало, що слугує мирові твоєму! Але це утаємничене нині від очей твоїх,

43. Бо прийдуть на тебе дні, коли вороги твої валом тебе оточать, і обляжуть тебе, і тіснитимуть тебе звідусіль,

44. І розорять тебе, і повбивають діток твоїх, і не залишать у тебе каменя на камені, за те, що ти не пізнало часу відвідин твоїх.

45. А коли зайшов до храму, почав виганяти купців, що продавали, і покупців, що купляли,

46. Кажучи їм: Написано: Дім Мій є дім молитви; а ви вчинили його вертепом розбійників.

47. І навчав щодня у храмі. А першосвященики і книжники й старшини народу шукали можливости убити Його,

48. І не знаходили, що б іще вчинити з Ним, тому що увесь народ горнувся до Нього й слухав Його.

Луки 20

1. Одного дня, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, наблизилися першосвященики і книжники із старшинами,

2. І сказали Йому: Повідай нам, якою владою Ти все це чиниш, або хто дав Тобі цю владу?

3. Він сказав їм у відповідь: Запитаю Я вас про одне, і скажіть Мені:

4. Хрещення Іванове з небес було, чи від людей?

5. А вони, порадившися поміж собою, казали: Якщо скажемо: З небес, то мовить: Чому ж ви не повірили йому?

6. А якщо скажемо: Від людей, то увесь народ поб‘є нас камінням, бо він переконаний, що Іван є пророк.

7. І відповідали: Не знаємо, звідки.

8. Ісус сказав їм у відповідь: І Я не скажу вам, якою владою це вчиняю.

9. І почав Він оповідати народові притчу оцю: Один чоловік посадив виноградника і віддав його виноградарям, а сам виїхав на тривалий час;

10. А вже певного часу послав до виноградарів служника, щоб вони дали йому плодів з виноградника, але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.

11. І знову послав до них іншого служника, але вони й цього прибили й облаяли й відіслали ні з чим.

12. І ще третього послав; але вони й цього, зранивши, прогнали.

13. Тоді сказав господар виноградника: Що маю вчинити? Пошлю сина мого улюбленого; можливо, побачивши його, засоромляться.

14. Але виноградарі, побачивши його, міркували поміж собою, кажучи: Це – спадкоємець; ходімо, заб‘ємо його, і спадок його буде нашим.

15. І вивели його геть із виноградника і вбили. То що вчинить з ними господар винограднику?

16. Прийде і вигубить виноградарів тих і віддасть виноградника іншим. Ті, що це чули, сказали: Нехай не буде!

17. Але Він поглянув на них і сказав: Що означає це, що написане: Камінь, котрого відкинули будівничі, той самий (камінь) став наріжним!

18. Кожний, хто впаде на той камінь, розіб‘ється; а на кого він упаде, того роздушить.

19. І шукали в цім часі священики і книжники, аби покласти на Нього руки, але боялися народу, бо втямили, що про них сказав Він цю притчу.

20. І спостерігали за Ним, а тоді підіслали недобрих людей, котрі вдавали з себе праведних, щоб Його упіймати на якомусь слові, а відтак видати старшинам і владі правителя.

21. І вони запитали Його: Учителю! Ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не зважаєш на особу, але істинно Божої дороги навчаєш.

22. Чи дозволено нам давати кесареві податок, чи ні?

23. А Він, зрозумівши лукавство їхнє, сказав їм: Нащо ви Мене спокушаєте?

24. Покажіть Мені динарій: Чиє на ньому зображення і напис? Вони відповідали: Кесарове.

25. Він сказав їм: Отож, віддайте кесарове кесарю, а Боже – Богові.

26. І не могли зловити Його на слові перед народом, і, здивувавшися з відповіді Його, замовкли.

27. Тоді прийшли деякі із саддукеїв, що нехтують воскресінням, і запитали Його:

28. Учителю! Мойсей написав нам, що коли у когось помре брат, котрий мав дружину, і помре бездітним, то брат його мусить взяти його дружину і відновити сім‘я братові своєму.

29. Було семеро братів: перший, узявши дружину, помер бездітним;

30. Узяв ту дружину другий (брат), і той помер бездітним;

31. Узяв її третій, і також усі семеро, й померли, не залишивши дітей;

32. Після всіх померла й жінка.

33. Отож, за воскресіння котрого з них буде вона дружиною? Бо семеро мали її за дружину.

34. Ісус сказав їм у відповідь: Діти віку цього шлюбляться і виходять заміж;

35. А ті, що будуть достойні того віку і воскресіння з мертвих, – не будуть ні одружуватися, ні заміж виходити.

36. І померти вже не можуть, бо вони такі ж, як ангели, і суть сини Божі, будучи синами воскресіння.

37. А що мертві воскреснуть, то й Мойсей показав при купині, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.

38. Але Бог не є Бог мертвих, а живих, бо в Нього всі живі.

39. На це деякі із книжників сказали: Учителю! Ти добре сказав.

40. І вже не сміли запитувати Його ані про що. А Він сказав їм:

41. Чому кажуть, що Христос є син Давидів?

42. Адже сам Давид каже у книзі Псалмів: Сказав Господь Господові моєму: Сиди праворуч Мене,

43. Аж доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх.

44. Отож, Давид Господом називає Його; то як же Він син йому?

45. І коли слухав увесь народ, Він сказав учням Своїм:

46. Остерігайтеся книжників, котрі полюбляють ходити в довгій одежі і люблять вітання в народних зібраннях, сидіти попереду в синагогах і перші місця на бенкетах,

47. Котрі пожирають оселі вдів і лицемірно довго моляться; через те вони дістануть найтяжче осудження.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?