Нарікання фарисеїв і книжників.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 169 из 310Следующая ⇒

Луки 13

Про каяття.

1. О цім часі прийшли деякі й оповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був з їхніми пожертвами.

2. Ісус сказав їм на це: Чи гадаєте ви собі, що ці галілеяни були грішніші від усіх галілеян, що отак постраждали?

3. Ні, кажу вам: Але якщо не покаєтеся, усі так само загинете.

4. Чи ви гадаєте собі, що ті вісімнадцять чоловіків, на котрих упала вежа Силоамська і повбивала їх, мали більшу провину від усіх, що замешкали в Єрусалимі?

5. Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся усі, так само загинете.

6. І сказав цю притчу: Один чоловік мав у винограднику своєму посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній, і не знайшов.

7. І сказав виноградареві: Ось, я третій рік приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її, нащо вона землю марнує?

8. Але він сказав йому у відповідь: Господарю! Залиши її на цей рік також; а поки що я обкопаю її і обкладу гноєм;

9. Чи не принесе плоду; а якщо ні, то наступного року зрубаєш її.

10. Однієї суботи навчав Він у синагозі;

11. Там була жінка, що вісімнадцять літ мала духа немочі: вона була скорчена і не могла випростатися.

12. Коли Ісус побачив її, то підкликав її і сказав: Жінко! Ти звільняєшся від недуги твоєї.

13. І поклав на неї руки; і вона тієї ж миті випросталася і почала прославляти Бога.

14. При цьому старший у синагозі, обурюючись, що Ісус уздоровив у суботу, сказав народові: Є шість днів, упродовж котрих можна діяти; за тих (днів) і приходьте уздоровлюватися, а не суботнього дня.

15. Господь сказав йому у відповідь: Лицеміре! Чи не відв‘язує кожний з вас свого вола, або віслюка від ясел у суботу, і чи не веде напоїти?

16. Чи ж оцю Авраамову доньку, котру сатана зв‘язав був на вісімнадцять літ, не належить звільнити від ланцюгів цих суботнього дня?

17. І коли говорив Він це, усі, що протидіяли Йому, соромилися; і увесь народ радів, за всі славні діяння Його.

18. А Він сказав їм: На що схоже Царство Боже? І до чого прирівняю його?

19. Воно схоже на гірчичне зерно, котре взяв чоловік і посадив у саду своєму: і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні ховалися поміж гіллям його.

20. І ще сказав: До чого Мені прирівняти Царство Боже?

21. Воно схоже на закваску, котру жінка взяла і поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисло.

22. І проходив через міста та поселення й навчав, прямуючи до Єрусалиму.

23. Аж сказав хтось (з народу) до Нього: Господе! Невже мало буде тих, що врятуються? А Він сказав їм:

24. Докладайте зусиль, щоб увійти через вузьку браму, бо, повідую вам, чимало шукатимуть увійти і не зможуть.

25. Коли господар дому підведеться і замкне двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете гримати у двері і будете казати: Господе! Господе! Відчини нам. Але Він скаже вам у відповідь: Не знаю вас, звідки ви.

26. Тоді будете казати: Ми їли і пили перед Тобою, і на вулицях наших навчав Ти.

27. Але Він скаже: Повідую вам: Не знаю вас, звідки ви; відійдіть од Мене всі, хто чинить неправду.

28. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова та всіх пророків у Царстві Божому, а себе такими, котрих виганяють геть.

29. І прийдуть від сходу та заходу, і від півночі та півдня, і сядуть в Царстві Божому.

30. І ось, є останні, котрі будуть першими, і є перші, котрі будуть останніми.

31. Того ж дня прийшли деякі із фарисеїв і казали Йому: Вийди і відійди звідси, бо Ірод хоче вбити тебе.

32. І сказав їм: Рушайте, скажіть цій лисиці: Ось, виганяю демонів і звершую уздоровлення сьогодні, завтра, і третього дня закінчу;

33. А втім, Мені необхідно ходити сьогодні, завтра і наступного дня, тому що не буває так, що пророк гине поза Єрусалимом.

34. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням вигублюєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати діток твоїх, мов птаха пташенят своїх під крила, а ви не захотіли.

35. Ось, залишається вам дім ваш порожній. Повідую вам, що ви не побачите Мене, поки не настане час, коли скажете: Благословенний Той, що приходить в ім‘я Господнє!

Луки 14

Ісус уздоровлює в суботу.

1. Довелося Йому в суботу прийти в дім одного із фарисейської старшини, щоб хліба спожити, а вони за Ним наглядали;

2. І ось, постав перед Ним чоловік, що страждав на водянку.

3. На цей випадок Ісус запитав у законників та фарисеїв: Чи дозволено лікувати в суботу?

4. Вони мовчали. Він торкнувся до нього, уздоровив його і відпустив.

5. При цьому сказав їм: Якщо у когось із вас віслюк чи віл упаде в криницю, хіба не тієї ж хвилини почнуть витягати його навіть в суботу?

6. І не змогли відповісти Йому на це.

7. І, помічаючи, як покликані вибирали перші місця, оповів їм притчу:

8. Коли ти будеш покликаний кимось на шлюб, не сідай на перше місце, щоб не завітав хтось із покликаних почесніший від тебе,

9. І той, що покликав тебе, підійшовши, не сказав тобі: Поступися йому місцем; і тоді з соромом змушений будеш зайняти останнє місце.

10. Але коли покликаний будеш, то, як прийдеш, сідай на останнє місце, щоб той, який кликав тебе, підійшовши, сказав: Друже! Пересядь вище; тоді буде тобі честь перед тими, що сидять з тобою.

11. Бо кожний, хто підносить себе сам, принижений буде, а той, що принижує себе, буде піднесений.

12. А тому, хто покликав Його, сказав: Коли вчиняєш обід чи вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб вони також тебе колись не покликали, і не дістав ти винагороди.

13. Але коли вчиняєш бенкет, клич убогих, калік і кульгавих та сліпих,

14. І щасливий будеш, що вони не можуть відплатити тобі, бо відплата твоя у воскресінні праведних.

15. Зачувши це, один з тих, що сиділи з Ним при столі, сказали Йому: Блаженний, хто хліб споживатиме в Царстві Божому!

16. А Він сказав йому: Один чоловік вчинив значну вечерю і покликав багатьох;

17. І коли настав час вечері, послав служника свого сказати покликаним: Ідіть, бо вже все приготовлене.

18. І почали всі, неначе змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: Я купив землю, і мені треба піти й подивитися на неї, прошу тебе, вибач мені.

19. Другий сказав: Я купив п‘ять пар волів і йду їх випробувати; прошу тебе, вибач мені.

20. Третій сказав: Я одружився і тому не можу прийти.

21. Коли служник той повернувся, то доповів про це володареві своєму. Тоді господар дому розгнівався і сказав служникові своєму: Побіжи скорше вулицями і перевулками міста, і приведи сюди вбогих, калік, кульгавих і сліпих.

22. І сказав служник: Володарю! Виконано, як ти звелів, і є ще місце.

23. Володар сказав служникові: Піди шляхами й на майдани і переконай прийти, щоб виповнився дім мій;

24. Бо повідую вам, що ніхто з отих покликаних не покуштує Моєї вечері; бо кликаних багато, але мало вибраних.

25. Із Ним простувало багато народу; і Він, звернувшися до них, сказав їм:

26. Якщо хтось приходить до Мене, і не зненавидить батька свого, і матері своєї, і дружини, і дітей, і братів та сестер, а, до того ж, навіть життя свого, той не може бути Моїм учнем.

27. І хто не несе хреста свого і не йде за Мною, не може бути Моїм учнем.

28. Бо хто з вас, бажаючи спорудити вежу, не присяде передніше і не вирахує видатків, і чи має він, що необхідне для звершення її,

29. Щоб, коли покладе підмурка і не зможе звершити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,

30. Кажучи: Цей чоловік почав будувати і не міг скінчити.

31. Або, який цар, йдучи на війну супроти другого царя, не сяде і не порадиться передніше, чи сильний він з десятьма тисячами протистояти тому, що йде на нього з двадцятьма тисячами?

32. Інакше, поки той ще далеко, він пошле посольство до нього – просити миру.

33. Отак усілякий з вас, хто не зрікся всього, що має, не може бути Моїм учнем.

34. Сіль – добра річ; але коли сіль утратить силу, чим виправити її?

35. Ні в землю, ані в гній не годиться: геть викидають її. Хто має вуха слухати, нехай чує!

Луки 15

1. Підходили до Нього всі митники і грішники, щоб слухати Його.

2. А фарисеї і книжники ремствували, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.

3. Але Він сказав їм наступну притчу:

4. Хто з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев‘яносто дев‘ять у пустелі і не піде за тією, що пропала, доки не знайде її?

5. А коли знайде, візьме її на плечі свої з радістю;

6. А тоді прийде додому, поскликає друзів та сусідів і скаже їм: Потіштеся й ви зі мною, бо я знайшов свою заблуклу вівцю.

7. Повідую вам, що так на небесах більше радощів буде через одного грішника, що вдався до каяття, аніж через отих дев‘яносто дев‘ятьох праведників, котрі не потребують каяття!

8. Або яка жінка, що має десять драхм, якщо загубить одну драхму, не запалить свічу і не почне мести кімнату і шукати пильно, аж доки не знайде?

9. А коли знайде, то покличе подруг і сусідок і скаже: Потіштеся зі мною, я знайшла загублену драхму.

10. Отак, повідую вам, буває радість в Ангелів Божих, коли бодай один грішник учиняє каяття.

11. І ще сказав: У одного чоловіка було два сини;

12. І сказав молодший з них батькові: Отче! Дай мені належну частину маєтку. І батько розділив їм маєток.

13. Як минуло багато днів, молодший син зібрав усе й пішов до далекої країни і там розтратив маєток свій, живучи розпутно.

14. А коли він усе прожив-прогайнував, то настав страшний голод у тій країні, і він почав бідувати,

15. І пішов, пристав до одного з мешканців країни тієї, а той послав його на поля свої пасти свиней;

16. І він радий був виповнити черево своє бодай стручками, що їли свині, але ніхто не давав йому.

17. А коли прийшов до тями, то сказав (собі): Скільки наймитів у батька мого мають хліба надмір, а я помираю від голоду!

18. Підведуся, піду до батька мого і скажу йому: Отче! Я згрішив супроти неба і перед тобою;

19. І вже недостойний називатися сином твоїм; прийми мене в число наймитів твоїх.

20. Він підвівся і пішов до батька свого. І коли він був іще далеко, побачив його батько і змилосердився; і побіг, а тоді впав йому на груди і цілував його.

21. А син сказав йому: Отче! Я згрішив супроти неба і перед тобою, і вже не гідний називатися сином твоїм.

22. А батько сказав служникам своїм: Принесіть найкращу одежу і одягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги.

23. І приведіть відгодоване теля і заколіть; почнемо їсти і веселитися,

24. Бо цей син мій був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся. І почали веселитися.

25. А старший син його був у полі; і, повертаючися, коли наблизився до дому, почув спів і веселі погуки;

26. І прикликав одного із служників і запитав: Що це таке?

27. Він сказав йому: Брат твій прийшов, і батько твій заколов угодоване теля, тому що отримав його (сина) живим і здоровим.

28. Він розгнівався і не хотів зайти. А батько його, вийшовши, кликав його.

29. Але він сказав у відповідь батькові: Ось, я стільки років служу тобі і ніколи не порушував наказу твого; але ти ніколи не дав мені бодай козлика, щоб мені повеселитися з друзями моїми.

30. А коли оцей син твій, що змарнував маєток свій з блудницями, прийшов, ти заколов для нього вгодоване телятко;

31. Але він сказав йому: Сину мій! Ти завше зі мною, і все моє – твоє;

32. А через те треба було радіти і веселитися, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?