Ісус проповідує і уздоровлює в Галілеї.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 164 из 310Следующая ⇒

Луки 7

Уздоровлення служника.

1. Коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав, то зайшов до Капернауму.

2. В одного сотника важко захворів служник і вже помирав, а він був вельми приязний до нього.

3. Коли почув про Ісуса, він послав до Нього юдейських старшин – просити Його, щоби прийшов уздоровити служника його.

4. І вони, як прийшли до Ісуса, просили Його переконливо, кажучи: Він вартий, щоб Ти вчинив це для нього.

5. Бо він любить народ наш і збудував нам синагогу.

6. Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник прислав до Нього друзів, щоб сказати Йому: Не турбуйся, Господе, бо я не достойний, щоб Ти зайшов під мій дах.

7. Тому-то й себе самого я вважаю недостойним, прийти до Тебе; але скажи слово, і уздоровиться слуга мій;

8. Бо я також підвладний чоловік, але, маючи в себе під рукою вояків, наказую одному: Піди, і йде, і другому: Прийди – і приходить; і служникові моєму: Зроби це – і вчиняє.

9. Почувши про це, Ісус здивувався з нього і звернувся до народу, що йшов за Ним: Кажу вам, що навіть в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.

10. Посланці, повернувшися в дім (сотника) побачили служника, що одужав.

11. Потому Ісус пішов до міста, що називалося Наїн; і з Ним пішли учні Його та багато народу.

12. А коли Він наблизився до міської брами, якраз виносили померлого, єдиного сина в матері, а була вона вдовою; і багато народу йшло з нею із міста.

13. Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: Не плач.

14. Він підійшов і торкнувся до нош; ті, що несли, зупинилися; і Він сказав: Юначе! Тобі кажу, підведися.

15. Мертвий підвівся, сів, і почав говорити; і віддав його Ісус матері його.

16. І всіх їх виповнив страх, і прославляли Бога, кажучи: Великий пророк постав між нами; і Бог навідав народ Свій.

17. Така чутка про Нього розповсюдилася на всій Юдеї і поза її межами в окрузі.

18. І повідали Іванові учні його про все те.

19. Тоді Іван покликав двох із учнів своїх, і послав їх до Ісуса запитати: Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи нам чекати на іншого?

20. Вони прийшли і сказали Ісусові: Іван Хреститель послав нас до Тебе запитати: Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи на іншого нам чекати?

21. А в цьому часі Він багатьох уздоровив від хвороб та недуги, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння.

22. І сказав їм Ісус у відповідь: Вертайте, повідайте Іванові, що ви бачили і що ви чули: Сліпі прозрівають, кульгаві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, і вбогим звіщається Добра Вість.

23. І блаженний, хто не спокуситься через Мене.

24. Коли посланці Іванові пішли, Він почав говорити народові про Івана: На що ви ходили дивитися в пустелі? Може, на тростину, вітром розхитану?

25. На що ви ходили дивитися в пустелі? Може, на чоловіка, одягнутого в м‘яку одежу? Але ті, що ошатно одягаються і розкошують, живуть при подвір‘ях царських.

26. На що ж ви ходили дивитися? Може, на пророка? Так, повідую вам, навіть більше, аніж на пророка.

27. Це той, про котрого написано: Ось, Я посилаю Ангела Мого перед Тобою, котрий приготує шлях Твій перед Тобою.

28. Бо кажу вам: Із народжених жінками – жодного пророка, більшого від Івана Хрестителя; але менший у Царстві Божому більший від нього.

29. І весь народ, що слухав Його, а також митники прославили Бога, хрестившися хрещенням Івановим.

30. А фарисеї і законники відкинули волю Божу про себе, не хрестилися від нього.

31. Тоді Господь сказав: До кого порівняю людей роду цього? І на кого вони схожі?

32. Вони схожі на дітей, котрі сидять на вулиці, кличуть одне одного і кажуть: Ми вам грали на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали.

33. Бо прийшов Іван Хреститель: ні хліба не їсть, ні вина не п‘є; і кажете: У ньому демон.

34. Прийшов Син Людський: їсть і п‘є; і кажете: Ось чоловік, який любить їсти і пити вино, приятель митникам і грішникам.

35. І виправдана мудрість усіма дітьми її.

36. Хтось із фарисеїв просив Його пообідати з ним; і Він зайшов до оселі фарисея і приліг.

37. І ось, жінка того міста, котра була грішницею, дізналася, що Він приліг у домі фарисея, принесла алебастрову посудину мира;

38. Вона припала до Його ніг іззаду й почала обливати Його ноги слізьми і витирати волоссям голови своєї, та цілувати ноги Його, і мазала миром.

39. Коли побачив те фарисей, котрий запросив Його, то сказав подумки: Якби Він був пророком, то пізнав би, хто і яка жінка торкається до Нього, бо вона грішниця.

40. Ісус обернувся до нього і сказав: Симоне! Я маю дещо сказати тобі. Він озвався: Скажи, Учителю.

41. Ісус сказав: У одного позикодавця було два боржники; один був винен п‘ятсот динаріїв, а другий п‘ятдесят;

42. Та оскільки вони не мали чим заплатити, він простив обидвом. Нумо, скажи, котрий з них більше полюбить його?

43. Симон відповідав: Гадаю, той, кому більше простив. Він сказав: Ти добре розсудив.

44. А тоді обернувся до жінки, і сказав Симонові: Чи бачиш ти цю жінку? Я прийшов до твоєї оселі, і ти води Мені на ноги не дав; а вона слізьми облила Мені ноги і волоссям голови своєї витерла.

45. Ти поцілунку Мені не дав; а вона з тієї хвилини, як Я прийшов, не перестає цілувати в Мене ноги.

46. Ти голови Мені оливою не помазав; а вона миром помазала Мені ноги.

47. А тому повідую тобі: Прощаються їй багато гріхів за те, що вона полюбила багато; а кому мало прощається, той мало любить.

48. А їй сказав: Прощаються тобі гріхи!

49. І ті, що були біля Нього почали казати подумки: Хто це, що й гріхи прощає?

50. А Він сказав жінці: Віра твоя врятувала тебе; йди з миром.

Луки 8

1. Після цього Він проходив містами й поселеннями, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з ним дванадцятеро.

2. І деякі жінки, котрих Він уздоровив од злих духів і хворощів: Марія, звана Магдалиною, з котрої вийшло сім демонів,

3. Й Іванна, дружина Худзи, урядовця Іродового, і Сусанна, та багато інших, котрі слугували Йому маєтністю своєю.

4. А коли зібралося багато народу, і з усіх міст мешканці сходилися до Нього, Він почав оповідати притчею:

5. Вийшов сівач сіяти насіння своє; і коли він сіяв, деяке впало при дорозі і його потоптано, і птахи небесні видзьобали його.

6. А деяке впало на каміння і тільки-но зійшло, як відразу всохло, тому що не мало вологи.

7. А деяке впало поміж терням, і виросло терня і заглушило його.

8. А деяке впало на добру землю, і коли зійшло, то з часом принесло плід сторицею. Сказавши це, Він проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує!

9. А учні Його запитали в Нього: А що б вона мала означати, ця притча?

10. Він сказав: Вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим – у притчах, аж так, що вони дивляться, і не бачать, і чують, і не розуміють.

11. Ось, що означає притча оця: Насіння – є слово Боже;

12. А те, що впало при дорозі, це суть ті, що слухають, до котрих пізніше приходить диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб вони не увірували і не врятувалися.

13. А те, що впало на каміння, – це ті, котрі почують слово, з радістю приймають, але котрі не мають коріння, і в певному часі вірують, а під час спокуси відпадають.

14. А те, що впало в терня, це ті, котрі слухають слово, але відходячи, турботами, багатством і насолодами житейськими придушуються і не приносять плоду.

15. А те, що впало на добру землю, це ті, котрі, почувши слово, бережуть його в доброму й чистому серці і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує!

16. Ніхто запаленої свічки не покриває посудиною, або не ставить її під ліжко, а ставить на свічник, щоб світло бачили ті, хто входить.

17. Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні утаємниченого, що не стало б відомим і не виявилося б.

18. Отож, пильнуйте, як ви слухаєте; бо хто має, тому дасться, а хто не має, в того відбереться й те, що він сподівається мати.

19. І прийшли до Нього Матір і брати Його, і не могли підійти до Нього через юрбу народу.

20. І повідали Йому: Матір і брати Твої стоять надворі, бажають бачити Тебе.

21. Він сказав їм у відповідь: Матір Моя і брати Мої – є ті, що слухають слово Боже і виконують його.

22. Одного дня Він зайшов у човен з учнями Своїми і сказав їм: Перепливемо на той бік озера. І попливли.

23. Під час плавання їхнього Він заснув. А на озері зчинилася буря значна, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.

24. Вони підійшли, розбудили Його і сказали: Наставнику! Наставнику! Гинемо! Але Він підвівся й заборонив вітрові і хвилям; і вони вщухли, і тиша настала.

25. Тоді сказав Він їм: Де віра ваша? А вони у страхові і подиві сказали один одному: Хто ж це такий, що навіть вітрам наказує і воді, і підкоряються Йому?

26. І припливли в країну Гадаринську, що навпроти Галілеї.

27. А коли Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік городянин, що з давніх часів мав у собі демонів, не вдягався ніколи, і мешкав не в оселі, а в гробах (печерах).

28. Він побачив Ісуса, закричав, і впав перед Ним ницьма і голосно сказав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене.

29. Бо Ісус звелів духові нечистому вийти з цього чоловіка; тому що він тривалий час мучив його, аж так, що його зв‘язували ланцюгами і мотузками, оберігаючи його, але він розривав ланцюги, – і гнав його демон у пустелю.

30. Ісус запитав його: Яке в тебе ім‘я? Він сказав: Легіон, тому що багато демонів увійшло в нього.

31. І вони просили Ісуса, щоб не наказував їм кинутися в безодню.

32. Тут-таки на горі паслося велике стадо свиней; і демони просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. Він дозволив їм.

33. Демони вийшли з чоловіка і увійшли в свиней; і кинулося стадо з крутопаду в озеро і втопилося.

34. А пастухи все це бачили і кинулися тікати, і розповіли про це в місті і в поселеннях.

35. І вийшли люди подивитися, що сталося; а коли прийшли до Ісуса, побачили чоловіка, з котрого вийшли демони, що сидів біля ніг Ісуса, вже одягнутого і при здоровому глузді; і жахнулися.

36. А пастухи розповіли їм, як уздоровлювався біснуватий.

37. І просив Його увесь народ Гадаринської округи відійти од них, тому що виповнилися великим страхом. Він зайшов у човен і повернувся.

38. А чоловік той, з котрого вийшли демони, просив Його, щоб з Ним бути. Але Ісус відпустив його, сказавши:

39. Повернися до своєї домівки, і повідай, що учинив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що учинив йому Ісус.

40. А коли Ісус повернувся, народ прийняв Його, тому що всі чекали на Нього.

41. І ось, прийшов чоловік на ім‘я Яір, котрий був старшим у синагозі, і впавши до ніг Ісуса, просив Його зайти до його оселі,

42. Тому що в нього була одна донька, років дванадцяти, і вона помирала. Коли Він йшов, то народ юрмився біля Нього.

43. І жінка, що страждала на кровотечу дванадцять літ, котра витратила на лікарів увесь свій маєток, і ніхто з них не міг її уздоровити,

44. Підійшла ззаду і торкнулася поли одягу Його; і тієї ж миті кровотеча в неї припинилася,

45. І сказав Ісус: Хто торкнувся до Мене? Коли всі заперечували, Петро сказав, а також ті, що були з Ним: Учителю! Народ оточує Тебе і тіснить, – а Ти кажеш: Хто торкнувся до Мене?

46. Але Ісус сказав: Хтось торкнувся до Мене; бо Я відчував силу, що виходила з Мене.

47. Та жінка зрозуміла, що вона не втаємничилася, з трепетом підійшла, і, впавши перед Ним, призналася Йому при всьому народові, з якої причини торкнулася до Нього, і як тієї ж миті уздоровилася. .

48. Він сказав їй: Збадьорся, дочко! Віра твоя врятувала тебе; йди з миром,

49. А коли Він ще говорив це, прийшов один з домашніх старшини синагоги і сказав йому: Донька твоя померла; не чини труднощів Учителеві.

50. Але Ісус почув це і сказав: Не бійся, тільки віруй, і врятована буде.

51. А коли прийшов до оселі, не дозволив зайти нікому, окрім Петра, Івана та Якова, і батька юнки, і матері.

52. Усі плакали і ридали за нею. Та Він сказав: Не плачте; вона не померла, але спить.

53. І сміялися з Нього, відаючи, що вона померла.

54. А Він спровадив усіх геть, узяв її за руку і голосно сказав: Дівчинко, підведися!

55. І повернувся дух її; вона відразу підвелася; і Він порадив їм дати їй їсти.

56. І були вражені батьки її. А Він наказав їм нікому не оповідати про те, що сталося.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология