Ангели сповіщають жінкам про воскресіння Христа.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 173 из 310Следующая ⇒

Луки 21

Лепта вдови.

1. Він глянув і побачив багатіїв, що клали дари свої до скарбниці.

2. Побачив також і бідну вдову, що поклала туди дві лепти,

3. І сказав: Істину кажу вам, що ця бідна вдова більше від усіх поклала.

4. Бо всі ті від надлишку свого поклали як дар Богові, а вона від убогости своєї поклала увесь свій прожиток, що його мала.

5. І коли деякі говорили про храм, що він був оздоблений коштовним камінням та обітницькими дарами, Він сказав:

6. Надійдуть дні, коли з того, що ви бачите, не залишиться каменя на камені; усе буде зруйноване.

7. І запитали Його: Учителю! Коли це станеться? І яка ознака, коли це має справдитися?

8. Він сказав: Остерігайтеся, щоб вас не звели облудою; бо чимало прийде під йменням Моїм, кажучи, що це Я; і час цей близько. Не ходіть слідом за ними.

9. А коли почуєте про війни і заворушення, не жахайтеся: бо все це має бути передніше; але не зараз кінець.

10. Тоді сказав їм: Повстане народ на народ і царство на царство;

11. Будуть великі землетруси по різних місцях, і голод, і моровиця, і жахливі явища, і значні ознаки з неба.

12. Але передніше, аніж це станеться, покладуть на вас руки і будуть вас проганяти, віддаючи до синагог і в'язниць, і поведуть вас до царів та правителів – за ймення Моє.

13. А буде вам усе це на свідчення.

14. Отож, покладіть собі на серце не обдумувати наперед, що відповідати;

15. Бо Я дам вам слова і премудрість, котрої не зможуть перевищити, ані протистояти всі ті, що чинять вам перешкоди.

16. Вас зрадять також і батьки, і брати, і родичі, і друзі; а деяких із вас позбавлять життя.

17. І за ймення Моє вас усі ненавидітимуть.

18. Але й волосина з голови вашої не пропаде.

19. Терпінням вашим рятуйте душі ваші.

20. А коли побачите Єрусалим, оточений військами, тоді знайте, що наблизилося спустошення його.

21. Тоді ті, що будуть в Юдеї, нехай утікають у гори; і хто в місті, виходь з нього; і хто на околицях, не заходь до нього.

22. Тому що це дні помсти, нехай справдиться все написане.

23. І горе вагітним, а також тим, хто годує грудьми за тих днів; бо велике буде лихоліття на землі і гнів на народ сей.

24. І впадуть од вістря меча; і відведуть їх у полон поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, доки не скінчиться час тих поганів.

25. І будуть ознаки на сонці і місяці, на зорях, а на землі смуток і нерозважливість; і море залегоче і збуриться.

26. Люди будуть вмирати від страху і начікування лихоліття, що прийдуть на всю землю, бо сили небесні захитаються.

27. І тоді побачать Сина Людського, що йтиме на хмарі із силою і славою великою.

28. А коли все це почне справджуватися, тоді випростайтеся і піднесіть голови ваші, тому що наближається визволення ваше.

29. І оповів їм притчу: Подивіться на смоковницю і на всі дерева.

30. Коли вони вже розпукуються, то бачачи це, самі знаєте, що вже близенько літо;

31. Отож, коли ви побачите все те, що справджується, знайте, що вже близько Царство Боже.

32. Істину повідую вам: Не промине рід цей, як усе це станеться.

33. Небо і земля минуться, але слова Мої не минуться.

34. Пильнуйте за собою, щоб серця ваші не обтяжувалися ненажерством і пиятикою, а також клопотами житейськими, щоб день той не спіткав вас зненацька.

35. Бо він, мов сіть, упаде на всіх, що живуть по всій землі;

36. Тож пильнуйте о всякій порі і моліться, щоб уникнути вам усіх цих майбутніх лихоліть і постати перед Сином Людським.

37. За дня Він навчав у храмі; а вночі, вийшовши, перебував на горі, що звалася Оливною.

38. І увесь народ з ранку приходив до Нього в храм, щоб слухати Його.

Луки 22

Юда зраджує Ісуса

(Мт.26. Мк.14:1-2; 10-11)

1. Наближалося свято опрісноків, що Пасхою зветься;

2. І шукали першосвященики й книжники, у який спосіб убити Його, тому що боялися народу.

3. Але сатана увійшов у Юду, найменованого Іскаріотом, одного з числа дванадцятьох,

4. І він пішов і розмовляв з першосвящениками та старшинами, як Його видати їм.

5. Вони зраділи і погодилися дати йому срібняків.

6. І він обіцяв, і шукав зручної нагоди і часу, щоб видати Його їм, але не при народі.

7. І ось, настав день опрісноків, коли треба було заколоти пасхальне ягня.

8. І послав Ісус Петра та Івана, сказавши: Підіть, приготуйте нам їсти пасху.

9. Але вони сказали Йому: Де звелиш нам приготувати?

10. Він сказав їм: Ось, при входженні вашому до міста, зустрінеться з вами чоловік, що нестиме глечик води: підіть за ним в оселю, до котрої він зайде,

11. І скажете господареві дому: Учитель каже тобі: Де світлиця, у котрій Мені їсти пасху з учнями Моїми?

12. І він покаже вам світлицю простору, вистелену; там приготуйте.

13. Вони рушили і знайшли, як сказав їм, і приготували пасху.

14. І коли настав час, Він приліг і дванадцять Апостолів з Ним.

15. І сказав їм: Вельми бажав Я їсти з вами оцю пасху передніше Моїх страждань.

16. Бо повідую вам, що вже не буду їсти її, аж доки вона не звершиться в Царстві Божому.

17. І, взявши чашу та вчинивши подяку, Він сказав: Прийміть її і розділіть поміж собою;

18. Бо повідую вам, що не буду пити від плоду виноградного, доки не прийде Царство Боже.

19. І, взявши хліб і вчинивши подяку, поламав і подав їм, кажучи: Це – Тіло Моє, котре за вас віддається; так учиняйте на спомин про Мене.

20. Так само й чашу після вечері (подав), кажучи: Оця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21. І ось, рука того, що зраджує Мене, зі Мною за столом.

22. А втім, Син Людський іде за призначенням; але горе тому чоловікові, що Його зраджує.

23. І вони почали запитувати один в одного, хто б це серед них був такий, що вчинив би подібне.

24. Була також поміж ними суперечка, хто з них має вшановуватися більше.

25. А Він сказав їм: Царі володарюють над народами, і ті, що володіють ними, благодійниками називаються;

26. А ви не так: Але хто з вас більший, нехай буде, як менший; а старший, – як служник.

27. Бо хто більший: той, що за столом, чи служник? Чи не той, що за столом? А Я поміж вами, як служник.

28. Але ви були зі Мною у скрутах Моїх,

29. І Я заповідаю вам, як заповідав Мені Батько Мій, Царство,

30. Щоб їли і пили за трапезою Моєю в Царстві Моєму, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.

31. І сказав Господь: Симоне! Симоне! Ось, сатана хотів мати вас, щоб пересіяти вас, як пшеницю;

32. Але Я молився за тебе, щоб не вичахла віра твоя; а ти, коли навернешся, утверджуй братів твоїх.

33. Він відповідав Йому: Господе! З Тобою я готовий і в тюрму, і на смерть піти.

34. Але Він сказав: Запевняю тебе, Петре, що не проспіває півень сьогодні, як ти аж тричі зречешся, що не знаєш Мене.

35. І сказав їм: Коли Я послав вас без мішка і без торби та без взуття, чи бракувало вам чогось? Вони відповідали: Нічого.

36. Тоді Він сказав їм: Але тепер, хто має мішка, той візьми його, а також торбу; а в кого нема, продай одежу свою і купи меча.

37. Бо повідую вам, що має звершитися на Мені й оце написане: І до злодіїв прилучений. Бо те, що про Мене, підходить до кінця.

38. Вони сказали: Господе! Ось, тут аж два мечі. Він сказав їм: Досить!

39. І, вийшовши, рушив за звичаєм на гору Олив; за Ним простували учні Його.

40. А коли прийшов на місце, сказав їм: Моліться, щоб не спокуситися.

41. А Сам відійшов од них на відстань кинутого каменя і прихилив коліна, – молився,

42. Кажучи: Отче! О, якби Ти вволив пронести чашу оцю повз Мене! А втім, не Моя воля, але Твоя нехай буде.

43. З‘явився до Нього Ангел з небес і зміцнював Його.

44. І виповнений скорботою і тривогою, ще ревніше молився; і був піт Його, мов краплини крови, що падали на землю.

45. Підвівшись з молитви, Він прийшов до учнів, і знайшов їх сплячими від смутку,

46. І сказав їм: Чого ви спите? Підведіться і моліться, щоб не спокуситися.

47. Коли Він ще говорив це, з‘явився народ, а попереду в нього простував один із дванадцятьох, найменований Юдою, і він підійшов до Ісуса, аби поцілувати Його. Бо він такий їм знак подав: Кого я поцілую, Той і є.

48. А Ісус сказав йому: Юдо! Чи поцілунком видаєш Сина Людського?

49. Ті, що були з Ним, уже бачили до чого йдеться, і сказали Йому: Господе! Чи не вдарити нам мечем?

50. І один з них ударив служника першосвященикового, і відтяв йому праве вухо.

51. Тоді Ісус сказав: Залишіть, досить. І, торкнувшися вуха його, уздоровив його.

52. А першосвященикам і старшинам храму та старшині, що зібралися супроти Нього, сказав Ісус: Неначе на розбійника вийшли ви з мечами та списами, щоб узяти Мене.

53. Щодня Я був з вами у храмі, і ви не здіймали на Мене рук; але тепер – ваш час і влада пітьми.

54. Вони взяли Його і повели, і привели у дім першосвященика. А Петро йшов на віддалі.

55. Коли вони розпалили багаття посеред двору і сіли разом, присів і Петро поміж ними.

56. Одна служниця побачила його сидячого біля вогнища і, придивившися уважно, сказала: І цей був з Ним.

57. Але він зрікся Його, сказавши жінці: Я не знаю Його.

58. Невдовзі другий побачив його і сказав: І ти з них. Але Петро сказав цьому чоловікові: Ні!

59. Минуло з годину часу, і ще один вимогливо казав: Напевне й цей був із Ним, бо він галілеянин.

60. Але Петро сказав тому чоловікові: Не знаю, що ти кажеш. І відразу, як він ще говорив, заспівав півень.

61. Тоді Господь, обернувся і глянув на Петра; і Петро пригадав слова Господа, як Він сказав йому: Передніше, аніж проспіває півень, зречешся Мене тричі.

62. І, вийшовши геть, гірко заплакав.

63. Люди, які тримали Ісуса, збиткувалися над Ним і били Його.

64. І, накривши Його, далі били Його по обличчю і запитували Його: Нумо, пророкуй, хто вдарив Тебе?

65. І багато інших знущань завдали Йому.

66. А коли настав день, зібралася старшина народу, першосвященики і книжники, і завели Його до свого синедріону.

67. І сказали: Чи Ти – Христос? Скажи нам. Він сказав їм: Якщо Я скажу вам, то ви не повірите.

68. А якщо запитаю вас, не будете відповідати Мені і не відпустите Мене.

69. Віднині Син Людський сидітиме праворуч Сили Божої.

70. І сказали всі: Отож, Ти – Син Божий? Він відповідав їм: Ви кажете, що Я.

71. А вони сказали Йому: Яке ж іще нам потрібне свідчення? Адже ми самі почули з Його уст!

Луки 23

Ісус перед Пилатом.

1. І підвелася вся їхня громада і повела Його до Пилата.

2. І почали звинувачувати Його, кажучи: Ми знайшли, що Він ворохобить народ і забороняє сплачувати податки кесареві, називаючи Себе Христом Царем.

3. Пилат запитав Його: Ти – Цар юдейський? Він сказав йому у відповідь: Ти мовиш.

4. Пилат сказав першосвященикам і народові: Я не знаходжу жодної провини в Цьому Чоловікові.

5. Але вони наполягали, кажучи, що Він підбурює народ, бо навчає по всій Галілеї аж до цього місця.

6. Пилат, як почув про Галілею, запитав: Хіба Він – галілеянин?

7. І коли дізнався, що Він із провінції Іродової, послав його до Ірода, котрий за тих днів був також в Єрусалимі.

8. Коли Ірод побачив Ісуса, вельми зрадів, бо давно хотів побачити Його, бо дуже багато чував про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь диво.

9. І ставив Йому багато запитань; але Він нічого не відповідав йому.

10. А першосвященики і книжники стояли і щосили звинувачували Його.

11. Але Ірод зі своїми вояками принизив Його і, зганьбивши Його, одягнув Його у світлу одежу та й відіслав назад до Пилата.

12. І стали того дня Пилат та Ірод приятелями поміж собою, а раніше ворогували один з одним.

13. А Пилат скликав першосвящеників і старшин, і народ,

14. І сказав їм: Ви привели до мене Цього Чоловіка, що підбурює народ; і ось, я у вашій присутності дослідив і не знайшов у Чоловіка Цього жодної провини, за що ви Його звинувачуєте;

15. А Ірод також: бо я послав Його до нього, і нічогісінько не знайдено в Ньому такого, за що варто було б зрокувати Його на смерть.

16. Отож, покаравши Його, відпущу.

17. А йому якраз треба було заради свята відпустити їм одного в‘язня.

18. Але увесь народ почав кричати: Смерть Йому! Відпусти нам Варавву.

19. Варавву ув‘язнили за вчинене у місті заворушення і вбивство.

20. Пилат знову підніс голос, бажаючи відпустити Ісуса.

21. Але вони кричали: Розіпни! Розіпни Його!

22. А він утретє сказав їм: Яке ж зло Він учинив? Я нічогісінько не знаходжу в Ньому, за що варто було б зрокувати на смерть; Отож, покараю Його і відпущу.

23. Але вони продовжували голосно кричати, вимагаючи, щоб Його розп‘яли; і крик їхній та першосвящеників домігся свого.

24. І Пилат ухвалив вчинити за проханням їхнім,

25. І відпустив їм ув‘язненого за підбурювання і вбивство в тюрму, котрого вони просили; а Ісуса віддав на їхню волю.

26. І коли повели Його, то схопили якогось Симона із Кирінеї, що повертався з поля, і поклали на нього хреста, щоб ніс за Ісусом.

27. І рушила за ним безліч народу і жінок, котрі плакали і ридали за Ним.

28. А Ісус обернувся до них і сказав: Доньки єрусалимські! Не плачте за Мною, але плачте за собою і за діток ваших!

29. Бо надходять дні, коли скажуть: Благословенна неплідна, і лоно, яке не родило, і перса, що не годували.

30. Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! І пагорбам: Накрийте нас!

31. Бо коли подібне вчиняють зеленому дереві, то що буде сухому?

32. І вели разом із Ним на смерть двох злочинців,

33. І коли прийшли на місце, що його називають Лобним, то розп‘яли Його там і злочинців, – одного праворуч, а другого – ліворуч.

34. А Ісус казав: Отче! Прости їм, бо не відають що, вчиняють. І ділили Його одежу, кидаючи жереба.

35. І стояв народ і споглядав. І насміхалися разом з ними старшини, кажучи: Інших рятував, то нехай урятує Себе Самого, якщо Він Христос, вибраний Божий.

36. Також і вояки збиткувалися над Ним; підходили й підносили Йому оцет (до уст).

37. І казали: Якщо Ти Цар юдейський, врятуй Себе Самого.

38. І був над Ним напис грецькою, латинською і єврейською мовами вчинений: Це – Цар юдеїв.

39. Один із повішених (на хресті) злочинців лихословив Його і казав: Якщо Ти – Христос, то врятуй Себе і нас.

40. А другий, навпаки, докоряв йому і казав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам під тим же звинуваченням?

41. Але ми засуджені справедливо, тому що належне за вчиненим дістали; а Він нічогісінько недоброго не вчинив.

42. І сказав до Ісуса: Згадай мене, Господе, коли прийдеш у Царство Своє!

43. І сказав йому Ісус: Істину повідую тобі, що нині будеш зі Мною в раю.

44. А було вже близько шостої години, і вчинилася пітьма по всій землі до дев‘ятої години.

45. І затьмарилося сонце, і завіса (в храмі) роздерлася посередині.

46. Ісус щосили гукнув, промовляючи: Батьку! В руки Твої віддаю духа Мого. І тільки-но сказав це, як о тій же хвилі віддав духа.

47. А сотник, як побачив те, що вдіялося, прославив Бога і сказав: Справді Чоловік цей був Праведник.

48. І весь народ, що зійшовся на це видовище, побачив усе і, повертаючись, бив себе в груди.

49. А всі, що знали Його, і жінки, і діти, що йшли за Ним з Галілеї, стояли віддалік і дивилися на це.

50. Тоді один чоловік, на ймення Йосип, радник, людина добра і правдива,

51. Який не брав участі в раді, і в діяннях їхніх, з Ариматеї, міста юдейського, що також наджидав Царства Божого,

52. Прийшов до Пилата і випросив тіло Ісусове;

53. І зняв Його; обгорнув плащаницею і поклав Його в гробі, витесаному в скелі, де ще нікого не поклали.

54. То був день п‘ятниця, і наставала субота.

55. А жінки, що прийшли з Ісусом із Галілеї, оглянули гріб, а також те, як Його тіло покладене було;

56. А коли повернулися, то приготували пахощів і мира, а в суботу спочили за заповіддю.

Луки 24

1. Першого ж дня неділі, рано вранці прийшли вони до гробу, несучи всі приготовлені пахощі, а разом із ними деякі інші;

2. Але побачили, що камінь відвалений од гробу.

3. А коли зайшли, то не виявили тіла Господа Ісуса.

4. І коли вони були вельми вражені тим, як наразі постали перед ними два мужі в осяйних шатах.

5. І коли вони були в страхові і нахилили обличчя свої до землі, – сказали їм: Що це ви шукаєте живого поміж мертвими?

6. Його тут немає: Він воскрес; пригадайте, що Він казав вам, коли був ще в Галілеї,

7. Повідуючи, що Синові Людському належить бути виданому до рук грішників, і бути розп‘ятому, і третього дня воскреснути.

8. І пригадали вони слова Його.

9. І коли повернулися від гробу, то звістили все одинадцятьом і всій решті.

10. То були Магдалина Марія, і Іванна, і Марія, матір Якова, та інші з ними, котрі оповіли про це Апостолам.

11. І здалися їм слова їхні вигадкою, – і не повірили їм.

12. Але Петро підхопився й побіг до гробу, і коли нахилився, то побачив саму лише плащаницю, і рушив назад, вельми вражений тим, що сталося.

13. Того ж дня двоє з них простували до поселення, що було на відстані близько шістдесяти стадій від Єрусалиму і називалося Єммаус,

14. І розмовляли поміж собою про всі оці події.

15. І коли вони розмовляли і ділилися враженнями поміж собою, Сам Ісус наблизився і пішов поруч з ними;

16. Але очі їм неначе заслало, щоб вони не впізнали Його.

17. А Він сказав їм: Що це ви, йдучи, так обмірковуєте поміж собою, і чому ви сумні?

18. Один із них, на ім‘я Клеопа, сказав Йому у відповідь: Невже Ти – один з тих, що прийшли до Єрусалиму, не відаєш, що сталося в ньому цими днями?

19. І сказав їм: А що там? Вони сказали Йому, що було з Ісусом Назореєм, Котрий був Пророком, сильний в діяннях і в слові перед Богом і всім народом;

20. Як віддали Його першосвященики і старшини наші для осудження на смерть і розп‘яли Його.

21. А ми сподівалися було, що Він є Той, Котрий має визволити Ізраїля; а проте, все це сталося третього дня передніше;

22. Аж тут деякі жінки з наших вразили нас: вони були вранці біля гробу

23. І не знайшли Тіла Його, а тоді прийшли й оповіли, що вони бачили явлених Ангелів, котрі запевняють, що Він живий.

24. І пішли деякі із наших до гробу, і побачили все так, як жінки оповідали; але Його не бачили.

25. Тоді Він сказав їм: О, безглузді і запеклі серцем, аби повірити всьому, про що сповіщали пророки!

26. Хіба ж не так належало Христові постраждати і увійти в славу Свою?

27. І, почавши від Мойсея, та від усіх пророків розтлумачив їм сказане про Нього у всьому Писанні.

28. І наблизилися вони до того поселення, в котре йшли, і Він дав їм зрозуміти, що хоче йти далі;

29. Але вони притримували Його, кажучи: Залишися з нами, тому що день уже схилився до вечора. І Він зайшов і залишився з ними.

30. І коли Він присів разом з ними, то взяв хліб, благословив, переламав і подав їм.

31. Тоді відкрилися їм очі, і вони впізнали Його; але Він став невидимим для них.

32. І вони сказали один одному: Чи не горіло нам серце наше, коли Він промовляв до нас по дорозі, і коли розтлумачував нам Писання?

33. І вони підвелися о тій же хвилі, повернулися до Єрусалиму, і знайшли всіх одинадцятьох Апостолів і тих, що були з ними,

34. Котрі запевняли, що Господь справді воскрес і з‘явився був Симонові.

35. І вони розповідали про те, що сталося в дорозі, і як Він був упізнаний, коли вчинив переломлення хліба.

36. Коли вони оповідали про це, Сам Ісус постав серед них і сказав їм: Мир вам!

37. Вони знітилися і злякалися, гадаючи, що бачать духа;

38. Але Він сказав їм: Чому ніяковієте, і навіщо подібні думки постають у серці вашому?

39. Гляньте на Мої руки і на Мої ноги; Це Я Сам; торкніться до Мене і роздивіться; бо дух плоті і кісток не має, як бачите в Мене.

40. І, сказавши це, показав їм руки і ноги.

41. Коли ж вони від радощів ще не вірили і дивувалися, Він сказав: Чи є у вас тут якась їжа?

42. Вони подали Йому кусника смаженої риби і щільникового меду;

43. І, взявши, їв перед ними.

44. І сказав їм: Ось те, про що Я казав вам, коли був з вами, що належить справдитися всьому написаному про Мене в Законі Мойсеєвому і в пророків та в Псалмах.

45. Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання.

46. І сказав їм: Так написано: і так належало постраждати Христові і воскреснути з мертвих третього дня,

47. Щоб в ім‘я Його проповідувалося каяття на прощення гріхів у всіх народів, починаючи з Єрусалиму.

48. А ви цьому свідки;

49. І Я пошлю обітницю Батька Мого на вас; а ви залишайтеся в місті Єрусалимі, аж доки не одягнетеся Силою з висоти.

50. І вивів їх геть з міста до Віфанії, і піднісши руки Свої, благословив їх.

51. І коли благословляв їх, почав віддалятися од них, і підноситися на небо.

52. Вони вклонилися Йому і повернулися до Єрусалиму з великою радістю,

53. І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры