Помазання Ісуса миром у Віфанії.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 179 из 310Следующая ⇒

Івана 11

Воскресіння Лазаря.

1. Був такий (чоловік) Лазар, котрий хворів, – з Віфанії, із поселення, де мешкала Марія і Марта, її сестра.

2. А Марія, що її брат Лазар був хворий, була та, котра помазала Господа миром і витерла ноги Його волоссям своїм.

3. Сестри послали сказати Йому: Господе! Ось, кого Ти любиш, занедужав.

4. Ісус почув те і сказав: Це хвороба не на смерть, але на славу Божу, щоби прославився через неї Син Божий.

5. А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

6. А коли почув, що він занедужав, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.

7. Після цього сказав учням: Рушаймо знову до Юдеї.

8. Учні сказали Йому: Равві! Чи давно юдеї шукали убити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?

9. Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього.

10. А хто ходить уночі, спотикається, тому що немає світла з ним.

11. Повідавши це, відтак сказав їм: Лазар, приятель наш, заснув, але Я піду розбудити його.

12. Учні Його сказали Йому: Господе! Якщо заснув, то одужає.

13. Ісус казав про смерть його; а вони гадали, що Він сказав про звичайний сон.

14. Тоді Ісус сказав їм відверто: Лазар помер;

15. І радію за вас, що Мене там не було, щоб ви увірували, але ходімо до нього.

16. Тоді Хома, інакше званий Дідим, сказав учням: Ходімо, ми також помремо з ним.

17. Коли Ісус прийшов, то виявив, що він (Лазар) уже чотири дні у гробі.

18. А Віфанія була поблизу Єрусалиму, приблизно за п‘ятнадцять стадій,

19. І багато юдеїв прийшло до Марти і Марії втішити їх у скорботі за братом їхнім.

20. Марта почула, що йде Ісус, і пішла Йому назустріч; а Марія сиділа вдома.

21. Тоді Марта сказала Ісусові: Господе! Якби Ти був тут, то не помер би мій брат;

22. Але й зараз відаю, що все, що Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.

23. Ісус сказав їй: Воскресне твій брат.

24. Марта сказала Йому: Знаю, що воскресне у воскресіння, останнього дня.

25. Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо й помре, – оживе;

26. І кожний живий, що вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?

27. Вона сказала Йому: Так, Господе! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що приходить у світ оцей.

28. Сказавши це, пішла й покликала потайки Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут і кличе тебе.

29. Вона, тільки-но зачула, квапливо підвелася і пішла до Нього.

30. Ісус ще не входив до поселення, але був на тому місці, де зустріла Його Марта.

31. Юдеї, котрі були з нею в домі і втішали її, побачили, що Марія квапливо підвелася й вийшла, також пішли за нею, вважаючи, що вона пішла до гробу – плакати там.

32. А Марія, коли прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, впала Йому до ніг і сказала Йому: Господе! Якби Ти був тут, не помер би мій брат.

33. Коли Ісус побачив її у сльозах, та юдеїв, які прийшли з нею і також плакали, Сам відчув жалощі в дусі, зворушений,

34. І сказав: Де ви поклали його? Сказали Йому: Господе! Піди й подивися.

35. Ісус заплакав.

36. Тоді юдеї загомоніли: Він таки справді любив його!

37. А деякі з них сказали: Хіба не міг Він, що відкрив очі сліпому, вчинити, аби й цей не вмер?

38. А Ісус, страждаючи в Собі, прийшов до гробу. То була печера, і камінь лежав зверху.

39. Ісус сказав: Відкотіть каменя. Сестра померлого, Марта, сказала Йому: Господе! Зараз уже смердить, бо він чотири дні, як помер.

40. Ісус сказав їй: Чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?

41. Тим часом, відкотили каменя від печери, де лежав померлий. А Ісус підвів очі до неба і сказав: Батьку! Дякую Тобі, що Ти почув Мене;

42. І Я знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, що тут стоїть, аби повірили, що Ти послав Мене.

43. Сказавши це, Він гукнув дужим голосом: Лазарю! Вийди!

44. І з‘явився померлий, сповитий по руках і ногах поховальними запиналами, і обличчя його було підв‘язане хустиною. Ісус сказав їм: Розв‘яжіть його, нехай іде.

45. Тоді чимало юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що вчинив Ісус, увірували в Нього;

46. А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що вчинив Ісус.

47. Тоді першосвященики і фарисеї зібрали раду і казали: Що нам сподіяти? Цей Чоловік багато див учинив;

48. Якщо залишимо Його так, то всі увірують в Нього, – і, прийдуть римляни і оволодіють і краєм нашим, і народом.

49. А один із них, Кайяфа, що був того року першосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте,

50. І не зважаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, аніж, щоб увесь народ загинув.

51. А це він сказав не від себе, але, будучи на той рік першосвящеником, провістив, що Ісус помре за народ,

52. І не лише за народ, але також за те, щоб розкиданих дітей Божих зібрати в одне.

53. Від того дня ухвалили вбити Його.

54. А тому Ісус уже не ходив явно поміж юдеями, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, до міста, що звалося Єфрем, – і там залишався з учнями Своїми.

55. Наближалася Пасха юдейська, і багато людей із усієї країни прийшли до Єрусалиму, щоб очиститися.

56. Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, казали один одному: Як ви гадаєте? Чи не прийде Він на свято?

57. А першосвященики і фарисеї наказали, що коли хтось дізнається, де Він буде, то нехай повідає про те, щоб схопити Його.

Івана 12

1. За шість днів до Пасхи прийшов Ісус до Віфанії, де був Лазар, померлий, котрого Він воскресив із мертвих.

2. Там приготували Йому вечерю, і Марта прислуговувала, а Лазар був серед тих, що посідали з Ним до столу.

3. А Марія взяла посудину з вельми дорогим нардовим миром, помастила Ісусові ноги і обтерла своїм волоссям ноги Його; і дім виповнився чудовими пахощами від мира.

4. Тоді один з учнів Його, Юда Іскаріот, син Симона, котрий хотів зрадити Його, сказав:

5. А чому було б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати жебракам?

6. А сказав він так не тому, що піклувався про вбогих, а тому, що був крадієм. Він мав у себе скриньку і носив те, що туди опускали.

7. А Ісус сказав: Залиште її: вона зберегла це на день похорону Мого;

8. Бо жебраків завжди маєте біля себе, а Мене – не завжди.

9. Чимало юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса; їм також хотілося побачити Лазаря, котрого Він воскресив із мертвих;

10. А першосвященики поклали собі убити також і Лазаря,

11. Тому що через нього багато юдеїв приходили і увірували в Ісуса.

12. Другого дня багато народу, який прийшов на свято, зачувши, що Ісус іде до Єрусалиму,

13. Взяли пальмові гілки, вийшли назустріч Йому і вигукували: Осанна! Благословенний Цар Ізраїлів, що приходить в ім‘я Господнє.

14. А Ісус, знайшовши молодого віслюка, сів на нього, як написано:

15. Не бійся, донько Сіонова! То Цар твій приходить, сидячи на молодому віслюкові.

16. Учні Його спочатку не втямили цього; та коли прославився Ісус, тоді пригадали, що так було про Нього написано, і це вчинили Йому.

17. А народ, який був з Ним передніше, свідчив, що Він викликав з гробу Лазаря і воскресив його з мертвих;

18. Тому й зустрів Його народ, бо вже чув, що Він звершив це диво.

19. Тим часом, фарисеї гомоніли поміж собою: Чи бачите, що не встигаєте анічого? Цілий світ іде за Ним.

20. Із тих, що прийшли поклонятися на свято, були деякі греки;

21. Вони підійшли до Пилипа, котрий був із Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо побачити Ісуса.

22. Пилип прийшов і сказав про це Андрієві; і потім Андрій та Пилип повідали про це Ісусові.

23. А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшла година прославитися Синові Людському.

24. Істинно, істинно кажу вам: Якщо пшеничне зерно, яке впаде в землю, не помре, то залишиться одне; а якщо помре, то рясно принесе плоду.

25. Хто любить життя своє, погубить його; а той, хто ненавидить життя своє в світі цьому, збереже його в життя вічне.

26. Хто Мені слугує, нехай іде за Мною, і де Я, там і служник Мій буде; хто Мені слугує, того пошанує Батько Мій.

27. Душа Моя зараз затривожилася: і що маю сказати? Батьку! Захисти Мене від цієї години? Але на цю подію якраз Я прийшов цієї години.

28. Отче! Прослав Ймення Твоє! Тоді прилинув з неба голос: І прославив, і ще прославлю.

29. Народ, який стояв і чув це, гомонів: Це грім. А інші казали: Ангел звертався до Нього.

30. Ісус на те сказав: Не для Мене був той голос, але для народу.

31. Нині суд світові цьому; нині князь світу цього буде вигнаний геть.

32. І коли Я піднесений буду від землі, усіх наверну до Себе.

33. Це Він казав, даючи знати, якою смертю Він помре.

34. Народ відповідав Йому: Ми чули із закону, що Христос живе вічно; чому ж Ти запевняєш, що Син Людський має піднестися? Хто це – Син Людський?

35. Тоді Ісус сказав їм: Ще на короткий час світло є з вами; ходіть, доки є світло, щоб не обгорнула вас пітьма; бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде.

36. Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб могли бути синами світла. Сказавши це, Ісус відійшов і утаємничився від них.

37. Багато див звершив Він перед ними, а вони не вірували в Нього,

38. Нехай же справдиться слово Ісаї пророка: Господе! Хто повірить почутому від нас, і кому відкрилося рамено Господнє?

39. А вони через те не могли вірувати, що, як ще сказав Ісая,

40. Народ цей засліпив очі свої, і закам‘янів серцем своїм, нехай же не бачать очима, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я уздоровив їх.

41. Це сказав Ісая, коли бачив славу Його, і свідчив про Нього.

42. А втім, чимало й старшин увірувало в Нього, але через фарисеїв не сповідували, щоб не бути відлученими од синагоги;

43. Бо полюбили дужче славу людську, аніж славу Божу.

44. А Ісус проголосив і сказав: Хто вірує в Мене не в Мене вірує, але в Того, Хто послав Мене;

45. І хто бачить Мене, бачить Того, Хто послав Мене.

46. Я, світло, прийшов у світ, аби кожний, хто вірує в Мене, не залишився в пітьмі.

47. І якщо хтось почує Мої слова і не повірить, Я не суджу Його: бо Я прийшов не судити світ, але врятувати світ.

48. А той, хто відцурається од Мене і не прийме слів Моїх, має суддю собі: Слово, котре Я виповідав, воно буде судити його останнього дня;

49. Бо Я казав не від Себе, але Батько, який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що сказати, і що повідувати;

50. І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отож, що Я кажу, повідую, як сказав Мені Батько.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности