Плоский консольний ламаний стержень

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 16Следующая ⇒

ПРИКЛАД 2.8

Плоский консольний ламаний стержень

1. Викреслюємо в масштабі розрахункову схему стержня і вказуємо величини діючих навантажень та числові значення лінійних розмірів (рис. 2.10).

2. Оскільки стержень консольний, опорні реакції в защемленні не визначаємо.

3. Визначаємо характерні перерізи та вузлові точки вздовж осі стержня.

Рис. 2.10

4. Внутрішні зусилля в характерних перерізах визначаємо з умов рівноваги відокремленої частини, розглядаючи частину стержня з боку вільного краю (рис. 2.11).

Ділянка С – В (рис. 2.11 а):     

;

кН;

кНм.

а                     б                                        в

г                               д

Рис. 2.11

Ділянка С – D (рис. 2.11 б):     

;

 кН;

 кНм.      

Ділянка E – C (рис. 2.11 в):     

 кН;

 кН;

 кНм;

 кНм.

Ділянка E – F (рис. 2.11 г, д):     

 кН;

 кН;

кНм;   

 кНм.

5. За підрахованими значеннями будуємо епюри внутрішніх зусиль. При цьому враховуємо, що ординати епюри згинальних моментів відкладаються з боку розтягнених волокон (додатні значення моментів відкладаємо вправо та вниз).

6. Для перевірки правильності побудови епюр перевіряємо рівновагу вузлів рами. Для прикладу на рис. 2.12 показано вузол Е.

Рис. 2.12

ПРИКЛАД 2.9

Плоский ламаний стержень на двох шарнірних опорах

1. Викреслюємо в масштабі розрахункову схему стержня і вказуємо величини діючих навантажень та числові значення лінійних розмірів (рис. 2.13).

2. Опори умовно відкидаємо і заміняємо їх дію опорними реакціями. У перерізі В, закріпленому шарнірно-нерухомою опорою, реакцію заміняємо вертикальною і горизонтальною складовими, а в перерізі С, закріпленому шарнірно-рухомою опорою, реакція направлена перпендикулярно опорній площині (рис. 2.13). 

Рис. 2.13

Реакції опор визначаємо з рівнянь рівноваги балки:

Перевірка:

.

3. Визначаємо характерні перерізи та вузлові точки вздовж осі стержня.

4. Внутрішні зусилля в характерних перерізах визначаємо з умов рівноваги відокремленої частини стержня (рис. 2.14):

Ділянка С – В (рис. 2.14 а):     

;

кН;

кНм.

Ділянка С – D (рис. 2.14 б): 

;

 кН;

кНм.   

Ділянка E – C (рис. 2.14 в):     

кН;

 кН; ;

кНм;

а                         б

в                               г

Рис. 2.14

Ділянка E – F (рис. 2.14 г):     

 кН;

;

.  

Ділянка E – F (рис. 2.14 д):     

;

 кН;

 кНм;  

 кНм.

5. За підрахованими значеннями будуємо епюри внутрішніх зусиль. При цьому враховуємо, що ординати епюри згинальних моментів відкладаються з боку розтягнених волокон (додатні значення моментів відкладаємо вправо та вниз).

6. Для перевірки правильності побудови епюр перевіряємо рівновагу вузлів рами (рис. 2.15).

Рис. 2.15

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии