Основні теоретичні концепції американської індустріальної соціології

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 47 из 65Следующая ⇒

ЗМІСТ

Переднє слово.................................... 3

Розділ І.Вступ до соціології...................... 4

§ 1. Соціологія як наука, її предмет і методи ...... 4

§ 2. Основні категорії (поняття) соціології ....... 12

§ 3. Роль соціології в суспільстві, її функції та завдання 21

Розділ ІІ.Історія становлення і розвитку соціології 29

§ 4. Протосоціологія: виникнення і розвиток соціального знання 29

§ 5. Виникнення і розвиток соціологічної науки: класична соціологія
кінця ХІХ — початку ХХ сторіччя ........... 37

§ 6. Емпірична соціологія: основні напрями і школи 61

§ 7. Становлення і розвиток соціологічної науки в Україні 85

Розділ ІІІ.Суспільство як соціальна система. 121

§ 8. Поняття про суспільство ................... 121

§ 9. Соціальна система: дії, взаємодії, конфлікти 130

§ 10. Типи суспільства та шляхи його розвитку 139

Розділ IV.Соціальна структура суспільства і теорія
стратифікації......................... 145

§ 11. Соціальна структура суспільства, місце в ній середнього класу 145

§ 12. Соціальна стратифікація, її системи ....... 155

§ 13. Соціальна нерівність — основа стратифікації 160

§ 14. Теорія соціального статусу в концепції соціальної стратифікації 165

§ 15. Соціальна мобільність — форма відтворювання соціальної структу-
ри суспільства .............................. 169

Розділ V.Соціальні інститути та організації. 174

§ 16. Соціальні інститути, їх види і функції ..... 174

§ 17. Економічні інститути ...................... 187

§ 18. Соціальні організації, їх внутрішня структура 191

Розділ VІ.Соціальний контроль.............. 200

§ 19. Сутність соціального контролю, його призначення 200

§ 20. Громадська думка як елемент соціального контролю 203

§ 21. Соціальні норми як обмеження у поведінці людини 206

Розділ VІІ.Соціологія культури.............. 213

§ 22. Соціологічна сутність культури ........... 213

§ 23. Форми та види культури .................. 223

§ 24. Культурна статика та динаміка ........... 227

Розділ VIІІ.Соціологія релігії................. 238

§ 25. Соціологічна сутність релігії, її місце і роль у суспільстві 238

§ 26. Історичні типи релігійних вірувань ....... 244

§ 27. Релігія як соціокультурний інститут, його функції 247

Розділ ІХ.Соціологія освіти................... 254

§ 28. Освіта як предмет вивчення соціології .... 254

§ 29. Соціальний інститут освіти, його функції в суспільстві 260

§ 30. Соціологічні дослідження системи освіти в Україні, шляхи її
вдосконалення .............................. 265

Розділ Х.Соціологія сім’ї...................... 272

§ 31. Сім’я, аспекти її соціологічного вивчення . 272

§ 32. Сім’я як соціальний інститут. Функції сім’ї 279

§ 33. Типологія і структура сім’ї. Проблеми сучасної сім’ї 283

Розділ XІ.Соціологія праці................... 290

§ 34. Предмет соціології праці .................. 290

§ 35. Праця як вид соціальної діяльності ....... 296

§ 36. Ставлення до праці і проблеми мотивації трудової діяльності 303

§ 37. Трудова поведінка, її форми .............. 313

Розділ ХІІ.Соціологія управління............ 320

§ 38. Предмет і становлення соціології управління 320

§ 39. Система соціального управління, його функції і методи 326

§ 40. Соціальне програмування та прогнозування в управлінні 330

§ 41. Соціальне проектування .................. 334

§ 42. Соціальне планування..................... 338

Розділ ХІІІ.Соціологічне дослідження, його організація 347

§ 43. Організаційна структура соціологічної роботи в Україні 347

§ 44. Соціологічне дослідження, його види..... 355

§ 45. Програма соціологічного дослідження ... 364

§ 46. Методи збирання соціологічної інформації 374

§ 47. Опрацювання та аналіз первинної соціологічної інформації 414

Додатки........................................ 429

Додаток 1. Тестові завдання до окремих розділів
курсу «Соціологія»..................... 429

Додаток 2. Професійний кодекс соціолога...... 439

Додаток 3. Статут Соціологічної асоціації України 442

Додаток 4. Протосоціологія ................... 453

Додаток 5. Основні ідеї західноєвропейської соціологічної науки 456

Додаток 6. Основні теоретичні концепції американської індустріальної
соціології .............................. 459

Додаток 7. Наукові ідеї українських соціологів ХІХ — початку ХХ ст. 462

Додаток 4

ПРОТОСОЦІОЛОГІЯ

Філософ

Тези соціологічного знання

Демокріт
(460—370 рр. до н. е.)

· Вирізняє два види пізнання навколишнього світу: чуттєві органи і мислення.

· Концепція походження і розвитку людини через еволюцію матерії.

· Порядність вимагає підкорення закону, владі й тим, хто має розумову перевагу.

· Кожна людина має набиратися мудрості, бо вона не так дається природно, як сумлінним навчанням.

· Суспільство виникає в лоні природи, людина наслідує природу.

· Потреба — учителька життя, люди розвиваються саме завдяки прагненню задовольнити свої потреби

Геракліт
(520—460 рр. до н. е.)

· Залежно від співвідношення в людях здорового глузду та потреб, вони поділяються на тих, у поведінці яких розум панує над потребами, і тих, хто є рабами своїх потреб

Платон
(427—347 рр. до н. е.)

· Кожній людині притаманні розум, афекти, пристрасті, проте їх співвідношення у кожної людини різне. Перемога розуму над пристрастями досягається здебільшого навчанням і вихованням.

· Головне зло суспільства — людський егоїзм, що породжується комерціоналізацією людських відносин.

· Коли людина не може побороти свої пристрасті, то необхідними стають держава та закон.

· Ідеальний тип держави — це такий, за якого узгоджується особиста доброчесність із суспільною справедливістю.

· Найвищий щабель у структурі суспільства мають посідати верстви людей, у діях яких домінує розум, розсудливість.

· У суспільстві діє закон гармонійного розмаїття пра­ці, згідно з яким розмаїттю потреб людей відповідає розмаїття схильностей до праці і розмаїття видів праці.

· Спеціалізація праці є необхідною умовою поліп­шення якості продукту праці

Арістотель
(384—322 рр. до н. е.)

· Сенс життя людини — в досягненні вищого блага через діяльність. Не самі якості роблять людину ліпшою, а їх розкриття в розумних діях.

· Монархічна та аристократична форми державного устрою є правильними.

· Спосіб життя значною мірою залежить від того, що людина розуміє під благом.

· Людське життя і доброчинність — вищі цінності.

· Людина — суспільна істота

Продовження дод. 4

Філософ

Тези соціологічного знання

Сократ
(470—399 рр. до н. е.)

· Надзвичайне значення в житті людини має уміння спілкуватися.

· Важливо не передавати знання співрозмовникові, а допомагати самостійно дійти істини

Конфуцій
(551—479 рр. до н. е.)

· Людина за своєю природою доброчесна, її псують життєві обставини, а отже, необхідно навчати людей засобів внутрішнього вдосконалення

Сюнь-Цзі
(298—238 рр. до н. е.)

· Людина від природи недобра, і позитивних якос­тей може набути через виховання

Августин Блажений
(354—430 рр.)

· Людина догоджає своєму тілу, забуваючи про ліпшу свою частину — душу.

· Існує два види любові: чуттєва (від тілесного людини), що віддаляє людину від Бога, і духовна (від душі), що наближає людину до нього.

· І фізична, і розумова праця є однаково цінними

А. Данте
(1265—1321)
Ф. Петрарка
(1304—1374)

· Людина як особистість є цінністю.

· Принципи рівності, свободи та справедливості — це норми взаємовідносин між людьми

Т. Мор
(1478—1535)
Т. Кампанелла
(1568—1639)

· Соціальна рівність, братерство, взаємодопомога можливі лише за умов суспільної власності

Т. Гоббс
(1588—1679)

· Природний стан людини проявляється в її пристрастях — суперництві, підозрілості, користолюбстві, марнотратстві. Саме пристрасті роблять людей ворогами.

· Свобода — це право робити все те, що не заборонено законом

Н. Макіавеллі
(1469—1527)

· Суспільство розвивається не за волею Бога, а за природними принципами.

· Матеріальний інтерес, спрямований на примноже­ння власності, є основним для людини, він переважає над її турботами про честь і гідність

· Люди егоїстичні, більш схильні до зла, ніж до добра, яке вони роблять лише за необхідності. Тому потрібні закони для підтримки суспільного порядку.

· Закони створюються правителями, від мудрості яких залежить порядок у суспільстві. Спочатку правителів вибирали з найбільш сильних і хоробрих, а пізніше — з мудрих і справедливих

Закінчення дод. 4

Філософ

Тези соціологічного знання

Ф. Бекон
(1561—1626)

· Людей об’єднує справедливість, яка полягає в тім, щоб не робити іншому того, чого не бажаєш собі.

· Для захисту від несправедливості потрібні закони.

· Коли закони загрожують інтересам більшості, більшість їх скасовує

Ж. Боден
(1530—1596)

· Визначальним чинником розвитку суспільства є географічне положення, яке зумовлює навіть інтелектуальні якості

Б. Спіноза
(1632—1677)

· Необхідність у державі і законах зумовлено суперечностями між пристрастями і розумом.

· Людина тоді вільна та могутня, коли керується розумом.

· Свобода — це пізнання, освідомлення необхідності

А. Сміт
(1723—1790)

· Суспільна взаємозалежність людей зумовлена поділом праці та необхідністю обміну її результатами

П. Гольбах
(1723—1789)

· Основні природні права людини — свобода, власність, безпека.

· Шлях до звільнення людей — освіта

К. Гельвецій
(1715—1771)

· Вирішальну роль у формуванні людини відіграє навколишнє середовище.

· Суспільна система має будуватися на основі природної рівності людських розумових здібностей, природної доброти людини, взаємозалежності успіхів розуму і успіхів промисловості

Додаток 5

ОСНОВНІ ІДЕЇ ЗАХІДНОЄВРО-
ПЕЙСЬКОЇ СОЦІОЛОГІЧНОЇ НАУКИ

Учений,
роки життя,
країна

Ідеї

О. Конт
(1798—1857),
Франція

· Запровадив термін «соціологія», обґрунтував необхід­ність виокремлення цієї науки в самостійну галузь знання, визначив її предмет (закони розвитку суспільства), струк­туру і методи

· Уважав, що поділ праці:

— є витоком існуючої підлеглості;

— призводить до однобокої професіоналізації, спотворюючи особистість;

— руйнує солідарність і злагоду в суспільстві

Г. Спенсер
(1820—1903)
Англія

· Суспільство подібне біологічному організму, кожний елемент його структури виконує свої функції.

· Виробничі і розподільні інститути у взаємодії з іншими соціальними інститутами утворюють соціальну організацію — суспільство.

· В індустріальному суспільстві індивіди існують за рахунок праці та інших видів діяльності, в яких виявляється їх підпри-
ємливість

Ф. Райцель
(1844—1904)
Німеччина

· Географічне середовище має визначальний вплив на людину. Землеробам притаманна слабкість, брак мужності та завзятості; просторова залежність народу породжує традиціоналізм; степи формують дух економії

Г. Бокль
(1821—1862)
Англія

· Природні явища впливають на розвиток людини, особливості її тілесної концепції, своєрідність мислення та духовності, рівень національного багатства країни. Спостерігається залежність між ландшафтом країни та інтелектуальними і психічними якостями народу. Особливості природних умов зумовлюють підкорення людини природі в одних регіонах і природи — людині в інших. Вони впливають на зростання «розумового» фактора і розподіл «розумової» діяльності

У. Самнер
(1840—1910)
США

· Усезагальність природного відбору і боротьби за існування.

· Автоматичний і незаперечний характер соціальної рево-
люції

У. Беджгот
(1826—1877)
Англія

· Достеменно принцип природного відбору панує на ранній стадії розвитку людства, що виявляється в намаганні одних націй панувати над іншими

Продовження дод. 5

Учений,
роки життя,
країна

Ідеї

М. Гумплович
(1838—1909)
Австрія

· Соціологія — наука про соціальні групи та відносини між ними.

· Основна характеристика міжгрупових відносин — безперервна боротьба.

· Підставою для міжгрупових конфліктів є прагнення до задоволення матеріальних потреб

Г. Тард
(1843—1904)
Франція

· Суспільні процеси пояснюються дією механізму наслідування, на якому ґрунтуються людські стосунки.

· Непоборне прагнення людей до наслідування є рушійною силою розвитку суспільства.

· Усі явища в суспільстві відбуваються під впливом сили прикладу і наслідування звичаю, моди, покарання, навчання, виховання тощо

Г. Зіммель
(1858—1918)
Німеччина

· Предметом вивчення соціології є «чисті форми» (ідеальне, цінності), що фіксують у соціальних явищах найбільш стійкі, універсальні риси, а не емпіричне розмаїття соціальних фактів (формальна соціологія).

· Соціологія насамперед є соціологічним дослідженням, вона не може вивчати все те, що підпадає під визначення «соці-
альне».

· На соціальну реальність, людську культуру надзвичайний вплив мають грошові відносини і поділ праці.

· Відчуження праці

Ф. Тьонніс
(1855—1936)
Німеччина

· Представив соціологію як багаторівневу науку.

· Науково обґрунтував поняття «прикладна соціологія»

Е. Дюркгейм
(1858—1917)
Франція

· Суспільство — соціальна реальність, що складається із сукупності соціальних фактів.

· Соціологія має вивчати реальні соціальні явища (аномію, суїцид тощо), а не уявлення про них.

· Головним у теорії суспільства є «соціологізм» (пояснення соціального виходячи із самого соціального).

· Праця — соціальний процес інтеграції суспільства.

· Економічний процес поділу праці має не лише соціальні наслідки, а й сам зумовлений соціальним станом суспільства

М. Вебер
(1864—1920)
Німеччина

· Соціологія має бути «розуміючою», вивчати сенс, який вкладає у свої дії суб’єкт.

· Соціологія — наука не тільки про розуміння поведінки, а й про соціальну дію.

· Поділ праці — спосіб соціально-економічної взаємодії суб’єктів;

· У поділі праці переплітаються чотири фундаментальні чинники — технічний, економічний, соціальний та історичний

Закінчення дод. 5

Учений,
роки життя,
країна

Ідеї

К. Маркс
(1864—1920)
Німеччина

· Завдання вчених — не лише розтлумачити соціальну дійсність, а й змінити її революційним шляхом.

· Економічні відносини — основа всіх інших відносин (політичних, правових, соціальних).

· Концепція відчуження праці.

· Розробка анкети

В. Парето
(1848—1923)
Італія

· Соціологія та економіка — точні науки, з них необхідно виключати елементи ідеології і політики. В їхній основі мають бути методи природничих наук і математики

Додаток 6

Назва

Автор
розробки

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии