Експертні методи оцінювання ризиків. Застосування у розрахунках ризику імовірнісних структурно-логічних моделей.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 23 из 32Следующая ⇒

Метод експертних оцінок

Метод експертних оцінок є, мабуть, тим єдиним методом, що, дозволяє оцінювати ступінь ризику різних видів виробни­чо-збутової і фінансової діяльності підприємств в умовах де­фіциту інформації. Оцінка ризику виконується на основі суб'єктивних думок експертів - фахівців у конкретній галузі діяльності.

Існують різні різновиди методу експертних оцінок, розгля­немо один з них. Представлена методика дозволяє оцінити ступінь ризику ділового співробітництва підприємства зі свої­ми економічними контрагентами і вибрати найбільш прийнят­них з них.

Оцінка ризику виконується поетапно:

- ранжирування - виділення оціночних критеріїв і їхнє ранжирування стосовно конкретної

- зважування - визначення вагових характеристик оці­ночних критеріїв для кожного з можливих ділових партнерів;

- комплексна оцінка — комплексна оцінка ділових партне­рів з урахуванням рангів і вагових характеристик оціночних критеріїв і прийняття рішень.

На першому етапі експерти з числа, наприклад, провідних спеціалістів і керівництва підприємства (або незалежні екс­перти) визначають перелік критеріїв, за якими буде вестися оцінка потенційних партнерів з погляду ризику ділового спів­робітництва з ними. Далі виконується ранжирування виділе­них критеріїв за ступенем їх важливості стосовно конкретної ринкової ситуації і специфіки підприємства.

- У табл. представлено варіант ранжирування методом попарного порівняння. Залежно від типу партнера (постачальник, торговель­ний або збутовий посередник, споживач, інвестор тощо), набір оціночних критеріїв може мінятися, однак сама методика за­лишиться незмінною.

- Таблиця 4.8

- Ранжирування оціночних критеріїв

Експерти оцінюють кожний із критеріїв у таблиці за на­ступною шкалою: 0 - критерій у даному стовпці має перевагу перед критерієм у даному рядку; 1 - критерій у даному рядку має перевагу перед критерієм у даному стовпці. Ранг критерію визначається сумою чисел у рядку, критерії вищих рангів ма­ють більшу суму чисел (нулів і одиниць), їм варто віддавати перевагу. Даний підхід доцільно використовувати при великій кількості оціночних критеріїв, коли їх неможливо інтуїтивно ранжирувати. У міру накопичення даних попередніх оцінок ступеня важливості виділених критеріїв отримані результати врахо­вуються при наступних циклах аналізу. Отриманий ранжований ряд критеріїв надалі може бути використаний для оцінки ступеня ризику роботи з конкретними діловими партнерами (постачальниками, посередниками, інвестора­ми тощо).

На другому етапі будують таблицю оцінки кожного з мож­ливих ділових партнерів за зазначеним комплексом критеріїв (табл. 9). Таблиці аналогічного віщу будують для кожного з можливих партнерів.

Таблиця 9

Критеріальна оцінка можливого ділового партнера

У стовпцях з номерами критеріїв (або назвами) проти ряд­ків з відповідною оцінкою проставляють відмітки, які показу­ють позиції розглянутого ділового партнера по кожному оціноч­ному критерію окремо. Ступінь диференціації оціночної шка­ли може бути різною. Табл. 9 побудована для оцінки одного з розглянутих партнерів, для інших вона буде мати інший ви­гляд (кількість таблиць повинна відповідати кількості можли­вих ділових партнерів).

Далі визначають відносну оцінку (на думку експертів) кожного з потенційних партнерів за кожним з виділених кри­теріїв. Оцінка ділового партнера за розглянутим критерієм визначається за формулою

(22)

де Оі, - показник партнера за критерієм І (оцінка проти мітки "1" у колонці критерію і); Оmax. - максимально можливе зна­чення показника (для розглянутої таблиці це 4).

На третьому етапі будують наступну табл. 10.

Таблиця 10

Оцінка надійності і ризику ділового співробітництва

Кожне її значення являє собою добуток відносної оцін­ки, розрахованої за формулою (10), на вагомість відповід­ного критерію. Оптимальний варіант, з погляду ризику ді­лового співробітництва, визначається за максимальною су­марною оцінкою (теоретично вона приймає значення від 0 до 1).

Вагомості оціночних критеріїв зазначені в табл. 10 у дуж­ках (у рядках з назвами відповідних критеріїв).

Аналіз таблиці показує, що явно кращим партнером, щодо ризику ділового співробітництва, є четвертий, гіршим - тре­тій.

76. Визначення базисних подій. Ідентифікація ризику.

Імовірності базисних (первинних) подій визначаються на основі доступної статистичної

інформації або експертним методом (що є окремою задачею).

Під ідентифікацією розуміється процес виявлення і встановлення кількісних, тимчасових, просторових і інших характеристик, необхідних і достатніх для розробки профілактичних і оперативних заходів, направлених на забезпечення нормального функціонування технічних систем і якості життя. У процесі ідентифікації виявляються номенклатура небезпек, вірогідність їхнього прояву, просторова локалізація (координати), можливий збиток і ін. параметри, необхідні для вирішення конкретного завдання. Оцінка професійного ризику повинна здійснюватися перед запуском обладнання, робочого місця в експлуатацію, а згодом — у разі впровадження змін у конструкції обладнання, організації праці, технологічному процесі, у випадку аварії чи травми працівника. Працівник повинен бути ознайомлений з результатами ідентифікації, оцінки категорії професійного ризику і проведеними заходами щодо його зменшення

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности