Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Місцевого рівня визнається надзвичайна ситуація:
Содержание книги
- Модель життєдіяльності людини.
- Головні визначення – безпека, загроза, небезпека, надзвичайна ситуація, ризик.
- Культура безпеки як елемент загальної культури, що реалізує захисну функцію людства.
- Методологічні основи безпеки життєдіяльності. Системний підхід у безпеці життєдіяльності.
- Види небезпек: мікро- та макро-біологічна, вибухопожежна, гідродинамічна, пожежна, радіаційна, фізична, хімічна, екологічна.
- Місцевого рівня визнається надзвичайна ситуація:
- Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та наслідки.
- Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та наслідки.
- Вражаючи фактори природних пожеж, характер їхніх проявів та наслідки.
- Втрати міцності, деформації, провали і руйнування будівель та споруд. Пошкодження енергосистем, інженерних і технологічних мереж.
- Вибух. Фактори техногенних вибухів, що призводять до ураження людей, руйнування будівель, споруд, технічного устаткування і забруднення навколишнього середовища.
- Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину. Механізм дії іонізуючих випромінювань на тканини організму.
- Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини.
- Особливості забруднення місцевості, води, продовольства у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин.
- Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів. Організація дозиметричного й хімічного контролю.
- Аналіз аварійних ситуацій під час технологічного тероризму.
- Антитерористичні критерії оцінки уразливості та підвищення стійкості роботи об’єктів підвищеної небезпеки.
- Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини. Корупція і криміналізація суспільства.
- Фактори, що стійко або тимчасово підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку.
- Захисні властивості людського організму. Види поведінки людини та її психічна діяльність: психічні процеси, стани, властивості.
- Індивідуальний та груповий ризик. Концепція прийнятного ризику.
- ІІ етап – кількісний аналіз ризику
- Експертні методи оцінювання ризиків. Застосування у розрахунках ризику імовірнісних структурно-логічних моделей.
- Розробка ризик-стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків.
- Структурно-функціональна схема державного управління безпекою та захистом у НС в україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади.
- Застосування захисних бар’єрів та в идів цивільного захисту: фізичного, постійно діючого функціонального, природного, комбінованого.
- Загальна технологія та моделі прийняття управлінських рішень.
- Інформаційна підтримка та процедурне забезпечення прийняття й реалізації рішень пов’язаних з усуненням загрози виникнення НС або реагуванням на НС та організації ліквідування її наслідків.
- Головні положення про навчання персоналу підприємств, установ і організацій діям та способам захисту в разі виникнення НС та аварій.
- Міські, заміські, запасні та пересувні пункти управління в НС.
- Організація взаємодії сил при проведенні аварійно-рятувальних робіт та основних видів забезпечення у зоні НС.
- Здійснення карантинних та інших санітарно-протиепідемічних заходів.
· яка вийшла за межі територій потенційно небезпечного об'єкта, загрожує довкіллю, сусіднім населеним пунктам, інженерним спорудам, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта;
· внаслідок якої загинуло 1-2 особи або постраждало від 20 до 50 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 100 до 1000 осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 0,5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;
· збитки від якої перевищили 2 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.
Об'єктового рівня визнається надзвичайна ситуація, яка не підпадає під названі вище визначення.
Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ: землетрус, карст, осідання ґрунтів над гірничими виробками, зсув, обвал, ерозія ґрунту.
Землетруси – це підземні поштовхи та коливання земної поверхні, що виникають у результаті раптових зміщень і розривів у земній корі або верхній частині мантії й передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань.
Проблема захисту від землетрусів стоїть дуже гостро. У ній необхідно розрізняти дві групи антисейсмічних заходів:
а) запобіжні, профілактичні заходи, здійснювані до можливого землетрусу;
б) заходи, здійснювані безпосередньо перед, під час та після землетрусу, тобто дії у надзвичайних ситуаціях.
Зсуви формуються, як правило, на ділянках, що складаються із водотривких та водоносних порід грунту, які чергуються між собою. Зсуви виникають внаслідок порушення рівноваги порід. Коли сили зчеплення на поверхні ковзання стають меншими складової сили тяжіння, маса починає рух. Небезпека зсувів полягає в тому, що величезні маси грунтів, що несподівано зсуваються, можуть призвести до руйнування будівель та споруд і великих жертв.
Збудниками зсувних процесів є землетруси, вулкани, будівельні роботи тощо. Попередження та захист від зсувів передбачає ряд пасивних та активних заходів.
Карст (рос. карст, англ. karst, нім. Karst m) — процес розчинення чи вилуговування гірських порід поверхневими чи підземними водами і формування специфічного (поверхневого та підземного) рельєфу. Термін походить від назви вапнякового плато Карст, або Крас біля Трієсту у Словенії. Карстуванню легко піддаються такі породи: сіль, гіпс, вапняки, доломіти, крейда, мергель. В результаті карстових процесів утворюються такі форми рельєфу, як карри, лійки, улоговини, понори, шахти, печери, підземні ріки та джерела.
Виділяють поверхневий (голий) та покритий (похований) карст.
Поверхне́вий карст — форма рельєфу, що виникла в процесі карстування земної поверхні. Породи, що карстуються, лежать безпосередньо на поверхні, тому швидко розмиваються потоками вод від атмосферних опадів.
Форми рельєфу поверхневого карсту: лійка колодязь шахта карри каррові поля понори
Покритий карст (рос. покрытый карст, англ. covered karst, mantled karst; нім. bedeckter Karst m) — тип карсту, який розвивається в областях, де карстові відклади покриті товщею пухких утворень різного генезису. Карст з покривом елювію і ґрунту іноді називають карстом середньоєвропейського типу.
Форми рельєфу покритого карсту: печери підземні канали підземні порожнини
Ерозія ґрунту (від лат. erosio — роз'їдання) (рос. эрозия почвы, англ. soil erosion; нім. Bodenerosion) — це руйнування його верхнього найродючішого горизонту ґрунту і підґрунтя під впливом природних та антропогенних чинників. Залежно від природних чинників руйнування ґрунту, розрізняють водну та вітрову ерозію
Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки та навколишнє середовище.
|
