Розрахунок коефіцієнта варіації по трьох інвестиційних проектах

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 64 из 65Следующая ⇒

Таблиця 7.8

Отже, порівнюючи рівні ризиків за окремими інвестиційними проектами перевагу слід віддавати тому з них (за інших рівних умов), по якому значення коефіцієнтів варіації найнижче (що сві- дчить про найкраще співвідношення прибутковості і ризику).

Всі наведені показники виміру рівнів ризиків розраховуються

на основі частотної інтерпретації визначення вірогідності на-

стання очікуваних результатів. Проте в практиці інвестиційної

діяльності неможливо здійснити спостереження настання резуль-

татів впровадження інвестиції, оскільки оціночні процедури зде-

більшого відбуваються при обґрунтуванні рішення щодо прийня-

тності проекту.

Створити іншу концепцію вірогідності в інвестиційному ме-

неджменті намагалися різні вчені. Так, у 1954 році професор Се-

видж запропонував прийняти концепцію суб’єктивної вірогідно-

сті, яка має відповідати економічній природі вибору при

формуванні інвестиційних рішень.

Під суб’єктивною вірогідністю слід розуміти ступінь впевне-

ності особи, яка приймає рішення, в настанні того або іншого ре-

зультату. Ступінь впевненості цієї особи може базуватися на

професійному досвіді, інтуїтивних відчуттях. У міру зростання

інформативності щодо інвестиційної події суб’єктивна оцінка ві-

рогідності настання результату реалізації проекту буде змінюва-

тись і наближатися до оцінки за концепцією частотної вірогідно-

сті. У цьому випадку суб’єктивна вірогідність матиме ті ж

математичні властивості, що й частотна. Це дозволяє розрахову-

вати такі показники, як математичне очікування, дисперсію, се- редньоквадратичне відхилення, коефіцієнтні варіації. Концепція суб’єктивної вірогідності покладена в основу групи експертних методів оцінки інвестиційних ризиків.

Приймаючи остаточне рішення щодо рівня ризикованості ін- вестиційного проекту необхідно не тільки визначитися відносно отриманих кількісних значень очікуваної дохідності; показників розподілу вірогідності з урахуванням можливої асиметрії, але й оцінити взаємозв’язок кожного інструменту інвестування з ін-

шими, що включені в локальну економічну систему — підприєм- ство-реципієнт, його вплив на сукупний ризик цієї системи (тоб- то визначити і ринковий ризик проекту).

Методичний інструментарій оцінки ринкових ризиків інвес- тиційних проектів включає показники очікуваної дохідності портфеля (програми) інвестицій, середньоквадратичне відхилен-

ня після впровадження проекту, рівень коваріації, кореляцію що- до інших інструментів інвестування або рівень ризикованості функціонування активів підприємства-реципієнта.

Сукупна очікувана дохідність портфеля (програми) інвестицій являє собою середню зважену із очікуваних дохідностей окремих інструментів, які її складають:

n

R портф.прогр. = ∑ x i ⋅ R i, (7.18)

i =1

де R портф.прогр.. — сукупна очікувана дохідність портфеля (програ-

ми) інвестицій;

R і — очікувана дохідність і -го інструмента інвестування;

х і — частка і -го інструмента в портфелі (програмі) інвестицій.

Показники сукупного ризику портфеля (програми) інвестицій

не пов’язані між собою алгоритмом, що подібний визначенню

сукупної очікуваної дохідності.

Під впливом одних і тих самих чинників по різних інструмен-

тах інвестування можуть спостерігатися різні коливання дохідно-

сті як за величиною, так і за напрямком. Наприклад, із високо ри-

зикованих цінних паперів можна скласти безризиковий портфель,

якщо показники дохідності по цих інструментах будуть змінюва-

тись у протилежних напрямках і їх відхилення будуть взаємопо-

гашати одне одного. Кількісно така тенденція двох змінних (на-

приклад, інвестиційних доходів) до сумісної зміни вимірюється

за допомогою коефіцієнта кореляції r, значення якого знаходять-

ся в межах від +1,0 до –1,0. Значення r = +1,0 спостерігається при

прямому функціональному зв’язку, коли має місце тотожна зміна

дохідностей інструментів в однаковому напрямку, а r = –1,0 — при їх тотожній зміні у протилежному напрямку. Якщо зв’язок між змінними відсутній, то r = 0.

Таким чином, аналізуючи наслідки включення інвестиційного інструмента в портфель (програму) щодо впливу на сукупні ри- зики слід виходити з того, що при r = +1,0 диверсифікація не за- безпечує зниження ризиків. Проте зниження сукупних ризиків портфеля (програми) інвестицій досягається при r < +1,0.

Мірою сукупного ризику портфеля (програми) інвестицій мо-

же бути показник середньоквадратичного відхилення розподілу

вірогідностей отримання сукупного доходу (а) портфеля (про-

грами), яке для нього майже завжди є нормальним і розрахову-

ється за формулою:

σ = n [ R

− R 2 ] Р

(7.19)

портф.(прогр.)

∑

i =1

портф.(прогр) і

портф.(прогр) і

де σпортф.(прогр.) — дохідність портфеля (програми), яка відповідає

і -му стану економіки;

R портф.(прогр.) — очікувана дохідність портфеля (програми);

Р і — вірогідність того, що економіка буде знаходитись в і -му стані;

п — кількість можливих станів економіки.

Показником, що кількісно вимірює силу зв’язку між зміною

дохідностей даного інструменту та інших інструментів, що вхо-

дять до портфеля (програми) інвестицій з урахуванням дисперсії

їх індивідуальних значень, є коваріація. Якщо відомі дані про ре-

акцію інструментів інвестування, які формують портфель (про-

граму), на вплив одних і тих самих факторів, то виміряти зміну їх

дохідностей загалом можна за допомогою рівняння:

Створення портфельної теорії дозволило ввести в інвестицій-

ний менеджмент новий методичний інструмент, що дозволяє

оцінювати рівень ринкового ризику певного об’єкта інвестуван-

ня — бета-коефіцієнт (р).

Бета-коефіцієнт дозволяє оцінити індивідуальний або портфель-

ний систематичний інвестиційний ризик по відношенню до рівня

ризику інвестиційного ринку в цілому. Здебільшого цей показник

використовується для оцінки ризиків інвестування в окремі цінні

папери. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

r σ

β = (i, p) i, (7.20)

σ  p

де β — бета-коефіцієнт;

r (і. р) — коефіцієнт кореляції між рівнем дохідності по окре-

мому виду цінних паперів (або по їх портфелю) та середнім рі-

внем дохідності даної групи фондових інструментів по ринку в цілому.

σ і — середньоквадратичне (стандартне) відхилення дохідності по індивідуальному виду цінних паперів (або по їх портфелю в цілому).

σ р — середньоквадратичне (стандартне) відхилення розподілу вірогідностей дохідності по фондовому ринку в цілому.

Рівень ринкового ризику окремих цінних паперів оцінюється на основі відповідних значень бета-коефіцієнтів:

β = 1 — середній рівень; β > 1 — високий рівень; β < 1 — низький рівень.

β-коефіцієнт не є константою для інвестиційного інструменту, його значення може змінюватись в результаті впливу чинників як зовнішнього, так і внутрішнього середовища функціонування

підприємства. Розрахунок β-коефіцієнта портфеля (програми)

здійснюється як середня зважена:

n

βпортф.(прогр.) = ∑ x i ⋅ β i, (7.21)

i =1

де і — частка і -го інструменту в портфелі (програмі);

х і — значення β-коефіцієнта і -го інструменту інвестування;

п — кількість інструментів інвестування в портфелі (програмі).

Експертні методи оцінки рівня інвестиційного ризику за-

стосовуються у тому випадку, коли на підприємстві відсутні не-

обхідні інформативні дані для здійснення розрахунку економіко-

статистичними методами. Ці методи базуються на значеннях

суб’єктивної вірогідності із застосуванням відповідного матема-

тичного інструментарію.

З метою отримання більш розгорнутої характеристики рівня ри-

зику з інвестиційної операції, що розглядається, опитування спеціа-

лістів слід орієнтувати на окремі види інвестиційних ризиків, які

ідентифіковані по даній операції (відсотковий, валютний і т. п.).

У процесі експертної оцінки кожному експерту пропонується

оцінити рівень можливого інвестиційного ризику, спираючись на

конкретну балову шкалу, наприклад:

Ризик відсутній — 0 балів;

Ризик незначний — 10 балів;

Ризик нижче середнього рівня — 30 балів;

Ризик середнього рівня — 50 балів;

Ризик вище середнього рівня — 70 балів;

Ризик дуже високий — 90 балів.

Аналогові методи оцінки рівня інвестиційного ризику до- зволяють визначити рівень ризику по окремих, найчастіше по- вторюваних інвестиційних операціях підприємства. При цьому для порівняння можуть бути використані як особистий, так і зов- нішній досвід здійснення таких інвестиційних операцій.

Методичний інструментарій формування необхідного рівня дохідності інвестиційних операцій з урахуванням фактора ризику дозволяє забезпечити чітку кількісну пропорційність цих двох показників у процесі управління інвестиційною діяльністю під-

приємства.

Інвестиційний менеджер має приймати рішення щодо того, чи

є дохідність запропонованого проекту достатньою для компенса-

ції його відмови від поточного споживання (згідно з індивідуаль-

ною нормою надання переваги в часі) і для винагороди за підпри-

ємницький ризик у зв’язку з реалізацією проекту.

Щодо оцінки інвестиційних проектів в умовах невизначеності,

то колектив авторів під редакцією Н. Г. Данилочкіної класифікує

їх за такими ознаками (рис. 7.4).

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры