Л (бюро) т норм і е норма- р тивів

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 20 из 65Следующая ⇒

І я

ВПіЗ (відділ

праці і заробітної плати) Плановий відділ Конструкторський Технологічний Головного механіка

Головного енергетика

В і дд і ли та служби заводо- управління

Ініші відділи і служби

документи зведення відхилень для керівництва

Рис. 3.5. Управління собівартістю продукції [56, с. 239]

Відділ праці і заробітної плати розробляє технічно обґрунто- вані норми праці по кожній операції на деталі, вузли, напівфаб- рикати, вироби, на окремі види робіт та послуг.

При цьому враховується технічний рівень об’єднання або під- приємства, а також плани розвитку техніки, технології, наукової організації праці, удосконалення управління.

Поділяючи думку окремих економістів про те, що зниженню

собівартості продукції сприяють заходи з планування соціально-

го розвитку колективів [1], автор пропонує розробляти нормати-

ви з обслуговування персоналу та його розвитку. Реалізація пла-

нів соціального розвитку спрямовується на покращення

матеріальних, житлових і культурно-побутових умов, покращен-

ня умов праці, охорону здоров’я працюючих, підвищення квалі-

фікації кадрів, зниження плинності, що прямо впливає па підви-

щення продуктивності праці. Розробка нормативів повинна бути

одним з основних завдань відділу праці і заробітної плати.

Він повинен розробляти норми часу, норми виробітку. відряд-

ні розцінки, тарифні ставки погодинників, норми обслуговування

обладнання і робочих місць основними та допоміжними робітни-

ками, ліміти чисельності структурних підрозділів обладнання і виробничих одиниць, норми чисельності спеціалістів і службов- ців, керуючих середньою ланкою, норми використання робочого часу, співвідношення категорій працюючих по об’єднанню, ви- робничих одиницях та їх підрозділах.

Виробничий відділ разом із іншими відділами (конструктор- ським, технологічним, головного механіка, головного енергети- ка) визначає стратегію і тактику в нормуванні матеріалів і енер- госпоживанні. На основі конструкторської і технологічної

документації розробляються норми і нормативи споживання ма- теріалів, сировини, напівфабрикатів, палива, усіх видів енергії. малоцінних і швидкозношуваних предметів, запасних частин, відходів виробництва, транспортно-заготівельних витрат. Норми витрат матеріальних, паливних та енергетичних ресурсів встано- влюються у визначеній послідовності — за деталями, вузлами,

агрегатами, виробами. Найважливішим видом робіт по норму- ванню є визначення норм по всій номенклатурі виробів, які виго- товляються.

На вузли норми розраховуються виходячи із набору різних деталей методом підсумовування. Той самий методичний при- йом використовується для визначення норми витрат матеріалів

на агрегати і вироби. Норми і нормативи витрат матеріальних ресурсів включають в себе основні матеріали на вузли, агрегати, вироби по кожному виду матеріалів, допоміжні матеріали на вироби в натуральному або грошовому виразі, запасні частини. паливо, норми кожного виду енергії (електричної, пари, стисну- того повітря, холоду для технологічних цілей в натуральному

виразі на одиницю продукції) для господарських цілей із розра- хунку на одиницю випущеної продукції, норми запасу матеріа- лів на складі, запаси палива, комплектуючих виробів, малоцін- них та швидкозношуваних предметів, нормативу транспортно- заготівельних витрат у процентах до оптової вартості матеріа- лів, коефіцієнти використання матеріалів, процент відходів у

виробництва та ін.

Відділ головного механіка бере участь у розробці норм і нор-

мативів використання основних засобів, зокрема таких норм, як

виробіток продукції протягом зміни, місяця на одиницю облад-

нання (в натуральному і вартісному вираженні), отримання про- дукції на м2 виробничої площі, використання обладнання у часі та потужності, втрати робочого часу, які плануються (поточний і капітальний ремонт), фондомісткість продукції, витрачання ін-

струменту на одиницю продукції.

Фінансовий відділ розробляє нормативи оборотності оборот- них засобів, рентабельності, незавершеного виробництва (у днях, шт.), виробничого та ремонтного циклу та ін.

Норми і нормативи, що розробляються усіма відділами, у кін- цевому результаті надходять у бюро нормативів, де їх зберігають у картотеках у класифікованому вигляді. На основі масиву норм і нормативів складаються нормативні калькуляції собівартості ви- робів.

Нормативна калькуляція на практиці є ідеальним методом со-

бівартості продукції, робіт, послуг виходячи із діючих норм і но-

рмативів на даний момент часу. Цілком зрозуміло, що точно вра-

хувати всі елементи такої складної системи, як виробничий

процес, що змінюється і постійно перебуває в русі, неможливо,

тому реальна собівартість завжди буде відрізнятися від ідеальної

(нормативної). Чим точніше пізнається суть виробничого проце-

су та враховується стан всіх факторів виробництва, тим ближче

нормативна собівартість продукції до фактичної її величини.

Звідси видно, наскільки важливо мати якісні норми і нормативи,

що враховують рівень і перспективи розвитку техніки, техноло-

гії, організації праці, які приводять до змін діючих норм і норма-

тивів, незалежно від того, чи усвідомлюється це і враховується

чи не усвідомлюється і не враховується. Якщо в об’єднанні нала-

годжений контроль за змінами норм, то вони періодично пере-

глядаються, а їх зміни вносяться в нормативні калькуляції, що

дозволяє забезпечити об’єктивність нормативної собівартості.

В іншому випадку нормативна собівартість продукції перестає

бути надійним орієнтиром у справі управління собівартості про-

дукції.

Зрештою, на практиці ці відхилення виявляють себе у вигля-

ді не — документованих відхилень, їх значна величина свідчить

про недосконалість нормативного господарства з усіма наслід-

ками, що випливають з цього факту. Аналіз роботи підприємств,

що впровадили нормативний метод, свідчить про те, що в бага-

тьох випадках недооцінюється такий елемент, як зміни норм.

Зміни норм дають уяву про динаміку витрат окремих видів ма-

теріалів, дозволяють розраховувати економію матеріальних ре-

сурсів, дня чого зміни норм слід помножити на обсяг випуску

продукції.

Перегляд норм та нормативів здійснюється службами і відді-

лами заводоуправління та на підставі повідомлення про зміни

норм доводиться до відділу (бюро) норм і нормативів, який вно-

сить необхідні коригування в норми і нормативні калькуляції.

При зміні передбачених параметрів виробництва продукції (інше обладнання, відсутність потрібного матеріалу та заміна йо- го іншим, не передбачені технологією трудові операції, зміна транспорту та маршруту перевезень та ін.) виникають різного ро- ду відхилення. Потік інформації про відхилення від норм направ- ляється із цехів, бригад, змін в бухгалтерію, періодичність над- ходження такої інформації встановлюється залежно від кон- кретних умов діяльності об’єднання (щодня, один раз на три — п’ять днів, щотижня). Необхідно при цьому враховувати опера- тивність рішень, що приймаються, трудомісткість обробки інфо- рмації, актуальність контролю за рівнем витрат, підготовку управлінських кадрів та інші обставини.

Інформація про відхилення обробляється працівниками бухга- лтерії і у визначені терміни подається у вигляді зведення (із за- значенням кількості і суми відхилень, номера цеху, дільниць та

ін. кодів причин та винуватців).

Деталізація даних, що подаються, залежить від рівня управ-

ління. Для вищого рівня управління необхідні дані про відхилен-

ня у зведеному вигляді — за місцями виникнення та центрами

відповідальності із зазначенням узагальнених даних по причинах

і винуватцях. Для середнього рівня управління потрібні найбільш

детальні дані про відхилення за окремими видами матеріалів і за-

робітній платі. Для різних відділів та служб підприємства

(об’єднання) надається часткова інформація. Так, у відділ праці і

зарплати надходять дані про відхилення по зарплаті, всіх струк-

турних підрозділів із зазначенням узагальнених даних по причи-

нах і винуватцях, для виробничого відділу—дані про відхилення

по всій номенклатурі матеріалів або по їх групах по причинах і

винуватцях, в такому ж порядку подаються зведення для інших

відділів.

Керівники різних рангів, фахівці відділів і служб зобов’язані

втручатися в хід виробничого процесу, оперативно усувати нега-

тивні і закріплювати позитивні впливи на формування собіварто-

сті продукції, тобто здійснювати принцип зворотного зв’язку —

регулювання.

Вищезапропонована професором Пушкарем М. С. методика

управління собівартістю продукції узагальнює досвід застосу-

вання нормативного методу обліку витрат на виробництво з по-

зиції системи управління [56, с. 243].

Традиційно вважалося, що контроль за формуванням собівар-

тості продукції є завданням працівників бухгалтерського обліку.

Однак це далеко не так. Роль обліку в управлінні собівартістю

продукції полягає у тому, що зворотний зв’язок між управлінсь- кою системою та системою, що управляється (в нашому випадку між управлінськими відділами та службами і виробничим проце- сом) здійснюється через бухгалтерію, яка надає інформацію для прийняття управлінських рішень у вигляді відхилень від заданих параметрів. На практиці управлінська система взаємодіє з систе- мою, якою вона управляє безпосередньо, як правило, минаючи бухгалтерію.

Бухгалтерський апарат може впливати на процес виробництва тоді, коли він виступає ініціатором перегляду норм і нормативів,

використовуючи їх в якості основного інструменту контролю за

раціональним витрачанням матеріальних, трудових і фінансових

ресурсів.

Використання зазначеної методики управління собівартістю

продукції дозволяє вирішити проблему стимулювання за еконо-

мію матеріальних, паливних та енергетичних ресурсів. На основі

існуючої інформаційної бази доцільно застосовувати індивідуа-

льне або групове преміювання. Оскільки при зміні норм відомі

ініціатори (відділи, виконавці), то можливо розрахувати еконо-

мію від змін норм на обсяг продукції, визначити осіб, які підля-

гають преміюванню і розмір премії. Як правило, за зміну норм

преміюються працівники керівнього складу, фахівці та службов-

ці. Економія матеріальних, паливних та енергетичних ресурсів за

рахунок відхилень від норм, якщо вона технічно та економічно

обґрунтована, може служити підставою для преміювання робіт-

ників, які отримали економію. Первинні документи, що склада-

ються по відхиленнях, мають всю необхідну для цього інформа-

цію — причини та ініціаторів відхилення. Отже, усувається і

безадресність при преміюванні окремих працівників та їх груп,

що має велике моральне і соціальне значення.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии