Як основний об ’ єкт управління в системі контролінгу

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 65Следующая ⇒

Витрати — це поняття, яке характерне для діяльності будь- якого підприємства чи організації, юридичної чи фізичної особи. Проте стосовно виробничої діяльності їх суть і зміст істотно від- різняються від невиробничого споживання. Об’єктом нашого ви- вчення є витрати виробництва.

Для управління менеджерам потрібні не просто витрати, а ін- формація про об’єкт витрат — продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення

пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

За натурально-речовим складом витрати виробництва являють

собою витрати засобів виробництва і засобів існування працівни-

ків підприємств. Для відтворення процесу виробництва необхід-

но відновити обов’язкові елементи процесу праці. Затрачені за-

соби виробництва відновлюються за рахунок створеного

продукту в натурі. Жива праця не відновлюється, а витрачається

заново у новому циклі виробництва. Із знов створеного продукту

виділяють кошти на відновлення робочої сили, які і складають

необхідний елемент натурально-речових витрат виробництва.

В умовах товарного виробництва відправним пунктом є ви-

трати капіталу на засоби виробництва (с) та робочу силу (v). Ці

первинні витрати капіталу і є, по суті витратами виробництва.

Вартість як загальна категорія товарного виробництва визнача-

ється загальною сумою уречевленої в товарі праці. Різниця між

цією сумою та витратами виробництва складає додану вартість

(m). Таким чином, загальна формула дійсних витрат виробництва

наступна: c + v + m.

Вартість продукту поділяється на перенесену вартість (c) та

знов створену вартість (v + m), яка, у свою чергу, складається з

вартості необхідного (v) та додаткового (m) продукту. Знов ство-

рена вартість складає чисту продукцію, що поділяється на фонд

заробітної плати та прибуток.

Витрати у виробничому процесі праці і засобів виробництва для виготовлення продукції чи виконання робіт називаються ви- тратами виробництва.

В економічній літературі витрати трактуються по-різному. Слід зазначити, що визначення витрат, хоч і відрізняються одне від одного, мають спільну основу (базу), суть якої зводиться до використання ресурсів: трудових, матеріальних, фінансових.

З 1.01.2000 р. в Україні діє стандарт (положення) бухгалтерсь-

кого обліку 16 «Витрати», згідно з яким витратами звітного пе-

ріоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зо-

бов’язань, що призводять до зменшення власного капіталу під-

приємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його ви-

лучення або розподілу власниками),за умови, що ці витрати мо-

жуть бути достовірно оцінені [51].

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно

з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витра-

ти, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду,

відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому

вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економі-

чних вигод впродовж кількох звітних періодів, то витрати визна-

ються шляхом систематичного розподілу його вартості (напри-

клад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними пері-

одами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про

фінансові результати:

— платежі за договорами комісії, агентськими угодами та ін-

шими аналогічними договорами на користь комітента, принципа-

ла тощо;

— попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

— погашення одержаних позик;

— інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не

відповідають ознакам, які наведені у пункті 6 (визначення витрат

звітного періоду) цього Положення (стандарту);

— витрати, які відображаються зменшенням власного капіта-

лу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Поряд з поняттям витрати виробництва у практичній діяльно-

сті підприємств та організацій використовується ще такий термін

як валові витрати. Його визначення дано в Законі України «Про

оподаткування прибутку підприємств» (у подальшому — Закон).

Валові витрати виробництва та обігу — це сума будь-яких

витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріа-

льній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (ро-

біт, послуг), які, у свою чергу, купуються (виготовляються) плат- ником податку для їх подальшого використання у власній госпо- дарській діяльності.

До валових витрат включаються суми будь-яких витрат, спла- чених (нарахованих) впродовж звітного періоду у зв’язку з підго- товкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією проду- кції (робіт, послуг) і охороною праці (п. 5.2.1 Закону).

Поняття витрат на виробництво та валових витрат де в чому збігаються. Різниця ж полягає в тому, що вартість придбання за-

пасів знаходить своє відображення у складі валових витрат одра- зу ж після їх оприбуткування на склад або ж за фактом оплати. А на витрати виробництва такі видатки потрапляють в міру спи- сання та перенесення їх вартості на вартість готової продукції. Іншими словами, понесені підприємством витрати на придбання запасів розподіляються всередині цього підприємства на витрат-

них рахунках бухгалтерського обліку.

К Л А С ИФІКАЦІЯ ВИТРАТ

Одне з найважливіших завдань контролінгу — управління прибутком підприємства, тому в ракурсі уваги контролінгу зна- ходяться затрати: їх види, місця виникнення і принципи управ- ління ними. Отже найважливішими об’єктами контролінгу є «за- трати» і «центри відповідальності».

Приймаючи рішення, керівник повинен уявляти собі всі його наслідки. Щоб прийняти правильне рішення, керівнику важливо знати, які затрати і вигоди воно за собою потягне.

З метою більш детального пізнання досліджуваних об’є-

ктів, основним з яких є затрати, використовується метод кла-

сифікації.

Класифікація затрат — це поділ їх на класи на основі певних

загальних ознак об’єктів і закономірних зв’язків між ними. При

цьому чим більше виділено ознак класифікації, тим вищий сту-

пінь пізнання об’єктів.

Економічно обґрунтована класифікація затрат є важливою пе-

редумовою успішної організації планування, обліку, контролю,

аналізу виробничих затрат, калькулювання собівартості продук-

ції та ефективного управління затратами.

Класифікація затрат на виробництво, як об’єкт пізнання, дета-

льно досліджена як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі.

У даний час нараховується близько двох десятків групувань затрат за різними класифікаційними ознаками. Узагальнення цих затрат подано у табл. 2.1.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология