Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
Содержание книги
- Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.
- Фізичні особи мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації.
- Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
- Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
- Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
- Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.
- Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
- Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
- Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
- Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
- Особа, у якої залишена бездоглядна домашня тварина, відповідає за її загибель або пошкодження у межах її вартості лише у разі свого умислу або грубої необережності.
- У разі виявлення скарбу, що є пам'яткою історії та культури, право власності на нього набуває держава.
- Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.
- Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
- Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові виплачується сума, визначена за рішенням суду.
- Право власності на майно припиняється в разі його знищення.
- Цього умов, суд за позовом державного органу з питань охорони пам'яток історії та культури може постановити рішення про її викуп.
- Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
- Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
- До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.
- Таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
- Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
- У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
- Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
- Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього кодексу.
- Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
- Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
- У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
- Таке об'єднання може бути створене також власниками житлових будинків.
- Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.
- Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
- Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
- Відмови володільця від володіння майном;
- Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
- Власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі.
- Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк.
- Невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
- Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.
- Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.
- Стаття 428. Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам
- У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові.
- Вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;
- Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.
- Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим кодексом та іншим законом.
- В інших випадках, передбачених законом.
- Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.
- Стаття 492. Торговельна марка
- Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.
- Стаття 498. Відновлення чинності достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку
- Стаття 508. Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю
2. Право користування земельною ділянкою для забудови може бути
припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
Поєднання в одній особі власника і суб'єкта речового права на чуже майно є загальною підставою для припинення даної категорії майнових прав (крім права володіння). Таке поєднання відбувається у разі спадкування, набуття права власності на земельну ділянку землекористувачем або набуття права власності на будівлі (споруди) власником землі на підставі цивільно-правових договорів з відчуження майна.
Землекористувач не може бути примушений до здійснення свого права на забудову земельної ділянки, яка належить на праві власності іншій особі. У цьому полягає принцип вільного здійснення цивільних прав. У пункті 1 ст. 12 ЦК зазначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Згідно з п. З ст. 12 ЦК особа може відмовитися від свого майнового права. Землекористувач може відмовитися від належного йому права як до здійснення забудови земельної ділянки, так і в процесі будівництва або після його закінчення. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру (п. З ст. 347 ЦК). Згідно з положеннями цивільного законодавства України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (п. 1 ст. 182 ЦК). Отже, відмова землекористувача від здійснення свого права має бути оформлена належним чином на підставі заяви до відповідних державних органів, що здійснюють реєстрацію прав на нерухоме майно та правочинів з ним.
Можливість встановлення суперфіцію на певний строк, що передбачається п. З ст. 413 ЦК, надає підставу вважати його припинення після спливу відповідного строку цілком обґрунтованим.
Навпаки, положення про припинення суперфіцію у разі його невикористання протягом трьох років є не зовсім доцільним. На нашу думку, тут відчувається відлуння радянського законодавства, в якому існувало правило, що право забудови припиняється незбудуванням будинку в установлений строк (наприклад, ст. 73 ЦК 1922 p.). Адже припинення права забудови внаслідок його невикористання протягом певного терміну можливе лише за умови відсутності поважних причин. Недоцільність закріплення вказаного положення обумовлене і загальним принципом справедливості, добросовісності та розумності (ст. З ЦК). Навряд чи доцільно примушувати забудовника до «халтурного» будівництва, аби встигнути у строк.
Припинення суперфіцію за рішенням суду слід вважати не підставою, а порядком припинення таких відносин. Суперфіцій може припинятися лише в силу закону або договору.
Стаття 417. Правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою
1. У разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій
була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник
цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення.
У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.
2. Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці,
заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки історії та культури тощо)
або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (спору
ди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав
припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення
про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона
розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди),
або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі
(споруди) на новий строк.
У цій статті сформульовані загальні наслідки припинення суперфіцію. Наслідки припинення суперфіцію визначаються договором між власником та землекористувачем або встановлюються прямою вказівкою закону при недо-сягненні ними згоди. Цивільне законодавство закріплює за власником земельної ділянки право вимагати знесення будівлі (споруди) та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування. Це право виникає у власника землі у разі недосягнення згоди щодо наслідків припи
нення суперфіцію із землекористувачем. Слід зазначити, що таке формулювання наслідків припинення суперфіцію є некоректним, оскільки відбувається безпідставне порушення права власності суперфіціарія на будівлі (споруди), тобто має місце примусове вилучення у тих випадках, коли право власності здійснюється належним чином і це суперечить Конституції України.
Таких негативних наслідків може не відбутися, якщо:
знесення будівлі (споруди) заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки історії та культури).
Слід зазначити, що наслідки припинення права забудови, передбачені у коментованій статті, мають бути узгоджені з відповідними нормами спеціального законодавства: законами України «Про основи містобудування», «Про планування і забудову територій», «Про охорону земель», «Про охорону культурної спадщини», Державними будівельними нормами ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» тощо.
знесення є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки.
В останньому випадку суд може постановити рішення про викуп власником земельної ділянки тієї будівлі (споруди), яка на ній розміщена, або навпаки, про викуп суперфіціарієм відповідної земельної ділянки.
|
