Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Содержание книги
- Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
- Перелік особистих немайнових прав, які встановлені конституцією України, цим кодексом та іншим законом, не є вичерпним.
- Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
- Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.
- Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених цим кодексом та іншим законом, можливе лише у випадках, передбачених ними.
- Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.
- Сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.
- У випадках, встановлених законодавством, штучне переривання вагітності може бути проведене при вагітності від дванадцяти до двадцяти восьми тижнів.
- Охорона здоров'я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом.
- Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.
- Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
- Фізична особа, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я, має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката.
- Фізична особа має право на особисту недоторканність.
- Фізична особа може дати письмову згоду на донорство її органів та інших анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті або заборонити його.
- Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.
- Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції.
- Прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи можуть бути змінен у разі її усиновлення відповідно до закону.
- Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
- Фізична особа має право на індивідуальність.
- Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
- Стаття 306. Право на таємницю кореспонденції
- Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.
- Фізичні особи мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації.
- Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
- Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
- Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
- Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.
- Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
- Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
- Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
- Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
- Особа, у якої залишена бездоглядна домашня тварина, відповідає за її загибель або пошкодження у межах її вартості лише у разі свого умислу або грубої необережності.
- У разі виявлення скарбу, що є пам'яткою історії та культури, право власності на нього набуває держава.
- Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.
- Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
- Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові виплачується сума, визначена за рішенням суду.
- Право власності на майно припиняється в разі його знищення.
- Цього умов, суд за позовом державного органу з питань охорони пам'яток історії та культури може постановити рішення про її викуп.
- Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
- Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
- До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.
- Таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
- Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
- У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
- Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
- Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього кодексу.
- Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
- Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
- У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
- Таке об'єднання може бути створене також власниками житлових будинків.
1. Коментована стаття встановлює презумпцію обов'язку власника нести всі
витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат нале
жать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням
збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від
належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, корис
тування та розпоряджання майном. Невиконання власником свого обов'язку
щодо утримання своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Житловим законодавством встановлюється обов'язок власників житлових будинків, квартир забезпечувати утримання, ремонт, експлуатацію тощо цих об'єктів за власні кошти. У статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» прямо передбачено, що утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників. Згідно із Законом України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР підлягають обов'язковому страхуванню певні види майна (наприклад об'єкти космічної діяльності), яке здійснюється власником чи іншими уповноваженими на це особами. На власників можуть покладатися законом також обов'язки щодо сплати податкових та інших платежів і зборів.
2. Договором або законом обов'язок утримання майна власника може бути
покладено на іншу особу. Наприклад, відповідно до ст. 776 ЦК поточний ре
монт переданої в найм речі проводиться наймачем за його рахунок, якщо інше
не передбачено договором або законом. Особа, яка затримала бездоглядну до
машню тварину, може на час розшуку власника залишити її в себе на утри
манні (ст. 340 ЦК). Отже, законом або договором тягар утримання може бути
знятий з власника і перекладений на інших сторін.
Стаття 323. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна
1. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
1. Ця стаття встановлює загальне правило про те, що ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник. Це правило може бути змінене лише договором або законом. Особливість норми ст. 323 ЦК полягає насамперед у тому, що під ризиком випадкового знищення та випадкового пошкодження майна слід розуміти економіко-правові наслідки втрати матеріального блага, належного власнику, за відсутності вини власника чи інших осіб. У тих самих випадках, коли знищення або пошкодження є результатом винних дій конкретних осіб, відшкодування збитків покладається на цих осіб відповідно до правил, що регулюють відповідні правовідносини.
2. Коментована норма визначає економіко-правові наслідки повної або часткової втрати майна у двох ситуаціях:
коли майно перебуває в безпосередньому володінні та користуванні власника і не є об'єктом того чи іншого договірного правовідношення;
коли майно є предметом договору, який передбачає передачу цього майна.
Закономірно, що в першому випадку ризик випадкового знищення чи пошкодження майна завжди несе власник, якщо інше не встановлено законом.
У разі відчуження майна за договором ризик випадкового його знищення чи випадкового пошкодження також покладається на власника, якщо інше не встановлено договором або законом. ЦК 1963 p. також містив норму про ризик власника, але в іншій редакції. Так, відповідно до ч. 1 ст. 130 ЦК 1963 p. ризик випадкової загибелі чи випадкового псування відчужуваних речей мав переходити до набувача одночасно з виникненням у нього права власності, якщо інше не встановлено законом або договором. Норма ст. 323 чинного ЦК також дає підстави для висновку про те, що ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження майна до моменту переходу його у власність набувача несе відчужувач, а з моменту його переходу у власність набувача до останнього переходить і цей ризик. Тому в таких випадках важливо правильно встановити момент виникнення права власності в набувача майна за договором, зокрема за правилами ст. 334 ЦК. Сторони можуть за домовленістю змінити наведене загальне правило й передбачити, що ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження майна переходить до набувача з моменту підписання договору, з моменту його нотаріального посвідчення, не пов'язуючи це з переходом права власності.
Закон може встановлювати особливі правила ризику. Наприклад, ст. 668 ЦК, зокрема, передбачає, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом, а щодо товару, проданого під час його транспортування, — з моменту укладення договору купівлі-про-дажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту. Питання ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження речі, матеріалу врегульовані також статтями 772, 842 ЦК.
3. Законодавство може встановлювати спеціальні правила захисту інтересів власника в разі технологічних, екологічних катастроф та за інших обставин надзвичайного характеру. Наприклад, за Законом України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 8 червня 2000 р. № 1809-ІИ громадяни України мають право, зокрема, на відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Стаття 324. Право власності Українського народу
1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
2. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи дер жавної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
|
