Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Фізична особа має право на індивідуальність.
Содержание книги
- Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.
- Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
- Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.
- Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
- Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
- Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.
- У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.
- Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
- Перелік особистих немайнових прав, які встановлені конституцією України, цим кодексом та іншим законом, не є вичерпним.
- Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
- Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.
- Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених цим кодексом та іншим законом, можливе лише у випадках, передбачених ними.
- Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.
- Сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.
- У випадках, встановлених законодавством, штучне переривання вагітності може бути проведене при вагітності від дванадцяти до двадцяти восьми тижнів.
- Охорона здоров'я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом.
- Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.
- Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
- Фізична особа, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я, має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката.
- Фізична особа має право на особисту недоторканність.
- Фізична особа може дати письмову згоду на донорство її органів та інших анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті або заборонити його.
- Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.
- Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції.
- Прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи можуть бути змінен у разі її усиновлення відповідно до закону.
- Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
- Фізична особа має право на індивідуальність.
- Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
- Стаття 306. Право на таємницю кореспонденції
- Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.
- Фізичні особи мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації.
- Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
- Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
- Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
- Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.
- Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
- Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
- Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
- Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
- Особа, у якої залишена бездоглядна домашня тварина, відповідає за її загибель або пошкодження у межах її вартості лише у разі свого умислу або грубої необережності.
- У разі виявлення скарбу, що є пам'яткою історії та культури, право власності на нього набуває держава.
- Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.
- Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
- Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові виплачується сума, визначена за рішенням суду.
- Право власності на майно припиняється в разі його знищення.
- Цього умов, суд за позовом державного органу з питань охорони пам'яток історії та культури може постановити рішення про її викуп.
- Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
- Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
- До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.
- Таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
- Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
2. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культур ної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
1. Право на індивідуальність, яке закріплюється законодавцем у коментованій статті, є галузевим розвитком конституційного положення, за яким гарантується, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості,
якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості (ст. 23 Конституції України).
Під поняттям «індивідуальність», на нашу думку, слід розуміти сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших. До структури індивідуальності включають цілу низку особливостей фізичної особи, що пов'язані з її національною, культурною, релігійною, мовною та іншою самобутністю. Саме ці особливості можуть виражатись у:
1) зовнішньому вигляді фізичної особи (зовнішність, фігура, фізичні дані, одежа, зачіска тощо, а також сукупність усіх цих елементів);
2) голосі (певні звуки, що відтворюються в формі слів, мелодій, тембрі голосу тощо) і мові (як система звукових знаків, з усіма своїми особливостями, наприклад заїкання, невимова окремих звуків, говір, слова-паразити, сміх тощо);
3) манері поведінки (поводження у стосунках з іншими особами та особливості у ставленні до речей, наявність моральних принципів, звичок та інших особливостей характеру);
4) інтелектуальному, культурному та освітньому рівні (вміння спілкуватися, знання правил ґречності, дотепність, кмітливість, хист тощо);
5) інших характерних ознаках, які вирізняють фізичну особу серед інших.
Сукупність усіх зазначених елементів може створювати певне цілісне
сприйняття особи як певного індивідуума та охоплюватися загальним поняттям стиль (імідж), що доволі близько межує з поняттям ділової репутації.
2. За своїм змістом право на індивідуальність полягає в можливості фізичної особи:
1) володіти певною індивідуальністю, тобто бути визнаним носієм цього особистого немайнового блага. Досить близьким до цього права є можливість зберігати свою національну, культурну, релігійну, мовну самобутність, яка гарантується ч. 2 коментованої статті та ст. 11 Конституції України;
2) використовувати свою індивідуальність, тобто обирати будь-яку з можливих форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 2 коментованої статті). Окремі прояви індивідуальності можуть обмежуватися за певними критеріями (місцем, часом, специфікою діяльності тощо). Так, наприклад, нудисти вправі виявляти свою індивідуальність у спеціально відведених для цього місцях, а для працівників міліції право на виявлення індивідуальності щодо їх зовнішнього вигляду обмежується в період виконання ними службових обов'язків шляхом встановлення загальнообов'язкової спеціальної форми одягу;
3.створювати та змінювати свою індивідуальність, тобто можливість самостійно визначати її обсяг та зміст. При цьому слід зауважити, що останнім часом створення та зміна індивідуальності особи піддається певній комерціалізації. Так, окремі особи, які посідають відповідне становище у публічній сфері задля успішності своєї діяльності, витрачають чималі кошти для формування чи зміни своєї індивідуальності. Усе це здійснюється шляхом зміни як природних (зміна (корекція) статі, пластичні операції, нарощування волосяного покрову тощо), так і набутих (зміна іміджу, відмова від паління чи інших шкідливих звичок, нанесення татуювань, корекція вимови тощо) особливостей фізичної особи;
4) вимагати захисту у випадку будь-якого порушення права на індивідуальність. До цього повноваження належать як можливість вимагати захисту у випадках, коли особі створюють перешкоди у реалізації цього права (наприклад, коли в лавах Збройних Сил забороняють носити довге волосся або у вищих навчальних закладах примушують носити краватки), так і коли вчиняють дії, якими порушується це право (наприклад, коли сатирики чи команди КВК вчиняють пародії на певних осіб). Захист цього права здійснюється на підставах і в порядку, що передбачені главою 3 та статтями 275-280, 1166-1168 ЦК.
Стаття 301. Право на особисте життя та його таємницю
|
