Порядок провадження по справах про суспільно-небезпечні діяння, що вчинені особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 55 из 55

Провадження у справах про суспільно небезпечні діяння, вчиненні дитиною до 11 років (п. 5 ч. 1 ст. 6, ч. ч. 2, 4 ст. 7-3 КПКУ).

Якщо в процесі перевірки заяви, повідомлення чи іншої інформації про злочин буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння вчинено особою, яка не досягла на час його вчинення 11-річного віку, в порушенні кримінальної справи повинно бути відмовлено за п. 5 ч. 1 ст. 6 КПКУ.

Коли ж вчинення суспільно небезпечного діяння дитиною у віці до 11 років з’ясується в процесі розслідування, – то слідчий зобов’язаний винести постанову про закриття кримінальної справи по п. 5 ч. 1 ст. 6 КПКУ, про що повідомити прокурора і службу в справах неповнолітніх за місцем проживання дитини (для того, щоб з ним велась профілактична робота). Неповнолітньому, щодо якого винесено постанову, а також його батькам або особам, що їх замінюють, надається можливість ознайомитись з усіма матеріалами справи, при цьому вони мають право користуватися послугами захисника (ч. ч. 2, 4 ст. 7-3 КПКУ).

Провадження у справах про суспільно небезпечні діяння, вчиненні неповнолітніми в віці від 11 років до віку кримінальної відповідальності (тобто 16 (14) років) (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 7-3 КПКУ).

Порушення і провадження досудового слідства в кримінальних справах даної категорії спочатку здійснюється на загальних підставах

Однак в подальшому мають місце певні особливості, зокрема:

1. Відносно неповнолітнього в віці від 11 років до віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, не виноситься постанова про притягнення як обвинуваченого, оскільки він не є суб’єктом злочину.

2. Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно небезпечне діяння вчинене особою у віці від 11 років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусовій: заходів виховного характеру. Справа разом з постановою направляється прокурору, який за наявності відповідних під-став дає письмову згоду з зазначеною постановою і направляє справу до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 97 ККУ суд застосовує до такої особи примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 ККУ:

– застереження;

– обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

– передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

– покладення на неповнолітнього, який досяг 14-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

– направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3 років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

3. Неповнолітньому, щодо якого винесено постанову, а також його батькам або особам, що їх замінюють, перед направленням справи прокурору надається можливість ознайомитись з усіма матеріалами справи, при цьому вони мають право користуватися послугами захисника.

4. Якщо встановлено, що особу, яка вчинила у віці від 11 до 14 років суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке ККУ передбачене покарання у виді позбавлення волі понад п’ять років (тобто тяжкий чи особливо тяжкий злочин, згідно ч. ч. 4, 5 ст. 12 ККУ), необхідно у зв’язку з цим негайно ізолювати, то за постановою слідчого або органу дізнання, за згодою прокурора, за вмотивованим рішенням суду її може бути поміщено у приймальник-розподільник для неповнолітніх на строк до 30 діб. Участь захисника у цьому разі забезпечується з моменту поміщення неповнолітнього у приймальник-розподільник.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности