Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Форми відшкодування шкоди, завданої злочином, у кримінальному судочинстві
Содержание книги
- Кримінально-процесуальні гарантії захисту прав особи в Конституції України та міжнародно-правових документах з прав людини.
- Кримінально-процесуальні акти, їх види, значення і вимоги, що до них ставляться.
- Поняття кримінально-процесуальних функцій. Функції обвинувачення, захисту, правосуддя. Суб’єкти, які їх здійснюють.
- Система стадій кримінального процесу та їх характеристика.
- Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому, виправданому права на захист і його прояви на різних стадіях кримінального процесу.
- Принцип презумпції невинуватості у кримінальному процесі, його роль у доказуванні.
- Потерпілий у кримінальному процесі, його процесуальне положення у справах публічного, приватно-публічного і приватного обвинувачення.
- Цивільний позивач і цивільний відповідач, їх права і обов’язки у кримінальному процесі.
- Обвинувачений, його процесуальне положення у кримінальному процесі.
- Захисник, його процесуальне положення у кримінальному процесі.
- Допуск захисника до участі у провадженні по кримінальній справі. Випадки обов’язкової участі захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і при розгляді кримінальної справи в Суді.
- Державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.
- Підстави, умови і значення спільного розгляду цивільного позову разом із кримінальною справою.
- Форми відшкодування шкоди, завданої злочином, у кримінальному судочинстві
- Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.
- Поняття процесуальних строків, їх значення, класифікація га порядок обчислення.
- Поняття доказів у кримінальному процесі.
- Показання підозрюваного та обвинуваченого, особливості їх перевірки та оцінки.
- Поняття і види речових доказів. Особливості їх оцінки.
- Оцінка допустимості, належності і достовірності протоколів слідчих і судових дій
- Форми застосування спеціальних знань у кримінальному судочинстві.
- Сутність доказування, його завдання та суб’єкти.
- Застава як запобіжний захід. Підстави та порядок застосування.
- Види рішень, що приймаються в стадії порушення кримінальної справи. Прокурорський нагляд і судовий контроль за законністю і обґрунтованістю рішень, що приймаються у цій стадії.
- Форми досудового розслідування. Поняття дізнання і досудового слідства.
- Дізнання як форма досудового розслідування. Порядок провадження дізнання у кримінальних справах.
- Форми взаємодії слідчого з органом дізнання у кримінальному процесі.
- Поняття та сутність притягнення особи як обвинуваченого. Постанова про притягнення особи як обвинуваченого, її структура і значення. Процесуальний порядок пред’явлення обвинувачення.
- Підстави, умови, процесуальний порядок та правові наслідки зупинення досудового слідства. Відновлення зупиненого досудового слідства.
- Слідчі дії, їх поняття і класифікація. Загальні умови провадження слідчих дій.
- Допит як слідча дія. Поняття допиту, мета, види, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- Пред’явлення для впізнання. Поняття, завдання, види, умови та процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- Відтворення обстановки та обставин події. Поняття, мета, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- Підстави для провадження обшуку
- Спільне в порядку провадження обшуку і виїмки
- Порядок ознайомлення учасників процесу із матеріалами кримінальної справи у зв’язку із закінченням досудового слідства і передачею справи до суду.
- Підстави і процесуальний порядок закриття кримінальної справи у стадії досудового розслідування. Прокурорський нагляд і судовий контроль за законністю і обґрунтованістю закриття справи.
- Поняття і значення стадії попереднього розгляду кримінальної справи суддею. Процесуальний порядок попереднього розгляду справи суддею.
- Сутність і значення стадії судового розгляду кримінальної справи. Її місце в системі стадій кримінального процесу. Межі та структура судового розгляду.
- Зміст і побудова обвинувальної промови
- Властивості, які виражають його якісну визначеність (законність, обґрунтованість і справедливість).
- Види вироків. Зміст і формі вироку. Підстави постановлення виправдувального вироку.
- Мотивувальна частина вироку (ст. 334 КПКУ).
- Стаття 11-1 Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
- Форма та зміст апеляції. Процесуальні наслідку подання апеляції.
- Процесуальні підстави до скасування або зміни судових рішень в апеляційному порядку.
- Рішення, які приймаються в апеляційному провадженні. Вирок апеляційного суду.
- Особи, які мають право на касаційне оскарження. Процесуальний порядок і строки касаційного оскарження судових рішень.
- Стаття 396. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції
- Проведення спеціального розслідування нововиявлених обставин.
З метою забезпечення і захисту закріплених в Конституції України суб’єктивних прав, зокрема, у випадках найнебезпечнішого посягання на них шляхом вчинення суспільно-небезпечного діяння, законодавець передбачив декілька кримінально-процесуальних форм (способів) їх захисту і відновлення. Так, потерпілі особи, яким внаслідок вчинення злочину було заподіяно майнової, моральної чи фізичної шкоди, мають право на її відшкодування шляхом реалізації названих форм (способів) захисту в кримінальному судочинстві.
Такими формами захисту прав та інтересів потерпілих від злочину осіб на сьогодні є передбачені в кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві: розгляд і вирішення цивільного позову в кримінальній справі (ст. 28 КПКУ); відшкодування завданих злочином матеріальних збитків з власної ініціативи суду (ч. 3 ст. 29 КПКУ); повернення потерпілим від злочину особам об’єктів (предметів) злочинного посягання (кримінально-процесуальна реституція); покладення на засудженого кримінально-правового обов’язку відшкодувати завдані злочином матеріальні збитки, яке застосовується у вигляді пробаційної (іспитової) умови при відстрочці виконання покарання у вигляді позбавлення волі (відповідно до ст. 46–1 ККУ); покладення на неповнолітнього обов’язку відшкодувати заподіяні збитки в якості примусового заходу виховного характеру (п. 4 ст. 11 ККУ). Слід наголосити, що вищеназвані дві останні форми захисту порушених злочином прав потерпілих передбачені не кримінально-процесуальним, а кримінальним матеріальним законом. Разом з тим, заслуговує на увагу твердження проф. Нора В. Т., що застосування цих двох форм (способів) відшкодування заподіяної злочином шкоди є можливим лише в кримінальному судочинстві і тільки у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку. Тому є всі підстави віднести ці способи відшкодування шкоди до числа кримінально-процесуальних форм (способів) захисту порушених злочином прав потерпілих осіб, за допомогою яких досягається відновлення порушеного злочином майнового стану.
З точки зору теорії кримінально-процесуального права форми (способи) захисту порушеного злочином права слід, насамперед, поділити на дві групи: позовні і непозовні. При цьому, якщо позовним способом завжди реалізується цивільно-правова відповідальність, то непозовні способи реалізують як цивільно-правову, так і кримінально-правову відповідальність, а також інші види захисту порушеного майнового та іншого права.
Позовним способом захисту порушених злочином прав потерпілого є передбачене в ст. 28 КПКУ право на заявлення і вирішення цивільного позову в кримінальному процесі. Для позовного способу захисту характерним є пред’явлення цивільного позову потерпілим (або ж в його інтересах – прокурором). Цей факт зумовлює виникнення певного виду кримінально-процесуальних відносин, в яких безпосередню участь беруть цивільний позивач (як правило – потерпілий) та відповідач (як правило – підсудний). Суд, спираючись на досліджені в судовому слідстві докази, у своєму вироку вирішує питання про задоволення чи відмову в задоволенні вимоги цивільного позивача, або ж про задоволення цієї вимоги в частині.
Всі ж інші вищеназвані форми захисту порушених злочином прав є непозивними, так як реалізуються судом самостійно, тобто, незалежно від волі потерпілих, яким в наслідок вчинення злочину було заподіяно майнової, моральної чи фізичної шкоди. Реалізуючи непозовні форми захисту порушених злочином прав потерпілих, суд керується презумпцією, що державі (в його особі) не може бути байдужим факт спричинення вчиненим злочином шкідливих наслідків для потерпілого у вигляді порушення його майнових та інших прав. Тому держава в силу виконання завдань кримінального судочинства сприяє всебічному захисту порушених злочином майнових прав потерпілого, навіть якщо він не заявив з певних причин вимоги про відшкодування завданої йому внаслідок вчинення злочину шкоди. Іншими словами, держава в особі суду, реалізуючи непозовні форми захисту порушених злочином прав, спонукає підсудного до усунення шкідливих наслідків злочину і при цьому виходить з презумпції, що “кожна особа, якій злочином завдано матеріальних збитків, бажає їх відшкодування”
|
