Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Поняття процесуальних строків, їх значення, класифікація га порядок обчислення.
Содержание книги
- Кримінально-процесуальні гарантії захисту прав особи в Конституції України та міжнародно-правових документах з прав людини.
- Кримінально-процесуальні акти, їх види, значення і вимоги, що до них ставляться.
- Поняття кримінально-процесуальних функцій. Функції обвинувачення, захисту, правосуддя. Суб’єкти, які їх здійснюють.
- Система стадій кримінального процесу та їх характеристика.
- Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому, виправданому права на захист і його прояви на різних стадіях кримінального процесу.
- Принцип презумпції невинуватості у кримінальному процесі, його роль у доказуванні.
- Потерпілий у кримінальному процесі, його процесуальне положення у справах публічного, приватно-публічного і приватного обвинувачення.
- Цивільний позивач і цивільний відповідач, їх права і обов’язки у кримінальному процесі.
- Обвинувачений, його процесуальне положення у кримінальному процесі.
- Захисник, його процесуальне положення у кримінальному процесі.
- Допуск захисника до участі у провадженні по кримінальній справі. Випадки обов’язкової участі захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і при розгляді кримінальної справи в Суді.
- Державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.
- Підстави, умови і значення спільного розгляду цивільного позову разом із кримінальною справою.
- Форми відшкодування шкоди, завданої злочином, у кримінальному судочинстві
- Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.
- Поняття процесуальних строків, їх значення, класифікація га порядок обчислення.
- Поняття доказів у кримінальному процесі.
- Показання підозрюваного та обвинуваченого, особливості їх перевірки та оцінки.
- Поняття і види речових доказів. Особливості їх оцінки.
- Оцінка допустимості, належності і достовірності протоколів слідчих і судових дій
- Форми застосування спеціальних знань у кримінальному судочинстві.
- Сутність доказування, його завдання та суб’єкти.
- Застава як запобіжний захід. Підстави та порядок застосування.
- Види рішень, що приймаються в стадії порушення кримінальної справи. Прокурорський нагляд і судовий контроль за законністю і обґрунтованістю рішень, що приймаються у цій стадії.
- Форми досудового розслідування. Поняття дізнання і досудового слідства.
- Дізнання як форма досудового розслідування. Порядок провадження дізнання у кримінальних справах.
- Форми взаємодії слідчого з органом дізнання у кримінальному процесі.
- Поняття та сутність притягнення особи як обвинуваченого. Постанова про притягнення особи як обвинуваченого, її структура і значення. Процесуальний порядок пред’явлення обвинувачення.
- Підстави, умови, процесуальний порядок та правові наслідки зупинення досудового слідства. Відновлення зупиненого досудового слідства.
- Слідчі дії, їх поняття і класифікація. Загальні умови провадження слідчих дій.
- Допит як слідча дія. Поняття допиту, мета, види, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- Пред’явлення для впізнання. Поняття, завдання, види, умови та процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- Відтворення обстановки та обставин події. Поняття, мета, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- Підстави для провадження обшуку
- Спільне в порядку провадження обшуку і виїмки
- Порядок ознайомлення учасників процесу із матеріалами кримінальної справи у зв’язку із закінченням досудового слідства і передачею справи до суду.
- Підстави і процесуальний порядок закриття кримінальної справи у стадії досудового розслідування. Прокурорський нагляд і судовий контроль за законністю і обґрунтованістю закриття справи.
- Поняття і значення стадії попереднього розгляду кримінальної справи суддею. Процесуальний порядок попереднього розгляду справи суддею.
- Сутність і значення стадії судового розгляду кримінальної справи. Її місце в системі стадій кримінального процесу. Межі та структура судового розгляду.
- Зміст і побудова обвинувальної промови
- Властивості, які виражають його якісну визначеність (законність, обґрунтованість і справедливість).
- Види вироків. Зміст і формі вироку. Підстави постановлення виправдувального вироку.
- Мотивувальна частина вироку (ст. 334 КПКУ).
- Стаття 11-1 Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
- Форма та зміст апеляції. Процесуальні наслідку подання апеляції.
- Процесуальні підстави до скасування або зміни судових рішень в апеляційному порядку.
- Рішення, які приймаються в апеляційному провадженні. Вирок апеляційного суду.
- Особи, які мають право на касаційне оскарження. Процесуальний порядок і строки касаційного оскарження судових рішень.
- Стаття 396. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції
- Проведення спеціального розслідування нововиявлених обставин.
Під процесуальним строком у найширшому значенні розуміється встановлений законом, підзаконним нормативним актом або рішенням уповноваженої на те посадової особи час для виконання суб’єктами кримінально-процесуальних відносин певних процесуальних дій (іноді утримання від них) або прийняття процесуальних рішень.
Залежно від часового прояву кримінально-процесуальні строки класифікують на дві великі групи: строки-моменти та строки-періоди.
Строки-моменти звичайно позначаються шляхом вказівки в законі вчинити якусь процесуальну дію до або одночасно з провадженням іншої процесуальної дії, або відразу після її вчинення чи настання певної події.
Строки-періоди передбачають у своїх межах певну свободу вчинення процесуальних дій. Необхідна або дозволена дія може бути виконана в будь-який момент установленого строку-періоду. Аналіз норм показує, що такі строки звичайно встановлюються в тих випадках, коли ефективність процесуальних дій прямо залежить від тактичних міркувань, конкретних обставин справи або необхідності виконання підготовчих дій.
Строки-періоди залежно від способу визначення їх тривалості поділяють на визначен і та невизначені. Строки, які входять до першої групи, у чинному законодавстві України обчислюються у годинах, добах (днях), місяцях і роках. Ці строки залежно від можливості продовження класифікують на абсолютно визначені, мінімальна або максимальна межа яких ні за яких умов не може бути продовжена, та відносно визначені, продовження яких у разі потреби передбачено законом. Залежно від необхідності винесення уповноваженим суб’єктом спеціального рішення продовження строків може відбуватися у загальному (коли це рішення потрібно) або спеціальному (спрощеному) порядку. Для невизначених строків характерним є відсутність у законі вказівок про їх точну тривалість. У нормах, які їх встановлюють, як правило, позначається або з достатньою очевидністю припускається як їх початок, так і їх закінчення. Ця особливість, природно, виключає необхідність обчислювати такого роду строки, але потребує правильного визначення моменту настання обставин, що знаменують початок і особливо закінчення подібних строків.
Залежно від функціонального призначення кримінально-процесуальні строки поділяють на три групи: ті, що забезпечують швидкість судочинства; що гарантують права і законні інтереси учасників процесу; що гарантують здійснення прокурорського нагляду за дотриманням законів у кримінальному судочинстві. Як різновид юридичних фактів строки бувають правовстановлюючі, що викликають виникнення правовідносин (наприклад, строки на оскарження, строк-момент, з якого виникає право в особи користуватися послугами захисника, і т. д.); правозмінюючі строки (наприклад, з моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого в підозрюваного змінюється правовий статус і він стає обвинуваченим, хоча в цілому правовідносини зберігаються) і правообмежуючими (наприклад, строк, протягом якого особа перебуває під вартою).
При обчисленні строку добами строк закінчується о 24 годині останньої доби, але КПКУ передбачає норму, відповідно до якої «якщо відповідну дію належить провести в суді або в органах дізнання і досудового слідства, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах» (ч. 2 ст. 89 КПКУ). Строк, що обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця (ч. 3 ст. 89 КПКУ). Цим «відповідним числом» за загальним правилом є число, з якого починається перебіг строку.
Закон передбачає два винятки з цього правила, які обумовлені календарним порядком обчислення.
1. Якщо останній місяць строку не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця (ч. 4 ст. 89 КПКУ). Так, двомісячний строк тримання під вартою, перебіг якого почався, скажімо, 30 грудня 2009 року, минув у лютому 2010 року. Але оскільки в лютому немає числа, що відповідає вищевказаному числу грудня, то згідно з викладеним правилом строк минув 28 лютого. Аналогічні ситуації можуть виникати, якщо строк починається з 31 числа, а закінчується в такі місяці, що мають тривалість у 30 календарних днів.
2. Якщо закінчення строку припадає на неробочий день (вихідний, святковий), то строк автоматично продовжується. У цьому разі «останнім днем строку вважається наступний робочий день» (ч. 4 ст. 89 КПКУ).
|
