Дистальна полі невропатія (ДПН)

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 13Следующая ⇒

Сенсорна: Біль в ногах, гострий, пекучий або ниючий, що посилюється в спокої, особливо вночі, заніміння, парестезії, у т.ч. болісні, напруженість, поколювання, зниження порогу тактильної, больової, температурної чутливості, суглобного відчуття. Зниження амплітуди потенціалу дії та швидкості поширення збудження при ЕМГ сенсорного нерву.

Моторна: Нічні судоми в м’язах, слабкість в м’язах, атрофії, нестійкість ходи, зниження Ахіллового рефлексу, м.б. мікро симптоми у вигляді зміни зіничних рефлексів, слабкості конвергенції, однобічного зниження рогівкового рефлексу, легка атаксія. Зниження амплітуди потенціалу дії та швидкості поширення збудження при ЕМГ рухового нерву.

Особливостями дистальної полі невропатії у дітей, що хворі на цукровий діабет 1 типу (ЦД 1) є те, що:

- Найбільш часто зустрічається дистальна сенсорно-моторна полі невропатія, що проявляється зниженням Ахіллового і колінного рефлексів при відсутності помітних порушень чутливості.

- Больовий синдром може бути відсутнім тривалий час, причому у тих, хто захворів на ЦД 1 у віці до 7 років больовий синдром спостерігається рідше, ніж у дітей з дебютом ЦД у віці від 7 до 12 років.

- Зниження вібраційної чутливості відбувається в останню чергу, слідом за зниженням поверхневих видів чутливості і відзначається при важких формах дистальної полі невропатії.

- Моторні порушення передують сенсорним.

Класифікація діабетичної ДПН за ступенем важкості (P.Dyck, P.Thomas, 1999)

Мононевропатії, що включають вогнищеву рухову, компресійну невропатію, мононеврити і радикулопатії надзвичайно рідко зустрічаються у дітей, частіше у хворих на ЦД 2 типу.

Вегетативна (автономна) невропатія – розвивається зазвичай через 5-10 років від початку ЦД. У більшості хворих вона має безсимптомний перебіг, поки патологічні зміни не стануть стійкими. Автономна невропатія спричиняє порушення рухової і сенсорної функції різних органів і систем.

Клініка залежить від змін іннервації того чи іншого органу:

- Кардіопатія: Головокружіння при вставанні як прояв ортостатичної гіпотонії; зниження АТ при вставанні з ліжка більш, ніж на 30мм.рт.ст.; аритмії; постійна тахікардія, тахікардія спокою, негативна проба Вальсальви або брадикардія; зниження коефіцієнту Вальсальви < 0,21 (по ЕКГ: max R-R на видиху/max R-R на вдиху. В нормі він >0,21); раптова смерть.

- Невропатія сечового міхура: Атонія його, зменшення частоти сечовипускань, нетримання сечі (самоспорожнювання його), збільшення розмірів сечового міхура за даними УЗД.

- Імпотенція, ретроградна еяколяція (у сечовий міхур) – у старших підлітків.

- Невропатія шлунку: Гастропарез – велика втрата у вазі, відчуття переповнення шлунка, нудота, блювання, анорексія, рефлюкс.

- Невропатія товстого, тонкого кишечника, прямої кишки, ануса: Їх дисфункція, діарея, що виникає після кожного прийому їжі, або частіше в нічний час, закрепи або чергування закрепів та проносів.

- Невропатія шкіри: Порушення потовиділення – пітливість після прийому їжі (особливо гострої), сухість ніг (ангідроз).

- Іноді першим симптомом невропатії є спотворення смакової чутливості: зниження відчуття солодкого, солоного і кислого (підвищення порогу чутливості); спотворення сприйняття кислого і солоного (сприймаються навпаки), а також солодкого, котре в малих кількостях сприймаються як гірке, у великих сприймається нормально.

Центральна невропатія

- Церебрастенічний синдром: неврозоподібний стан, порушення сну, зниження пам’яті, апатія, пригнічений стан, депресія по типу астено-іпохондричного синдрому, обсессивно-фобічний синдром, тощо.

- Енцефалопатія: стійка органічна церебральна патологія з відповідними клінічними ознаками та змінами в неврологічному статусі.

- Дисциркуляторні розлади судинного генезу: головокружіння, шум у вухах, нестійкість психіки, коливання мне стичних порушень, дисфоричні розлади, порушення темпу психічної діяльності.

Лікування

1. Ідеальний/оптимальний глікемічний контроль (НиА1С <7,0-7,5%).

2. Медикаментозне лікування:

1) α-ліпоєва (тіоктова) кислота

Критерії ефективності лікування: Відсутність клінічних проявів невропатії

Диспансерне спостереження:

ІНШІ УТОЧНЕНІ УСКЛАДНЕННЯ

Код МКХ 10 – Е 10.6

І. ДІАБЕТИЧНА ХАЙРОПАТІЯ

Визначення: синдром обмеження рухомості суглобів, синдром діабетичної руки.

Є варіантом остеоартропатії.

Характеризується безболісними контрактурами, що розвиваються переважно в кистях рук.

Зустрічається у 15-30% підлітків з цукровим діабетом 1 типу (ЦД 1).

Перший передвісник ускладнень ЦД 1, обумовлених хронічною гіперглікемією (ретинопатія, нефропатія, невропатія, атеросклероз, артеріальна гіпертензія).

Класифікація Брінка-Штаркмана

Стадія 0 – порушень немає

Стадія І – потовщення шкіри, рухомість в суглобах не погіршена

Стадія ІІ – порушення розгинання мізинців

Стадія ІІІ – двобічне ураження інших пальців

Стадія ІV – ураження пальців і кистей

Стадія V – ураження пальців, кистей і інших суглобів

Діагностика.

1. Клінічний огляд кистей рук, складених долонями разом, а також огляд інших суглобів

2. Рентгенологічне дослідження при зміні великих суглобів і хребта

3. Зняття відбитків кисті з активно і пасивно максимально розігнутими пальцями.

Лікування.

1. Ідеальний/оптимальний глікемічний контроль.

2. Фізіотерапевтичне лікування:

- Лазеротерапія на кисті рук.

- Через шкірне лазерне опромінення крові.

- Аплікації на кисть (грязьові, парафіново-озокеритові).

- Електрофорез з йодом або ронідазою.

- Магнітотерапія.

- Діадинамотерапія.

3. ЛФК

- Лікувальна гімнастика у ручній ванні.

ІІ. ЛІПОЇДНИЙ НЕКРОБІОЗ

Визначення: хронічне захворювання нирок, в основі якого лежить мікроангіопатія, що призводить до дезорганізації сполучної тканини з відкладенням у ній ліпідів і наступним некробіозом.

Класифікація.

1. Класична форма, характеризується одиничними великими вогнищами, частіше зустрічається на шкірі гомілок, нерідко з виразками.

2. Атипова форма містить у собі 2 варіанти:

- склеродермоподібний

- поверхнево-бляшечний

Клініка.

- Зазвичай уражається шкіра передньої поверхні гомілок, нерідко симетрично. Можлива поразка інших ділянок тіла (груди, живіт, тильна поверхня стопи).

- Захворювання починається з появи однієї чи декількох плям слабко інфільтрованих вузликів червоно-синюшного кольору, з яких поступово формуються різко обкреслені овальні чи поліциклічні бляшки діаметром від 1 до 10см і більше. Їх центральна частина жовтувато-коричневого кольору, злегка западає, а крайова частина синюшно-червоного кольору, трохи піднімається. Бляшки мають гладку поверхню, що іноді лупиться по периферії. Поступово центральна частина бляшок атрофується, на ній з’являються телеангіектазії, легка гіперпігментація, іноді виразки.

- Суб’єктивні відчуття відсутні.

- Перебіг захворювання хронічний.

Лікування.

1. Ідеальний/оптимальний глікемічний контроль цукрового діабету.
2. Поліпшення мікро циркуляції (пентоксифілін, препарати нікотинової кислоти).
3. Покращення метаболізму (актовегін, солкосерил тощо).
4. Антиагреганти (аспірин, куранти тощо).
5. Ділянки з виразками лікують як звичайні виразки, іноді виникає необхідність хірургічного втручання, в т.ч. кріодеструкції ураженої ділянки.
6. Фізіотерапевтичне лікування:

- Лазеротерапія, в т.ч. акупунктурна.

- Ультразвукова терапія самостійно або на переміну з лазеротерапією.

- Місцеві аплікації кортикостероїдів на запалену прикордонну частину шкіри.

- Електрофорез з нікотиновою кислотою, еуфіліном на уражені кінцівки.

- Ультратон на гомілки.

- Гіпербарична оксигенація.

ІІІ. ЛІПОДИСТРОФІЇ

Визначення: Зміни шкіри і підшкірної жирової клітковини у вигляді ділянок атрофії або гіпертрофії в місцях введення інсуліну.

Лікування:

1. Зміна місць ін’єкцій інсуліну.

2. Фізіотерапевтичне лікування:

- Лазеротерапія на місця ліподистрофій.

- Ультразвукова терапія на місця ліподистрофій – самостійно або на переміну з лазеротерапією.

- Гіпербарична оксигенація.

ІV. ДІАБЕТИЧНИЙ ГЕПАТОЗ

Визначення: це жировий гепатоз (жирова інфільтрація печінки), який розвивається при тривалому глікемічному контролі з високим ризиком, внаслідок вичерпання запасів глікогену і надмірного постування вільних жирових кислот, нейтрального жиру у гепатоцити.

Клініка:

- Печінка збільшена, щільна, м.б. болючою через розтягнення капсули і порушення відтоку жовчі.

- Характерні зміни при УЗД.

- У крові підвищені рівні холестерину, ліпідів, вільних жирних кислот.

Лікування:

- Досягнення ідеального (оптимального) глікемічного контролю.

- Гепатопротектори.

V. СИНДРОМ СОМОДЖІ

Визначення: хронічне передозування інсуліну, післягіпоглікемічна гіперглікемія. Розвивається у хворих з поганим контролем ЦД.

Клініка:

- Підвищений апетит.

- Прискорення росту.

- Ожиріння (часто за кушингоїдним типом).

- Гіпатомегалія.

- Схильність до кето ацидозу, явних чи прихованих гіпоглікемій (переважно вночі і рано вранці).

VI. СИНДРОМ МОРІАКА

Наслідок хронічного тривалого глікемічного контролю з високим ризиком.

Клініка:

- Значне відставання у рості.

- Ожиріння з надмірним відкладанням жиру у ділянці грудей, живота, стегон.

- Місяцеподібне обличчя з надмірно червоними щоками.

- Значне збільшення печінки (жирова дистрофія).

- В пубертатному періоді – значна затримка статевого розвитку.

VII. СИНДРОМ НОБЕКУРА

Наслідок хронічного тривалого глікемічного контролю з високим ризиком.

Клініка:

- Відставання в рості.

- Затримка статевого розвитку.

- Жирова дистрофія печінки.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте