Етапи індивідуального менеджменту волонтерської діяльності

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 68Следующая ⇒

Підтримка
та визнання/заохочення

Навчання
та супервізія

Залучення
та відбір

E. Уілліс [50] зауважує, що зміни зовнішнього оточення призводять до підвищення наголосу на ефективності надання послуг, ефективності використання коштів унаслідок залучення волонтерів, оцінці їхніх досягнень. Тому підвищується важливість таких аспектів менеджменту волонтерів як:

• стратегічне планування,
• індивідуальне управління,
• управління участю волонтерів в організації,
• інформаційне управління.

Разом з тим, важливим залишається індивідуальний менеджмент волонтерів,елементами якого є їх залучення, відбір, допомога в пристосуванні до виконання обов'язків, що відповідають мотивуючим потребам та цілям організації, забезпечення підтримки, заохочення та навчання [8; 32; 33; 37; 42; 48; 50].

Найважливішими аспектами індивідуального менеджменту волонтерів за Л. Конвей [32] є навчання, супервізія, підтримка та визнання / заохочення. Таким чином, основними елементами та етапами менеджменту є залучення та відбір волонтерів, їхнє навчання та супервізія, підтримка та заохочення.

Стратегії попередження стресу та вигоряння включають формування зрілих захисних механізмів. Сприяє цьому орієнтація волонтерів на реалістичні цілі з урахуванням власних можливостей та вимог організації [8; 43]. Ефективні захисні механізми формуються також при зростанні професійності, постійній рефлексії та концептуалізації досвіду роботи з клієнтами [25].

Очевидна роль індивідуального менеджменту в попередженні вигоряння. Окрім підтримки й визнання, навчання й супервізії, які допомагають визначитися з професійними очікуваннями, ролями, межами та концептуалізувати досвід, на індивідуальному рівні, в разі потреби, повинні здійснюватися консультування, психотерапія. Можна застосовувати тренінг впевненості в собі, але головний наголос робиться на забезпечення конфіденційних підтримуючих стосунків, які дозволяють індивіду обговорити свої проблеми, оцінити та змінити свої механізми захисту. Важливою є також підготовка до розпізнавання та управління стресом [29; 41; 47].

Напрямки управління стресом виділяються окремо і включають, за Д. Міллером [41], стратегії релаксації (медитацію, фантазування, образотворче мистецтво, масаж, вправи), а також проведення семінарів та занять, які присвячені професійній орієнтації, розвитку навичок, управлінню часом, побудові стосунків у команді.

На індивідуальному рівні важливим є також планування часу за межами роботи, що включає заняття спортом, дієту, відпочинок та розваги, неструктуровані проміжки часу, хобі, стосунки з родичами та друзями [41; 47].

На міжперсональпому рівні зменшення стресових впливів досягається, в першу чергу, за допомогою розвитку соціальної підтримки – створення дружньої атмосфери взаєморозуміння у колективі волонтерів та людей, які співпрацюють з ними [25; 43]. Це найкраще вдається через групові втручання: методи побудови стосунків у команді. Д. Міллер [41; 43] наводить дані щодо незначної кількості випадків виникнення вигоряння у волонтерів-членів релігійних організацій Х'юстона, які працювали з ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД людьми, через те, що волонтери мали глибоке співчуття та підтримку серед членів релігійної громади.

Деякі автори наполягають на необхідності спілкування з професійною спільнотою, встановлення зв'язків між волонтерами з метою обміну досвідом, підходами та інструментами роботи [39]. Ефективними методами подолання негативного впливу роботи є також управління психологічними аспектами стосунків, наприклад, підбір пари за принципом психологічного сумісництва, управління міжперсональними стосунками та груповими ситуаціями, застосування нових технологій менеджменту, мультидисциплінарного менеджменту [41].

На організаційномурівні для профілактики стресу серед персоналу необхідні глобальні зміни щодо більшого піклування та залучення персоналу. Перелічені вище заходи повинні стати стабільними процедурами менеджменту.

Профілактика стресу на рівні організації включає:

• забезпечення можливості зміни видів діяльності,
• обмеження роботи наодинці,
• уникнення перевантаження,
• обмеження робочого часу,
• тимчасове припинення діяльності,
• нормалізацію переживання та вираження робочого стресу,
• забезпечення тихих місць для персоналу та приємної робочої обстановки,
• активне заохочення відпочинку персоналу.

Такі заходи є більш складними і можуть вимагати залучення додаткових ресурсів [41; 47].
Безумовно, волонтер випробовуватиме якнайменші ризики в своїй діяльності, якщо:

• якісно є підготовлений до виконання своїх обов'язків;
• є навчений способам і технікам саморегуляції і рефлексії.

З цією метою слід використовувати спеціальну програму підготовки студента-волонтера, основними блоками якої будуть:

ПЕРШИЙ БЛОК – навчання практичним умінням і навичкам роботи з «дітьми вулиці», інвалідами, літніми людьми, асоціальними сім'ями і іншими категоріями клієнтів.

ДРУГИЙ БЛОК – тренінги саморегуляції емоційного стану з фахівцями.

ТРЕТІЙ БЛОК – моніторинг практичної діяльності волонтера і його психічного стану.

В наслідок реалізації такої програми студенти-волонтери виходять на об'єкти, маючи певний запас не тільки теоретичних знань, але і практичних умінь і навичків, сформовану психологічну стійкість до стресових ситуацій, уміння надати собі і колегам-волонтерам першу допомогу після дії стресових чинників, постійно виникаючих в роботі.

У запобіганні та подолання ризиків у волонтерській діяльності нам також допоможуть знання та навички тренінгової роботи, методики самотренінгів, тренінгів вмінь та способи саморегуляції.

Техніка тренінгу вмінь різноманітна та складна, так само як і різноманітні та складні методи виховання та навчання. Вибір конкретних методик обґрунтовується поставленою метою: корекція поведінки, тренінг впевненості в собі, купірування емоційних афектів і таке інше – і тими методами, завдяки яким ця мета буде досягнута.

Серед різних груп тренінгів вмінь зараз найбільш поширені групи тренінгів впевненості в собі або тренінгів ассертивної поведінки [31].

Для опанування власних емоцій та емоційних станів є необхідним володіння методами саморегуляції та релаксації.

Саморегуляція – це свідоме вольове управління внутрішніми процесами своєї психіки, що дозволяє дати «вихід почуттю» у необразливій для інших формі і цілеспрямовано впливати на свій емоційний стан задля його змін. Методи саморегуляції дозволяють витісняти негативні емоції і почуття, замінювати їх позитивними. Це, як правило, позитивні образи і життєстверджуюче самонавіювання, зняття напруги тіла і мозку за допомогою релаксації.

Релаксація – стан спокою і розслаблення, що виникає у суб’єкта в результаті зняття напруги після сильних переживань або фізичних зусиль [41].

Релаксаційний тренінг – перебудова впевнень. Учасників тренінгу навчають методам релаксації. Методи можуть застосовуватися самостійно для зняття напруження, тривоги, що виникають у складних випадках.

Важливим етапом релаксаційного тренінгу є перенос його з лабораторних умов групи в повсякденне життя. Відчуття тривоги, хвилювання й їх зменшення при тренуваннях об’єктивізуються такими фізіологічними показниками, як частота пульсу, дихання й т.ін.

Соціальні працівники, педагоги та волонтери, які ведуть соціальну практику, для запобігання професійним ризикам емоційного згоряння та психічної напруги, повинні оволодіти набором релаксаційних методик, які допоможуть розслабитися, знизити нервове напруження, відновити душевну рівновагу.

Прийоми релаксації [31; 38] засновані на більш-менш свідомому розслабленні м’язів. Адже людина – єдине ціле: її психічне напруження веде до підвищення м’язової напруги. Звідси справедливе і зворотне твердження.

В цьому випадку процес йде у 2-х напрямках:

• У здоровому тілі – здоровий дух.
• При здоровому дусі – здорове тіло.

Релаксаційні методики вимагають правильної організації занять і певного часу для свого проведення. Затишний куточок, зручна поза, приємний музичний супровід забезпечують ефективність здійснення релаксації. Найкраще цими вправами займатися у вільний час, коли вас нічого не відволікає. Якщо протягом дня ви не змогли вивільнити 10–20 хвилин свого часу, то виконайте ці вправи увечері, перед сном [38].

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману