Формування виробничої структури підприємства

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 13 из 27Следующая ⇒

Для реалізації розробленої стратегії виробництва на підприємстві проектується певний тип виробничої структури.

 Виробнича структура - склад виробничих підрозділів підприємства (виробництв, цехів, господарств), їх взаємозв'язок, порядок і форми кооперації, співвідношення  по  чисельності працівників,  вартості обладнання, територіальному розміщенню.

Раціональна виробнича структура підприємства забезпечує:

• можливість розширення і перепрофілювання виробництва без його зупинки;

• безперервність і прямоточність виробництва;

• максимальну  можливість  спеціалізації  виробничих  підрозділів, пропорційність їх проектування;

• відсутність дублювання і надмірного роздрібнення підрозділів.

За формою спеціалізації підрозділів виділяються технологічна, предметна, змішана та концентрична виробнича структура.

Технологічний (функціональний) тип виробничої структури застосовується в процесі реалізації стратегії одиничного і мілкосерійного виробництва з широкою номенклатурою деталей.

Передбачує створення цехів і виробничих дільниць по принципу технологічної однорідності робіт та процесів при виготовленні різноманітних виробів. Наприклад, на текстильних фабриках створюються прядильні, ткацькі цехи, на машинобудівному заводі діють ливарний, ковальський, механічний цехи. Обладнання формують по однотипним групам, наприклад у механічному цеху на одній дільниці можуть бути зосереджені тільки токарні станки, на іншому - фрезерні і т.д (рис .12.3).

Рис.12.3.  Рух предметів праці при технологічному типу виробничої структури.

Переваги технологічного типу виробничої структури:   висока кваліфікація робітників: полегшується керівництво цехом, виробничими дільницями; можливість маневру людьми; при надмірному завантаження одного станка робота може бути передана на будь-який вільний станок.

Технологічна виробнича структура має і недоліки, до яких відносяться наступні: продукція проходить достатньо довгий і складний шлях від однієї дільниці до іншої; якщо виробляється широка номенклатура продукції, витрачається багато часу на переналагодження обладнання; відсутня відповідальність за якість виробу в цілому, тому що на кожній виробничій дільниці виконуються тільки окремі операції.

Предметний (продуктовий) тип виробничої структури застосовується в процесі реалізації стратегії крупносерійного і масового виробництва при відносно постійній і вузькій номенклатурі виробів. Передбачає спеціалізацію виробничих дільниць і цехів на виготовленні певних виробів чи їх складових частин. Наприклад, на автомобільному заводі створюються цехи двигунів, шасі, рам, тощо. Обладнання в цехах розміщується у відповідності з послідовністю виконання технологічних операцій, для того, щоб забезпечити прямолінійність руху виробів(рис.12.4.). Як правило, предметні цехи (дільниці ) оснащені всім обладнанням, необхідним для виготовлення продукції. Це створює умови для організації поточних виробничих ліній.

СКЛАД

Рис.12.4. Варіант організації предметної (продуктової) виробничої структури.

Переваги предметного типу виробничої структури: скорочується шлях руху виробів і витрати часу на їх транспортування у ході виробничого процесу; створюються передумови для організації поточних і автоматичних ліній; більш повно використовується обладнання; підвищується кваліфікація працівників ,покращується організація праці; зростає відповідальність за якість виробленої продукції.

В цілому застосування предметного типу виробничої структури сприяє зростанню продуктивності праці, зменшенню собівартості продукції.

Недоліки предметного типу виробничої структури : ускладнення структури і керівництва цехами, виробничими дільницями, в яких виконуються різноманітні технологічні операції;  неповне завантаження обладнання на окремих операціях через незначні обсяги роботи.

Змішаний (предметно-технологічний) тип виробничої структури характерний для великих машинобудівних підприємств, які реалізують стратегію масового і серійного виробництва. Заготівельні цехи (штампувальний, пресовий, ковальський) таких підприємств спеціалізуються за технологічним принципом, а оброблюючі (механічний, збиральний, термічний)- за предметним.

Концентричний тип виробничої структури застосовується при створенні продукції, яку в ході виробничого процесу неможливо транспортувати, переміщувати (літаки, судна, будинки, мости тощо).Об'єкт праці у цьому випадку знаходиться на одному місці (наприклад, на будівельному майданчику), куди концентруються виробниче обладнання, необхідні матеріальні ресурси, робітники. Характерний для стратегії одиничного (проектного) виробництва.

При створенні раціональної виробничої структури підприємства аналізують наступні її характеристики і показники:

• співвідношення між основними, допоміжними та обслуговуючими виробництвами (відносна частка основних, допоміжних, обслуговуючих підрозділів по кількості працюючих, обладнання, розміру виробничих площ, вартості основних фондів);

• розміри виробничих ланок (обсяг випуску продукції, кількість, вартість основних виробничих фондів, потужність технологічного обладнання );

• ступінь централізації окремих виробництв (відношення обсягів робіт, виконаних у спеціалізованих підрозділах, до загальних обсягів робіт даного виду);

· пропорційність виробничих ланок підприємства (визначається співвідношенням робочих місць, виробничих дільниць, цехів, зв'язаних між собою процесом виробництва, по виробничій потужності, працеємності). Аналіз пропорційності дозволяє виявити виробничі ланки з недостатніми і надмірними потужностями;

· рівень спеціалізації окремих виробничих ланок (характеризується відносною часткою предметно, подетально і технологічно спеціалізованих підрозділів, рівнем спеціалізації робочих місць);

· характер взаємозв'язків між підрозділами (визначається за допомогою наступних показників: кількість переділів, через які проходить предмет праці до перетворення його в готовий продукт, довжина транспортних маршрутів руху напівфабрикатів, вантажообіг між переділами);

· ефективність просторового розміщення підприємства (характеризується коефіцієнтами забудови, використанням площі виробничих приміщень чи територій, наприклад, відношення площі, зайнятої будовами, спорудами і всім обладнанням, до загальної площі підприємства.

Ефективність реалізації стратегії виробництва в значній мірі залежить від раціональності виробничої структури підприємства. При будівництві нових, реконструкції чи розширенні діючих підприємств, зміні профілю їх виробництва, переході на випуск нової продукції можливе удосконалення виробничої структури за такими напрямами:

1.Регулярне вивчення досягнень у сфері проектування і розвитку виробничих структур.

2.Оптимізація чисельності та розмірів виробничих підрозділів підприємства.

3.Поглиблення спеціалізації основного виробництва.

4.Забезпечення раціонального співвідношення між основними, допоміжними та обслуговуючими підрозділами.

5.Забезпечення конструктивної однорідності продукції, що виробляється.

6.Раціональне проектування підрозділів і генерального плану підприємства.

7.Підвищення рівня автоматизації виробництва.

8.Забезпечення відповідності виробничої структури підприємства принципу пропорційності по виробничим потужностям, прогресивності технологічних процесів, рівню автоматизації, кваліфікації кадрів.

9.Забезпечення відповідності виробничої структури принципу прямоточності технологічних процесів з метою скорочення часу і шляху проходження предметів праці.

10.Створення всередині великого підприємства (об’єднання, корпорації) юридично самостійних дрібних організацій з предметною чи технологічною спеціалізацією виробництва.

11.Розширення кооперації по обслуговуванню виробництва.

12.Дотримання графіків планово – попереджувального ремонту основних виробничих фондів підприємства, скорочення тривалості проведення ремонтів, підвищення їх якості.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?