Класифікація банківських операцій з цінними паперами

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 46 из 64Следующая ⇒

Усі банківські операції з цінними паперами можуть бути роз­поділені на три основні групи:

- емісійні -  пасивні операції, які здійснюються через випуск цінних паперів власного боргу;

- інвестиційні - активні операції із вкладення власних та за­лучених фінансових ресурсів у фондові активи шляхом придбання відповідних цінних паперів на фондовому ринку від свого імені;

- клієнтські - посередницькі операції з цінними паперами, які здійснюються банками від імені, за рахунок та на користь клієнтів.

Комерційний банк проводить ту чи іншу операцію на фондо­вому ринку залежно від конкретно визначеної мети банківської діяльності. Так, для формування і збільшення власного капіталу та залучення ресурсів для використання в активних операціях банк здійснюватиме емісійні операції:

Ø випуск акцій і облігацій;

Ø емісію векселів;

Ø випуск депозитних та ощадних сертифікатів.

З метою одержання прибутків від діяльності з цінними папе­рами, для забезпечення участі у статутному капіталі інших підприємств та контролю над їх власністю банк здійснюватиме інвестиційні операції:

Ø арбітражну дилерську діяльність, тобто виконання угод купівлі-продажу цінних паперів від свого імені та за свій раху­нок шляхом виставлення власних цін купівлі-продажу із зобов'я­занням їх купівлі та (або) продажу за заявленими цінами;

Ø купівлю акцій з метою утримування їх у своєму розпоря­дженні терміном більше ніж 1 рік.

Якщо метою банківської діяльності на фондовому ринку висту­пає одержання доходу у вигляді комісійних винагород від опера­цій з цінними паперами, то банк буде проводити клієнтські опе­рації:

Ø андеррайтинг, тобто гарантоване розміщення на ринку ви­пусків цінних паперів клієнтів-емітентів;

Ø брокерську діяльність, тобто здійснення угод з цінними паперами як повірений чи комісіонер, що діє на підставі договору доручення або комісії;

Ø діяльність з управління цінними паперами, тобто здійснен­ня від свого імені та за винагороду протягом певного строку до­вірчого управління цінними паперами, що належать іншій особі, в інтересах цієї або інших осіб;

Ø депозитарну діяльність: надання послуг зі зберігання сертифі­катів цінних паперів та (або) обліку переходу прав на цінні папери та ін.

Серед найбільш важливих завдань, для вирішення яких комер­ційні банки, власне, здійснюють формування та управління портфе­лем цінних паперів у складі своїх активів, можна виділити такі:

- зменшення вагомої частки кредитного ризику (за рахунок його урівноважування високоякісними цінними паперами);

- стабілізація доходу банку (за рахунок можливого зростан­ня доходів від фондових операцій в той час, коли доходи від кредитів падають);

- забезпечення географічної диверсифікації (за допомогою вторинного фондового ринку цінні папери, на відміну від банківських кредитів, можуть вільно обертатися в різних регіонах);

- послідовне підтримання ліквідності (за рахунок можливості динамічної трансформації ресурсного портфеля в частині цінних паперів);

- забезпечення високої гнучкості банківського портфеля ак­тивів (за рахунок його ефективної реструктуризації на базі купівлі продажу цінних паперів);

- страхування ризику змін процентних ставок;

- створення високоякісних видів застави (для забезпечення особливо важливих депозитів);

- підвищення фінансових показників стійкості банківського балансу за рахунок володіння пакетами цінних паперів достатньо високої якості.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров