Видавнича діяльність у Західній Україні у міжвоєнний період

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 26 из 44Следующая ⇒

У Галичині в міжвоєнний час існувало близько 50 українських видавництв. Другим після Львова видавничим осередком залишалася Коломия.

Книжкова продукція на українських землях під польською займанщиною кількісно не була значною, але тематика книг і періодики була різноманітною і, всупереч цензурному наглядові, в основному, відображала весь спектр тодішніх політичних напрямів.

Хоч фінансові можливості українських товариств і організацій залишалися обмеженими, багато з них уміли залучати на видавничі потреби кошти громадськості. Допомагала видавництвам українська кооперація, нерідко для інвестування у книговидання використовувалася передплата.

Так, перший в Україні універсальний енциклопедичний словник тритомна УЗЕ ("Українська загальна енциклопедія", Львів-Станиславів-Коломия, 1930 -1935) друкувався порівняно дешевими зшитками, до яких передплатникам пізніше надсилались обкладинки томів у різних варіантах простому, в тканині або в шкірі з тисненням. Так само місячними випусками, по одному золотому кожний, концерн Івана Тиктора "Українська преса" видрукував науково- популярні ілюстровані оглядові праці за редакцією Івана Крип’якевича — "Велику історію України", "Історію української культури", "Історію українського війська". Розпочато "Всесвітню історію" І.Крип’якевича. На високому поліграфічному рівні Український видавничий інститут опублікував "Географію України і сумежних земель" В. Кубійовича й "Атлас України і сумежних земель" В. Кубійовича та М. Кулицького.

Розвивалася й преса. Крім заслуженої давньої газети "Діло" (як додаток до неї друкувалися повісті та романи), здобули популярність щоденна газета концерну Івана Тиктора "Новий час", літературний тижневик "Назустріч", пов’язаний з церквою тижневик "Нова зоря", науково-популярний місячник товариства "Просвіта" "Життя і знання". "Просвіта" продовжувала видавати і щомісячні науково-популярні книжечки з усіх галузей знання, але найбільше з історії.

На високому рівні, як за змістом, так і за поліграфічним виконанням та оформленням, публікувалися популярні місячники, серед них — жіночий "Нова хата", краєзнавчий "Наша батьківщина", орган фотоаматорів "Світло і тінь" та інші.

Українська преса різних напрямів виходила також на Волині; натомість, спроби організувати український видавничий рух на Холмщині та Підляшші були придушені польською владою.

На Буковині в умовах жорстоких переслідувань з боку румунської цензури за 1921-1928 рр. вдалося надрукувати лише 39 назв книг.

Активніше розвивалося українське книговидання на Закарпатті — в Ужгороді, Мукачеві, окремі книжки виходили також в Севлюші, Берегові, Тячеві.

Після включення до СРСР західноукраїнських земель всі наявні там видавничі центри ліквідовано.

 Під час німецько-фашистської окупації в Україні була дозволена тільки одна українська видавнича установа — львівська філія краківського Українського Видавництва. В інших містах окупованої України виходили нечисленні брошури й ряд газет — і цілком колабораціоністських, і таких, видавці яких, наскільки було можливо, відстоювали українську культурну спадщину.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии