Служіння Івана Хрестителя; його свідчення про Ісуса 72 страница

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 131 из 310Следующая ⇒

Єзекія 5

1. А ти, сину людський, візьми собі гострого ножа, бритву голярську візьми собі, і води нею по голові твоїй, і візьми собі ваги і поділи волосся на частки.

2. Третю частку спали вогнем посеред міста, коли виповняться дні облоги; третю частку візьми і порубай ножем на околицях його; і третю частку розвій за вітром; а Я оголю меча услід за ними.

3. І візьми з цього невеличке число, і зав'яжи їх собі в полу.

4. Але з цього візьми також і кинь у вогонь, і спали це на вогні. Звідти вийде вогонь на увесь дім Ізраїлів.

5. Так говорить Господь Бог: Це – Єрусалим! Я поставив його серед народів, і довкола нього – землі.

6. А він учинив супроти ухвал Моїх підступніше, аніж погани, і супроти приписів Моїх – гірше, аніж землі довкола нього; бо вони знехтували настановами Моїми і за приписами Моїми не вчиняють.

7. А тому так говорить Господь Бог: За те, що ви примножили беззаконня ваші більше, аніж погани, котрі довкіл вас, за приписами Моїми не чините і настанов Моїх не виконуєте, і навіть не чините за приписами поганів, котрі довкіл вас, –

8. Тому так говорить Господь Бог: Ось, Я супроти тебе, Я Сам, і звершу серед тебе суд перед очима поганів.

9. І вчиню над тобою те, чого ніколи не робив і чогось схожого до цього не буду чинити в прийдешньому, за всі мерзоти твої.

10. За це батьки будуть їсти синів серед тебе, і сини будуть їсти батьків своїх, і звершу над тобою суд, і увесь останок твій розвію за всіма вітрами.

11. А тому, живу Я, говорить Бог: За те, що ти опоганив святиню Мою усіма мерзотами твоїми і всіма гидотами твоїми, Я вчиню тебе малим, і не пожалкує Моє око, і Я не помилую тебе.

12. Третина у тебе помре від моровиці і загине від голоду серед тебе; третина впаде від меча в околицях твоїх; а третину розвію за всіма вітрами, і оголю меча услід за ними.

13. І звершиться гнів Мій, і вгамую лють Мою над ними, і вдовольнюся; і спізнають, що Я, Господь, говорив з ревністю Моєю, коли звершиться над ними лють Моя.

14. І вчиню тебе пустелею і наругою серед народів, котрі довкіл тебе, перед очима всякого, що буде проходити.

15. І будеш посміховиськом і наругою, і жахіттям у народів, котрі довкіл тебе, коли Я звершу над тобою суд у гніві та люті, і в лютих покараннях, – Я – Господь, вирік це, –

16. І коли пошлю на них люті стріли голоду, котрі будуть нищити, коли пошлю їх на загибель вашу, і пошлю голод між вами, і винищу хліб у коморах ваших;

17. І пошлю на вас голод і лютих звірів, і зганьблять тебе; і моровиця, і кров пройде по тобі, і меч наведу на тебе; Я, Господь, вирік це.

Єзекія 6

1. І було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Оберни лице твоє до гір Ізраїлевих і пророкуй на них:

3. І скажи: Гори Ізраїлеві! Слухайте слово Господа Бога. Так говорить Господь Бог горам і пагорбам, долинам і видолинкам: Ось, Я наведу на вас меч і зруйную підвищення ваші;

4. І жертовники ваші будуть спустошені, стовпи ваші на честь сонця будуть розбиті, і кину убитих ваших перед ідолами вашими;

5. І покладу трупи синів Ізраїлевих перед ідолами їхніми, і розкидаю кості ваші довкіл жертовників ваших.

6. На всіх місцинах проживання вашого міста будуть спустошені і підвищення зруйновані, для того, щоб спустошені і зруйновані були жертовники ваші, щоб розбиті і знищені були ідоли ваші, і зруйновані сонячні стовпи ваші, і зітерлися витвори ваші.

7. І будуть падати серед вас убиті, і спізнаєте, що Я – Господь.

8. Але Я збережу останок, тож будуть серед вас поміж народів такі, що вціліють від меча, коли ви будете розпорошені по країнах.

9. І згадають про Мене врятовані ваші поміж народів, куди будуть забрані в полон, коли Я розіб'ю блудне їхнє серце, що відпало од Мене, і очі їхні, що блудять за ідолами; і вони самі будуть бридитися собою за те зло, котре вони чинили у всіх мерзотах своїх.

10. І спізнають, що Я – Господь; не марно говорив Я, що наведу на них таке лихоліття.

11. Так говорить Господь Бог: Сплесни руками твоїми, і тупни ногою твоєю, і скажи: Горе за всі гидкі злочини дому Ізраїлевому! Упадуть вони від меча, голоду і моровиці.

12. Хто далеко – помре від моровиці; а хто близько – той упаде від меча; а ті, що залишаться і вціліють, – помруть від голоду; так звершу над ними гнів Мій.

13. І спізнаєте, що Я – Господь, коли забиті будуть [лежати ] між ідолами своїми довкіл жертовників їхніх, на всілякому високому пагорбі, на всіх верховинах гір і під усіляким зеленим деревом, і під усіляким гіллястим дубом, на тих місцинах, де вони приносили духмяні кадіння всім ідолам своїм.

14. І простягну на них руку Мою і вчиню землю пустелею і степом, від пустелі до Рівли, на всіх місцинах проживання їхнього, і спізнають, що Я – Господь.

Єзекія 7

1. І було до мене слово Господнє:

2. І ти, сину людський, [скажи] : Так говорить Господь Бог: Кінець Ізраїльській землі, – кінець надбіг на чотири краї землі.

3. Ось – кінець тобі; і пошлю на тебе гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми і покладу на тебе всі мерзоти твої.

4. І не помилує тебе око Моє, і не прощу, і відплачу тобі за шляхами твоїми, і мерзоти твої з тобою будуть, і спізнаєте, що Я – Господь.

5. Так говорить Господь Бог: Біда єдина, ось, приходить біда.

6. Кінець прийшов, прийшов кінець, повстав на тебе; ось, дійшла,

7. Дійшла напасть до тебе, мешканцю землі! Надходить час, наближається день замішання, а не веселих вигуків на горах.

8. Ось, невдовзі виллю на тебе лють Мою і звершу над тобою гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми і покладу на тебе всі мерзоти твої.

9. І не пощадить тебе око Моє, і не помилую. За шляхами твоїми відплачу тобі, і мерзота твоя буде з тобою; і спізнаєте, що Я, Господь, караю.

10. Ось день! Ось прийшла, настала напасть! Жезло виросло, гординя розбуялася.

11. Постає сила на берло нечестя; нічогісінько [не залишиться ] від них, і від багатства їхнього, і від гамору їхнього, і від пишноти їхньої.

12. Настав час, надійшов день; той, що купив, – не втішайся, і той, що продав, – не плач: бо гнів – над усією велелюдністю їхньою.

13. Бо той, що продав, не повернеться до проданого, хоч би й залишилися вони живі; бо пророче видіння про всю велелюдність їхню не відміниться, і ніхто своїм беззаконням не зміцнить свого життя.

14. Засурмлять у сурми, і все готується, але ніхто не йде на війну: бо гнів Мій над усією людністю їхньою.

15. Поза оселею – меч, а в домі – моровиця та голод. Хто в полі – той помре від меча, а хто в місті – того пожере голод і моровиця.

16. А врятовані з них повтікають і будуть на горах, немов голуби долин; всі вони будуть стогнати, кожний за своє беззаконня.

17. У всіх руки знесиліють, і в усіх затремтять коліна, [як ] вода.

18. Тоді вони підпережуться веретищем, і охопить їх трепет; і в усіх на обличчях буде сором, і в усіх на головах – лисина.

19. Срібло своє вони викинуть на вулиці і золото у них буде зневажене. Срібло їхнє і золото їхнє не врятує їх у день люті Господньої. Вони не наситять ними душі своєї і не виповнять утроби своєї; бо воно було приводом до беззаконня їхнього.

20. І в пишних шатах своїх вони перетворювали його на гордощі і вчиняли з нього зображення гидких своїх бовванів; за те й оберну його нечистим для них;

21. І віддам його в руки чужим на здобич і лиходіям землі на розкрадання, і вони опоганять його.

22. І відверну од них обличчя Моє, і споганять заповітне Моє; і прийдуть туди грабіжники і споганять його.

23. Зроби ланцюга, бо земля оця виповнена кривавими злочинами, і місто повнісіньке насильством.

24. Я приведу найзліших з народів, і заволодіють домами їхніми. І покладу край гордощам сильних, і будуть опоганені святині їхні.

25. Іде згуба; будуть шукати миру і не знайдуть.

26. Біда піде за бідою і звістка за звісткою, і будуть шукати у пророків видіння, і не стане науки у священика і поради у старців.

27. Цар буде журитися, і князь зодягнеться в жахіття, і в народу землі будуть тремтіти руки. Учиню з ними за шляхами їхніми і судитиму їх – їхніми судами, і спізнають, що Я – Господь.

Єзекія 8

1. І сталося шостого року, шостого [місяця] , п'ятого дня місяця, сидів я в домі своєму, і старшини юдейські сиділи перед обличчям моїм, і лягла на мене там рука Господа Бога.

2. І побачив я: І ось, подоба [мужа] , наче вогненна, і від крижів його і нижче – вогонь, і від крижів його і вище – наче сяяння, наче світло полум'я.

3. Наче простягнув Він руку і взяв мене за волосся голови моєї, і Дух підняв Мене поміж небом і землею, і приніс мене у видіннях Божих до Єрусалиму, до входу внутрішньої брами, що дивиться на північ, де стояв був ідол ревнощів, що сприяє ревнощам.

4. І ось, там була слава Бога Ізраїлевого, схожа на ту, котру я бачив на полі.

5. І сказав мені: Сину людський! Зведи очі свої на північ, і я звів очі мої на північ, і ось, з півночі біля воріт жертовника – той ідол ревнощів при вході.

6. І сказав Він мені: Сину людський! Чи бачиш ти, що вони вчиняють? Велику мерзоту, яку чинить дім Ізраїлів тут, щоб Я відійшов од святині Моєї! Але обернися, і ти побачиш ще гидкішу мерзоту.

7. І привів мене до входу на подвір'я, і я глянув, і ось, у мурі – щілина,

8. І сказав мені: Сину людський! Підкопай мура. І я підкопав мура, і ось, якісь двері.

9. І сказав мені: Зайди і подивися на гидкі мерзоти, які вони чинили тут.

10. І зайшов я, і бачу, що ось, всілякі зображення плазунів і нечистих тварин, і всілякі ідоли дому Ізраїлевого, намальовані довкола на стінах.

11. І сімдесят мужів із старших дому Ізраїлевого стоять перед ними і Яазанія, Шафанів син серед них; і кожного в руці – своє кадило, і густа хмара кадіння підноситься догори.

12. І сказав мені: Чи бачиш, сину людський, що вчиняють старшини дому Ізраїлевого у темряві, кожний у розмальованім своїм покої? Бо кажуть: Не бачить нас Господь, залишив Господь цю землю.

13. І сказав мені: Обернись, і побачиш ще огидніші мерзоти, які вони чинять.

14. І привів мене до входу у браму дому Господнього, котрі на північ, і ось, там сидять жінки і оплакують Таммуза,

15. І сказав мені: Чи бачиш, сину людський? Обернись, і побачиш ще огиднішу мерзоту,

16. І завів мене до внутрішнього двору храму Господнього, і ось, поміж притвором і жертовником, близько двадцяти п'яти мужів [стоять ] спинами своїми до храму Господнього, а обличчями своїми на схід, і кланяються на схід сонцю.

17. І сказав мені: Чи бачиш, сину людський! Чи замало домові Юдиному, щоб чинити таку мерзоту, котру вони чинять тут? Але вони іще землю напоїли нечестям і вельми гнівлять Мене, і ось, вони гілки підносять до носа свого.

18. За це Я також почну діяти люто; не пожаліє око Моє, і не помилую; і хоч би вони волали у вуха Мої гучним голосом, – не почую їх.

Єзекія 9

1. І проголосив у вуха мої гучним голосом, кажучи: Нехай наблизяться каральники міста, кожен зі своїм згубним знаряддям в руці своїй.

2. І ось, шестеро чоловіків йдуть од горішньої брами, що дивиться на північ, і в кожного в руці згубне знаряддя його, і поміж ними один, зодягнений у лляний одяг, у котрого на поясі прилад писаря. І прийшли і зупинилися біля мідного жертовника.

3. І слава Бога Ізраїлевого зійшла з херувима, на котрому була, до порогу Дому. І покликав Він чоловіка, одягненого у лляну одежу, у котрого на поясі прилад писаря.

4. І сказав йому Господь: Перейди серединою міста, посеред Єрусалиму, і на чолах людей скорботних, що страждають через усі мерзоти, які діються серед нього, поклади знака.

5. А тим сказав уголос при мені: Рушайте за ним містом і бийте, нехай не жаліє ваше око, і не милуйте;

6. Старого, юнака, і юнку, і немовля і жінок бийте до смерти, але не торкніться жодного чоловіка, на котрому знак, і розпочніть із святині Моєї. І почали вони з тих старшин, котрі були перед Домом.

7. І сказав їм: Опоганьте Дім і наповніть подвір'я убитими, і вийдіть. І вийшли, і почали убивати в місті.

8. І коли вони їх убили, а я залишився, тоді я впав на обличчя своє і заволав, і сказав: О, Господе, Боже! Невже Ти вигубиш увесь останок дому Ізраїля, виливаючи гнів Твій на Єрусалим?

9. І сказав Він мені: Безчестя дому Ізраїлевого та Юдиного велике, вельми значне; і земля оця повнісінька крови, і місто повнісіньке неправди, бо вони кажуть: Покинув Господь землю цю, і не бачить Господь

10. За те й Моє око не пощадить, і не помилує; оберну поведінку їхню на їхню голову.

11. І ось, чоловік, зодягнутий в лляний одяг, у котрого на поясі прилад писаря, дав відповідь і сказав: Я вчинив, як Ти наказав мені.

Єзекія 10

1. І бачив я, і ось на склепінні, котре понад головами херувимів, неначе камінь-сапфір, неначе щось схоже на престол, було видно над ними.

2. І говорив Він чоловікові, одягненому в лляну одежу, і сказав: Увійди між колесами під херувимів, і візьми повні пригорщі жару поміж херувимами, і кинь на місто; і він увійшов на моїх очах.

3. А херувими стояли по правий бік Дому, коли увійшов той чоловік, і хмара виповнювала внутрішнє подвір'я.

4. І піднеслася слава Господня з херувимами до порогу Дому, і Дім виповнився хмарою, і подвір'я виповнилося сяянням слави Господньої.

5. І шум від крил херувимів чутно було навіть на зовнішньому подвір'ї; наче голос Бога Всемогутнього, коли Він говорить.

6. І коли Він наказав чоловікові, одягненому в лляний одяг, сказавши: Візьми вогню поміж колесами, між херувимами, і коли він увійшов і стояв біля колеса,

7. Тоді з-поміж херувимів один херувим простягнув руку свою до вогню, котрий між херувимами, і взяв та й дав у пригорщі одягненому в лляний одяг. Він узяв і вийшов.

8. І видно було у херувимів подобу людських рук під крильми їхніми.

9. І бачив я: І ось, четверо коліс біля херувимів, по одному колесі біля кожного херувима, і колесо на вигляд, наче з каменя топаза.

10. І на вигляд усі чотири схожі, наче колесо було в колесі.

11. Коли йшли вони, то йшли на чотири свої сторони; під час ходи своєї не озиралися, але до того місця, куди обернена була голова, вони туди йшли; під час ходи своєї не озиралися.

12. І все тіло їхнє, і спина їхня, і руки їхні, і крила їхні, і колеса по колові були повнісінькі очей, – усі четверо коліс їхніх.

13. До коліс цих, як я чув, сказано було: "Ґалґал" (Вихор).

14. І в кожної тварини чотири обличчя: перше лице – лице херувима; друге лице – обличчя людське, третє лице – неначе подоба лева, і четверте лице – подоба орла.

15. Херувими підвелися. Це були ті самі тварини, котрих бачив я біля ріки Кевар.

16. І коли йшли херувими, тоді йшли біля них і колеса; і коли херувими підіймали крила свої, щоб піднятися від землі, і колеса не відділялися, але вони були біля них.

17. Коли ті стояли, стояли також і вони; коли ті піднімалися, піднімалися й вони, бо в них [був ] дух тварин.

18. І відійшла слава Господня від порогу Дому, і постала над херувимами.

19. І підняли херувими крила свої, і знялися на очах моїх від землі; коли вони відходили, то колеса також були біля них, і зупинилися біля входу до Східної брами Дому Господнього, і слава Бога Ізраїлевого, вгорі над ними.

20. Це були ті самі тварини, котрих я бачив біля підніжжя Бога Ізраїлевого коло ріки Кевар. І я спізнав, що це – херувими.

21. У кожного – по чотири обличчя, і в кожного – по четверо крил, і під крильми їхніми подоба рук людських.

22. А подоба обличчя їхнього – такі самі, як ті обличчя, що я бачив їх біля ріки Кевар, – і вигляд їхній, і самі вони. Кожний простував напрямки у ту сторону, яка була перед ним.

Єзекія 11

1. І підняв мене Дух і привів мене до східної брами Дому Господнього, котра дивиться на схід. І ось, – біля входу до брами двадцять п'ять чоловіків; і між ними бачив я Яазанію, сина Аззурового, і Пелатію, сина Венанії, князів народу.

2. І Він сказав мені: Сину людський! Ось люди, у котрих лихе на думці, і котрі дають недобру пораду в цьому місті,

3. Кажучи: Ще не близько; будемо споруджувати оселі; воно (місто) казан, а ми – м'ясо.

4. Тому пророкуй їм, пророкуй, сину людський.

5. І зійшов на мене Дух Господній, і сказав мені: Скажи: Так говорить Господь: Що говорите ви, і що на думку вам спадає, Я те знаю.

6. Багато убитих ваших ви поклали в цьому місті, і вулиці його закидали трупами.

7. Тому так говорить Господь Бог: Убиті ваші, котрих ви поклали серед нього, – то м'ясо, а воно казан (місто); але вас Я виведу з нього.

8. Ви боїтеся меча, і Я наведу на вас меча, говорить Господь Бог.

9. І виведу вас із нього, і віддам вас у руки чужинців, і звершу над вами суд.

10. Від меча упадете; на рубежах Ізраїлевих буду вас судити, і спізнаєте, що Я – Господь.

11. Воно не буде для вас казаном; і ви не будете у ньому м'ясом; на рубежах Ізраїлевих буду судити вас.

12. І спізнаєте, що Я – Господь; бо за Моїми заповідями ви не ходили, і приписів Моїх не виконували, а чинили за приписами народів, що оточували вас.

13. І сталося, коли я пророкував, то Пелатія, син Венаніїн, помер. І впав я на обличчя, і заволав гучним голосом, і сказав: О, Господе Боже! Невже Ти хочеш дощенту винищити останок Ізраїля?

14. І було до мене слово Господнє:

15. Сину людський! Твоїм братам, твоїм братам, твоїм єдинокровним і всьому домові Ізраїлевому, усім їм говорять мешканці Єрусалиму: Живіть віддалік од Господа; нам у володіння віддана ця земля.

16. На це скажи: Так говорить Господь Бог: Хоч Я позасилав їх до народів, і хоч розпорошив їх по країнах, але Я буду для них хоч малою святинею, у тих країнах, куди вони пішли.

17. Затим скажи: Так говорить Господь Бог: Я зберу вас з-поміж народів, і поверну вас із країн, де ви розпорошені; і дам вам землю Ізраїлеву.

18. І прийдуть туди і повикидають звідти всі її гидоти і всі її мерзоти.

19. І дам їм серце єдине, і дух новий вкладу в них, і візьму з плоті їхньої серце кам'яне, і дам їм серце тілесне.

20. Щоб вони ходили за Моїми заповідями і дотримувалися приписів Моїх, і виконували їх; і будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом.

21. А чиє серце заполонять гидоти їхні і мерзоти їхні, то поведінку таких наверну на їхню голову, говорить Господь Бог.

22. Тоді херувими підняли крила свої, і колеса біля них; і слава Бога Ізраїлевого вгорі над ними.

23. І піднеслася слава Господня з-посеред міста та й зупинилася над горою, котра на схід від міста.

24. І Дух підняв мене і переніс мене до Халдеї до вигнанців, у видінні, Духом Божим. І відійшло од мене видіння, котре я бачив.

25. І переказав я вигнанцям усі слова Господа, котрі Він відкрив мені.

Єзекія 12

1. І було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Ти живеш серед дому бунтівного; у них є очі, щоб бачити, а вони не бачать; у них є вуха, щоб чути, але не чують; тому що вони – бунтівний дім.

3. А ти, сину людський, приготуй собі все необхідне для переселення, і серед дня переселяйся з місця твого на інше місце перед очима їхніми; можливо, вони зрозуміють, що вони – дім бунтівний.

4. І речі твої винеси, як речі, що необхідні під час переселення, вдень, перед очима їхніми, і сам вийди увечері перед очима їхніми, як виходять для переселення.

5. Перед очима їхніми проламай собі отвір у стіні і винеси крізь нього.

6. Перед очима їхніми візьми поклажу на плече, потемки винеси її, лице твоє затули, щоб не бачити землі; бо Я вчиню тебе ознакою домові Ізраїля.

7. І вчинив я, як велено було мені; речі мої, як речі необхідні під час переселення, виніс за дня, а увечері проламав собі рукою отвір у стіні, потемки виніс поклажу і поклав на плече перед їхніми очима.

8. І було до мене слово Господнє уранці:

9. Сину людський! Чи не казав тобі дім Ізраїлів, дім бунтівний, що ти дієш?

10. Скажи їм: Так говорить Господь Бог: Це – провіщення для князя в Єрусалимі і для всього дому Ізраїлевого, котрий є там.

11. Скажи: Я – ознака для вас; що вчиняю Я, те буде з ними, – на переселення, в полон підуть вони.

12. І князь, котрий серед них, потемки покладе [поклажу ] на плече, і вийде. Стіну проламають, щоб спровадити [його ] через неї; він затулить обличчя своє, аж так, що не побачить очима землі тієї.

13. І накину на нього сіть Мою, і буде впійманий в тенета Мої, і відведу його до Вавилону, у край халдейський, але він не побачить його, і там помре.

14. А всіх, котрі довкіл нього, поборників його і все військо його розвію на всіх вітрах, і оголю услід їм меча.

15. І спізнають, що Я – Господь, коли розпорошу їх поміж народів і розвію їх по країнах.

16. Але невеличке число їх Я збережу від меча, голоду і моровиці, щоб вони оповіли народам, до котрих підуть, про всі свої мерзоти; і спізнають, що Я – Господь.

17. І було до мене слово Господнє:

18. Сину людський! Хліб твій їж із трепетом, і воду твою пий з тремтінням та сумом.

19. І скажи народові краю: Так говорить Господь Бог про мешканців Єрусалиму, про землю Ізраїлеву: Вони хліб свій будуть їсти із сумом і воду свою питимуть в зажурі, тому що земля його буде позбавлена всієї рясноти своєї за неправди усіх, що мешкають на ній.

20. І будуть розорені велелюдні міста і земля стане пусткою, і спізнаєте, що Я – Господь.

21. І було до мене слово Господнє:

22. Сину людський! Що це за приказка у вас, у краї Ізраїлевому: "Багато днів промине, і всіляке пророче видіння щезне".

23. А тому скажи їм так: Так говорить Господь Бог: Знищу цю приказку, і не будуть уже вживати такої приказки в Ізраїля; Але скажи їм: Близько дні і справдження всілякого видіння пророчого.

24. Бо вже не залишиться марним жодне видіння пророче, і жодне провіщення не буде облудним у домі Ізраїлевому.

25. Бо Я Господь, Я промовляю, і слово, котре Я промовляю, справджується, і не буде загайним; у ваші дні, бунтівний доме, Я виповів слово і виконаю його, говорить Господь Бог.

26. І було до мене слово Господнє:

27. Сину людський! Ось, дім Ізраїлів каже: Пророче видіння, котре бачив він, [справдиться ] по багатьох днях, і він пророкує про віддалені часи.

28. А тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Жодне з Моїх слів уже не буде відстрочене, але слово, котре Я скажу, справдиться, говорить Господь Бог.

Єзекія 13

1. І було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Повідай пророцтво на пророків Ізраїлевих, що пророкують, і скажи пророкам від власного серця: Слухайте слово Господнє!

3. Так говорить Господь Бог: Горе безглуздим пророкам, котрі ведені власним духом і нічогісінько не бачили.

4. Пророки твої, Ізраїлю, мов лисиці в руїнах.

5. У проломи ви не входите і не огороджуєте муром дому Ізраїлевого, щоб твердо стояти у битві Господнього дня,

6. Вони бачать пусте і пророкують облуду, кажучи: Господь сказав; а Господь не посилав їх; і викликають надію, що слово справдиться.

7. Хіба ж не марне видіння ви бачили? І чи не облудні пророцтва виповідали, кажучи: Господь сказав, а Я не говорив?

8. А тому так говорить Господь Бог: Оскільки ви виповідаєте марноту і бачите у видіннях лжу, за це, ось, Я – на вас, говорить Господь Бог.

9. І буде рука Моя супроти цих пророків, що бачать марноту і пророкують лжу; на раді народу Мого вони не будуть, і в список дому Ізраїлевого не впишуться, і до землі Ізраїлевої не увійдуть, і спізнаєте, що Я – Господь Бог.

10. За те, що ви баламутите Мій народ, кажучи: Мир, коли миру нема; і коли один будує мура, а інші обмазують його глиною,

11. Скажи обмазувальникам муру глиною, що він упаде; буде злива, впаде кам'яний град, і вітер буремний розвалить мура.

12. І ось, коли мур упаде, то чи не скажуть вам тоді: Де той розчин, котрим ви обмазували?

13. А тому так говорить Господь Бог: Я випущу бурхливий вітер у гніві Моєму, і піде ливний дощ у люті Моїй, і каміння граду в обуренні Моєму – для винищення.

14. І зруйную мура, котрого ви обмазали глиною, і повалю його на землю, і відкриються підмурки його, і впаде, і ви разом із ним загинете; і спізнаєте, що Я – Господь.

15. І виснажу лють Мою на мурові і на тих, що обмазували його глиною, і скажу вам: Немає муру, і немає тих, що обмазували його, –

16. Пророків Ізраїлевих, котрі пророкували Єрусалимові і провіщали йому видіння миру в той час, коли миру нема, говорить Господь Бог.

17. А ти, сину людський, оберни лице твоє до доньок народу твого, що пророкують від власного серця і скажи на них пророцтво,

18. І скажи: Так говорить Господь Бог: Горе тим, що шиють чародійні мішечки під пахви і вчиняють покривала для голови всілякого зросту, щоб занапащати душі. Невже, коли занапащаєте душі Мого народу, ви врятуєте свої душі?

19. І ганьбите Мене перед народом Моїм за жменю ячменю і за кусник хліба, умертвляючи душі, котрі не мусять померти, і залишаючи життя душам, котрі не повинні жити, обдурюючи народ, котрий слухає лжу.

20. А тому отак говорить Господь Бог: Ось, Я на ваші чародійні мішечки, котрими ви занапащуєте душі, щоб вони прилітали, і вирву їх з ваших рук і випущу на волю душі, котрих ви ловите, як пташок.

21. Я розірву покривала ваші і визволю народ Мій з ваших рук, і не будуть уже у ваших руках здобиччю, і спізнаєте, що Я – Господь.

22. За те, що ви облудою засмучуєте серце праведника, котре Я не хотів засмутити, і підтримуєте руки лиходія, щоб він не відвернувся од недоброї путі своєї і не зберіг життя свого, –

23. За це вже не будете мати марних видінь, і вже не будете вгадувати; і Я визволю народ Мій з рук ваших, і спізнаєте, що Я – Господь.

Єзекія 14

1. І прийшли до мене декілька чоловіків із старшини Ізраїлевої і сіли перед обличчям моїм:

2. І було до мене слово Господнє:

3. Сину людський! Оці люди допустили ідолів своїх у серце своє і поставили спокусу безчестя свого перед лицем своїм: Чи можу Я відповідати їм?

4. Тому передай їм і скажи: Так говорить Господь Бог: Якщо хтось із дому Ізраїлевого допустить ідолів своїх у серце своє і поставить спокусу безчестя свого перед лицем своїм і прийде до пророка, – то чи зможу Я, Господь, не зважаючи на численних його ідолів, відповісти йому?

5. Нехай дім Ізраїлів затямить у серці своєму, що всі вони через своїх ідолів стали чужими для Мене.

6. А тому скажи домові Ізраїлевому: Так говорить Господь Бог: Наверніться і відкиньтеся од ідолів ваших, і від усіх мерзот ваших відверніть ваше обличчя.

7. Бо коли хтось із дому Ізраїлевого, або з чужинців, котрі живуть в Ізраїлі, відкинеться од Мене і допустить ідолів у серце своє, і вчинить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка, щоб потурбувати Мене через нього, – то Я, Господь, чи дам йому відповідь од Себе?

8. Я оберну обличчя Своє супроти того чоловіка і знищу його на ознаку і притчу, і винищу його з-поміж народу Мого, і спізнаєте, що Я – Господь.

9. А якщо пророк допустить спокусити себе і скаже слово так, ніби Я, Господь, навчив цьому пророка, то Я простягну на нього руку Мою і винищу його з народу Мого, Ізраїля.

10. І будуть покарані за провини свої. Яка провина того, хто запитує, така ж провина буде в пророка.

11. Щоб надалі дім Ізраїля не відхилявся од Мене, і щоб відтак не опоганювали себе всілякими беззаконнями своїми, а щоб народом Моїм були, і Я був їхнім Богом, говорить Господь Бог.

12. І було до мене слово Господнє:

13. Сину людський! Якби якась земля згрішила переді Мною, підступно відступивши від Мене, і Я простягнув на неї руку Мою, і винищив у ній хлібні комори, і послав на неї голод, і почав вигублювати на ній людей і худобу,

14. І якби знайшлися в ній оці три душі: Ной, Даниїл та Йов, – то вони праведністю своєю врятували б тільки свої душі, говорить Господь Бог.

15. Або, якби Я послав на цю землю лютих звірів, котрі осиротили б її, і вона з цієї причини стала пусткою, котрою ніхто не проходив;

16. То оці три мужі серед неї, – живу Я, говорить Господь Бог, – не врятували б ні синів, ні доньок, а вони, лише вони врятувалися б, а земля стала б пусткою.

17. Або, якби Я навів на цю землю меча і сказав: Мечу, пройди по землі! І почав винищувати на ній людей і тварин,

18. То ці три мужі серед неї, живу Я, говорить Господь Бог, – не врятували б ні синів, ні доньок, а вони тільки спаслися б.

19. Або, якби Я послав на цю землю моровицю і вилив на неї лють Мою в кровопролитті, щоб винищити на ній людей і худобу:

20. То Ной, Даниїл і Йов серед неї, живу Я, говорить Господь Бог, – не врятували б ні синів, ні доньок; праведністю своєю вони врятували б тільки свої душі.

21. Бо так говорить Господь Бог: Якщо навіть чотири важких покарання Мої, – меч, голод і лютих звірів та моровицю – пошлю на Єрусалим, щоб винищити в ньому людей і худобу,

22. Навіть тоді залишиться в ньому останок, сини і доньки, котрі будуть виведені звідти; ось вони вийдуть до вас, і ви побачите поводження їхнє і справи їхні, і втішитеся по тім бідуванні, котре Я навів на Єрусалим, і по всьому тому, що Я навів на нього.

23. Вони утішать вас, коли ви побачите поводження їхнє і справи їхні; і спізнаєте, що Я не марно учинив усе це, що вчинив у ньому, говорить Господь Бог.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте