Служіння Івана Хрестителя; його свідчення про Ісуса 75 страница

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 134 из 310Следующая ⇒

3. Говори і скажи: Так говорить Господь Бог: Ось, Я на тебе, фараоне, царю єгипетський, великий крокодиле, котрий, лежачи серед рік своїх, говориш: Моя ріка, і я витворив її для себе.

4. Але Я вкладу гачка у щелепи твої і до луски твоєї приліплю рибу з річок твоїх, і витягну тебе із рік твоїх з усією рибою річок твоїх, що прилипне до луски твоєї;

5. І кину тебе в пустелі, тебе і всю рибу з річок твоїх, ти впадеш на відкрите поле, не заберуть і не підберуть тебе; і віддам тебе на пожирання звірам земним і птахам небесним.

6. І спізнають усі мешканці Єгипту, що Я – Господь; тому що вони були підпорою з тростини домові Ізраїлевому.

7. Коли вони ухопилися за тебе рукою, ти розколовся і все плече поколов їм; і коли вони сперлися на тебе, ти зламався і поранив їм усі крижі.

8. Тому так говорить Господь Бог: Ось, Я наведу на тебе меча, і винищу в тебе людей і худобу.

9. І стане земля єгипетська пустелею і степом; і спізнають, що Я – Господь. Бо він запевняв: моя річка, і я витворив її;

10. То ось, Я – на ріки твої; і вчиню землю єгипетську пустелею з пустель від Мігдолу аж до Севене, й аж до кордону Ефіопії,

11. Не буде по ній проходити нога людська, і нога худоби не буде проходити по ній, і не будуть жити на ній сорок літ.

12. І вчиню землю єгипетську пустелею серед земель спустошених, і міста її серед спорожнілих міст будуть пусткою сорок літ, і розпорошу єгиптян поміж народами, і розпорошу їх по землях.

13. Бо так говорить Господь Бог: По закінченні сорока літ Я зберу єгиптян з-поміж народів, поміж котрими вони будуть розпорошені;

14. І поверну полон Єгипту і назад приведу їх на землю Патрос, на землю походження їхнього, і там вони будуть царством слабким.

15. Воно буде слабкішим від [інших ] царств, не буде вже підноситися над народами; Я вчиню їх малими, щоб вони не панували над народами.

16. І не буду надалі опертям домові Ізраїлевому, що приймає беззаконня їхні, коли вони зверталися до нього; і спізнають, що Я – Господь Бог.

17. Двадцять сьомого року, першого [місяця] , першого [дня ] місяця було до мене слово Господнє:

18. Сину людський! Навуходоносор, цар вавилонський, знесилив своє військо значними роботами біля Тиру; всі голови облисіли, і всі плечі витерті, та ні йому, ані війську його немає винагороди від Тиру за роботи, котрі він виконав супроти нього.

19. Тому так говорить Господь Бог: Ось Я, Навуходоносорові, цареві вавилонському, даю землю єгипетську, щоб він обібрав багатства її і здійснив пограбування її, і це буде винагородою війську його.

20. Як винагороду за працю, котру він здійснив у ньому, Я віддаю йому землю єгипетську, тому що вони чинили це для Мене, сказав Господь Бог.

21. Того дня поверну рога дому Ізраїлевому, і тобі розтулю уста серед них, і спізнають, що Я – Господь.

Єзекія 30

1. І було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Повідай пророцтво і скажи: Так говорить Господь Бог: Ридайте! О, лиховісний день!

3. Бо вельми близько цей день, так близько день Господній, день суворий – година народів настає.

4. І піде меч на Єгипет, жах розповсюдиться по Ефіопії, коли в Єгипті будуть падати понищені, коли візьмуть багатство його, і підвалини його будуть зруйновані.

5. Ефіопія і Ливія, і Лідія, і увесь змішаний народ, і Кув, і сини землі заповіту разом з ними упадуть від меча.

6. Так говорить Господь: Упадуть підпори Єгипту, і упадуть гордощі могутности його, від Мігдалу до Севне будуть падати в ньому від меча, сказав Господь Бог.

7. І спорожніє він серед спустошених земель, і міста його будуть серед спустошених міст.

8. І спізнають, що Я – Господь, коли пошлю вогонь на Єгипет, і всі підпори його будуть зруйновані.

9. Того дня підуть від Мене вісники на кораблях, щоб настрашити безпечних ефіопів, і розповсюдити в них жах, як у день Єгипту; бо ось, він близько.

10. Так говорить Господь Бог: Покладу край велелюдности Єгипту рукою Навуходоносора, царя вавилонського.

11. Він і з ним народ його, найлютіші з народів, приведені будуть на погибель цієї землі, і оголять мечі свої на Єгипет, і наповнять землю вбитими.

12. І ріки вчиню суходолом, і віддам землю в руки злих, і рукою чужинців спустошу землю, і все, що виповнює її. Я – Господь – сказав це.

13. Так говорить Господь Бог: Винищу ідолів і знищу лжебогів у Мемфісі, і з єгипетської землі не буде вже володаря, і наведу острах на єгипетську землю.

14. І спустошу Патрос і пошлю вогонь на Цоан, і звершу суд у Но.

15. І виллю Мою лють на Сін, фортецю Єгипту, і винищу велелюдність у Но.

16. І пошлю вогонь на Єгипет, затремтить Сін, і Но зруйнується; і на Мемфіс нападуть вороги серед білого дня.

17. Юнаки Авену та Пі-Весету впадуть від меча, а інші підуть у полон.

18. І в Тахпанхесі потьмариться день, коли Я зламаю там ярмо Єгипту, і припиниться в ньому зарозуміла могутність його. Хмара запопаде його, і доньки його підуть у полон.

19. Отак звершу суд над Єгиптом, і спізнають, що Я – Господь.

20. Одинадцятого року, першого місяця, сьомого дня місяця, було до мене слово Господнє:

21. Сину людський! Я вже зламав рамено фараонові, цареві єгипетському; і ось, воно ще не перев'язане для лікування його і не сповите лікарськими пов'язками, від котрих воно дістало б силу тримати меча.

22. Тому так говорить Господь Бог: Ось, Я – на фараона, царя єгипетського, і зламаю рамена його, здорове і переламане, аж так, що меч випаде з руки його.

23. І розпорошу єгиптян між народами, і розпорошу їх по землях.

24. А рамено царя вавилонського вчиню міцним, і дам йому меча Мого в руку, а рамена фараонові поламаю, і він, поранений, буде вельми стогнати перед ним.

25. Зміцню рамено царя вавилонського; а рамена фараонові знесиліють; і спізнають, що Я – Господь, коли меч Мій дам в руку цареві вавилонському, і він простягне його на землю єгипетську.

26. І розпорошу єгиптян поміж народами, і розпорошу їх по землях, і спізнають, що Я – Господь.

Єзекія 31

1. Одинадцятого року, третього [місяця] , першого дня місяця, було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Скажи фараонові, цареві єгипетському, і народові його: З ким ти порівнюєш себе у бундючності своїй?

3. Ось, Ашшур був кедром на Ливані з чудовим гіллям, з рясним листям, високий на зріст; і верхів'я його сягало хмари.

4. Води його вирощували, безодня його піднімала, річки її оточували розсадника його, і вони струмки свої посилали до кожного дерева в полі.

5. А тому висота його піднялася над усіма деревами польовими, і гілок на ньому було багато, і гілки його примножилися, і галузки його ставали довгими від щедрої води, коли він розростався.

6. На гілках його гніздилося птаство небесне, під гіллям його виводили діток всілякі звірі польові, і в затінку його мешкали всілякі численні народи.

7. Він пишався висотою свого зросту, довжиною гілок своїх; тому що корінь його був біля великої води.

8. Кедри в саду Божому не кидали на нього тіні; кипариси не порівнювали гілок його, і каштани не були заввишки з гілку його, жодне дерево в саду Божому не могло помірятися з ним красою своєю.

9. Я оздобив його численним галуззям його, аж так, що всі дерева Едемського саду в саду Божому заздрили йому.

10. Тому сказав Господь Бог: За те, що ти зависоким став на зріст, і верхів'я своє витягнув понад грубі гілки, і серце його запишалося бундючністю його, –

11. За те Я віддав його в руки володареві народів; він учинив з ним, як треба; за беззаконня його Я відкинув його.

12. І зрубали його чужинці, найлютіші з-поміж народів, і скинули його з гори; і на всі долини впали гілки його, і віття його поламалося на всіх видолинках землі, і з-під затінку його вийшли всі народи землі, і покинули його.

13. На уламках його помістилися всілякі птахи небесні, і під сучками були всілякі польові звірі.

14. Це для того, щоб жодні дерева при водах не пишалися високим зростом своїм, і не піднімали верховіть своїх над грубими гілками, і щоб не приліплювалися через їхню висоту дерева, що п'ють воду; бо всі вони зроковані на смерть у підземну країну разом із синами людськими, що відійшли в могилу.

15. Так говорить Господь Бог: Того дня, коли він зійшов у могилу, Я вчинив плач по ньому, замкнув заради нього безодню, і зупинив ріки її; і затримав великі води, і засмутив по ньому Ливан, і всі дерева польові сумували за ним.

16. Гуркотом від падіння його Я спонукав до трепету народи, коли кинув його до шеолу, до тих, що зійшли в могилу, і зраділи в шеолі всі дерева Едему, чудові і найкращі ливанські, всі, що п'ють воду;

17. Бо всі вони також відійшли у пекло, до забитих мечем, і спільники його, що жили під затінком його, серед народів.

18. Отож, з яким із дерев едемських ти порівнював себе у славі і величі? Але тепер водночас з деревами едемськими ти будеш кинутий до шеолу, і будеш лежати осередь необрізаних, з убитими мечем. Це фараон і вся безліч народу його, говорить Господь Бог.

Єзекія 32

1. Дванадцятого року, дванадцятого місяця, першого [дня ] місяця, було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Здійми плач за фараона, царя єгипетського, і скажи йому: Ти, наче молодий лев поміж народами, і немов потвора в морях, скидаєшся у ріках твоїх, і скаламучуєш воду ногами твоїми, і витоптуєш ногами струмки їхні.

3. Так говорить Господь Бог: Я закину на тебе сіть Мою у зібранні багатьох народів, і вони витягнуть тебе Моїм волоком.

4. І викину тебе на землю, на відкрите поле кину тебе, і будуть сідати на тебе всілякі небесні птахи, і насичуватися тобою звірі всієї землі.

5. І порозкидаю м'ясо твоє по горах, і долини виповню твоїми трупами.

6. І землю плавання твого напою кров'ю до самісіньких гір; і вибоїни будуть виповнені тобою.

7. І коли ти загаснеш, закрию небеса, і зорі їхні затьмарю, сонце сховаю хмарами, і місяць не буде світити світлом своїм.

8. Усі світила, що сяють на небі, затьмарю над тобою, і на землю твою наведу пітьму, говорить Господь Бог.

9. Приведу в замішання серце багатьох народів, коли оголошу про падіння твоє поміж народами по землях, котрих ти не знав.

10. І завдам тобою жаху багатьом народам, і царі їхні здригнуться через тебе від страху, коли мечем Моїм потрясу перед лицем їхнім, і щохвилі будуть тремтіти кожний за душу свою в день падіння твого.

11. Бо так говорить Господь Бог: Меч царя вавилонського прийде на тебе.

12. Від мечів сильних упаде твій народ. Усі вони – найлютіші з-поміж народів; і знищать пихатість Єгипту, і загине вся безліч його.

13. І винищу всю худобу його при великих водах, і надалі не буде скаламучувати їх нога людська, і копита худоби не будуть каламутити їх.

14. Тоді дам спокій водам їхнім, і вчиню, що річки потечуть, як олія, говорить Господь Бог.

15. Коли вчиню землю єгипетську пустелею, і коли позбудеться земля всього, що виповнює її, коли завдам урази всім, що живуть на ній, тоді спізнають, що Я – Господь.

16. Ось жалобна пісня, котру будуть співати; доньці народів будуть співати її; про Єгипет і про всю велелюдність його будуть співати її, говорить Господь Бог.

17. Дванадцятого року, п'ятнадцятого [дня того ж місяця] , було до мене слово Господнє:

18. Сину людський! Заголоси по народі єгипетському, і поскидай його, його і дочок відомих народів до шеолу, з тими, що відходять до могили.

19. Кого ти переважаєш? Зійди і лежи з необрізаними.

20. Ті впадуть серед убитих мечем, і він зрокований мечеві; тягніть його і всю численність його.

21. Серед шеолу будуть мовити про нього і про спільників його перші з-поміж лицарів; вони впали і лежать там поміж необрізаними, забиті мечем.

22. Там Ашшур і всі полки його, довкіл нього гроби їхні, усі забиті, що впали від меча.

23. Гроби його поставлені в самісінькій глибині шеолу, і полки його – довкіл гробниці його, усі забиті, що впали від меча, ті, котрі поширювали жах на землі живих.

24. Там Елам з усією чисельністю своєю довкіл гробниці його, усі вони – забиті, упали від меча, котрі необрізаними зійшли до шеолу, котрі поширювали собою жахіття на землі живих і несуть ганьбу свою з тими, хто зійшов у могилу.

25. Поміж забитими дали ложе йому з усією чисельністю його, довкола нього – гроби їхні, всі необрізані, забиті мечем; та оскільки вони поширювали жах на землі живих, то й несуть на собі ганьбу урівень з тими, що відійшли до могили, і покладені серед забитих.

26. Там Мешех, Тувал із усією чисельністю своєю; довкіл нього – гроби їхні, всі необрізані, уражені мечем, тому що вони поширювали жах на землі живих.

27. Чи не мусять [і ] вони лежати з убитими лицарями необрізаними, котрі із військовою зброєю своєю зійшли до шеолу і мечі свої поклали собі під голови, і залишилися злочини їхні на кістках їхніх, тому що вони, як потужні, були жахом на землі живих.

28. І ти будеш знищений серед необрізаних і лежатимеш із убитими мечем.

29. Там – Едом, і царі його, і всі князі його, котрі з усією їхньою хоробрістю покладені серед забитих мечем; вони лежать з необрізаними і такими, що зійшли в могилу,

30. Там володарі півночі, всі вони і всі – сидоняни, котрі зійшли туди з убитими, будучи посоромлені в могутності своїй, що приносила жах, – і лежать вони з необрізаними, забитими мечем, і несуть ганьбу свою з тими, що зійшли в могилу.

31. Побачить їх фараон і зазнає втіхи від усієї чисельности своєї, ураженої мечем, фараон і все військо його, говорить Господь Бог.

32. Бо Я поширю страх Мій на землі живих; і покладений буде фараон і вся чисельність його серед необрізаних з уражених мечем, говорить Господь Бог.

Єзекія 33

1. І було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Повідай слово до синів народу твого, і скажи їм: Якщо Я на якусь землю наведу меча, і народ тієї землі візьме з-поміж себе чоловіка і поставить у себе вартовим,

3. І він, як побачить меча, що йтиме на землю, засурмить у сурму, і застереже народ;

4. І якщо хтось буде слухати голос сурми, але не остереже себе; то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові.

5. Голос сурми він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той урятував життя своє.

6. А якщо вартовий бачив меча, що наближався, і не засурмив у сурму, і народ не був застережений, то, коли прийде меч і відбере у когось з них життя, цей схоплений буде за гріх свій, і кров його стягну від руки вартового.

7. І тебе сину людський, Я настановив охоронцем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і навчати їх від Мене.

8. Коли Я скажу лиходієві: Безбожнику! Ти смертю помреш, а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти безбожника від шляхів його, то безбожник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї.

9. А якщо ти застерігав безбожника від шляху його, але він од шляху свого не ухилився, то він помре за гріх свій, а ти врятував душу свою.

10. І ти, сину людський, скажи домові Ізраїлевому: Ви кажете так: Злочини наші і гріхи наші на нас; і ми вичахаємо в них: то як же ми можемо жити?

11. Скажи йому: Живу Я, говорить Господь Бог, не хочу смерти грішника, але щоб грішник ухилився від шляху свого і живий був. Одверніться, відверніться од недобрих шляхів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів?

12. І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не врятує в день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не впаде в день навернення свого, так само й праведник у день, коли згрішить, не може залишитися живим за свою праведність.

13. Коли Я скажу праведникові, що він буде живий, а він покладеться на свою праведність, і вчинить неправду, то всі праведні діяння його не візьмуться до уваги, – він помре від неправди своєї, котру вчинив.

14. А коли скажу беззаконникові: Ти смертю помреш, і він відвернеться од гріхів своїх і буде звершувати суд і правду,

15. [Якщо ] цей беззаконник поверне заставу, за вкрадене дасть відплату, буде ходити за законами життя і не чинитиме нічого недоброго, – то він буде живий, не помре.

16. Жодний з гріхів його, які він учинив, не пригадаються йому; він почав чинити суд і правду, він буде живий.

17. А сини народу твого говорять: Неправий шлях Господа, в той час, як їхній шлях неправий.

18. Коли праведник ухилився від праведности своєї і почав чинити беззаконня, то він помре за це.

19. І коли беззаконник ухилився від беззаконня свого і почав звершувати суд і правду, він буде за те живий.

20. А ви кажете: Неправий шлях Господа! Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за шляхами його.

21. Дванадцятого року нашого переселення, десятого [місяця] , п'ятого [дня ] місяця прийшов до мене один з урятованих з Єрусалиму і сказав: Зруйноване місто!

22. Але ще до приходу цього врятованого увечері була на мені рука Господня, і Він розтулив мені уста раніше, аніж той прийшов до мене вранці. І розтулилися уста мої, і я вже не був безмовним.

23. І було до мене слово Господнє:

24. Сину людський! Ті, що живуть на спорожнілих місцинах на землі Ізраїлевій, кажуть: Авраам був один – і дістав у володіння землю цю, а нас багато, [тож ] нам дарована ця земля на спадщину.

25. А тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви їсте з кров'ю і зводите очі ваші на ідолів ваших, і проливаєте кров, – і хочете володіти землею?

26. Ви маєте опертям собі меча вашого, опоганюєте один дружину іншого, і хочете володіти землею?

27. Ось, що скажи їм: Так говорить Господь Бог: Живу Я! Ті, котрі – на місцях розорених, упадуть від меча; а хто – в полі, того віддам звірям на поживу; а котрі – у сховищах, у печерах, – ті помруть від моровиці.

28. І вчиню землю пустелею із пустель, і зарозуміла могутність її щезне, і гори Ізраїлеві спорожніють, аж так, що не буде перехожих.

29. І спізнають, що Я – Господь, коли землю вчиню пустелею з пустель за всі мерзоти їхні, які вони чинили.

30. А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють під стінами і в дверях домів і кажуть один одному, брат братові: Підіть і послухайте, яке слово вийшло від Господа.

31. І вони приходять до тебе, як на зібрання народне, і сідає перед лицем Твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх, бо вони в устах своїх чинять з цього забавку, серце їхнє тяжіє до зиску їхнього.

32. І ось, ти для них – як удатний співак з приємним голосом, що гарно співає; вони слухають слова твої, але не виконують їх.

33. Але коли справдиться, – ось, уже й справджується, – тоді спізнають, що серед них був пророк.

Єзекія 34

1. І було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Повідай пророцтво на пастирів Ізраїлевих, проголоси пророцтво і скажи їм, пастирям: Так говорить Господь Бог: Горе пастирям Ізраїлевим, котрі пасли самі себе; чи не отару мусять пасти пастирі?

3. Ви їли лій і вовною одягалися, вгодованих овечок заколювали, [а ] отари не пасли.

4. Слабких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев'язували, а вкрадену не повертали і загубленої не шукали, а панували над ними з насильством і жорстокістю.

5. І порозбігалися вони без пастуха, а коли порозбігалися, то стали поживою всілякому звірю польовому.

6. Блукають вівці Мої по всіх горах, і на всілякому високому пагорбі, і по всій широкополій землі розпорошилися вівці Мої, і ніхто не піклується за них, і ніхто не шукає їх.

7. А тому пастухи – пастирі, вислухайте слово Господнє.

8. Живу Я! – говорить Господь Бог: За те, що вівці Мої залишені на крадіж, і без пастиря вівці Мої стали здобиччю всілякого польового звіра, а пастирі Мої не шукали Моїх овець і пасли пастирі самих себе, а овець Моїх не пасли, –

9. За те, пастирі, вислухайте слово Господнє.

10. Так говорить Господь Бог: Ось, Я – на пастирів і заберу овечок Моїх від руки їхньої і не дам їм надалі пасти овець, і не будуть уже пастирі самі себе пасти, і вирву овець Моїх із щелепів їхніх, і не будуть вони поживою їхньою.

11. Бо так говорить Господь Бог: Ось, Я Сам відшукаю овечок Моїх і огляну їх.

12. Як пастух перевіряє отару свою того дня, коли є серед отари своєї розпорошеної, так Я перегляну овечок Моїх і вивільню їх із усіх місцин, до котрих вони були розпорошені за хмарного та похмурого дня.

13. І виведу їх з-поміж народів, і зберу їх з усіх країн, і приведу їх до їхньої землі, і буду пасти їх на горах Ізраїлевих, біля потоків, і на всіх залюднених місцинах цієї землі.

14. Буду пасти їх на добрих пасовищах, і кошара їхня буде на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати в затишній кошарі і будуть пастися на буйних пасовиськах – на горах Ізраїлевих.

15. Я буду пасти овець Моїх, Я покладу на спочинок їх, говорить Господь Бог.

16. Загублену відшукаю, і вкрадену поверну, і поранену перев'яжу, і недужу уздоровлю, а гладких і шалених винищу; буду пасти їх по правді.

17. А вас, вівці Мої, – так говорить Господь Бог, – Ось, Я буду судити поміж вівцею і вівцею, поміж бараном і козлом.

18. Хіба замало вам того, що пасетеся на доброму пасовиську, а тим часом, решту на пасовиську вашому витоптуєте ногами вашими, п'єте чисту воду, а останок скаламучуєте ногами вашими,

19. Аж так, що вівці Мої мусять споживати те, що потовчене ногами вашими, і пити те, що скаламучене ногами вашими?

20. А тому отак говорить їм Господь Бог: Ось, Я Сам буду судити поміж вівцею гладкою і вівцею худою.

21. Оскільки ви штовхаєте боком і плечем, і рогами своїми буцаєте усіх слабких, аж доки не виштовхаєте їх геть,

22. То Я врятую овець Моїх, і вони не будуть уже здобиччю, і вчиню розгляд справи між вівцею і вівцею.

23. І настановлю над ними одного пастиря, котрий буде пасти їх, служника Мого Давида; він буде пасти їх, і він буде в них за пастиря.

24. І Я, Господь, буду їхнім Богом, і служник Мій Давид – буде князем серед них; Я, Господь, сказав це.

25. І складу з ними заповіта миру, і приберу на землі лютих звірів, аж так, що будуть у безпеці жити в степах і спатимуть в лісах.

26. Учиню їм і околицям пагорбу Мого благословення, і дощ буду посилати свого часу; це будуть дощі благословення.

27. І польове дерево буде давати плід свій, і земля буде давати витвори свої, і будуть вони у безпеці на своїй землі, і спізнають, що Я – Господь, коли поламаю занози їхнього ярма і вивільню їх з руки гнобителів їхніх.

28. Відтак вони вже не будуть здобиччю для народів, і польові звірі не будуть пожирати їх і вони житимуть у безпеці, і ніхто не буде лякати [їх] .

29. І вирощу їм саджанця славного, і не будуть уже гинути від голоду на землі і зазнавати ганьби від народів.

30. І спізнають, що Я, Господь, Бог їхній – з ними, і вони, дім Ізраїлів – Мій народ, говорить Господь Бог.

31. І що ви – вівці Мої, вівці пастви Моєї; ви – люди, [а ] Я – Бог ваш, говорить Господь Бог.

Єзекія 35

1. І було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Оберни лице твоє до гори Сеїр і повідай на неї пророцтво.

3. І скажи їй: Так говорить Господь Бог: Ось, Я – на тебе, горо Сеїр! І простягну руку Мою і вчиню тебе безлюдною пусткою.

4. Міста твої перетворю на руїни, і ти сама спорожнієш, і спізнаєш, що Я – Господь.

5. Оскільки у тебе вічна ворожнеча і ти віддавала синів Ізраїлевих в руку мечеві в пору лихоліття їхнього, в годину достеменної загибелі, –

6. За це, живу Я! – говорить Господь Бог, учиню тебе кров'ю, і кров буде переслідувати тебе, бо ти не ненавиділа крови, то саме кров буде переслідувати тебе.

7. І вчиню гору Сеїр порожнім і безлюдним степом і винищу на ній того, що приходить і повертається.

8. І виповню підвищення її убитими її; на пагорбах твоїх і в долинах твоїх, і в усіх вибоїнах твоїх будуть падати забиті мечем.

9. Учиню тебе пустелею вічною, і в містах твоїх не будуть жити, і спізнаєте, що Я – Господь.

10. Оскільки ти говорила: Оці два народи і оці дві землі будуть моїми, і ми заволодіємо ними, хоч навіть Господь буде там, –

11. За те, живу Я! – говорить Господь Бог, вчиню з тобою за мірою ненависті твоєї і заздрости твоєї, котру ти виявила з ненависті твоєї до них, і явлю Себе їм, коли буду судити тебе.

12. І спізнаєш, що Я, Господь, чув усі поглуми твої, які ти виповідала на гори Ізраїлеві, кажучи: Спорожніли! Нам дали їх на пожирання!

13. Ви хизувалися переді Мною язиком вашим, і примножували баляси ваші супроти Мене, і Я чув це.

14. Так говорить Господь Бог: Коли вся земля буде втішатися, Я вчиню тебе пустелею.

15. Як ти раділа з того, що спадок дому Ізраїлевого спорожнів, так учиню я з тобою: спустошена будеш, горо Сеїр, і весь Едом разом, і спізнають, що Я – Господь.

Єзекія 36

1. І ти, сину людський, повідай пророцтво на гори Ізраїлеві, і скажи: Гори Ізраїлеві! Слухайте слово Господнє.

2. Так говорить Господь Бог: Оскільки ворог говорить про вас: Овва! Овва! І вічні пагорби дісталися нам у спадок,

3. То повідай пророцтво і скажи: Так говорить Господь Бог: За те, якраз за те, що спустошують вас і поглинають вас зусібіч, щоб ви стали здобутками інших народів і зазнали обмови і лихослів'я людей, -

4. За це, гори Ізраїлеві, вислухайте слово Господа Бога: Так говорить Господь Бог горам, і пагорбам, видолинкам, і долинам, і спорожнілим руїнам, і покинутим містам, котрі стали здобиччю і посміховиськом іншим народам в околицях;

5. За це так говорить Господь Бог: У вогні ревности Моєї Я вирік слово про інші народи і на увесь Едом, котрі замірилися на землю Мою для володіння свого, і з сердечною радістю та з презирством у розумі зрокували її на здобич собі.

6. Тому повідай пророцтво про землю Ізраїлеву і скажи горам і пагорбам, річкам і долинам: Так говорить Господь Бог: Ось, Я вирік це у ревності Моїй і в люті Моїй, тому що ви несете на собі глум від народів.

7. Тому так говорить Господь Бог: Я підніс руку Мою з присягою, що народи, котрі довкола вас, самі понесуть свою ганьбу.

8. А ви, гори Ізраїлеві, розбрунькуйте гілля ваше і будете приносити плоди ваші народові Моєму, Ізраїлеві; бо вони невдовзі прийдуть.

9. Бо ось, Я до Вас навернуся, і ви будете оброблені та обсіяні.

10. І залюднить вас багато народу, увесь дім Ізраїля, увесь, і заселені будуть міста, і відбудовані руїни.

11. І примножу на вас людей і худобу, і вони будуть плодитися й розмножуватися, і заселю вас, як було у передніші часи ваші, і буду сприяти вам щедріше, аніж у передніші часи ваші, – і спізнаєте, що Я – Господь.

12. І приведу на вас людей, народ Мій, Ізраїля, і вони будуть володіти тобою, [земле]! І ти будеш спадком їхнім і не будеш уже більше позбавляти їх дітей.

13. Так говорить Господь Бог: За те, що говорять про вас: Ти – [земля] , котра пожирає людей і вчиняє народ твій бездітним, –

14. За те вже не будеш пожирати людей і народу твого не будеш надалі позбавляти дітей, говорить Господь Бог.

15. І не будеш уже чути глуму від народів, і наруги від племени не понесеш уже на собі, і народу твого надалі не будеш позбавляти дітей, – говорить Господь Бог.

16. І було до мене слово Господнє:

17. Сину людський! Коли дім Ізраїлів жив на землі своїй, він опоганював її своїм поводженням і справами своїми; шлях їхній перед лицем Моїм був, наче нечистота жінки в пору очищення її.

18. І Я вилив на них гнів Мій за кров, котру вони проливали на цій землі, і за те, що вони опоганювали її ідолами своїми.

19. І Я розпорошив їх поміж народами, і вони розпорошені по землях; Я судив їх за торованками їхніми і за ділами їхніми.

20. І прийшли вони до народів, куди пішли, і позбавили слави святе ймення Моє, тому що про них кажуть: Вони – народ Господній і вийшли з Його землі.

21. І змилувався Я над своїм йменням, котре позбавив слави дім Ізраїлів серед народів, куди прийшов.

22. Тому скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Не для вас Я вчиню це, доме Ізраїля, а заради святого ймення Мого, котре ви позбавили слави поміж народами, куди прийшли.

23. І освячу велике ймення Моє, позбавлене слави у народів, поміж котрих ви позбавили слави його, і спізнають народи, що Я – Господь, говорить Господь Бог, коли явлю на вас святість Мою перед очима їхніми.

24. І заберу вас з-поміж народів, і зберу вас з усіх країн і приведу вас на землю вашу.

25. І окроплю вас чистою водою, – і ви очиститеся від усіх мерзот ваших, і від усіх ідолів ваших очищу вас.

26. І дам вам серце нове і дух новий дам; і візьму з плоті вашої серце кам'яне, і дам вам серце тілесне.

27. І вкладу в нутро ваше дух Мій, і вчиню так, що ви будете ходити в заповідях Моїх і приписи Мої будете пильнувати і виконувати.

28. І будете жити на землі, котру Я дав батькам вашим, і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом.

29. І звільню вас від усіх нечистот ваших, і прикличу хліб і примножу його, і не дам вам страждати від голоду.

30. І примножу плоди на деревах і врожаї полів, щоб надалі не зазнати вам ганьби від народів через голод.

31. Тоді пригадайте недобрі шляхи ваші і недобрі справи ваші і відчуєте огиду самі до себе, за беззаконня ваші і за мерзоти ваші.

32. Не заради вас Я вчиню це, говорить Господь Бог, нехай буде вам відомо. Червонійте і соромтеся шляхів ваших, доме Ізраїля.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?