Служіння Івана Хрестителя; його свідчення про Ісуса 70 страница

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 129 из 310Следующая ⇒

7. Оскільки ти сподівався на справи твої і на скарби твої, то також будеш здобутий, і Кемош піде в полон, разом зі своїми священиками і своїми князями.

8. І прийде спустошувач на всіляке місто, і ніхто не уціліє: і загине долина, і спорожніє рівнина, як сказав Господь.

9. Дайте крила Моавові, щоб він міг відлетіти; міста його стануть пустелею, тому що нікому буде мешкати в них.

10. Проклятий, хто справу Господню виконує недбало, і проклятий, хто утримує меча свого від крови.

11. Моав од юности своєї був замирений, сидів на 'осаді своєму, і не переливний з посудини до посудини, і в полон не ходив; тому-то й залишився в ньому смак його і запах його не змінився.

12. Тому ось, надходять дні, говорить Господь, коли Я пришлю до нього розливачів, котрі переллють його і випорожнять посудини його, і глеки його порозбивають.

13. І посоромлений буде Моав заради Кемоша, як дім Ізраїлів був зневажений заради Бет-Ела, надії своєї.

14. Нащо ви кажете: Ми люди хоробрі і міцні для війни?

15. Спустошений Моав, і міста його палають, і найкращі юнаки його пішли на заклання, говорить Цар – Господь Саваот ім'я Його.

16. Близько загибель Моава, і вельми поспішає лихоліття його.

17. Співчувайте йому всі сусіди його, і всі, що знаєте ім'я його, скажіть: Як зламалося оте міцнюще жезло його, оте берло слави!

18. Зійди з висоти величі і сиди спрагла, донько, мешканко Дівону, бо спустошувач Моава прийде до тебе і спустошить фортеці твої.

19. Стань при дорозі і чатуй, мешканко Ароеру, запитуй у того, що втік і рятується: Що сталося?

20. Посоромлений Моав, бо переможений; ридайте, і волайте, повідайте в Арноні, що спустошений Моав.

21. І суд прийшов на рівнини, на Холон; на Ягцу, і на Мефаат, і

22. І на Дівон, і на Нево, і на Бет-Дівдатаїм,

23. І на Кір'ятаїм, і на Бет-Гамул, і на Бет-Меон,

24. І на Керіййот, і на Боцру, і на всі міста Моавського краю, далекі і близькі.

25. Відтятий ріг Моава, і рамено його зламане, говорить Господь.

26. Дайте йому впитися до сп'яніння, бо він звеличився супроти Господа; і нехай Моав валяється у вивертах своїх, і сам стане посміховиськом.

27. Чи не був посміховиськом у тебе Ізраїль? Хіба його впіймали серед злодіїв, що ти, траплялося, тільки-но заговориш про нього, хитаєш головою?

28. Покиньте міста і живіть на скелях, мешканці Моава, і будете, мов голуби, котрі кладуть гнізда у проході до печери.

29. Ми чули про гордощі Моава, про гординю надмірну, про його зарозумілість і його пихатість, і чванливість його, і звеличення серця його.

30. Я знаю нахабність його, говорить Господь, але це – ненадійне; нікчемні слова його: не так учинять.

31. А тому буду ридати за Моавом, і волатиму за всього Моава; будуть зітхати за людьми Кір-Хересу.

32. Буду плакати за тобою, винограднику Сівми, плачем Язера; паростки твої сягали за море; сягнули озера Язера; спустошувач напав на плоди літа твого і на дозрілий виноград.

33. Радість і веселощі забрані від Кармелу і від краю моавського, і в чавилах соку не стане; не будуть уже топтати в них соку із піснями: погуки битви будуть, а не погуки радощів.

34. Від зойку Хешбону аж до Ел'але вони піднесуть голос свій, від Цоару – аж до Горонаїму, до Еглат-Шелішійї, тому що й води Німріму висохнуть.

35. Винищу в Моава, говорить Господь, тих, що приносять пожертви на підвищеннях і кадять богам його.

36. Через те серце Моє стогне за Моавом, мов сопілка; і за мешканців Кер-Хересу стогне Моє серце, як сопілка, тому що багатства, ними надбані – пропали.

37. У кожного голова – облисіла, і в кожного борода обтята; у всіх на руках подряпини, і на крижах – веретище.

38. На всіх дахах Моава і на вулицях його загальний плач, бо Я розбив Моава, як непристойну посудину, – говорить Господь.

39. Як він розбитий, будуть оповідати, ридаючи; як Моав зганьбився, коли утікав назад! І буде Моав посміховиськом і жахіттям для всіх, що оточують його.

40. Бо так говорить Господь: Ось, як орел, полетить він і розкине крила свої над Моавом.

41. Міста будуть здобуті, і фортеці зруйновані, і серце хоробрих моавитян буде того дня, як серце жінки, що страждає від пологів.

42. І зникне Моав з-поміж народів, тому що він повстав супроти Господа.

43. Жах і яма, і пастка – для тебе, мешканцю Моава, сказав Господь.

44. Хто утече від жаху, – западеться в яму; а хто вибереться з ями, – попаде у пастку, бо Я наведу на нього, на Моава, годину відвідин їхніх, говорить Господь.

45. У затінку Хешбону зупинилися втікачі знесилені; але вогонь вийде з Хешбону і полум'я з-поміж Сигону, і пожере боки Моавові і тім'я синів бунтівливих.

46. Горе тобі, Моав! Загинув народ Кемоша, бо сини твої захоплені в полон, і доні твої стали бранками.

47. Але наприкінці днів поверну полон Моава, говорить Господь. А досі – суд на Моава.

Єремії 49

1. Про синів Аммонових так говорить Господь: Хіба немає синів в Ізраїля? Хіба немає у нього спадкоємця? То чому Мілком заволодів Ґадом, і народ його мешкає в містах його?

2. А тому ось, надходять дні, говорить Господь, коли в Раббі синів Аммонових чутно буде гомін битви, і стане вона купою руїн; і міста її будуть спопелені вогнем, і оволодіє Ізраїль тими, котрі володіли ним, говорить Господь.

3. Ридай, Хешбоне, бо спустошений Гай; волайте, доньки Рабби, підпережіться веретищем, плачте і поневіряйтеся по городах, бо Мілком піде в полон, разом зі священиками і князями своїми.

4. Ти хвалишся долинами? Потече долиною кров твоя, підступна донько, що покладаєшся на скарби свої і [говориш] : Хто прийде до мене?

5. Ось, Я наведу на тебе жах з усіх околиць твоїх, говорить Господь, Бог Саваот; порозбігаєтеся, хто куди, і ніхто не збере тих, що порозбігалися.

6. Але по цьому Я поверну полон синів Аммонових, говорить Господь.

7. Про Едома так говорить Господь Саваот: Хіба немає вже мудрости в Темані? [Хіба] немає ради в розумних? Хіба зубожіла мудрість їхня?

8. Утікайте, оберніться спиною, ховайтеся в печерах, мешканці Дедану, бо загибель Ісава Я наведу на нього, – година відвідин Моїх.

9. Якби збирачі винограду прийшли до тебе, то напевне залишили б декілька ягід. І якби злодії [прийшли] вночі, то вони украли б, скільки їм треба.

10. А я до нитки обберу Ісава, відкрию утаємничені місця його, і сховатися він не може, – винищене буде плем'я його, і брати його і сусіди його; і не буде його.

11. Покинь сиріт твоїх, Я утривалю життя їхнє, і вдови твої нехай сподіваються на Мене.

12. Бо так говорить Господь: Ось навіть ті, котрим не судилося пити чашу, неодмінно будуть пити її, і чи ти залишишся непокараним? Ні, не залишишся непокараним, але конче будеш пити [чашу].

13. Бо Собою присягаюся, говорить Господь, що жахіттям, ганьбою, пустелею і прокляттям буде Боцра, і всі міста його стануть вічними пустелями.

14. Я чув звістку від Господа, і вісника відпроваджено до народів сказати: Зберіться і йдіть супроти нього, і підводьтеся на битву.

15. Бо ось, Я вчиню тебе малим поміж народами, зневаженим серед людей.

16. Грізне становище твоє і пихатість серця твого спокусили тебе, бо в ущелинах скель замешкав і високих пагорбів тримаєшся. Хоч би ти, як орел, високо поклав гніздо твоє, то й звідти скину тебе, говорить Господь.

17. І буде Едом жахіттям; кожний, хто проходитиме повз нього, вразиться і посвище, [дивлячись] на всі його рани.

18. Як поруйновані Содом та Гомора і сусідні міста їхні, говорить Господь, так само [й] там жодна людина не буде жити, і син людський не залишиться в ньому.

19. Ось, виходить він, як лев, з-над пагорбів Йордану на укріплені житла; але Я примушу їх квапливо піти з [Едому], і хто вибраний, того настановлю над ним. Бо хто схожий на Мене? І хто вимагатиме відповіді од Мене? І який пастор стане супроти Мене?

20. Бо хто вислухає ухвалу Господню, котру Він прийняв про Едома, і наміри Його, котрі Він має про мешканців Теману: Справді, навіть найменші з черед потягнуть їх і спустошать їхні житла.

21. Від гуркоту падіння їхнього здригнеться земля, і відлуння ґвалту їхнього чутно буде біля Червоного моря.

22. Ось, як орел, підводиться він і полетить, і розкине крила свої над Боцрою; і серце хоробрих едомлян буде того дня, мов серце жінки в пологах.

23. Про Дамаск – посоромлені Хамаш та Арпад, бо почули сумну звістку і занепали духом; тривога на морі, заспокоїтися не можуть.

24. Злякався Дамаск, і кинувся тікати; страх його охопив; біль і страждання вхопили його, як жінку породіллю.

25. Як же не вціліло місто слави, місто радости Моєї?

26. Отож поляжуть юнаки його на вулицях його, і всі вояки погинуть того дня, говорить Господь Саваот.

27. І запалю вогонь у стінах Дамаску, – і винищить палаци Бен-Гададські.

28. Про Кедар і про царства Хацору, котрі звоював Навуходоносор, цар вавилонський, так говорить Господь: Підводьтеся, рушайте супроти Кедара і спустошуйте синів сходу!

29. Шатра їхні і овець їхніх заберуть собі; і покрови їхні та все начиння їхнє, і верблюдів їхніх заберуть і будуть кричати їм: Жах звідусіль!

30. Утікайте, рушайте скорше, сховайтеся в проваллі, мешканці Хацору, говорить Господь, бо Навуходоносор, цар вавилонський склав ухвалу про вас та має задум супроти вас.

31. Підводьтеся, рушайте супроти народу мирного, що живе безтурботно, говорить Господь; ні дверей, ні засувів немає в нього; мешкають самітно.

32. Верблюди їхні стануть здобиччю, і численні череди їхні – на розкрадання призначені, і розпорошу їх по всіх вітрах, цих, що стрижуть волосся на скронях, і зусібіч наведу на них погибель, говорить Господь.

33. І буде Хацор житлом шакалів, вічною пустелею; людина не буде там жити, і син людський не буде зупинятися в ньому.

34. Слово Господа, котре було до Єремії пророка, проти Еламу на початку царювання Седекії, царя юдейського:

35. Так говорить Господь Саваот: Ось, Я зламаю лука Еламу, головну силу їхню;

36. І наведу на Елам чотири вітри від чотирьох сторін неба, і розвію їх по всіх цих вітрах, і не буде народу, до котрого не прийшли б вигнанці з Еламу;

37. І уражу еламетян страхом перед ворогами їхніми і перед тими, що шукають життя їхнього; і наведу на них лихоліття, гнів Мій, говорить Господь, і пошлю слідом їхнім меча, аж доки не винищу їх;

38. І поставлю трона Мого в Еламі, і знищу там царя і князів, говорить Господь.

39. Але наприкінці днів поверну полон Елама, говорить Господь.

Єремії 49

1. Слово, котре вирік Господь про Вавилон і про землю халдеїв через Єремію пророка.

2. Сповістіть і повідайте поміж народами, і підносьте знамено, оголосіть, не приховуйте, кажіть: Вавилон уже здобутий, Бел осоромлений, Меродах знищений, а ідоли його зневажені, зображення його потрощені.

3. Бо від півночі рушив супроти нього народ, котрий вчинить землю його пустелею, і ніхто не житиме там, від людини й до скотини, всі зрушать і відійдуть.

4. За тих днів і о тій порі, говорить Господь, прийдуть сини Ізраїлеві, вони і сини Юдині разом, будуть ходити й плакати і прикличуть Господа, Бога свого.

5. Будуть запитувати про шляхи на Сіон, і, повертаючи до нього обличчя, [будуть говорити :] Ідіть, і приєднайтеся до Господа спілкою вічною, котра незабутня!

6. Народ Мій був, наче загиблі вівці; пастирі їхні збивали їх з дороги, розігнали їх по горах; поневірялися вони з гори на пагорб, забули кошару свою.

7. Усі, котрі знаходили їх, пожирали їх, і пригноблювачі їхні говорили: Ми не винні, тому що вони згрішили перед Господом, перед житлом правди і перед Господом, надією батьків їхніх.

8. Утікайте з Вавилону, і виходьте з халдейської землі, і будете, наче козли, попереду отари овець.

9. Бо ось, Я підніму і приведу на Вавилон силу великих народів від північної землі, і вони розташуються навпроти нього, і його захоплять; стріли їхні, наче у вправного вояка, не повертаються дарма.

10. І халдеї стануть здобиччю їхньою, і спустошувачі її наситяться, говорить Господь.

11. Бо ви звеселювалися, ви святкували, розкрадачі спадщини Моєї, стрибали від радощів, мов телиця на траві, та іржали, мов коні.

12. У великому соромі буде матір ваша, почервоніє та, що вас породила; Ось, прийдешнє тих народів – пустеля, висхла земля і степ.

13. Від гніву Господнього вона стане безлюдною, і вся вона буде порожньою; усілякий, хто проходитиме через Вавилон, вразиться і посвище, споглядаючи на його рани.

14. Вишикуйтеся у бойові лави довкола Вавилону; усі, що натягають лука, стріляйте в нього, не шкодуйте стріл, бо він згрішив супроти Господа.

15. Здійміть ґвалт супроти нього зусібіч; він подав руку свою; піддалися фортеці його, зруйнувалися мури його, бо це – кара Господня; помста йому; як він чинив, так і ви вчиняйте з ним.

16. Винищіть у Вавилоні [і] сівача, і женця із серпом в пору жнив; від страху згубного меча нехай кожний повернеться до народу свого, і кожний нехай утікає до свого краю.

17. Ізраїль – розпорошена отара; леви розігнали [його] ; передніше об'їдав його цар асирійський, а цей, останній, Навуходоносор, цар вавилонський, навіть кістки йому поламав.

18. А тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я навідаю царя вавилонського і землю його, як навідав царя асирійського.

19. І поверну Ізраїля на пасовиська його, і буде він пастися на Кармелі й Башані, і душа його насититься на Єфремовій горі і в Ґілеаді.

20. За тих днів і в ту пору, говорить Господь, будуть шукати неправди Ізраїлевої, і не буде її, і гріхів Юди, і не знайдуть їх; бо прощу тим, котрих залишу [живими].

21. Рушай на неї, на землю обурливу, і накажіть її мешканцям: Спустошуй і винищуй усе за ними, говорить Господь, і вчини все, що Я звелів тобі.

22. Гамір битви на землі і велика руїна!

23. Який розбитий і понищений молот усієї землі! Як Вавилон учинився жахіттям поміж народами!

24. Я розкидав тенета на тебе, і ти впійманий, Вавилоне, не передбачаючи того, ти знайдений і схоплений, тому що повстав супроти Господа.

25. Господь відкрив сховище Своє і взяв [у ньому] посудини гніву Свого, тому що у Господа Бога Саваота є справа на землі халдейській.

26. Рушайте на неї з усіх країн, розчиняйте житниці її, топчіть її, мов снопи, зовсім винищіть її, щоб нічогісінько від неї не залишилося;

27. Убивайте всіх волів її, нехай ідуть на заклання: горе їм! Бо надійшов день їхній, час навідин їхніх.

28. [Чутно] голос утікачів і тих, що рятувалися з Вавилонського краю, щоб сповістити на Сіоні про помсту Господа Бога нашого, про помсту за храм Його.

29. Скличте стрільців супроти Вавилону; усі, що напружуєте лука, розташуйтеся довкіл нього, щоб ніхто не врятувався з нього, відплатіть йому за вчинене ним; як він учиняв, так учиняйте з ним; бо він звеличився супроти Господа, супроти Святого Ізраїлевого.

30. За це впадуть юнки його на вулицях його і всі вояки його винищені будуть того дня, говорить Господь.

31. Ось, Я на тебе, гордине, говорить Господь, Бог Саваот; бо настав день твій, час навідин твоїх.

32. І спіткнеться гординя і впаде, і ніхто не підніме його; і запалю вогонь у містах його, – і пожере все довкола нього.

33. Так говорить Господь Саваот: Пригнічені сини Ізраїля, як і сини Юди, і всі, що полонили їх, міцно тримають їх, і не хочуть відпустити їх.

34. Але Визволитель їхній сильний, Господь Саваот – ймення Йому; Він дослідить справу їхню, щоб заспокоїти землю і спричинити трепет мешканців Вавилону.

35. Меч на халдеїв, говорить Господь, і на мешканців Вавилону, і на князів його, і на мудрих його;

36. Меч на ворожбитів, і вони впадуть у безум, і меч на вояків його, і вони злякаються;

37. Меч на коней його, і на колісниці його і на всю мішанину народів осередь нього, і вони будуть, як жінки; меч на скарби його, і вони будуть пограбовані.

38. Посуха на води його, і вони висохнуть; бо це земля бовванів, і вони збожеволіють од ідольських страховиськ.

39. І оселяться там степові звірі з шакалами, і будуть жити на ній страуси, і не буде залюднена вже ніколи і заселена від роду до родів.

40. Як зруйновані Богом Содом і Гомора і сусідні міста їхні, говорить Господь, так [і] тут жодна людина не буде мешкати, і син людський не буде зупинятися.

41. Ось, іде народ від півночі, і народ великий, і численні царі піднімаються від рубежів землі.

42. Тримають у руках лука і списа; вони жорстокі і немилосердні; голос у них грімкий, як море; мчать на конях, вишикувалися, мов один чоловік, щоб стати до бою з тобою, донько Вавилону.

43. Почув цар вавилонський звістку про них, і руки йому зомліли; скорбота охопила його уста, страждання, як жінку-породіллю.

44. Ось, виходить він, як лев, на пагорби Йордану на укріплені житла; але Я примушу їх негайно піти з нього; і хто вибраний, тому довірю його, бо хто ще схожий на Мене? Хто вимагатиме від Мене відповіді? І який пастир чинитиме опір Мені?

45. Тож вислухайте ухвалу Господа, котру він склав про Вавилон, і наміри його, які він має про край халдейський; справді-бо, найменші з черед потягнуть їх; справді-бо, він спустошить житла їхні з ними.

46. Від гамору, коли здобуватимуть Вавилон, затрясеться земля, і зойки буде чутно поміж народами.

Єремії 51

1. Так говорить Господь: Ось, Я підніму на Вавилон і на тих, що мешкають в ньому, супротивників Моїх.

2. І пошлю на Вавилон віяльників, і вони його розвіють, і спустошать землю його; бо в день лихоліття нападуть на нього зусібіч.

3. Нехай стрілець натягає лука супроти того, що напружує [лука], і на того, хто пишається панцером своїм, і не шкодуйте юнаків його; винищіть усе військо його.

4. Покарані нехай упадуть на землі халдейській і пронизані – на шлях її.

5. Бо не овдовів Ізраїль та Юда від Бога свого, Господа Саваота, хоч земля їхня й виповнена гріхами перед Святим Ізраїлевим.

6. Утікайте з Вавилону і рятуйте кожний душу свою, щоб не загинути від беззаконня його, бо це час помсти у Господа: Він віддасть йому відплату.

7. Вавилон був золотим келехом у руці Господній, уся земля впивалася з нього: народи пили з нього вино і шаліли.

8. Зненацька упав Вавилон і розбився; ридайте за ним, візьміть бальзаму для його ран, може, загояться.

9. Лікували ми Вавилона, але не уздоровили; залишіть його, і підемо кожний на свою батьківщину, тому що вирок про нього сягнув небес і здійнявся під хмари.

10. Господь вивів на світло правду нашу; ходімо і звістимо на Сіоні діяння Господа, Бога нашого.

11. Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь розбудив дух царів мідійських, бо в нього є намір супроти Вавилону, щоб винищити його, бо це є помста за храм Його.

12. Супроти мурів Вавилону піднесіть знамено, посильте нагляд, порозставляйте сторожів, приготуйте засідки, бо, як Господь помислив, так і вчинить, що вирік на мешканців Вавилону.

13. О, ти, що замешкав біля води великої, і маєш скарби! Прийшов кінець твій, кінець твоїм здирствам.

14. Господь Саваот присягнувся Самим Собою: Правду кажу, що виповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть ґвалт супроти тебе.

16. Від голосу Його шумують води на небесах, і Він підіймає хмари з кінців світу, утворює блискавиці серед дощу і вчиняє вітер зі сховищ Своїх.

17. Впадає в замішання всіляка людина у своєму пізнанні, осоромлює себе кожний ливарник ідолом своїм, тому що бовван його є лжа, і немає в ньому духа.

18. Оце – порожнеча достоту, справа облудна; в годину навідин їх вони щезнуть.

19. Не така, як їхня, доля Якова; тому що [Бог] є Творець усього, й [Ізраїль] є жезло спадку Його, ймення Його – Господь Саваот.

20. Ти у Мене молот, зброя військова; тобою Я долав народи і тобою спустошував царства.

21. Тобою Я нищив коня і вершника його, і тобою нищив колісницю і їздця її;

22. Тобою нищив чоловіка і дружину, тобою винищував і старого, і молодого, тобою вигублював і юнака, і юнку.

23. І тобою ж нищив пастуха і череду його, тобою карав землероба і волів його, тобою вбивав і провінційних правителів, і старшин.

24. І відплачу Вавилонові й усім мешканцям халдейським за все те зло, яке вони вчинили на Сіоні на очах ваших, говорить Господь.

25. Ось, Я – на тебе, горо згубна, говорить Господь, що розоряє землю, і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і вчиню тебе горою обгорілою.

26. І не візьмуть з тебе каменя для наріжжя, і каменя для підвалин, але вічно будеш у занепаді, говорить Господь.

27. Піднесіть знамено на землі, сурміть сурмою серед народів, озбройтеся супроти нього народи, покличте на нього царства Араратські, Міннійське й Ашкеназьке, настановіть вождя супроти нього, наведіть коней, мов страшну сарану.

28. Озбройте супроти нього народи, царів Мідії, провінційних правителів її, і всіх старшин її, і всю землю, що підвладна їй.

29. Трясеться земля і тремтить; бо звершуються над Вавилоном заміри Господні вчинити землю вавилонську пустелею, без мешканців.

30. Перестали воювати сильні вавилонські, сидять у фортецях своїх, і виснажилася сила їхня, стали, як жінки, оселі їхні спалені, засуви їхні зламані.

31. Посланець біжить назустріч посланцеві, і вісник – назустріч вісникові, аби повідати цареві вавилонському, що місто його здобуто з усіх кінців,

32. І броди захоплені, і огорожі спалені вогнем, і вояки пойняті страхом.

33. Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля: Донька Вавилону схожа на тік у пору, коли обмолочують збіжжя на ньому; ще трішки, от-от, і настане година жнив її.

34. Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар вавилонський; учинив мене порожньою посудиною; поглинав мене, як дракон; виповнював черево своє солодощами моїми, і відкидав мене.

35. Образа моя і плоть моя – на Вавилоні, скаже мешканка Сіону, і кров моя – на мешканцях Халдеї, скаже Єрусалим.

36. А тому отак говорить Господь: Ось, Я заступлюся за твою справу і помщуся за тебе, і висушу море його і повисушую канали його.

37. І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахіттям і посміховиськом, без людей.

38. Вони, як леви, зарикають усі вони і загарчать, як левенята.

39. Саме тоді, як розпаляться, Я справлю їм бенкет і понапуваю їх, щоб вони звеселювалися і заснули вічним сном, і не пробудилися, говорить Господь.

40. Поведу їх, мов ягнят, на заклання, як баранів з козлами.

41. Як звойований Вавилон, і звойована слава всієї землі! Як учинився Вавилон жахіттям поміж народами!

42. Рушило на Вавилон море; він покритий безліччю хвиль його.

43. Міста його стали порожніми, землею сухою, степом, землею, де не мешкає жодний чоловік, і де не проходить син людський.

44. І навідаю Бела у Вавилоні, і викину з уст його поглинуте ним, і народи уже не будуть сходитися до нього, навіть мури Вавилону впадуть.

45. Виходь з нього, Мій народе, і рятуйте кожний свою душу, від спопеляючого гніву Господа.

46. Нехай не знесилюється серце ваше, і не лякайтеся чутки, котра з'явиться в краї; чутка прийде [одного] року, потім [другого] року, і на землі [буде] насильство; володар [повстане] на володаря.

47. А тому ось, надходять дні, коли Я навідаю ідолів Вавилону, і вся земля його буде осоромлена, і всі понищені його упадуть серед нього.

48. І звеселяться над Вавилоном небо і земля, і все, що на них; бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі, говорить Господь.

49. Як Вавилон кидав переможених ізраїльтян, так у Вавилоні будуть повалені переможені всієї країни.

50. Ті, що врятувалися од меча, втікайте, не зупиняйтеся, згадайте здалеку про Господа, і нехай Єрусалим спаде вам на серце.

51. Соромно нам було, коли ми чули лайку; безчестя вкривало обличчя наші, коли чужинці прийшли до святині дому Господнього.

52. За те, ось, настають дні, говорить Господь, коли Я навідаю бовванів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені.

53. А хоч би Вавилон підносився до небес, і хоч би він на висоті укріпив фортецю свою; [та] від Мене прийдуть спустошувачі, говорить Господь.

54. [Пролине] погук зойку з Вавилону і велика руїна – від землі халдейської.

55. Бо Господь спустошить Вавилон, і покладе кінець зарозумілому голосові в ньому. Загуркочуть хвилі їхні, мов глибокі води, полине гуркітливий голос їхній.

56. Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і візьмуть його вояків, поламані будуть луки їхні; бо Господь, Бог відплати, віддасть відплату.

57. І напою доп'яна князів його і мудраків його, провінційних правителів його і старшин міста його, і вояків його, і заснуть сном вічним, і не пробудяться, говорить Цар, – Господь Саваот, ймення Його.

58. Так говорить Господь Саваот: Потужні мури Вавилону до підмурків будуть зруйновані, і високі брами його будуть спалені вогнем; тож надаремно трудилися народи, і племена мучили себе для вогню.

59. Слово, котре пророк Єремія заповідав Сераї, синові Нерійї, сина Махсеї, коли він збирався до Вавилону із Седекією, царем юдейським, четвертого року його царювання; Серая був головним постельником.

60. Єремія списав до однієї книжки всі лихоліття, які мали впасти на Вавилон, усі слова, що були написані на Вавилон.

61. І сказав Єремія Сераї: Коли ти прийдеш до Вавилону, то гляди, прочитай усі ці слова,

62. І скажи: Господе! Ти вирік про місцину оцю, що винищиш її так, що не залишаться на ній ні людина, ні скотина, але вона буде вічною пустелею.

63. І коли скінчиш читати цю книжку, прив'яжи до неї камінь і кинь її на середину Єфрату.

64. І скажи: Так зануриться Вавилон, і не підведеться від того лихоліття, котре Я наведу на нього, і вони знеможуть зовсім. Аж досі слова Єремії.

Єремії 52

1. Седекії було двадцять один рік, як він зацарював, і царював у Єрусалимі одинадцять літ; ім'я його матері – Хамутал, донька Єремії з Лівни.

2. І він чинив недобре в очах Господа, все те, що вчиняв Єгояким;

3. Тому гнів Господа був над Єрусалимом і Юдою до того, що Він відкинув їх від лиця Свого; і Седекія відпав од царя вавилонського.

4. І сталося, десятого року його царювання, десятого місяця, десятого дня місяця, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, сам, і все військо його, до Єрусалиму, і оточили його, і насипали довкруж нього вали.

5. І перебувало місто в облозі до одинадцятого року царя Седекії.

6. Четвертого місяця, дев'ятого дня місяця, голод у місті посилився, і не було хліба в народу краю.

7. І пробитий був пролом у міському мурі, і кинулися всі військові утікачі, і вийшли з міста вночі брамою, що була поміж двома мурами, біля царського саду, і пішли дорогою в степу; а халдеї були довкола міста.

8. Військо халдейське погналося за царем, і догнали Седекію на рівнинах єрехонських, і все військо його порозбігалося від нього.

9. І схопили царя і привели його до царя вавилонського у Рівлу, що в краю Хамат, де він звершив над ним суд.

10. І заколов цар вавилонський синів Седекії перед очима його, і всіх князів юдейських заколов у Рівлі;

11. А Седекії вибрав очі і звелів закувати в мідні кайдани; і відвів його цар вавилонський до Вавилону і вкинув його до в'язниці аж до дня його смерти.

12. П'ятого місяця, десятого дня, – це був дев'ятнадцятий рік царя Навуходоносора, царя вавилонського, – прийшов до Єрусалиму Невузар'адан, старший царської охорони, що поставав перед царем вавилонським,

13. І спалив дім Господній, і дім царів, і всі будинки в Єрусалимі, і всі будинки великі спалив вогнем.

14. І все військо халдейське, що було із Навузар'аданом, із старшиною царської охорони, зруйнувало всі мури довкола Єрусалиму.

15. Бідних з народу та інший, зайшлий народ, що залишився в місті, і утікачів, котрі було передалися цареві вавилонському, і взагалі останок народу простого Навузар'адан, старший царської охорони, повиганяв.

16. Лише небагатьох із бідного народу, Навузар'адан, старший царевої охорони, залишив для виноградників та землеробства.

17. І стовпи мідні, котрі були в домі Господньому, і підніжжя, і мідне море, котре в домі Господньому, потрощили халдеї і відпровадили всю мідь до Вавилону.

18. Позабирали й тарелі, і лопатки, і ножі, і чаші, і лотки, і всі мідні посудини, котрих використовували під час Богослужіння;

19. І блюда, і щипці, і чаші, і казани, і свічники, і жертовні чаші, і кадильниці, і горнята, і все, що було золоте, – забрав золоте, і що було срібне, срібне забрав старший царської охорони;

20. А також два стовпи, одне море і дванадцять мідних волів, котрі служили підставками, котрі цар Соломон вчинив у домі Господньому, – не можна було й визначити, скільки міді було за вагою.

21. Стовпи ці були кожний вісімнадцять ліктів у висоту, і шнурок на дванадцять ліктів обвивав його, а завгрубшки був, на чотири пальці, а всередині порожній.

22. І вінець на ньому мідний, і висота вінця – п'ять ліктів; і мережка, і гранатові яблука довкіл були всі мідні, те саме й на другому стовпі з гранатовими яблуками.

23. Гранатових яблук було на всіх боках – дев'яносто шість; усіх яблук довкола мережки – сто.

24. Старший царської охорони забрав також Сераю – першосвященика і Цефанію, другого священика, і трьох сторожів порогу.

25. А також із міста забрав одного євнуха, котрий був старшим над військовими людьми, і семеро чоловіків, що поставали перед лицем царя, котрі перебували в місті, і головного писаря у війську, що записував до війська народ землі, і шістдесят чоловіків – з народу країни, знайдених у місті.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров