Служіння Івана Хрестителя; його свідчення про Ісуса 68 страница

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 127 из 310Следующая ⇒

18. Чую Єфрема, що плаче: Ти покарав мене, і я – покараний, мов теля непокірне; наверни мене, – і навернуся, бо Ти – Господь, Бог мій.

19. Коли я був навернений, я боявся, і коли був на добрий розум наставлений, бив себе по стегнах; я був осоромлений, я був збентежений, тому що ніс на собі безчестя юности моєї.

20. Чи не дорогий для Мене син Єфрем? Чи не улюблене дитя? Бо тільки-но озвуся про нього, завжди з любов'ю згадую про нього; і все в Мені обурюється за нього; змилуюся над ним, говорить Господь.

21. Постав собі дороговкази, постав собі стовпи, наверни серце твоє на дорогу – на шлях, котрим ти простувала; повертайся, діво Ізраїлева, повертайся до цих міст твоїх.

22. Чи довго тобі поневірятися, донько зрадлива? Бо Господь витворить на землі щось нове: Жінка захистить чоловіка.

23. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Надалі, коли Я поверну полон їхній, будуть говорити на землі Юдиній і в містах його такі слова: Нехай же благословить тебе Господь, оселе правди, о, горо свята!

24. І оселяться на ній Юда і всі міста його вкупі, землероби і пастухи з чередами.

25. Бо Я понапуваю душу знеможену і насичу всіляку душу зажурену.

26. На цьому я пробудився і пригадав, і сон мій був приємний мені.

27. Ось, надходять дні, говорить Господь, коли Я засію дім Ізраїля і дім Юдин насінням людини й насінням худоби.

28. І як пильно Я спостерігав за ними, щоб викорінити і винищити, зруйнувати і вигублювати, а також шкодити; так Я буду спостерігати за ними, щоб відбудовувати і насаджувати, говорить Господь.

29. За тих днів уже не будуть говорити: Батьки їли кислий виноград, а в дітей оскома на зубах;

30. Але кожний буде вмирати за своє беззаконня; хто буде їсти кислий виноград, у того на зубах, авжеж, буде оскома.

31. Ось надходять дні, говорить Господь, коли Я складу з домом Ізраїля і з домом Юди Нового Заповіта, –

32. Не такого Заповіта, якого Я уклав з батьками їхніми того дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести з єгипетської землі; той заповіт Мій вони порушили, хоч Я залишався у спілці з ними, говорить Господь.

33. Але ось Заповіт, котрого Я укладу з домом Ізраїлевим по тих днях, говорить Господь: Укладу закон Мій у нутрощі їхні і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом.

34. І вже не будуть навчати один одного, брат – брата і говорити: Пізнайте Господа, бо всі самі будуть знати Мене, від малого до великого, говорить Господь, тому що Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не згадаю.

35. Так говорить Господь, Котрий дав сонце, аби вдень світило, місяць і зорі, щоб світили вночі, Котрий збурює море аж так, що хвилі його ревуть; Господь Саваот – ймення Йому!

36. Якщо ці настанови перестануть діяти переді Мною, говорить Господь, то плем'я Ізраїлеве перестане бути народом переді Мною назавжди.

37. Так говорить Господь: Якщо небо може бути виміряне вгорі, і підвалини землі – досліджені внизу, то Я також відкину всеньке плем'я Ізраїлеве за все те, що вони вчинили, говорить Господь.

38. Ось, надходять дні, говорить Господь, коли місто упорядковане буде для слави Господньої від вежі Хананеїла аж до брами Наріжної.

39. І землемірний шнур пройде далі до пагорба Ґарев і обійде Ґоа.

40. І вся долина трупів і попелу, і все поле до потоку Кедрон, до рогу Кінської брами на схід, буде святинею Господа; не зруйнується і не розвалиться повіки.

Єремії 32

1. Слово, котре було від Господа до Єремії десятого року Седекії, царя юдейського; цей рік був вісімнадцятим роком Навуходоносора.

2. Тоді військо Навуходоносора взяло в облогу Єрусалим, і Єремію пророка ув'язнили на подвір'ї сторожі, що біля дому царя юдейського.

3. Седекія, цар юдейський, замкнув його там, сказавши: Нащо ти пророкуєш і кажеш: так говорить Господь: Ось, Я віддаю місто це в руки царя Вавилонського, і він захопить його;

4. І Седекія, цар юдейський, не уникне рук халдеїв, але неодмінно буде переданий в руки царя вавилонського, і буде розмовляти з ним устами до уст, і очі його побачать його очі.

5. І він відпровадить Седекію до Вавилону, де він буде, аж доки не відвідаю його, говорить Господь. Якщо ви будете воювати з халдеями, то не матимете успіху.

6. І сказав Єремія: Ось таке було до мене слово Господнє:

7. Ось Ганамеїл, син Шаллума, твого дядька, йде до тебе сказати: Купи собі поле моє, котре в Анатоті, бо за тобою право викупу, щоб його придбати.

8. І Ганамеїл, син дядька мого, прийшов до мене, за словом Господнім, на подвір'я сторожі і сказав мені: Купи поле моє, котре в Анатоті, на землі Веніяминовій, бо право спадщини твоє і право викупу твоє; купи собі. Тоді я спізнав, що це було слово Господнє.

9. І купив я поле в Ганамеїла, сина дядька мого, котре в Анатоті, і відважив йому сім шеклів срібла і десять срібняків.

10. І записав до книжки і запечатав її, і запросив до того свідків і відважив срібло на вагах.

11. І взяв я купчого листа, запечатаного за законом та приписами, а також відкритого, –

12. І віддав цього купчого листа Барухові, синові Нерійї, Махсеїного сина, на очах сина дядька мого Ганамеїла та на очах свідків, які підписали цього купчого листа, на очах усіх юдеїв, що сиділи по подвір'ї сторожі.

13. І заповідав Барухові в їхній присутності:

14. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Візьми ці нотатки – цього купчого листа, котрий запечатаний, і оцей запис, котрий запечатаний, і цей запис відкритий, – і поклади їх до глиняної посудини, щоб вони залишалися там багато днів.

15. Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Будинки і поля та виноградники знову будуть куплятися на цій землі.

16. Коли передав купчого листа Барухові, Нерейїновому синові, я помолився до Господа:

17. О, Господе Боже! Ти утворив небо і землю великою силою своєю і простертою рукою; для Тебе нічого немає неможливого;

18. Ти виявляєш милість тисячам і за беззаконня батьків віддаєш у нутро дітям їхнім після них: Боже Великий, Сильний, Котрому ймення – Господь Саваот!

19. Великий в пораді і Сильний в діяннях, Котрого очі відкриті на всі шляхи синів людських, щоб кожному віддати належне за торованками його і за плодами справ його,

20. Котрий звершував чудеса і ознаки на землі єгипетській, [і звершує] до цього дня і в Ізраїлі, і між усіма людьми, і вчинив Собі ймення, як і цього дня.

21. І вивів народ Твій, Ізраїля, із єгипетської землі ознаками і чудодіяннями, і рукою сильною, і рукою простягнутою, за великого жаху.

22. І дам їм землю оцю, котру присягався їм віддати, – землю, де тече молоко і мед.

23. Вони зайшли і заволоділи нею, але не підкорилися голосові Твоєму, і не чинили за Твоїм законом, не робили того, що Ти заповідав їм чинити, і за те навів Ти на них оце лихоліття.

24. Ось вали сягають міста, щоб здобути його; і місто від меча, і голоду, і моровиці потрапить до рук халдеїв, котрі воюють проти нього; що Ти казав, те й справджується, і ось, Ти бачиш це.

25. А Ти, Господе Боже, сказав мені: Купи собі поле за срібло і запроси свідків, а в цей час місце переходить до рук халдеїв.

26. І було слово Господнє до Єремії:

27. Ось, Я – Господь, Бог всілякої плоті; чи є щось неможливе для Мене?

28. А тому так говорить Господь: Ось Я віддаю це місто в руки халдеїв і в руки Навуходоносора, царя вавилонського, і він здобуде його,

29. І зайдуть халдеї, що оточили це місто, підпалять місто вогнем і спалять його і будинки, на покрівлях котрих підносилося кадіння Ваалові і виливалися поливні пожертви чужим богам, щоб гнівити Мене.

30. Бо сини Ізраїлеві і сини Юдині тільки лихе чинили перед очима Моїми від юности своєї; сини Ізраїлеві тільки гнівили Мене справами рук своїх, говорить Господь.

31. І наче для гніву Мого і люті Моєї існувало це місто від самого дня розбудови його аж до сього дня, щоб Я відкинув його з-перед обличчя Мого.

32. За все лихе синів Ізраїля і синів Юди, яке вони для гніву Мого чинили, – вони, царі їхні, князі їхні, священики їхні і пророки їхні, і мужі Юди і мешканці Єрусалиму.

33. Вони повернулися до Мене спиною, а не обличчям; і коли Я навчав їх, від самого досвітку навчав, вони не хотіли прийняти настанов.

34. І в домі, над котрим назване ймення Моє, поставили мерзоти свої й опоганили його.

35. Улаштували капище Ваалові в долині Бен-Гіннома, щоб переводити через вогонь синів своїх і дочок своїх на честь Молохові, чого Я їм не наказував, і Мені на розум не спадало, щоб вони вчиняли подібну мерзоту, уводячи в гріх Юду.

36. А проте нині так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про це місто, про яке ви говорите: Віно переходить до рук царя вавилонського мечем, і голодом, і моровицею;

37. Ось, Я зберу їх із усіх країн, до котрих вигнав їх у гніві Моєму і в люті Моїй, у великім обуренні, і поверну їх на місцину оцю і дам їм життя у безпеці.

38. Вони будуть Моїм народом, а Я буду їм Богом.

39. І дам їм одне серце і одну путь, щоб Мене боялися упродовж усіх днів [життя свого], на добро собі і на добро для дітей своїх після них.

40. І складу з ними вічного заповіта, за котрим Я не відвернуся од них, щоб добродіяти їм, і страх Мій покладу в серце їхнє, щоб вони не відступали од Мене.

41. І буду радіти за них, добродіючи їм, і посаджу їх на землі оцій непохитно – від усього серця Мого і від усієї душі Моєї.

42. Бо так говорить Господь: Як навів Я на цей народ усе оце лихоліття страшне, так наведу на них усе добро, як Я вирік на них.

43. І будуть купляти поля на цій землі, про яку ви кажете: Це – пустеля, без людей і без худоби; вона перейшла до рук халдеїв;

44. Будуть купляти поля за срібло і заносити це до купчих листів, і запечатувати і запрошувати свідків – у краю Веніяминовому і в околицях Єрусалиму, і в містах Юди і в містах горішніх, і в містах долішніх, і в містах південних; бо поверну полон їхній, говорить Господь.

Єремії 33

1. І було слово Господнє до Єремії вдруге, коли він був іще на подвір'ї сторожі:

2. Так говорить Господь, Котрий витворив [землю], Господь, Котрий упорядкував і утвердив усе, – Господь Йому ймення.

3. Озвіться до Мене – і Я відповім тобі, покажу тобі велике і недоступне, чого ти не знаєш.

4. Бо так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про будинки цього міста і про доми царів юдейських, котрі руйнуються для завалів і для битви,

5. Тими, що прийшли воювати з халдеями, щоби наповнити доми трупами людей, котрих Я уражу в гніві Моєму і в люті Моїй, і за всі беззаконня котрих Я утаємничив обличчя Моє від цього міста.

6. Ось, Я прикладу йому пластиря і цілющі засоби і вилікую їх, і відкрию їм повноту миру та істини.

7. І поверну полон Юди і полон Ізраїля, і упорядкую їх, як на початку.

8. І очищу їх від усього безчестя їхнього, котрим вони грішили переді Мною, і прощу всі беззаконня їхні, якими вони грішили переді Мною, і відпали од Мене.

9. І буде для Мене [Єрусалим] радісним йменням, похвалою і честю перед усіма народами землі, які почують про все добро, котре Я вчиню йому, і здивуються і затремтять від усіх добродіянь і всього доброчинства, котре Я надам йому.

10. Так говорить Господь: На цій місцині, про яку ви кажете: Вона порожня, без людей і без худоби, – в містах юдейських і на вулицях Єрусалиму, котрі порожні, без людей і без худоби, –

11. Знову буде чутно голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, голос бесідників: прославляйте Господа Саваота, бо добрий Господь, бо навіки милість Його, і голос тих, що приносять пожертву вдячности в домі Господньому; бо Я поверну полонених цієї землі до попереднього стану, говорить Господь.

12. Так говорить Господь Саваот: На цій місцині, котра порожня – без людей і без худоби – і в усіх містах її знову будуть житла пастухів, які випасатимуть череди.

13. У містах горішніх і в містах долішніх, і в містах південних, і в краї Веніяминовому, і на околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних знову будуть проходити череди під рукою того, хто їх перелічує, говорить Господь.

14. Ось, надходять дні, говорить Господь, коли Я звершу те добре слово, котре вирік про дім Ізраїлів і про дім Юдин.

15. За тих днів і в той час вирощу Давидового Паростка Праведного, – і буде звершувати суд і правду на землі.

16. За тих днів Юда буде врятований і Єрусалим буде жити в безпеці, і назвуть йменням Йому: Господь – спокута наша!

17. Бо так говорить Господь: Немає переводу Давидовим мужам, що сидітимуть на троні дому Ізраїлевого,

18. І в священиків-левитів не буде переводу перед обличчям Моїм тому мужеві, що буде приносити усеспалення і спалювати приношення і звершуватиме пожертви.

19. І було слово Господнє до Єремії:

20. Так говорить Господь: Якщо можете порушити заповіта Мого про день Мій і заповіта Мого про ніч, щоб день і ніч не приходили у свій час,

21. То може порушитися і заповіт Мій зі служителем Моїм Давидом, аж так, що не буде в нього сина, що зацарює на троні його, а також з левитами-священиками, служителями Моїми.

22. Як військо небесне, якому нема ліку, і як пісок морський, котрому немає міри, так розмножу потомство Давида, служителя Мого, і левитів, які служать Мені.

23. І було слово Господнє до Єремії:

24. Чи не бачиш, що народ цей говорить: ті два роди, котрих вибрав Господь, Він відкинув, і через це вони зневажають народ Мій так, наче він уже не є народом в їхніх очах?

25. Так говорить Господь: Якщо заповіту Мого про день і ніч і приписів неба та землі Я не утвердив,

26. То й рід Якова і Давида, служника Мого, відкину, щоб не брати вже володарів з його роду для роду Авраамового, Ісаакового і Якового; бо поверну полон їхній і помилую їх.

Єремії 34

1. Слово, котре було до Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар вавилонський і все військо його, і всі царства землі, підвладні його руці, і всі народи воювали супроти Єрусалиму і супроти всіх міст його;

2. Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Іди і скажи Седекії, цареві юдейському, і скажи йому: Так говорить Господь: Ось, Я віддаю це місто в руки царя вавилонського, і він спопелить його вогнем;

3. І ти не уникнеш руки його, але неодмінно попадеш йому до рук, і очі твої побачать очі царя вавилонського, і уста його будуть говорити твоїм уста, і підеш до Вавилону.

4. А втім, слухай слово Господнє, Седекіє, царю юдейський! Так говорить Господь про тебе: Ти не помреш від меча;

5. Ти помреш у мирі, і, як для батьків твоїх – попередніх царів, котрі були перед тобою, – спалювали [начиння духмяне], так і для тебе спалять і оплакуватимуть тебе: "Овва, володарю", бо Я вирік це слово, говорить Господь.

6. Єремія пророк усі слова ці переказав Седекії, цареві юдейському, в Єрусалимі.

7. А тим часом, військо царя вавилонського воювало супроти Єрусалиму і супроти усіх міст юдейських, котрі ще залишалися, з Лахішем та Азекою, бо лише вони залишалися серед Юдиних міст, як міста фортечні.

8. Слово, котре було до Єремії від Господа потому, як цар Седекія ухвалив заповіта з усім народом, що був у Єрусалимі, щоб оголосити волю,

9. Аби кожний відпустив на волю раба свого і рабиню свою, єврея і єврейку, щоб ніхто з них не тримав у рабстві юдея, брата свого.

10. І підкорилися всі князі і увесь народ, котрі пристали до заповіту, щоб відпустити кожному раба свого і рабиню свою на волю, щоб не утримувати їх надалі в рабах, – підкорилися і відпустили;

11. Але потому, як поміркували, почали брати назад рабів і рабинь, котрих відпустили на волю, і примусили їх бути рабами і рабинями.

12. І було слово Господнє до Єремії від Господа:

13. Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я склав заповіта з батьками вашими, коли вивів їх з єгипетської землі, з дому рабства, і сказав:

14. Наприкінці сьомого року відпускайте кожний брата свого, єврея, котрий продав себе тобі; нехай він працює на тебе шість літ, а потім відпусти його від себе на волю; але батьки ваші не послухали Мене і не прихилили вуха свого до цього.

15. Ви нині навернулися і вчинили справедливо перед очима Моїми, оголосили кожний волю ближньому своєму, і склали переді Мною заповіта в домі, над яким названо ймення Моє;

16. Але потім поміркували, і зганьбили ймення Моє, і повернули до себе кожний раба свого і кожний рабиню свою, котрих відпустили на волю, куди душі їхній угодно, і примушуєте їх бути у вас рабами і рабинями.

17. Тому так говорить Господь: Ви не послухали Мене, щоб кожний оголосив свободу братові своєму і ближньому своєму; за це ось, Я, говорить Господь, оголошую вам свободу попасти під меч, моровицю і голод, і віддам вас на глум у всі царства землі;

18. І віддам тих, що знехтували заповітом Моїм, і не дотрималися слів заповіту, котрий вони ухвалили перед лицем Моїм, коли розітнули теля надвоє і пройшли між розтятими половинками його, –

19. Князів юдейських і князів єрусалимських, євнухів і священиків, і весь народ землі, який проходив між розтятими половинками теляти, –

20. Віддам їх в руки ворогів їхніх і в руки тих, що шукають душі їхні, – і трупи їхні будуть поживою птахам небесним і польовій звіроті.

21. І Седекію, царя юдейського, і князів його віддам в руки ворогів їхніх і в руки тих, що шукають душі їхньої, і в руки війська царя вавилонського, котре відступило од вас.

22. Ось, Я оголошу волю Свою, говорить Господь, і поверну їх до цього міста, і вони нападуть на нього і захоплять його, і спопелять його вогнем, і міста Юдеї вчиню пустелею безлюдною.

Єремії 35

1. Слово, яке було до Єремії від Господа за днів Єгоякима, сина Йосії, царя юдейського:

2. Іди до оселі Рехавитів і поговори з ними, і приведи їх до Господнього дому, до однієї з кімнат, і дай їм пити вина.

3. Я взяв Яазанію, Єреміїного сина, Хаваццініїного сина, і братів його, і всіх синів його та увесь дім Рехавитів.

4. І привів їх до Господнього дому, до кімнати синів Ханана, сина Їгдаліїного, Божого чоловіка, що біля кімнати князів, над кімнатою Маасеї, Шаллумового сина, вартового біля входу;

5. І поставив перед синами дому Рехавитів повні чаші з вином і склянки, і сказав їм: Пийте вино,

6. Але вони сказали: Ми вина не п'ємо, тому що Йонадав, син Рехавів, наш батько, наказав нам, говорячи: Не пийте вина ні ви, ні діти ваші повіки.

7. І домів не споруджуйте, і насіння не сійте, і виноградників не насаджуйте, і не майте їх, але живіть у шатрах упродовж усіх днів [життя] вашого, щоб вам тривалий час прожити на землі, де ви мандрівниками.

8. І ми підкорилися голосові Йонадава, сина Рехавового, батька нашого, у всьому, що він заповідав нам, щоб не пити вина упродовж днів наших, – ми і дружини наші, і сини наші, і доньки наші,

9. І щоб не споруджувати осель для прожиття нашого; і в нас немає ні виноградників, ні ланів, ні посіву;

10. А живемо в шатрах і в усьому підкоряємося і чинимо все, що заповідав нам Йонадав, батько наш.

11. Коли ж Навуходоносор, цар вавилонський, прийшов на цю землю, ми сказали: Ходімо, до Єрусалиму від халдейського війська і від вояків Араму, – і ось, ми замешкали в Єрусалимі:

12. І було слово Господнє до Єремії:

13. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Іди і скажи мужам Юди і городянам Єрусалиму: Невже ви не візьмете з цього наставлення для себе, щоб дослухатися слів Моїх? – говорить Господь.

14. Слова Йонадава, сина Рехавового, котрий заповідав синам своїм не пити вина – виконуються, – і вони не п'ють вина до сього дня, тому що підкоряються заповідям батька свого; а Я безнастанно говорив вам, казав ще з досвітку щоранку, – і ви не послухали Мене.

15. Я посилав до вас усіх служителів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку і говорив: Одверніться кожний від лихого шляху свого і виправте поведінку вашу і не ходіть слідом за іншими богами, щоб служити їм, – і будете жити на цій землі, котру Я дав вам і батькам вашим; але ви не прихилили вуха свого і не послухали Мене.

16. Та оскільки сини Йонадавові, сина Рехавового, виконують заповідь батька свого, котру він заповідав їм, а народ цей не слухає Мене,

17. Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я наведу на Юдею і на всіх мешканців Єрусалиму усе те зло, котре Я вирік на них, тому що Я говорив їм, а вони не підкорилися, кликав їх, а вони не відповідали.

18. А домові Рехавитів сказав Єремія: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: За те, що ви підкорилися заповідям Йонадава, батька вашого, і дотримуєтеся всіх заповідей його і в усьому чините, як він заповідав вам,

19. За це, – так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, не відбереться у Йонадава, сина Рехавового, муж, що стоятиме перед лицем Моїм у всі дні.

Єремії 36

1. І сталося четвертого року Єгоякима, Йосіїного сина, царя юдейського, було таке слово до Єремії від Господа:

2. Візьми собі книжковий сувій і напиши на ньому всі слова, котрі Я говорив тобі про Ізраїля і про Юдею, і про всі народи від того дня, як Я почав говорити тобі, від днів Йосії – аж донині.

3. Можливо, дім Юдин почує про всі лихоліття, які Я наміряюся вчинити їм, щоб вони відвернулися кожний від злої путі своєї, щоб Я простив неправду їхню і гріха їхнього.

4. І прикликав Єремія Баруха, сина Нерійїного, і написав Барух до книжкового сувою з уст Єремії усі слова Господні, котрі Він говорив йому.

5. І наказав Єремія Барухові, і сказав: Я замкнений, і не можу зайти до Господнього дому;

6. Отож, йди ти і прочитай написані тобою в сувої з моїх уст слова Господні уголос перед народом у домі Господньому в день посту, а також уголос перед усіма юдеями, які прийшли з міст своїх, прочитай їх.

7. Можливо, вони піднесуть сумирне благання перед лицем Господа, і відвернуться кожний від злої путі своєї; бо великий гнів і обурення, котре оголосив Господь на цей народ.

8. Барух, син Нерійїн, вчинив усе, що наказав йому пророк Єремія, щоб слова Господні, написані в сувої, прочитати в домі Господньому.

9. П'ятого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя юдейського, дев'ятого місяця, оголосили піст перед лицем Господа всьому народові в Єрусалимі і всьому народові, що прийшов до Єрусалиму з міст юдейських.

10. І прочитав Барух написані в сувої слова Єремії в домі Господньому, в кімнаті Гемарії, писаря, сина Шафанового, на горішньому подвір'ї, біля входу до нової брами дому Господнього, вголос перед усім народом.

11. Михей, син Гемарії, Шафанового сина чув усі слова Господні, [написані] в сувої,

12. І зійшов до царевого дому, до кімнати царського писаря, і ось, там сиділи всі старшини: писар Елішама і Делая, син Шемаїн, і Елнатан, син Ахборів, і Гемарія, син Шафанів, і Седекія, син Хананії, і всі старшини.

13. І переказав їм Михей усі слова, котрі він чув, коли Барух читав сувоя уголос перед народом.

14. Тоді всі старшини послали до Баруха Єгудія, сина Нетанії, сина Шелемії, сина Кушіїного, сказати йому: Сувій, котрого ти читав уголос перед народом, візьми в руку твою і прийди. І взяв Барух, син Нерійїн, сувій в руку свою і прийшов до них.

15. Вони сказали йому: Сядь, і прочитай нам уголос. І прочитав Барух їм уголос.

16. Коли вони вислухали всі слова, то з жахом подивилися один на одного і сказали Барухові: Ми неодмінно перекажемо всі ці слова цареві.

17. І запитали Баруха: Скажи нам, як ти писав усі слова оці з його уст?

18. І сказав їм Барух: Він виповідав мені устами своїми всі ці слова, а я чорнилом писав їх на цьому сувої.

19. Тоді сказали старшини Барухові: Піди, сховайся ти і Єремія, щоб ніхто не знав, де ви.

20. І пішли вони до царя у палац, а сувоя залишили в кімнаті Єлішами, царського писця, і переказали уголос перед царем усі слова ці.

21. Цар послав Єгудія принести сувоя, і він забрав його з кімнати Єлішами, царського писця; і читав його Єгудія уголос перед царем і вголос перед усіма князями, що стояли біля царя.

22. Того часу, дев'ятого місяця, цар сидів у зимовому домі, і перед ним стояв горщик із жаром.

23. Коли Єгудія прочитав три чи чотири стовпчики, [цар] відрізав їх писарським ножиком і кидав на жар у горщику, аж доки не знищив увесь сувій на вогні, котрий палахкотів у горщику.

24. І не злякалися і не розідрали шатів своїх ні цар, ні всі служники його, котрі чули всі ці слова.

25. Хоч Елнатан, і Делая, і Гемарія просили царя не палити того сувою, але він не послухав їх.

26. І наказав цар Єрахмеїлові, синові царя, і Сераї, синові Азраїловому, і Шелемії, синові Авдіїловому, взяти писаря Баруха й пророка Єремію, та Господь сховав їх.

27. І було слово Господнє до Єремії, потому, як цар спалив сувоя і слова, котрі Барух написав із уст Єремії, і сказано йому:

28. Візьми собі знову іншого сувоя, – і напиши в ньому всі попередні слова, які були в першому сувої, котрого спалив Єгояким, цар юдейський.

29. А цареві юдейському Єгоякимові скажи: Так говорить Господь: Ти спалив цей сувій, і сказав: Нащо ти написав у ньому: Неодмінно прийде цар вавилонський і спустошить землю цю, і винищить на ній людей і худобу?

30. За це, так говорить Господь про Єгоякима, царя юдейського: Не буде від нього сидячого на Давидовому троні, і труп його буде пожбурений на полудневу спеку і на холод нічний.

31. І відвідаю його рід і його служників за неправду їхню, і наведу на них, і на мешканців Єрусалиму, і на мужів Юди все зло, котре Я вирік на них, а вони не слухали.

32. І взяв Єремія другого сувоя і віддав Барухові писцеві, синові Нирійїному, і він написав у ньому з уст Єремії всі слова того сувоя, котрого спалив Єгояким, цар юдейський, на вогні; і до них було долучено багато подібних слів.

Єремії 37

1. Замість Єхонії, сина Єгоякимового, зацарював Седекія, син Йосії, якого настановив царем юдейської землі Навуходоносор, цар вавилонський, в Юдиному краї,

2. Ні він, ні служники його, ні народ країни не підкорялися словам Господа, котрі Він говорив через Єремію пророка.

3. Цар Седекія послав Єгухала, сина Шелеміїного, і священика Цефанію, сина Маасеїного, до пророка Єремії сказати: Помолися за нас Господові, Богові нашому.

4. Єремія тоді ще вільно входив і виходив серед народу, тому що не вкинули його на той час до в'язниці.

5. А тим часом військо фараонове виступило з Єгипту, і халдеї, що облягали Єрусалим, почувши звістку про те, відступили од Єрусалиму.

6. І було слово Господнє до Єремії пророка:

7. Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Отак скажіть цареві юдейському, який послав вас до Мене запитати в Мене: Ось військо фараонове, котре йшло вам на допомогу, повернеться до краю свого, до Єгипту;

8. А халдеї знову повернуться і будуть воювати супроти цього міста, і захоплять його, і спалять його вогнем.

9. Так говорить Господь: Не обманюйте себе, кажучи: Неодмінно відійдуть од нас халдеї; бо вони не відійдуть.

10. Якби ви навіть розгромили все військо халдеїв, що воюють супроти вас, і залишилися б у них лише поранені, то підвелися б також поранені, кожний з шатра свого, і спалили б місто це вогнем.

11. У той час, як військо халдейське відступило од Єрусалиму з причини військ фараонових,

12. Єремія вийшов з Єрусалиму, аби піти до Веніяминового краю, переховатись там від народу.

13. Та коли він був у брамі Веніяминовій, старший сторожі, який там був, на ім'я Їрійя, син Шелемеї, сина Хананіїного, схопив Єремію пророка і сказав: Ти хочеш перекинутися до халдеїв?

14. Єремія сказав: Це – неправда! Я не хочу перекинутися до халдеїв. Але він не послухав його, і забрав Їрійя Єремію і привів його до князів.

15. Князі розгнівалися на Єремію і били його, і замкнули його до тюрми, в домі писаря Єгонатана, тому що вчинили його в'язницею.

16. Коли Єремія зайшов до підвалу в'язниці, то пробув там багато днів, –

17. Цар Седекія послав за ним, і привели його; і запитав його цар в домі своєму таємно, і сказав: Чи немає слова від Господа? Єремія сказав: Є, і сказав: Тебе передадуть у руки царя вавилонського.

18. І сказав Єремія цареві Седекії: Чим же я згрішив перед тобою і перед служниками твоїми, і перед народом оцим, що ви кинули мене до в'язниці?

19. І де ваші пророки, котрі пророкували вам, кажучи: Цар вавилонський не піде супроти нас і супроти землі цієї?

20. І нині послухай, володарю мій царю, нехай упаде благання моє перед обличчям твоїм; не повертай мене до оселі писаря Єгонатана, щоб мені там не померти.

21. І наказав цар Седекія, щоб замкнули Єремію на подвір'ї вартівні і давали йому по кусневі хліба щодень, з вулиці пекарів, аж доки не вичерпався увесь хліб у місті. Отак залишився Єремія на подвір'ї вартівні.

Єремії 38

1. І почули Шафатія, син Маттанів, і Гедалія, син Пашхурів, і Юхал, син Шелемеїн, і Пашхур, син Малкійїн, ті слова, що Єремія виголосив до всього народу, кажучи:

2. Так говорить Господь: Хто залишиться в цьому місці, помре від меча, голоду і моровиці; а хто вийде до халдеїв, буде живий, і душа його буде йому замість здобичі, і він залишиться жити.

3. Так говорить Господь: Неодмінно передасться це місто в руки війська царя вавилонського, і він захопить його.

4. Тоді князі сказали цареві: Нехай буде цей чоловік зрокований на смерть, тому що він знесилює руки воїнів, котрі залишаються в цьому місті, і руки всього народу, виповідаючи такі слова; бо цей чоловік не добра зичить народові, а лихоліття.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности