Служіння Івана Хрестителя; його свідчення про Ісуса 65 страница

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 124 из 310Следующая ⇒

5. Підводьтеся, підемо навіть уночі, і зруйнуємо оселі її!

6. Бо так говорить Господь Саваот: Рубайте дерева і нагортайте насипа супроти Єрусалиму: це місто має зазнати покарання; в ньому всіляке пригнічення.

7. Як джерело виливає із себе воду, так він викидає із себе зло; у ньому чутно насильство і грабунок, перед лицем Моїм – завжди образи і рани.

8. Схаменися, Єрусалиме, щоб душа Моя не ухилилася від тебе, щоб Я не вчинив тебе пустелею, землею безлюдною.

9. Так говорить Господь Саваот: До решти виберуть останок Ізраїля, як виноград; працюй рукою Твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики.

10. До кого мені говорити і кого умовляти, щоб слухали? Ось, вухо в них необрізане, і вони не можуть чути; ось, слово Господнє у них зневажене; воно неприємне для них.

11. Тому я виповнений люттю Господньою, не можу тримати її в собі; виллю її на дітей, на вулиці і на зібрання юнаків; забрані будуть чоловік з дружиною, літній з тим, що вже прожив своє.

12. І оселі їхні перейдуть до інших, а також поля й дружини, тому що Я простягнув руку Мою на мешканців цієї землі, говорить Господь.

13. Бо від малого до великого, кожний з них шукає зиску, і від пророка до священика – всі діють лукаво.

14. Лікують рани народу Мого легковажно, вигукуючи: Мир! Мир! А миру немає.

15. Чи соромляться вони, вдаючись до мерзоти? Ні, зовсім не соромляться і не червоніють. За те впадуть поміж лежачими, і в часі навідин Моїх будуть повалені, говорить Господь.

16. Так говорить Господь: Зупиніться на шляхах ваших, і роздивіться, і розпитайте про торованки давні, де шлях гарний, і рушайте по ньому, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: Не підемо.

17. І настановив Я сторожу над вами, і [сказав] : Дослухайтеся звуку сурми. Але вони сказали: Не будемо дослухатися.

18. Отож, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними станеться.

19. Слухай, земле: Ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їхніх; бо вони слів Моїх не дослухалися і закона Мого відкинули.

20. Навіщо мені ладан, котрий із Шеви, і духмяна тростина з далекої країни? Усеспалення ваші небажані, і пожертви ваші неприємні Мені.

21. А тому так говорить Господь: Ось, Я кладу перед цим народом перешкоди, і спіткнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть.

22. Так говорить Господь: Ось, іде народ з північної країни, і народ великий підводиться від рубежів землі;

23. Тримають в руках лука і списа; вони жорстокі і немилосердні; голос їхній гримкоче, як море, і летять на конях, вишикувані, мов одна людина, щоб стати з тобою на битву, дочко Сіону!

24. Ми почули звістку про них, і руки в нас опустилися, зажура виповнила нас, страждання, мов жінку-породіллю.

25. Не виходьте в поле і не ходіть по дорозі, бо – меч ворогів і жахіття довкола.

26. Доню народу Мого! Підпережи себе веретищем і посип себе попелом; журися, наче за смерть свого єдиного сина, – гірко плач; бо несподівано прийде до нас згубник.

27. Вежою поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхами їхніми.

28. Усі вони – вперті відступники, живуть наклепом; це – мідь і залізо, – усі вони спокусники.

29. Ковальський міх обгорів, свинець зітлів од вогню: плавильник плавив дарма; бо недобрі не відділилися;

30. Знехтуваним сріблом назвуть їх, бо Господь відкинув їх.

Єремії 7

1. Слово, котре було до Єремії від Господа:

2. Стань у брамі дому Господнього і проголоси там це слово і скажи: Слухайте слово Господнє, всі Юдеї, що входите цією брамою на поклоніння Господові.

3. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Вирівняйте шляхи ваші і діяння ваші, і Я залишу вас жити на цьому місці

4. Не сподівайтеся на облудні слова: тут храм Господній, храм Господній, храм Господній.

5. Та коли цілком вирівняєте шляхи ваші, якщо будете справедливо чинити суд між чоловіком і позивачем його,

6. Не будете пригнічувати чужинця, сироти і вдови, і не проливатимете безневинної крови на місці цьому, і не підете слідом за іншими богами собі на лихо, –

7. То я залишу вас жити на цьому місці, на цій землі, котру дав батькам вашим від роду й до роду.

8. Ось, ви сподіваєтеся на облудні слова, котрі не принесуть вам користі.

9. Як! Ви крадете, убиваєте і перелюб чините, і присягаєтеся лукаво, і кадите Ваалові, і ходите слідом за іншими богами, котрих ви не знаєте,

10. І потім приходите і стаєте перед лицем Моїм у домі цьому, що носить ймення Моє, і кажете: Ми врятовані, щоб надалі чинити всю оту мерзоту.

11. Чи не став вертепом розбійників в очах ваших цей дім, що носить ймення Моє? Ось, Я бачив це, говорить Господь.

12. Підіть же на місце Моє в Шіло, де Я раніше призначив перебувати йменню Моєму, і подивіться, що вчинив Я з ним за нечестя народу Мого, Ізраїля.

13. І нині, через те, що ви вдаєтеся до цих справ, говорить Господь, і Я говорив вам з досвітку, а ви не дослухалися, і кликав вас, а ви не відповідали,

14. То Я так само вчиню з домом [цим], що носить ймення Моє, на якого ви покладаєтеся, і з місцем, котре Я дав вам і батькам вашим, як учинив із Шіло.

15. І відкину вас від обличчя Мого, як відкинув усіх братів ваших, все насіння Єфремове.

16. А ти не проси за цей народ і не піднось за них молитви і благання, і не заступайся за них переді Мною, бо Я не почую тебе.

17. Чи не бачиш, чим вони займаються в містах Юдейських і на вулицях Єрусалиму?

18. Діти збирають дрова, а батьки розпалюють вогнища, і жінки місять тісто, щоб ліпити пироги для богині неба і звершувати поливання іншим богам, щоб засмутити Мене.

19. Але чи Мене вони засмучують? – говорить Господь; чи не себе самих на власний сором?

20. А тому так говорить Господь Бог: Ось, виливається гнів Мій і лють Моя на це місце, на людей, на худобу, і на дерева польові, і на плоди землі, і спалахне і не загасне.

21. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Усеспалення ваші долучайте до пожертв ваших і їжте м'ясо;

22. Тому що батькам вашим Я не говорив і не давав їм заповіді того дня, котрого Я вивів їх із Єгипетського краю, про всеспалення і пожертви;

23. Але таку заповідь дав їм: Дослухайтеся до голосу Мого, і Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом, і ходіть по тих шляхах, котрі Я заповідаю вам, щоб вам добре було.

24. Але вони не послухали і не прихилили вухо своє, і жили за навіюванням і впертістю недоброго серця свого, і стали до Мене спиною, а не обличчям.

25. Від того дня, як батьки ваші вийшли з краю Єгипетського, і до сього дня Я посилав до вас усіх служників Моїх – пророків, посилав усілякий день з досвітку;

26. Та вони не підкорялися Мені і не прихилили вуха свого, а ожорсточили шию свою, чинили ще бридкіше, аніж батьки їхні.

27. І коли ти говоритимеш їм усі слова оці, вони тебе не послухають; і коли будеш кликати їх, вони тобі не дадуть відповіді.

28. Тоді скажи їм: Ось народ, який не дослухається до голосу Господа, Бога свого, і не приймає повчань! Не стало у них істини, – вона відлучена од їхніх уст.

29. Обстрижи волосся твоє і викинь, і здійми плач на горах, бо відкинув Господь і залишив рід, що [викликав] гнів Його.

30. Бо сини Юдині чинять лихе перед очима Моїми, говорить Господь; поставили мерзоти свої в домі, що носить ймення Моє, щоб осквернити його.

31. І спорудили узвишшя Тофета в долині синів Бен-Гіннома, щоб спалювати синів своїх і дочок своїх у вогні, чого Я не заповідав, і що Мені на серце не приходило.

32. За це, ось, надходять дні, говорить Господь, коли вже не будуть називати [це місце] Тофетом і долиною синів Бен-Гіннома, але долиною вбивства, і в Тофеті будуть ховати за браком місця.

33. І будуть трупи народу цього поживою птахам небесним та звірам земним, і нікому буде відганяти їх.

34. І припиню в містах Юдеї і на вулицях Єрусалиму голос урочистостей і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої; тому що земля ця буде пустелею.

Єремії 8

1. Того часу, говорить Господь, викинуть кості царів юдейських, і кості князів його, і кості священиків, і кості пророків, і кості мешканців Єрусалиму – з гробів їхніх.

2. І порозкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім військом небесним, котрих вони любили і котрим служили, і слідом яких ходили, котрих шукали, і котрим поклонялися; не приберуть їх і не поховають; вони будуть гноєм на землі.

3. І будуть надавати перевагу смерті над життям усі, котрі залишаться від цього злого племені на всіх місцях, куди Я прожену їх, говорить Господь Саваот.

4. І скажи їм: Так говорить Господь: Хіба ті, що впали, не підводяться, і ті, що збилися з дороги, не повертаються?

5. Нащо цей народ єрусалимський перебуває в упертому відступництві? Вони міцно тримаються за оману і не хочуть навернутися.

6. Я спостерігав і слухав: Не говорять вони правди, ніхто не покаявся за своє безчестя, ніхто не каже: Що я зробив? Кожний завертає на свою стежку безоглядно, мов кінь, що кидається в битву.

7. І лелека під небом знає свою певну пору, і горлиця, і ластівка, і журавель пильнує час, коли їм прилітати, а народ Мій не відає ухвали Господньої.

8. Як ви запевняєте: Ми мудрі, і закон Господній у нас? Та ось, брехливе писало книжників [і його] обертає на лжу.

9. Осоромилися мудраки, знітилися і заплуталися в тенетах: Ось, вони відкинули слово Господнє; тоді в чому є мудрість їхня?

10. За це дружин їхніх віддам іншим, поля їхні – іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, – усі віддалися зискові; від пророка до священика – всі діють лукаво.

11. І лікують рану доньки народу Мого легковажно, кажучи: Мир! Мир! А миру немає.

12. Чи соромляться вони, вдаючись до мерзот? Ні, вони зовсім не соромляться і не червоніють, За це впадуть вони поміж лежачими; і в часі навідин їх будуть повалені, говорить Господь.

13. До решти обберу їх, говорить Господь, не залишиться жодної ягоди на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист опаде, і що Я дав їм, відійде од них.

14. Чому ми сидимо? Збирайтеся, підемо в укріплені міста і там загинемо; бо Господь, Бог наш, призначив нас на загибель і дасть нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом.

15. Чекаємо миру, а нічого доброго нема, – часу уздоровлення – і ось жахи.

16. Від Дана чутно пофоркування коней його, від дужого іржання жеребців його тремтить земля; і прийдуть і винищать землю і все, що на ній, місто і городян його.

17. Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, супроти котрих немає заговору, і вони будуть уражати вас, говорить Господь.

18. Коли дістану втіху в горі моєму? Серце моє знемогло в мені.

19. Ось, чую волання доні народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сіоні? Хіба немає царя на ньому? Навіщо вони пробудили в Мені гнів, поклоняючись своїм ідолам, чужинським і нікчемним?

20. Минули жнива, скінчилося літо, а ми не врятовані.

21. Через ганьбу доньки народу мого я страждаю, ходжу сумний, жах виповнив мене.

22. Хіба немає бальзаму в Ґілеаді? Хіба немає там лікаря? То чому немає уздоровлення доньки народу Мого?

Єремії 9

1. О, хто дасть голові моїй воду і очам моїм – джерело сліз! Я плакав би день і ніч про поразку доні народу мого.

2. О, хто надав би мені в пустелі притулок мандрівників! Я залишив би народ мій, і пішов би від них: бо всі вони перелюбники, збіговисько підступних.

3. Як лук, напружують язика свого для неправди, посилюються на землі неправдою; бо переходять від одного зла до другого, і Мене не знають, говорить Господь.

4. Остерігайтеся кожний свого друга і не довіряйте жодному із своїх братів; бо всілякий брат стане перепоною другому, і всілякий друг розносить наклепи.

5. Кожний обманює свого друга і правди не відкриває: привчили язика свого виповідати брехню, і лукавлять до знемоги.

6. Ти живеш серед підступу; за підступом вони зрікаються знати Мене, говорить Господь.

7. А через те отак говорить Господь Саваот: Ось, Я розплавлю і випробую їх; бо інакше, як учинити Мені з донькою народу Мого?

8. Язик їхній – убивча стріла, говорить підступно; устами своїми розмовляють з ближніми своїми приязно, а в серці своєму задумують йому лихе.

9. Невже Я не покараю їх за це? – Говорить Господь, чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?

10. За гори здійму плачі і волання, і за степові пасовиська – ридання, тому що вони випалені аж так, що ніхто там не проходить, і не чутно мекання черед: від птахів небесних до худоби – [всі] порозбігалися, щезли.

11. І вчиню Єрусалим купою каміння, лігвом шакалів, і міста юдейські вчиню пустелею, без мешканців.

12. Чи є такий мудрак, що зрозумів би це? І до кого озиваються уста Господні – пояснив би, за що загинула країна і вигоріла, мов пустеля, аж так, що ніхто не проходить [по ній?]

13. І сказав Господь: За те, що вони залишили закон Мій, котрий Я ухвалив для них, і не підкорялися голосові Моєму, і не чинили за ним;

14. А ходили за впертістю свого серця слідами Вааловими, як навчали їх батьки їхні,

15. Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я нагодую цей народ полином і напою їх водою з жовчю;

16. І розпорошу їх поміж народами, котрих не знали ні вони, ні батьки їхні, і пошлю слідом їхнім меча, аж доки не винищу їх.

17. Так говорить Господь Саваот: Поміркуйте і покличте плакальниць, щоб вони прийшли, пошліть до вдатних [у цій справі], щоб вони прийшли.

18. Нехай вони поквапляться і здіймуть плачі за нас, щоб з очей наших виливалися сльози, і з вій наших збігала вода.

19. Бо голос плачу чутно з Сіону: Як нас пограбовано! Ми жорстоко осоромлені, бо залишаємо землю, тому що зруйнували житла наші

20. Отож, слухайте, жіноцтво, слово Господнє, і нехай завважує вухо ваше слово уст Його; і навчайте доньок ваших плачеві, і одна одній – жалібних пісень.

21. Бо смерть залазить у наші вікна, вдерається до осель наших, щоб винищити дітей з вулиць, юнаків з майданів.

22. Скажи: Так говорить Господь: І будуть повалені трупи людей, як гній на полі, і як снопи позаду женця, і нікому буде їх зібрати.

23. Так говорить Господь: Хай не похваляється мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хизується багатий скарбами своїми.

24. Але той, що хвалиться, хвалися тим, що розуміє і знає Мене, що Я – Господь, Котрий творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це вельми бажане Мені, говорить Господь.

25. Ось, приходять дні, говорить Господь, коли Я навідаю всіх обрізаних і необрізаних.

26. Єгипет і Юдею, і Едома, і синів Аммонових, і Моава, і всіх, що стрижуть волосся на скронях і живуть у пустелі; бо всі ці народи необрізані, а увесь дім Ізраїлів із необрізаним серцем.

Єремії 10

1. Слухайте слово, котре Господь говорить вам, дім Ізраїлів.

2. Так говорить Господь: Не навчайтеся шляхів поганів і не бійтеся ознак небесних, котрих погани бояться.

3. Бо приписи народів – порожнеча: зрубають дерево в лісі, обкорують його руками теслі за допомогою сокири,

4. Покривають сріблом і золотом, прибивають цвяхами, щоб не хиталося.

5. Вони – що обкорений стовп, і не розмовляють; їх носять, тому що ходити не можуть. Не лякайтеся їх, бо вони не можуть завдати лиха, але й добра вчинити не мають сили.

6. Немає схожого на Тебе, Господе! Ти великий, і ймення Твоє велике могутністю.

7. Хто не злякається Тебе, Царю народів? Бо Тобі [єдиному] належить це. Тому що поміж усіма мудраками народів і в усіх царствах їхніх немає схожого на Тебе.

8. Усі до одного вони безглузді і глупаки; марне навчання – оце дерево.

9. Розплющене на листки срібло завезли з Таршішу, золото – із Офіру: справа художника та рук ливарника; одежа на них – гіацинт і пурпур: Усе це – витвір людей удатних.

10. А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля; і народи не можуть витримати обурення Його.

11. Так говоріть їм: Боги, котрі не утворили неба і землі, щезнуть із землі, а також із-під небес.

12. Він витворив землю силою Своєю, утвердив світ мудрістю Своєю і розумом Своїм розпросторив небеса.

13. Коли Він озветься, – вирують води на небесах, і Він підносить хмари від рубежів землі, утворює блискавиці серед дощу і виводить вітер із Своїх сховищ.

14. Удається до безуму всілякий чоловік у своєму пізнанні, соромить себе кожний ливарник ідолом [своїм], бо виплавлене ним є брехня, і немає в ньому духа.

15. Це – викінчена порожнеча, вироби облудні; у часі відвідин їх вони щезнуть.

16. Не така, як їхня, доля в Якова; тому що [Бог його] є Творець усього, й Ізраїль є жезло спадщини Його; ймення Його – Господь Саваот.

17. Збери на землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі;

18. Бо так говорить Господь: Ось, Я викину мешканців цього краю сього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх там.

19. Горе мені у моїх тіснотах, пекуча рана моя, але я кажу [сам собі :] Справді, це – моя журба, і я буду нести її.

20. Шатро моє спустошене, і всі мотузки мої порвалися; діти мої пішли від мене і немає їх; нікому вже поставити шатра мого і розвісити килимів моїх.

21. Бо пастирі стали безглуздими і не шукали Господа, а тому вони й чинили нерозважливо, і вся череда їхня порозбігалася.

22. І лине чутка: Ось, він іде, і великий гамір від північної країни, щоб міста юдейські зробити пустелею, житлом шакалів.

23. Знаю, Господе, що не у волі людини шлях її, що не має влади мандрівник спрямовувати ходу ступнів своїх.

24. Карай мене, Господе, але за правдою, не в гніві Твоєму, щоб не став нічим.

25. Вилий лють Твою на народи, котрі не знають Тебе, і на племена, котрі не кличуть ймення Твого; бо вони з'їли Якова, пожерли його і винищили його, і житла його спустошили.

Єремії 11

1. Слово, яке було до Єремії від Господа:

2. Послухайте слова заповіту цього і скажіть мужам юдейським і мешканцям Єрусалиму;

3. І скажи їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Проклятий чоловік, котрий не виконає слів заповіту цього,

4. Котрого Я заповідав батькам вашим, коли вивів їх із краю єгипетського, із печі залізної, і сказав: Дослухайтеся слова Мого і виконуйте все, що Я заповідаю вам, – і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом.

5. Щоб виконати присягу, котрою Я присягав батькам вашим – дати їм землю, де тече молоко та мед, як оце нині. І відповідав я, і сказав: Амінь, Господе!

6. І сказав мені Господь: Виголоси всі ці слова в містах юдейських та на вулицях Єрусалиму, і скажи: Слухайте слова заповіту цього і виконуйте їх!

7. Тому що батьків ваших Я умовляв постійно від того дня, як вивів їх з Єгипетського краю, до сього дня; умовляв їх із досвітку, і говорив: Дослухайтеся голосу Мого.

8. Але вони не підкорялися і не прихиляли вухо своє, а ходили кожний за упертістю недоброго серця свого; тому Я навів на них усе сказане в заповіті цьому, котрого Я заповідав їм виконувати, а вони не виконували.

9. І сказав мені Господь: Є змова між мужами юдейськими і мешканцями Єрусалиму:

10. Вони знову навернулися до беззаконня прабатьків своїх, котрі зреклися підкорятися слову Моєму, і пішли слідом за чужими божками, служили їм. Дім Ізраїля і дім Юдин зламали заповіта Мого, котрого Я склав з батьками їхніми.

11. А тому так говорить Господь: Ось, Я наведу на них лихо, від якого вони не зможуть захиститися, і коли заволають до Мене, не почую їх.

12. Тоді міста юдейські і мешканці Єрусалиму підуть і заволають до богів, котрим вони кадять; але вони ніяк не поможуть їм у пору їхнього лихоліття.

13. Бо скільки в тебе міст, стільки ж і богів у тебе, Юдо, і скільки вулиць в Єрусалимі, стільки ж ви наспоруджували жертовників ганебному, жертовників для кадіння Ваалові.

14. А ти не проси за цей народ і не піднось за них молитви і благань; бо Я не почую, коли вони будуть волати до Мене в бідуванні своєму.

15. Що улюбленому Моєму в домі Моєму, коли в ньому звершуються численні непристойності? І свячене м'ясо не поможе тобі, коли, вдаючись до зла, ти втішаєшся.

16. Зеленою оливкою, що пишається чудовими плодами, назвав тебе Господь. А нині при гомоні великого занепокоєння Він запалив вогонь довкола неї, і зламалися гілки її.

17. Господь Саваот, Котрий посадив тебе, виповів на тебе недобре, за зло дому Ізраїлевого і дому Юдиного, якого він завдав собі тим, що спонукали Мене на гнів кадінням Ваалові.

18. Господь відкрив мені, і я знаю; Ти показав мені діяння їхні.

19. А я, мов покірне ягня, котре ведуть на заріз, не знав, що вони змовляються супроти мене, [і кажуть :] Покладемо [отруйне] дерево і відірвемо його від землі живих, щоб ім'я його відтак не згадувалося.

20. Але, Господе Саваоте, Ти суддя праведний, випробовуєш серця і утробу! Дай побачити мені помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я справу мою.

21. А тому так говорить Господь про мужів Анатоту, що шукають життя твого і вимагають: Не пророкуй в ім'я Господа, щоб не померти тобі від рук наших.

22. Тому так говорить Господь Саваот: Ось, Я навідаю їх; юнаки [їхні] помруть від меча; сини їхні і доньки їхні помруть від голоду.

23. І останку не буде від них; бо Я наведу лихо на мужів Анатоту в рік відвідин їх.

Єремії 12

1. Праведним будеш Ти, Господе, якщо я почну судитися з Тобою, і все-таки буду говорити з Тобою про правосуддя: чому шлях нечестивих вельми успішний, і всі підступні розкошують?

2. Ти посадив їх, і вони укорінилися, зросли і приносять плід. В устах їхніх Ти близько, але задалеко від їхнього серця.

3. А мене, Господе, Ти знаєш, бачиш мене і випробовуєш серце, що в ньому для Тебе. Відділи їх, мов овець на пожертву, і приготуй їх на день пожертви.

4. Чи довго буде земля сумувати, і трава на всіх полях – сохнути? Скотина і птахи гинуть за нечестя мешканців її; бо вони кажуть: Він не побачить, що з нами станеться.

5. Якщо ти з пішими біг, і вони знесилили тебе, то як тобі змагатися з кіньми? І якщо в країні мирній ти був у безпеці, то що чинитимеш, коли буде повінь на Йордані?

6. Тому що брати твої і дім батька твого, – вони також підступно зраджують тебе, і кричать позаду в тебе дужими голосами. Не вір їм, коли вони мовлять тобі навіть добре.

7. Я покинув Мій дім; покинув спадок Мій; найулюбленіше для душі Моєї віддав у руки ворогів його.

8. Спадок Мій став для Мене, мов лев у лісі; підніс на Мене голос свій, за це Я зненавидів його.

9. Спадок Мій став у Мене, як барвистий птах, на котрого з усіх боків напали інші хижі птахи. Ідіть, збирайтеся, усі польові звірі, спішіть поглинати його.

10. Безліч пастухів зіпсували Мій виноградник, витоптали ногами частку Мою; улюблену частку Мою зробили безживним степом.

11. Учинено її пустелею, і в занепаді вона плаче переді Мною; вся земля спустошена, тому що жодна людина не бере цього до серця.

12. На всі гори в пустелі прийшли спустошувачі, бо меч Господній пожирає [все] від одного краю землі до іншого; немає миру для жодної плоті.

13. Вони сіяли пшеницю, а пожали терни; знесиліли і не дістали жодного зиску; то посоромтеся з таких прибутків ваших, бо спалахнув гнів Господній.

14. Так говорить Господь про всіх недобрих моїх сусідів, що нападають на спадок, котрого Я дав на спадщину народові Моєму, Ізраїлю: Ось, Я вирву їх з їхньої землі, і дім Юдин вилучу з-поміж них.

15. Але потому, як Я вирву їх, знову поверну і помилую їх, і приведу кожного на спадок його, і кожного – на землю його.

16. І якщо вони навчаться шляхів народу Мого, аби присягатися йменням Моїм: живий Господь, як вони навчили Мій народ божитися Ваалом, – то осядуть серед народу Мого.

17. А якщо не послухають, то Я повикорінюю і цілком винищу такий народ, говорить Господь.

Єремії 13

1. Так сказав мені Господь: Піди, купи собі лляного пояса і поклади його на крижі твої, але у воду не клади його.

2. І я купив пояса, за словом Господнім, і поклав його на крижі мої.

3. І було до мене слово Господнє вдруге, і сказано:

4. Візьми пояса, котрого ти купив, котрий на крижах твоїх, і підведися, піди до Єфрату і сховай його там, у щілині скелі.

5. І пішов я, сховав його біля Єфрату, як звелів мені Господь.

6. Із плином часу, як минуло багато днів, сказав мені Господь: Підведися, піди до Єфрату і візьми звідти пояса, котрого Я наказав тобі сховати.

7. І прийшов я до Єфрату, викопав і дістав пояса з того місця, де сховав його, і ось – пояс виявився зіпсованим, і для жодної справи непридатним.

8. І було до мене слово Господнє:

9. Так говорить Господь:Отак Я знищу гординю Юди і велику пихатість Єрусалиму.

10. Цей недобрий народ, котрий не бажає чути слів Моїх, живе за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, аби служити їм і поклонятися їм, стане, як цей пояс, котрий непридатний для жодної справи.

11. Бо, як пояс близенько лежить до крижів людини, так Я наблизив до Себе увесь дім Ізраїлів і увесь дім Юдин, говорить Господь, щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не підкорилися.

12. Тому скажи їм оце слово: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Усілякий міх на вино виповнюється вином. Вони скажуть тобі: хіба ми не знаємо, що всілякий міх виповнюється вином?

13. А ти скажеш їм: Так говорить Господь: Ось Я виповню вином до сп'яніння усіх мешканців цієї землі і царів, що сидять на престолі Давидовім, і священиків, і пророків, і всіх мешканців Єрусалиму.

14. І розіб'ю їх одного об одного, і батьків і синів разом, говорить Господь; не пожалію і не помилую, і не завагаюся винищити їх.

15. Слухайте і завважуйте; не будьте пихатими, бо Господь говорить;

16. Прославте Господа, Бога вашого, доки Він ще не навів пітьми, і доки ще ноги ваші не спотикаються у горах мороку; тоді ви будете наджидати світла, а Він учинить його тінню смерти і вчинить пітьмою.

17. А якщо ви не підкоритеся цьому, то душа моя буде оплакувати в утаємничених місцях гординю вашу, буде плакати гірко, і очі мої будуть виливатися в сльозах; тому що череду Господню відведуть у полон.

18. Скажи цареві й цариці: Упокортеся, сядьте якомога нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої.

19. Південні міста замкнені, і нікому відчинити їх; Юда увесь став бранцем, повели в полон усього цілком.

20. Підведіть очі ваші і подивіться на тих, що простують з півночі: де череда, котру тобі було дано, пречудова череда твоя?

21. Що скажеш, [донько Сіону], коли Він провідає тебе? Ти сама привчила їх головувати над тобою; чи не охопить тебе біль, як жінку-породіллю?

22. І якщо скажеш в серці твоєму: За що запопало мене таке? – За безліч злочинів твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п'яти твої.

23. Чи може чорношкірий перемінити свою шкіру і барс – плями свої? Отак і ви – чи можете чинити добро, якщо звикли чинити лихе?

24. Тому розвію їх, як порох, що його розносить вітер пустелі.

25. Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частка, говорить Господь, тому що ти забула Мене і сподівалася на брехню.

26. За те підніметься поділ твій на обличчя твоє, щоб відкрилося сороміцьке твоє.

27. Бачив Я перелюб твій і невпинну хіть твою, твою гидоту і твою мерзоту на пагорбах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! Ти й після цього не очистишся. А доки?

Єремії 14

1. Слово Господнє, котре було до Єремії, коли перестали випадати дощі.

2. Плаче Юда, брама його упала, почорніла на землі, і волання зчиняється в Єрусалимі.

3. Вельможні посилають служників своїх по воду; вони приходять до криниць і не знаходять води; повертаються з порожніми посудинами, посоромлені і збентежені, вони покривають свої голови.

4. Бо грунт потріскався від того, що не було дощу на землі, то й землероби збентежилися і покривають свої голови.

5. Навіть лань народжує в полі і залишає [дітей], тому що немає трави.

6. І дикі віслюки стоять на пагорбах і ковтають, мов шакали, повітря; очі їхні потьмяніли, тому що немає трави.

7. Хоч беззаконня наше свідчить супроти нас, але Ти, Господе, чини з нами заради ймення Твого; відступництво наше велике, згрішили ми перед Тобою.

8. Надіє Ізраїля, Рятівнику його в годину страждань! Нащо Ти, – ніби чужий на цій землі, наче перехожий, котрий зайшов переночувати?

9. Нащо Ти – як людина, здивований, як дужий, що не має сили врятувати? І одначе, Ти, Господе, посеред нас, і Твоє ймення сяє над нами; не залишай нас.

10. Так говорить Господь народові цьому: За те, що вони полюбляють блукати і не притримують ніг своїх, за те Господь не прихильний до них, пригадує нині беззаконня їхні і карає гріхи їхні.

11. І сказав мені Господь: Ти не молися за народ цей, на добро йому.

12. Якщо вони будуть поститися, Я не почую благання їхнього; і якщо піднесуть усеспалення і подарунки, Я не прийму їх; але мечем і голодом, і моровицею винищу їх.

13. Тоді сказав я: Господе Боже! Ось пророки кажуть їм: Не побачите меча, і голоду не буде у вас, але непорушний мир дам вам на сьому місці.

14. І сказав мені Господь: Пророки пророкують неправдиве йменням Моїм; Я не посилав їх і не наказував їм, і не казав їм; вони виповідають вам видіння неправдиві, і чаклунства, і пусте, і мрії серця свого.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология