принципи побудови цілеспрямованої бесіди у медичній психології

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 43 из 99Следующая ⇒

52. принципи побудови цілеспрямованої бесіди у медичній психології

Бесіда є одним з методів медичної психології. Вона є опитуванням: усним, письмовим, вiльним, стандартизованим.

Під час бесіди збирається анамнез -- відомості про минуле, інтерв'ю.

Бесiда з хворим. Протягом бесiди i спостереження уточнюються завдання, встановленi клiнiцистами, i план дослiдження: вибiр методик, послiдовнiсть їх застосування.

Бесiда розпочинається з розпитування паспортних даних. Далi з’ясовується стан свiдомостi: орiєнтування хворого в часi, мiсцевостi i власнiй особi; орiєнтовно визначається стан пам’ятi, уваги (як добре вiн пам’ятає дати власного життя та загальновiдомих iсторичних подiй), культурний рiвень хворого, його освiченiсть, ерудицiя, коло iнтересiв, потреби. Визначаються особливостi особи хворого до захворювання, оцiнка змiн самопочуття i працездатностi протягом хвороби.

Під час допоміжної психологічної бесіди необхідно визначити наступну інформацію: 1. внутрішня картина хвороби 2. ставлення хворого до хворобои 3. ставлення хворого до лікування 4. особливості поведінкової та сексуальної сфери 5. наявність побічних факторів, які можуть заважати лікуванню.

Вимоги до бесіди (до питання як до основного елемента бесіди): 1) чіткість (конкретність); 2) не повинне містити в собі відповідь; 3) не повинне передбачати кілька відповідей; 4) наступність, логічність; 5) проблемність (заохочення до роздумів, розгорнутих відповідей); 6) допоміжні питання.

53.Поведінкові конфлікти професійного самовизначення особистості, причини їх виникнення

Конфлікти професійного самовизначення особистості в період дорослості виникають на стадії загострення протиріч, детермінованих взаємодією особистості та професії. Серед типів конфліктів професійного самовизначення особистості виділяють поведінковий конфлікт

Поведінкові конфлікти виражаються в конфлікті незадоволеності трудовими взаємовідносинами, соціально-рольовому та адаптаційний конфліктах.

Соціально-рольовий конфлікт - це протиріччя або між нормативними структурами соціальних ролей, або між структурними елементами соціальної ролі. Рольові конфлікти різних форм і типів зустрічаються скрізь: у сімейних відносинах, в системі освіти і підготовки кадрів, практично на всіх рівнях професійної структури (від виробничих колективів до управлінських ланок), навіть в політичному устрої суспільства.

Рольові конфлікти виникають з протиріч між трьома групами факторів:

а) організаційними (рольовими приписами, або соціально заданими рольовими позиціями);

б) міжособистісними (стилем взаємодії, взаємними рольовими очікуваннями);

в) особистісними (мотивами, цінностями, побоюваннями, Я-концепцією людини).

КОНФЛІКТ АДАПТАЦІЙНИЙ - конфлікт, що виникає на основі порушення процесу соціальної або професійної адаптації суб'єкта. Проявляється як внутрішньоособистісний (невідповідність між очікуваннями і реальною обстановкою, між зовнішніми вимогами і особистими можливостями), так і міжособистісний.

Конфлікт незадоволеності трудовими взаємовідносинами – відноситься до сфери міжособистісних відносин. До них відносяться конфлікти як агресивна реакція на блокаду потреб у досягненні значущих цілей трудової діяльності. Наприклад, неправильне з точки зору працівника рішення виробничої проблеми, боротьба керівників за дефіцитні ресурси, несправедливе винагороду з боку керівника і т.д.

 Всі конфлікти можна розділити на дві великі групи:

1) зовнішні, або міжособистісні (залежні від об'єктивних характеристик - реальних рольових очікувань, рольової поведінки, рольових норм і т.п.);

2) внутрішні, або внутрішньоособистісні (залежні від компонентів когнітивної структури індивіда, наприклад, його уявлень про рольові очікуваннях).Зовнішні та внутрішні конфлікти можуть переходити один в одного. Піддаючись груповому тиску і змінюючи своє рольова поведінка на соціально бажане, людина "заганяє" конфлікт всередину. Навпаки, якщо вона починає будувати свою поведінку відповідно до власної Я-концепцією і за внутрішнім бажанням "скидає" з себе неугодну роль, то внутрішній конфлікт переходить у зовнішній.

Розв’язання рольового конфлікту часто пов'язане з особистісним вибором: між значущими людьми, між несумісними ролями; між собою і оточуючими.

Іноді потрібно внутрішній конфлікт перевести в зовнішній, а далі виробляти його корекцію, використовуючи різні прямі і непрямі методи погашення конфлікту. Прямі методи - коли ведеться робота безпосередньо з учасниками конфлікту. Непрямі способи, запропоновані А. Б. Добровичем, припускають як головну діючу особу при вирішенні конфлікту «третій суддя».

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов