Класифікація конституцій за формою.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 38Следующая ⇒

.................................................................................

Конспект: 8-11, 11-22.

8. Класифікація конституцій за формою.

За формою виразу:

- Писані

- Не пписані

- Змішані

9. Класифікація конституцій за способом прийняття та внесення змін і доповнень.

Конституцій за способом прийняття:

- Даровані

- Народні

- Договірні

За способом прийняття та внесення змін і доповнень:

- Гнучкі

- Жорсткі

10. Класифікація конституцій за змістом.

- Федеративні

- Унітарні

- Конфедеративні

11. Класифікаація конституцій за часом дії.

- Тимчасові

- Постійні

12. Розвиток конституційно-правових теорії у ХVIIІ ст.. та їх відображення у конституційних документах.

Конституції:

- США

- Франції 1791

- Польщі 1791

- Конст. Пилипа Орлика ( договір 1710)

13. Угода Пилипа Орлика 1710 року: конституційно-правові ідеї.

К. П. О. – це договір укладений між Гетьманом і Військом Запорізьким, в якому визначено основні засади організації майбутньої держави.

Стурктура:

- Преамбула (теологічна, як у всіх грамот)

- Основна частина (Від релігії, кордонів і соц гаратій козацтву до обовзяків гетьмана і організації місцевого самоврядування)

- Заключна частина

Усього 16 розділів.

Характеристика:

- Становий договір

- Умова виконання (перемога над Москов. Царством)

- Гетьман обирався під конкретні зобовязання

Положення конституції

У тексті документа її автори називають територію держави Малою Руссю, Військом Запорозьки, Україною.

Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.

Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США