Тема: займенник як частина мови. Лексико-граматичні розряди займенників

Зворотний – замінює у реченні іменники-істоти і має граматичні ознаки іменника. Це єдиний займенник – себе.

Присвійні – замінюють у реченні прикметники, вказуючи на належність предмета особам; мають граматичні ознаки, як у прикметника: змінюються за родами, числами і відмінками залежно від іменника.

Кожен особовий займенник має відповідний присвійний займенник:

І особа: мій – наш ІІ особа: твій – ваш ІІІ особа: його, її - їхній;

до присвійних відноситься також свій.

Вказівні: а) замінюють у реченні прикметники, вказуючи на предмет; мають прикметникові граматичні ознаки: цей, той, такий; б) а також замінюють числівники, вказуючи на кількість; мають ознаки кількісного числівника (відмінок): скільки.

Означальні – замінюють у реченні прикметники, мають граматичні ознаки, як у прикметника: весь, всякий, кожний, інший, сам, самий.

Питальні – це слова-питання до: іменника (хто? що?), прикметника (який? чий?), числівника (скільки? котрий?). Відповідно вони замінюють ці частини мови і мають їхні граматичні ознаки.

Відносні – це ті самі питальні, але в іншій функції: вони вживаються для головних і підрядних речень у складнопідрядному.

Напр.: Благословенна та земля, яка прослалась килимами... Не знаю, хтоце зробив.

Неозначені – утворюються від питальних частками: аби, де, сь (пишуться разом із займенниками); хтозна, казна, бозна, будь, небудь (пишуться через дефіс).

Напр.: абихто, якийсь, щось; хтозна-скільки, казна-чий, бозна-який, будь-хто, будь-який, котрий-небудь.

Заперечні – утворюються від питальних часткою ні (пишуться разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий.