Методики логопедичного обстеження дітей шкільного віку

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 8Следующая ⇒

Процедура обстеження дошкільнят здійснюється поетапно і передбачає збір анамнестичних даних про особливості формування психомоторних функцій, перебіг домовленнєвого та раннього мовленнєвого розвитку, дослідження немовленнєвих та мовленнєвих процесів. На першому етапі обстеження вивчаємо анамнез дитини. З цією метою ми проводим бесіду з матір’ю малюка, а також вивчаємо медичну документацію дитини: з’ясовуємо вік матері під час народження дитини; наявність мовленнєвих порушень, спадкових нервово-психічних, хронічних соматичних захворювань у батьків та рідних до народження дитини; вивчення особливості перебігу вагітності та пологів; аналіз особливості протікання домовленнєвого та раннього мовленнєвого розвитку, а також особливості становлення психомоторних функцій дитини до моменту обстеження; з’ясовуємо, які соматичні (інфекційні) захворювання перенесла дитина, оцінюємо їх ймовірний вплив на виникнення відхилень у ході її мовленнєвого розвитку. На другому етапі здійснювається дослідження загального розвитку дитини. Завдання для обстеження розблюється за напрямами дослідження на наступні блоки:

1. Завдання для дослідження сенсорних реакцій.

 2. Завдання для дослідження психічних функцій, інтелектуального розвитку.

 3. Завдання для дослідження стану довільної моторики.

На третьому етапі проводиться обстеження мовлення дитини. Наступні види завдань:

1. Завдання для дослідження імпресивного боку мовлення.

 2. Завдання для дослідження експресивного боку мовлення

Дослідження сенсорних реакцій передбачає виконання дітьми вправ в ігровій формі, спрямованих на сприйняття і розрізнення кольору, форми, розміру предметів за співвіднесенням, словесним позначенням та самостійне називання. З метою обстеження психічних функцій та стану інтелектуального розвитку дитині пропонувалися наступні завдання:

1) для вивчення сформованості просторових уявлень (уміння орієнтуватися на схемі тіла, уміння визначати положення предмета по відношенню до інших предметів);

2) для дослідження предметної діяльності, передумов до ігрової діяльності (засвоєння призначення і способу використання оточуючих предметів, особливості відтворення ігрових дій з предметами, здатність дитини організувати сюжетну гру).

 Під час виконання завдань у протоколі обстеження відмічається особливості пам’яті (здатність утримувати у пам’яті інструкцію дорослого), уваги (концентрація, переключення), емоційно-вольової сфери (активність під час виконання завдань, адекватність поведінки), можливості дитини використовувати допомогу дорослого під час виконання діагностичних завдань. У процесі обстеження стану довільної моторики використовуються завдання для дослідження особливостей розвитку загальної, дрібної, мімічної та артикуляційної моторики. Особлива увага звертається на рівень розвитку статичної і динамічної координації рухів. Під час виконання завдань, спрямованих на дослідження сформованості загальномоторних умінь та навичок, визначаємо ступінь розвитку рухів: - ходи по прямій і похилій площині (дошці); - кидання та захоплення м’яча обома руками; - сидіння навшпиньках; - тощо.

 З метою більш детального вивчення ступеня диференційованості та рівня розвитку динамічної координації рухів пальців рук пропонуємо дитині виконати 1-2 вправи з пальчикової гімнастики. Стан мімічної моторики дітей другого року життя оцінюємо, спостерігаючи за рухами мімічних м’язів під час виконання завдань попередніх завдань. Малюкам третього року життя з метою дослідження ступеня збереженості іннервації трійникового та лицьового черепно-мозкових нервів, а також з метою визначити якість і диференційованість рухів м’язів обличчя пропонувалося виконати декілька ігрових вправ, під час яких відмічали можливості дитини здійснювати довільні рухи:

- закривати і відкривати очі (наприклад, гра “День – Ніч”);

- надувати щоки (наприклад, вправи “Хом’ячок”, “Надуй кульку”);

- округлювати губи (наприклад, вправа “Бублик”);

 - розтягувати губи в оскалі (наприклад, вправи “Жабки посміхаються”, “Парканчик”). Завдання для обстеження артикуляційної моторики були спрямовані на дослідження ступеня збереженості іннервації трійникового, лицьового, язикоглоткового, під’язикового черепно-мозкових нервів, а також на визначення якості та диференційованості рухів язика (“Гойдалка”, “Смачний мед”, “Коник” та ін.).

Під час виконання артикуляційних вправ зверталася увага не тільки на рухливість органів артикуляції, а й на особливості їх будови. На наступному етапі дослідження проводимо обстеження мовлення дітей раннього віку. Завдання для обстеження імпресивного боку мовлення передбачається визначенням ступеня розуміння малюком: - мовлення на рівні діалогу; - простої (одноетапної) інструкції; - складної (дво-, триетапної) інструкції; - слів, що позначають предмети; - слів, що позначають дії; - слів, що називають ознаки предметів. Окремо дитині пропонувалися ігрові вправи для з’ясування можливостей малюка диференціювати іменники в однині та множині (вагон – вагони, кулька – кульки, м’яч – м’ячі тощо), а також розрізняти іменники, що утворені за допомогою зменшено-ласкавих суфіксів (будинок – будиночок, квітка – квіточка тощо).

 Під час обстеження експресивного боку мовлення дітей другого-третього років життя використовуються завдання, спрямовані на дослідження:

1) якісного та кількісного складу активного словникового запасу (вживання іменників, дієслів, прикметників);

2) фразового мовлення (типу й обсягу речень, якими користується дитина);

3) граматичної будови мовлення (утворення множини іменників у називному відмінку, іменників у знахідному відмінку однини, іменників зі зменшено- ласкавими суфіксами);

4) складової структури слів (відтворення слів різної складової структури);

 5) звуковимови (на рівні ізольованої вимови звуків, вимова звуків на рівні слова, речення, вимова звуків у самостійному мовленні).

 Особливості вимови фонем на рівні слова відмічалися у процесі виконання дитиною інших завдань. Спеціально пропонувалися малюку ігрові завдання для з’ясування його можливостей відтворювати ізольовані фонеми. Якщо було необхідно уточнити можливості дитини правильно вимовляти звуки у словах, реченнях її просили назвати, що зображено на предметних і сюжетних малюнках. Характеристика просодичного боку мовлення (темпу, ритму, інтонаційної виразності, розбірливості мовлення) і особливостей голосу (сили, висоти, тембру) малюка давалася нами на підставі спостережень за дитиною під час обстеження. Крім того, під час обстеження відмічаємо чи є у дитини особливості слиновиділення, можливості утримувати і ковтати слину, зокрема під час мовлення.

 У результаті проведеного обстеження, а також на підставі результатів комплексного медико-психолого-педагогічного дослідження робимо заключення про стан імпресивного та експресивного мовлення дитини, визначаємо особливості формування мовленнєвої функції (прискорений, або навпаки, уповільнений темп оволодіння мовними засобами та правилами їх комбінування у процесі мовлення), з’ясовуємо ймовірні причини відхилень у формуванні мовлення, визначаємо найбільш ефективні шляхи стимуляції та корекції мовленнєвого розвитку дитини.

Таким чином, під проведення дослідження стану мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку були обрані основні параметри, які характеризують як обсяг засвоєних знань та умінь на момент обстеження, так і ступінь сформованості необхідних для подальшого розвитку умінь та навичок мовленнєвої комунікації.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры