РОЗДІЛ I. Науково-теоретичні засади профілактики і корекції мовленнєвого розвитку дітей раннього віку

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 8Следующая ⇒

Вступ

Мова – соціальне явище, що існує незалежно від того чи іншого індивідуума. Розвиток людини – це складний процес поступового перетворення біологічного індивіда в соціальну істоту – особистість. Добре відомо, що без мовлення не буває людини. Психічні функції та здібності, людські форми поведінки, комунікація через мовлення не надані дитині від народження. Вони формуються в перші роки життя під впливом цілеспрямованого виховання, навчання та умов життя в суспільстві.

Процес розвитку дитини проходить у трьох напрямках: фізичному, когнітивному та психосоціальному. В нормі розвиток у цих трьох напрямках відбувається одночасно та взаємопов’язано. Для нормального розвитку дитини з перших місяців найважливішим є спілкування, у процесі якого малюк може опанувати людське мовлення, що відіграє головну роль як в діяльності дитини, так і в пізнанні навколишнього світу. Розвиток мовлення у процесі онтогенезу відбувається паралельно з фізичним і розумовим розвитком. Усі психічні процеси у дитини - сприйняття, пам'ять, увага, мислення, цілеспрямована поведінка – постають за безпосередньої участі мовлення. У дитини з мовленнєвими вадами без своєчасних корекційних заходів може затримуватися темп інтелектуального розвитку. Формування мовлення, патологія або відхилення в розвитку, засоби відновлення мови є об’єктом вивчення логопедії, корекційної педагогіки, неврології, а в останній час і медичної реабілітації.

Відсутність мовленнєвого спілкування в сім’ї значно затримує безперервний і багатогранний процес соціалізації, що триває все життя людини з особливими потребами.

Одне з важливих завдань спільних зусиль батьків та вихователів – рання та повноцінна допомога дітям з особливими потребами в набутті навичок усного та писемного мовлення, інтеграції їх у процес навчання, підвищення рівня незалежності в масовій школі та соціальному житті. Усіх батьків рано чи пізно починає турбувати питання правильного мовлення дитини.

Великий російський педагог К.Ушинський говорив, що рідне слово є основою всякого розумового розвитку і скарбницею всіх знань. Тому так важливо піклуватися про своєчасний розвиток мовлення дітей, приділяти увагу її чистоті й правильності. Чим багатше і правильніше мовлення дитини, тим легше їй висловлювати свої думки, тим ширша її можливість в пізнанні дійсності, змістовніші й повно цінніші взаємини з дітьми і дорослими, тим активніше відбувається її психічний розвиток. Будь-яке порушення мовлення може відбитися на діяльності і поведінці дитини. Діти, що погано розмовляють, починають усвідомлювати свій недолік, стають мовчазними, сором’язливими, нерішучими. Особливо важливе значення має розвиток зв’язного мовлення дитини дошкільника. Адже зв’язне мовлення – це вища форма мовномисленної діяльності, яка визначає рівень мовного і розумового розвитку дитини. Оволодіння зв’язним мовленням складає найважливішу умову успішної підготовки дитини до навчання у школ.

Проблеми мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку цікавили та цікавлять багатьох вчених. Значний вклад у розвиток даної теми зробили такі науковці: В.С. Мухіна, Л.С.Виготський, О.Р. Лурія,
О.Л. Леонтьєв та багато інших. Досліджували цю проблему також психологи, логопеди - викладачі нашого вузу: Шеремет М.К., Тарасун В.В.,Конопляста С.Ю., Тищенко В.В., Чередніченко Н.В. та інші.

Мета дослідження: показати, як формується мовлення дитини дошкільного віку; простежити взаємозв’язок між розвитком мовлення та комунікативною діяльністю в цілому; виявити педагогічний вплив, якій необхідний для своєчасного розвитку мовлення дитини дошкільного віку.

Відповідно до мети визначено наступні завдання дослідження:

1.Здійснити аналіз вітчизняних і зарубіжних психолого-педагогічних літературних джерел з метою питань мовленнєвої діяльності.

 2. Виявити особливості розвитку та характерні порушення у мовленні у дошкільному віці.

3. Вивчити формування та розвиток мовлення на кожному етапі дошкільного виховання та пов’язані з цим труднощі

4. Визначити пропедевтичні заходи та методі, необхідний для своєчасного попередження патологічного розвитку мовлення дошкільників

 Об’єкт дослідження: мовлення дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження:своєчасна профілактика мовленнєвих порушень, як основа гармонійно розвиненої особистості в майбутньому.

Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення матеріалів наукових та методичних джерел;вивчення та узагальнення досвіду роботи з подолання порушень мовлення ;порівняльно-історичний аналіз,систематизація та узагальнення окремих фактів та іншого інформаційного матеріалу.

Структура роботи: Робота складається зі вступу,двох розділів,висновків до кожного розділу,загальних висновків та списку використаних джерел

1.1. Періоди розвитку дитини та формування мовлення

За перші сім років життя дитина проходить через три основних періоди свого розвитку, кожний з яких характеризується певним кроком назустріч загальнолюдським цінностям і новим можливостям пізнавати світ. Ці періоди життя відмежовані один від одного; кожній попередній створює умови для виникнення наступного. Крім того, ці періоди не можуть бути штучно «переставлені» в часі.

Перший період - період немовляти (перший рік життя дитини) характеризується виникненням таких вікових новоутворень:

а.) пізнавальний розвиток – наприкінці першого року життя дитина починає орієнтуватися в елементарних особливостях навколишнього середовища і розуміти значення окремих звернень до неї слів; виділяє найближчих людей; з’являються елементи розрізнення між відчуттями, що надходять від власного тіла та ззовні; складаються початкові форми предметного сприймання. З’являються перші ознаки зародження наочно-дійового мислення, тобто дитина ще неусвідомлен починає розуміти, що існують певні типи дій, які можуть об’єднуватися у загальні структури. Отже, вона відкриває для себе прийоми логіки (порівнює, оцінює, класифікує, вимірює тощо), спираючись на конкретний предмет.

б) розвиток довільності – формуються рухи, що сприяють досягненню мети, переміщенню тіла в просторі, схоплюванню предметів;

в) емоційний розвиток – у перші чотири місяці життя у немовляти з’являється «соціальна» посмішка, яка спонукає дорослого до посмішки у відповідь. Формується почуття довіри до світу, яке є основою позитивного ставлення до людей, до діяльності, до самої себе у подальшому житті.

 Другий період - раннє дитинство (від одного до трьох років) є потенціалом для виникнення таких вікових новоутворень:

а) пізнавальний розвиток – дитині відкриваються можливості побачити світ, де кожний предмет щось означає, для чогось призначений. Вона починає вирізняти людей які посідають певне місце в її житті («свої» та «чужі»; засвоює власне ім’я; формує уявлення про «територію» власного «я». Розвиваються предметне сприймання і наочно- дійове мислення. Відбувається перехід до наочно-образного мислення, внаслідок чого дитина починає уявляти собі предмети за допомогою мисленнєвих образів і позначати її назвами, а не прямими діями. Саме відтоді формується усвідомлення радикальної відмінності між можливостями людини та всіх інших живих істот.

б) розвиток довільності - діючи з речами, дитина освоює їхні фізичні якості, вчиться керувати переміщенням їх у просторі, починає координувати свої рухи; на основі оволодіння мовленням започатковується управління власною поведінкою ( в основному у відповідь на вказівки дорослого).

в) розвиток переживань – виникає почуття автономії й особистої цінності (самоповаги), зароджується почуття любові до свої близьких.

Третій період – дошкільне дитинство (від трьох до семи років). У цей період формується потенціал для подальшого пізнавального, вольового та емоційного розвитку дитини:

а) пізнавальний розвиток - на цей час у сприймання дитини світ є не тільки сталим, а й може виступати як релятивний (все можна всім); умовний план дій, який складався у дитини в попередній період розвитку, втілюється в елементах образного мислення, відтворювального та творчого уявлення. Наприкінці цього періоду розвитку дитина починає ставити себе на місце іншої людини, а також дивитися на все, що відбувається, з позиції інших і розуміти мотиви їхніх дій; самостійно будує образ майбутнього результату дій. На цьому етапі зароджується оцінка та самооцінка;

б) вольовий розвиток – дитина звільняється від притаманного більш ранньому етапу «глобального наслідування» дорослому; може протистояти (у певних межах) волі іншої людини; розвиваються прийоми пізнавальної діяльності (зокрема, уявлене перетворення дійсності), формується саморегуляція – власне вольова (ініціатива, здатність примусити себе зробити нецікаву справу), а також емоційна (висловлення своїх почуттів).

в) емоційний розвиток – емоції дитини дедалі більше звільняються від імпульсивності та ситуативності. Формуються почуття відповідальності, справедливості, прихильності, радість від власної інтуїтивної дії. Виникають узагальнення власних переживань, емоційне передбачення чужих і власних вчинків.

У дитини семи років формується передумова для успішного переходу на наступний щабель освіти. На основі дитячої допитливості у подальшому формується інтерес до навчання. При цьому розвиток пізнавальних здібностей слугуватиме основою для формування теоретичного мислення; уміння спілкуватися з дорослими та однолітками дасть змогу дитині перейти до навчальних співпраці; розвиток довільності сприятиме подоланню труднощів у вирішенні навчальних завдань.

Ці періоди розвитку дитини та вікові новоутворення, притаманні для цих періодів, розкриті лише у вигляді можливостей, ступінь здійснення яких залежить від соціальної ситуації розвитку дитини, тобто від того, хто і як виховує та в яку діяльність залучає її , з ким вона її здійснює. Від особливостей стимуляції чи організації діяльності дітей дорослими залежить успіх у психічному та фізичному розвитку їх. Отже, поряд з висхідною лінією розвитку може й бути інша «крива» особистісних змін, що свідчитиме про такі тенденції, як регресивні, тобто ті, що йдуть назад у розвитку. Тому батьки мають знати, що кожний крок розвитку може супроводжуватися проявами та закріпленням негативних новоутворень. [1;19c]

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров