Адміністративна теорія Анрі Файоля

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 49 из 80Следующая ⇒

Анрі Файоль (Henry Fayol, 1841-1925) – найвідоміший європейський теоретик і практик менеджменту, створив концепцію, яка отримала назву «Теорія адміністрації». Файоль був фактично продовжувачем Тейлора (в сенсі розвитку раціоналістичної теорії управління), але якщо підхід Тейлора в основному був націлений на ефективність виробництва, то підхід Файоля спрямований на вдосконалення управління організацією в цілому.

Файоль сформулював концепцію безперервності управлінського процесу, в якому реалізуються наступні взаємоповязані функції: планування, організація, адміністрування, координація та контроль. До цих пір всі підручники менеджменту і, значною мірою, практичні консультанти, виходять з цієї класичної схеми при аналізі та проектуванні сучасних організацій. Файоль довів, що адміністративні функції існують на будь-якому рівні організації і їх виконують навіть самі робітники, але чим вище рівень управлінської ієрархії, тим вища адміністративна відповідальність. Він сформулював вимоги до професійної підготовки робітників, майстрів, керівників цехів, директорів і вищих керівників. Файоль також вважається одним із творців системи принципів обліку людського фактора у виробництві та управлінні, а також одним із перших учених, які звернули увагу на питання людських відносин у колективі взагалі і між керівниками та підлеглими зокрема. Це створило стимул для подальших досліджень у сфері взаємин формальної і неформальної підсистем організації.

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

рамках якого О. Богданов створив і розвивав тектологію. Тектологія – від грецького tektonikos – будівельний, що будує, що має відношення до будівництва. Вихідним положенням Тектології є визнання необхідності підходу до вивчення будь-якого явища і процесу з точки зору їх організації, тобто відносин усіх частин цілого і відносин цього цілого з усіма зовнішніми системами.

Згідно з О. Богдановим, закони організації систем єдині для будь-яких об’єктів, самі різнорідні явища об’єднуються загальними структурними зв’язками і закономірностями. При цьому утворюються організації в іншому сенсі слова – як комплекси, що володіють властивістю синергії, де «ціле більше суми своїх частин». Богданов виділив такі типи організаційних систем (централістичні і кістковий), організаційні механізми (за аналогією з біологічними регулюючими механізмами): кон’югацію (з’єднання), інгресію (входження елементу в комплекс або одного комплексу в інший) та дезінгрессію (розпад).

Тектологію Богданова багато авторів називають основою сучасної теорії систем, яка, в свою чергу, стала однією з найвпливовіших концепцій у теорії організації.

Якщо говорити саме про теорії організації, то тектологія має пряме відношення до таких аспектів, як будова і розвиток організаційних комплексів, стійкість і невизначеність, організаційні кризи і зміни. О. Богданов ввів ряд тектологічних правил: пропорційності, рівноваги, композиції (кон’югації) та ін., які практично в незмінному трактуванні розглядаються представниками теорії організації як загальні організаційні закони. Правда, сучасна теорія організації, котра пішла від чисто системного підходу, не розглядає ці закони як щось універсальне і фундаментальне, але, тим не менше, вклад О. Богданова тут незаперечний і ці закони використовуються при розгляді інших, більш детермінованих систем. У цілому Богданов був, звичайно, не зовсім вільний від марксистських і, частково, більшовицьких, поглядів на капіталізм і соціалізм. Він говорив, що для капіталістичних організацій (комплексів) більшою мірою характерні руйнівні процеси, а для соціалістичних – творчі. Але, як показала історія, саме капіталістичні організації виявилися більш адаптивними, ніж соціалістичні, у тому числі й через те, що західна організаційна наука розвивалася, враховуючи реалії, а не теоретико-ідеологічні конструкції.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности