Регіональний тип організаційної структури управління підприємством
При використанні регіонального типу організаційної структури передбачається, що відповідальність за будь-яку діяльність підприємства на внутрішньому і зовніш-ньому ринках розподіляється між самостійними регіональними підрозділами. Ці під-розділи за змістом і характером діяльності можуть бути виробничими відділеннями (центрами прибутку), а також організовуватися в формі дочірніх підприємств (бути центрами прибутку та центрами відповідальності). В обох випадках регіональні під-розділи здійснюють координацію діяльності дочірніх збутових і виробничих підпри-ємств у своєму регіоні за видами продукції. Очолює такий регіональний підрозділ ві-це-президент, який підпорядковується безпосередньо вищій адміністрації (рис. 3.7).
ГЕНЕРАЛЬНИЙ КЕРІВНИК
   Відділ маркетингу
Фінансовий відділ
    економ лан ний ' відділ
Юридичний відділ
  Керівник виробництва Західного регіону
Керівник виробництва Південного регіону
Керівник виробництва Центрального регіону
Керівник виробництва Північного регіону
Керівник виробництва Східного регіону
Р Е Г І О Н А Л Ь Н И Й Ш Т А Т
| о б л і к і к о н т р о л ь
|
Рис. 3.7. Регіональний тип організаційної структури управління
На деяких підприємствах регіональні керівники мають у своєму підпорядкуванні функціональних менеджерів в окремих країнах як проміжну ланку між регіональним підрозділом та місцевою дочірньою компанією. Регіональні підрозділи здійснюють фінансовий контроль за діяльністю кожної дочірньої компанії, а також займаються поточним бюджетуванням і плануванням, дотримуючись вказівок вищого керівництва.
Для більш тісного взаємозв'язку виробничої діяльності підконтрольних компаній де-коли призначаються координатори продукту або спеціальні функціональні служби.
Регіональна структура управління використовується підприємствами, які вироб-ляють продукцію обмеженої номенклатури та орієнтовані на широкі ринки збуту і кон-кретного споживача (табл. 3.7).
Регіональна структура управління діяльністю підприємств зустрічається рідко, хоча регіональний принцип управління зовнішньоекономічною діяльністю з урахуван-ням продукту досить поширений.
Таблиця 3.7 Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління
Недоліки
| 1. Створення можливостей пристосуван-ня стратегії до потреб кожного ринку.
2. Перенесення відповідальності за при-бутки на нижчі рівні управління.
3. Поліпшення функціональної коорди-нації всередині цільового ринку.
4. Наявність можливостей для підготовки менеджерів стратегічного рівня.
|
1. Проблематичність підтримки загально-го іміджу в умовах достатньої стратегічної свободи.
2. Збільшення кількості рівнів управління.
3. Можливість дублювання функцій на стратегічному і місцевому рівнях.
4. Проблематичність формування єдиної політики.
5. Труднощі в координації діяльності.
Розглянемо найбільш відомі типи адаптивних організаційних структур управлін-ня, їх особливості, переваги та недоліки.
|
