Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Содержание книги
- Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.
- Стаття 39. Крайня необхідність
- Кож психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього кодексу.
- Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.
- Стаття 42. Діяння, пов'язане з ризиком
- Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.
- Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
- Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього кодексу.
- Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 389 та 390 цього Кодексу.
- Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті особливої частини цього кодексу.
- Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільне корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
- Стаття 58. Службові обмеження для військовослужбовців
- Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається Законом України.
- Покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.
- Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.
- Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
- При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 65—67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.
- На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті особливої частини цього кодексу як обов'язкове.
- Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
- Одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.
- Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього кодексу.
- Якщо засуджена вчинила в період іспитового строку новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього кодексу.
- Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
- Стаття 82. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
- Законом про амністію може бути передбачено заміну засудженому покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням.
- Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.
- Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового).
- Стаття 92. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
- Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому Законом.
- До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.
- Вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116—118 цього Кодексу, —
- Карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
- Умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, —
- Вбивство двох або більше осіб, вчинене через необережність, — карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
- Караються позбавленням волі від трьох до п'яти років.
- Стаття 128. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження
- Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, —
- Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров'я, —
- Караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
- Стаття 145. Незаконне розголошення лікарської таємниці
- Караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
- Караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
- Карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
- Карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
- Карається позбавленням волі па строк від восьми до дванадцяти років.
- Караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.
- Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості
- Караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
- Ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб, —
3. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.
4. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.
1. Судимість є правовим наслідком засудження особи, винної у вчиненні злочину, вироком суду до кримінального покарання. За своїм змістом вона є негативним правовим статусом особи, який пов'язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями.
Так, цивільно-правове обмеження, встановлене у ч. З ст. 76 Конституції України, передбачає, що не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку.
Стаття 9 Закону України «Про громадянство в Україні» від 18 січня 2001 р. (ВВР. — 2001. — № 13. — Ст. 65) забороняє надання статусу громадянина України особі, яка засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Не підлягають призову на військову службу у мирний час громадяни, які були засуджені до позбавлення волі відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. у редакції від 18 червня 1999 р. (ВВР. - 1999. - № 33. - Ст. 270).
В окремих законах міститься заборона щодо обіймання посади прокурора, судді, виконання функцій адвоката, державного службовця, особами, що мають судимість (наприклад, Закони України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. (ЗУ. - Т. 2. - К., 1996. - С. 303); «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. (ЗУ. - Т. 4. - К., 1996. - С. 13-14); «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. (ЗУ. - Т. 6. ~ К., 1996. - С. 235); «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. (ВВР. - 2001. - № 13. - Ст. 65); «Про вибори народних депутатів України» від 18 жовтня 2001 р. (ВВР. — 2001. — № 51-52. - Ст. 265) та ін.).
2. Підставою судимості є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, і яким особа засуджується до певного покарання. Тому такими, що не мають судимості, визнаються відповідно до ч. З ст. 88:
а) особи, засуджені вироком суду без призначення покарання; б) особи звільнені від покарання; в) особи, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність яких виключена законом (див. коментар до ст. 74 КК).
Частина 4 ст. 88 КК визнає такими, що не мають судимості, також осіб, які були реабілітовані. Реабілітація означає визнання особи незаконно, несправедливо засудженою, скасування всіх позбавлень, обмежень і поновлення особи у всіх її громадянських правах та свободах (наприклад, Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (ВВР. — 1991. - № 22. - Ст. 262).
3. Щодо кримінально-правових наслідків, то відповідно до ч. 2 ст. 88 КК судимість має правове значення у випадку вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законом України. Кримінальний закон визначає судимість як обставину, з якою пов'язуються найбільш суворі кримінально-правові наслідки для особи, яка, маючи судимість, знову вчинює злочин. Так, а) рецидивом злочинів, як найбільш небезпечним видом множинності, визнається вчинення нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин (ст. 34 КК); б) злочин може бути визнано повторним, якщо судимість за перший злочин не була погашена або знята (ч. 4 ст. 32 КК); в) повторність злочину і рецидив є обставинами, що обтяжують покарання (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК); г) судимість, як правило, виключає застосування до особи, що вчинила новий злочин, пільгових інститутів кримінального права, наприклад, звільнення від кримінальної відповідальності (статті 45, 46, 47 КК); д) у багатьох статтях Особливої частини КК судимість передбачається як кваліфікуюча або особливо кваліфікуюча ознака. Наприклад, хуліганство буде особливо кваліфікованим, якщо воно було вчинене особою, яка має судимість за хуліганство (ч. З ст. 296 КК).
4. Відповідно до ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком (частини 1, 2, З ст. 401 КПК) і до погашення або зняття судимості.
Отже, судимість поширюється на: 1) строк відбування покарання; і, крім того, 2) у випадках, передбачених законом, на певний строк після відбуття покарання. На підставі того, що протягом цього часу особа, яка має судимість, може виправитися, можуть істотно змінитися життєві умови, поведінка особи, законодавець передбачає можливість припинення судимості і тим самим припинення пов'язаних з нею обмежень. Частина 1 ст. 88 називає два види припинення судимості: її погашення та зняття.
5. Погашення судимості — це автоматичне її припинення, закінчення певних строків, за умови невчинення особою протягом строку судимості нового злочину.
Зняття судимості є припинення її постановою суду.
Погашення та зняття судимості є остаточними: судимість не може бути поновлена, незалежно від подальшої поведінки особи і навіть вчинення нею нового злочину.
|
