Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.
Содержание книги
- Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
- Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
- Стаття 21. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин
- Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і бажала їх настання.
- Стаття 30. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації
- Стаття 32. Повторність злочинів
- Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.
- Стаття 39. Крайня необхідність
- Кож психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього кодексу.
- Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.
- Стаття 42. Діяння, пов'язане з ризиком
- Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.
- Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
- Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього кодексу.
- Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 389 та 390 цього Кодексу.
- Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті особливої частини цього кодексу.
- Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільне корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
- Стаття 58. Службові обмеження для військовослужбовців
- Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається Законом України.
- Покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.
- Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.
- Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
- При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 65—67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.
- На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті особливої частини цього кодексу як обов'язкове.
- Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
- Одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.
- Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього кодексу.
- Якщо засуджена вчинила в період іспитового строку новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього кодексу.
- Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
- Стаття 82. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
- Законом про амністію може бути передбачено заміну засудженому покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням.
- Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.
- Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового).
- Стаття 92. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
- Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому Законом.
- До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.
- Вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116—118 цього Кодексу, —
- Карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
- Умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, —
- Вбивство двох або більше осіб, вчинене через необережність, — карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
- Караються позбавленням волі від трьох до п'яти років.
- Стаття 128. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження
- Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, —
- Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров'я, —
- Караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
- Стаття 145. Незаконне розголошення лікарської таємниці
- Караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
- Караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
- Карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. При призначенні покарання за сукупністю злочинів або вироків у виді виправних робіт або службових обмежень для військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.
3. Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
4. Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.
5. Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених в частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
1. У частині 1 ст. 72 КК встановлено низку правил, якими повинен керуватися суд при призначенні покарання за сукупністю злочинів та вироків.
2. Ці правила застосовуються судом, по-перше, коли за окремі злочини (ст. 70 КК) чи за окремими вироками (ст. 71 КК) призначені основні або додаткові покарання різних видів. По-друге, вони використовуються тільки тоді, коли остаточне покарання за сукупністю злочинів або вироків призначається за принципом повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини або за окремими вироками. По-третє, для забезпечення такого складання в ч. 1 ст. 72 КК встановлюється співвідношення різних видів покарань, використовуючи яке, суд може перевести менш суворий вид покарання в більш суворий за певною шкалою їх еквівалентів (див. пункти 13—15 коментарю до ст. 70 та пункти 6—8 — до ст. 71 КК).
3. Закон (статті 70 та 71 КК) допускає складання покарань одного виду, а також тих покарань різного виду, які перелічені в ч. 1 ст. 72 КК. Тому в ч. З ст. 72 КК встановлений особливий порядок призначення за сукупністю злочинів та вироків таких видів основних, а в ч. 4 ст. 72 КК — додаткових покарань, які складанню з іншими видами покарань не підлягають і у всіх випадках виконуються самостійно (див. пункти 14, 16, 19, 22 коментарю до ст. 70 та пункти 7, 13, 14 — до ст. 71 КК).
4. У частині 2 ст. 72 КК зазначені особливі правила, якими повинен керуватися суд при призначенні за сукупністю злочинів та вироків таких видів покарань, як виправні роботи (ст. 57 КК) та службові обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК) і згідно з якими складанню в цих випадках підлягають лише строки зазначених видів покарань, а розміри утримань із заробітку засудженого не складаються й обчислюються за кожним вироком самостійно.
5. Особливість цих правил полягає у тому, що, по-перше, вони стосуються тільки цих двох видів основних покарань (статті 57 і 58 КК). По-друге, застосовуються лише тоді, коли ці види покарань призначені за усі або, у всякому разі, не менш, ніж за два злочини, що входять до сукупності (ст. 70 КК) або за кількома вироками (ст. 71 КК). По-третє, ці правила використовуються лише у випадках визначення остаточного строку виправних робіт або службових обмежень для військовослужбовців за принципом повного чи часткового складання за статтями 70 та 71 КК. У цих випадках для кожної частини строку остаточного покарання, призначене за сукупністю злочинів або вироків, зберігаються ті відсотки утримань із заробітку, які були встановлені судом при засудженні особи за кожен злочин чи за кожним вироком.
6. У частині 5 ст. 72 КК встановлені правила, за якими попереднє ув'язнення зараховується в строк покарання, призначеного вироком суду. Умови цього зарахування залежать від виду покарання, призначеного судом: а) якщо цим покаранням є позбавлення волі, то зарахування провадиться день за день; б) якщо покарання не пов'язане з позбавленням волі і зазначене у ч. 1 ст. 72 КК, то для зарахування використовується шкала еквівалентів різних видів покарань, передбачена цією нормою; в) якщо покарання не зазначене у ч. 1 ст. 72 КК, то з урахуванням строку попереднього ув'язнення суд може або пом'якшити призначене покарання, або повністю звільнити засудженого від його відбування.
7. Пом'якшення покарання за ч. 5 ст. 72 КК провадиться судом або у межах мінімуму санкції статті, за якою засуджується винний, або у межах мінімального строку, встановленого у Загальній частині КК для того виду покарання, яке призначив суд. Звільнення від покарання може бути тільки повним, оскільки ні часткове звільнення від покарання, ні заміна його іншим, більш м'яким, у ч. 5 ст. 72 КК не передбачені.
|
